Рішення

від 12.01.2024 по справі 577/5661/23

КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 577/5661/23

Провадження № 2/577/64/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2024 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі :

головуючого судді Рідзевської І.О.,

з участю секретаря Олійник В.П.,

розглянувши в порядку позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за позовом Сумського обласного центру зайнятості в особі Конотопської філії Сумського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

18.10.2023 року Сумський обласний центр зайнятості в особі Конотопської філії Сумського обласного центру зайнятості звернувся до суду із даним позовом та просить стягнути з ОСОБА_2 17510,20 грн. неправомірно отриманої допомоги на випадок безробіття та судові витрати в сумі 2684,00 грн. Позивач свої вимоги мотивує тим, що 21.10.2019 відповідачка звернулася до Конотопського міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітної, в якій підтвердила інформацію, що не отримує відповідно до законодавства допомогу , компенсацію та/надбавку по догляду за : дитиною з інвалідністю; особою з інвалідністю І групи, а також про те, що ознайомлена з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення., надання соціальних послуг. Крім того , була поінформована про обробку її персональних даних з метою здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданою нею для нарахування та отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття.

21.10.2019 відповідачці було надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю. 24.07.2020 ОСОБА_1 припинено реєстрацію безробітного на підставі заяви про відмову від послуг служби зайнятості. За період з 28.10.2019 року по 23.07.2020 року ОСОБА_1 була виплачена допомога по безробіттю в сумі 17510,20 грн.

В результаті обміну інформацією з Пенсійним фондом України було інформацію про факт отримання ОСОБА_1 грошової допомоги, як працездатній особі, яка здійснює догляд за дитиною з інвалідністю в період перебування на обліку у статусі зареєстрованої безробітної.

22.08.2023 року Сумським обласним центром зайнятості виданий наказ № 284 «Про повернення коштів», який 23.08.2023 був направлений відповідачці. Лист отримано 30.08.2023 року. Проте, станом на 13.10.20223 року претензія залишена без відповіді та задоволення.

Так як добровільно ОСОБА_1 відмовилась повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю, просить стягнути з відповідачки 17510,20 грн. незаконно отриманої допомоги по безробіттю, а також судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує з підстав, зазначених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився надав заяву про розгляд справи без його участі проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві.

Суд проаналізував матеріали справи, дослідив письмові докази, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першої статті 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 21.10.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Конотопського міськрайонного центру зайнятості із заявами про надання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю (а.с.7,8)

Наказом від 25.10.2019 року №НТ191025 ОСОБА_1 надано статус безробітного. (а.с.9)

Наказом від 28.10.2019 року №НТ191028 відповідачці призначено допомогу по безробіттю з 28.10.2019.

Згідно акту № 36 від 22.08.2023 року Конотопською філією Сумського обласного центру зайнятості проведено перевірку, в результаті якої встановлено, що ОСОБА_1 станом на 15.8.2023 року перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Конотопської райдержадміністрації з листопада 2019 року ОСОБА_1 отримувала грошову допомогу/компенсацію працездатній особі, яка здійснює догляд за дитиною-інвалідом (а.с. 11-12,13).

Відповідно до Наказу № 284 від 22.08.2023 Сумського обласного центру зайнятості заступника директора Конотопської філії Липовецьку Вікторію зобов`язано направити на адресу ОСОБА_1 письмове повідомлення про необхідність повернення коштів та вжити необхідних заходів для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за період з 28.10.2019 по 23.07.2020 в сумі 17510,20 грн. в порядку досудового врегулювання, в разі необхідності направити матеріали до суду (а.с. 14).

З довідки - розрахунку Сумського обласного центру зайнятості вбачається, що ОСОБА_1 підлягає поверненню сума коштів у розмірі17510,20 грн. (а.с.15).

25.08.2023 за вихідним номером 01-04/414-11.4/23 на адресу ОСОБА_1 направлена копія наказу Сумського обласного центру зайнятості про повернення протягом коштів в сумі 17510,20 грн. та довідку - розрахунок надмірно сплачених коштів (а.с.16-17).

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, але за умови відсутності: а) рахункової помилки зі сторони платника; б) недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-91цс14, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18) та підтриманий сталою судовою практикою (постанова Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 382/1728/18).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15 вказала, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Зобов`язання у зв`язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом. За наявності певних обставин законодавець вважає недоцільним повертати майно одній особі, навіть якщо інша особа набула таке майно за відсутності правових підстав.

Категорія добросовісності визначається через етичні та моральні категорії. Категорія «добросовісність» закріплена в документах міжнародної уніфікації права: добросовісність здійснення прав і виконання обов`язків проголошується принципом міжнародного договірного права.

ЦК України закріплює презумпцію добросовісності і розумності дій особи, яка здійснює власне право (частина п`ята статті 12 ЦК України). Ця презумпція діє, поки інше не буде встановлено рішенням суду. Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо. Добросовісність здійснення цивільного права завжди проявляється в такій поведінці особи-носія такого права, яка знаючи (повинна була знати), що здійснення нею прав або виконання обов`язків може призвести до негативних наслідків, не вжила доступних їй заходів для їх усунення. В іншому випадку така особа має вважатися недобросовісною з настанням для неї тих чи інших правових наслідків.

З положень закону випливає, що обов`язок спростування презумпції добросовісності покладається на суб`єкта, який відповідні дії (правочин) ставить під сумнів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 677/876/21.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітною є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з частиною другою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною третьою статті 36 цього Закону передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 6.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 (далі - Порядок № 307), допомога по безробіттю призначається на підставі особистої заяви безробітного, довідки (довідок) про середню заробітну плату (дохід) за останнім місцем (місцями) роботи, трудової книжки, за пред`явленням у разі наявності свідоцтва про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.

Якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин (пункт 6.14 Порядку № 307).

Частиною 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що статусу безробітного може набути:

-особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;

-особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" та " Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю";

-особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статтею 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» визначено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

Згідно з ч.5 ст. 3 цього ж Закону, надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються (крім заочної форми навчання), не проходять службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю. Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років також призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати, у разі якщо дитина з інвалідністю потребує домашнього догляду, і вони фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю. Одному з батьків, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, усиновителів, опікуну, піклувальнику надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А, а також одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю призначається незалежно від факту роботи, навчання, служби.

Відповідно до п 3.2 Порядку надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства фінансів України 30.04.2002 № 226/293/169 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.05.2002 за № 466/6754, до державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю віком до 18 років /призначається надбавка на догляд за ними.

Пунктом 3.11 Порядку передбачено, що до державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю віком до 18 років призначається надбавка на догляд за ними. Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з непрацюючих батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю. Одному з батьків надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А призначається незалежно від факту роботи, навчання та служби.

Згідно з п. 3.14 Порядку у разі працевлаштування особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною з інвалідністю (крім одного з батьків дитини з інвалідністю підгрупи А), виплата надбавки на догляд припиняється з місяця, наступного за місяцем, у якому відбулося працевлаштування. Якщо працевлаштування особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною з інвалідністю (крім одного з батьків дитини з інвалідністю підгрупи А), було короткотерміновим (меншим від календарного місяця), виплата надбавки на догляд не припиняється. Перерахунок державної соціальної допомоги без надбавки на догляд проводиться на підставі рішення структурного підрозділу з питань соціального захисту населення з дня працевлаштування по день звільнення одержувача.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями відповідача що до державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю віком до 18 років призначається надбавка на догляд за ними та вказана надбавка призначається одному з непрацюючих батьків і одному з батьків надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А призначається незалежно від факту роботи.

Як вказує позивач, згідно листа Конотопської районної державної адміністрації управління соціального захисту населення № 06/613 від 15.08.2023 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та з 01.02.2018 року отримує грошову допомогу/компенсацію працездатній особі, яка здійснює догляд за дитиною-інвалідом.

Суд вважає, що позивачем не було доведено факту недобросовісності з боку відповідача, а отже, немає підстав для висновку що відповідач не мала права на отримання допомоги по безробіттю, оскільки необхідною умовою для відмови у виплаті допомоги по безробіттю є виключно недобросовісність з боку набувача, і з огляду на принцип змагальності, саме позивач, який вимагає повернення коштів повинен довести цю обставину.

Що стосується тверджень позивача про те, що відповідач приховала від нього інформацію про отримання допомоги по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи А, то такі не заслуговують на увагу, оскільки вказана інформація не є конфіденційною і позивач не позбавлений був можливості перевірити її під час прийняття рішення про надання статусу безробітного і призначення допомоги по безробіттю, крім того, як зазначив сам відповідач, вказану інформацію вона не приховувала та повідомляла центр зайнятості про отримання нею допомоги по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи А.

Відтак, при розгляді даної справи судом не встановлено порушення, невизнання чи оспорення відповідачем прав позивача. Доводи позивача зводяться до власного суб`єктивного тлумачення обставин справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу, встановивши дійсні обставини справи та проаналізувавши докази, суд дійшов переконання про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог щодо стягнення отриманої допомоги з безробіття, що є його процесуальним обов`язком, та має наслідком відмову у позові.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).

Суд також враховує, що положеннями ч.5ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України),

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, у матеріалах справи відсутні.

Інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

Відповідно дост.141ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, судові витрати по справі слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.258,259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Сумського обласного центру зайнятості в особі Конотопської філії Сумського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Сумський обласний центр зайнятості в особі Конотопської філії Сумського центру зайнятості, юридична адреса м. Конотоп, вул. М.Сусла,20, код ЄДРПОУ 45001659.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлено 18 січня 2024 року.

Суддя Рідзевська І. О.