Рішення

від 17.01.2024 по справі 286/4768/23

ОВРУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 286/4768/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Кулініча Я. В.

з секретарем Грищенко Н. А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в місті Овруч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович , -

В С Т А Н О В И В:

17.11.2023 ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД», що знаходиться в м. Київ по вул. Саксаганського, 14, офіс 301 в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського округу Гораєм Олегом Станіславовичем 20 січня 2021 року за №2888 про звернення стягнення з нього заборгованості у розмірі 45966,39 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість гривень 39 копійок) на користь ТзОВ «Фінансова Компанія «АЛАНД». Стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Мотивуючи тим, що 18.04.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Лужинецьким Павлом Вікторовичем в межах виконавчого провадження №64736317 з примусового виконання виконавчого напису №2888, виданого 20.01.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з нього на користь TOB «Фінансова Компанія «АЛАНД» заборгованість в розмірі 46466,39 грн., був накладений арешт на картку виплат заробітної плати в «Приват Банк», вважає, що вчинений виконавчий напис є незаконним та таким, що не підлягає виконанню. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", зокрема, в частині пункту 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, з моменту її прийняття. З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова КМУ «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» №1172 від 29.11.2001. Таким чином, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. мав право вчинити виконавчий напис виключно на нотаріально посвідченій угоді. Відповідно, в порушення вказаного положення оспорюваний виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчений.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк не надав, ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження отримав 01.12.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

Третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. пояснень на позовну заяву не надав, ухвала про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження направлялася за адресою, вказаною в позовній заяві, але повернулася на адресу суду з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький П.В. пояснень на позовну заяву не надав, ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження отримав 24.11.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

Дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 20.01.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2888, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості за кредитним договором в розмірі 45 966,39 грн.(а.с.6).

18.04.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Лужинецьким П.В. відкрито виконавче провадження №64736317 з виконання вищевказаного виконавчого напису.

Звертаючись до суду із позовом, позивач вказував на те, що виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, оскільки приватний нотаріус мав право вчинити виконавчий напис виключно на нотаріально посвідченій угоді, а в порушення положень матеріального права оспорюваний виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчувався.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року№ 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ вищевказаного Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до п.1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (далі за текстом - Перелік). Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 до вказаного вище Переліку внесені зміни, зокрема, доповнено новим розділом такого змісту "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" відповідно до якого для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", зокрема, в частині пункту 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2019 року зазначено, що вчинення виконавчого напису за кредитним договором є неправомірним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів - в тому числі за кредитними договорами.

Отже, на момент вчинення виконавчого напису - 20.01.2021, набрало чинності судове рішення, яким визнана незаконною та нечинною Постанова Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014, якою Перелік був доповнений новим розділом щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

Така обставина дає суду підстави дійти висновку про те, що вчинений виконавчий напис для стягнення боргу з позивача базується на правочині, що не передбачає звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів, оскільки на момент його вчинення зміни до Переліку, якими було запроваджено можливість вчинення виконавчих написів по стягненню заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин, були визнані нечинними судовим рішенням.

В матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, тому вказані обставини є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 172/1652/18 від 21.10.2020.

За встановлених обставин, зважаючи, що вчинений виконавчий напис для стягнення боргу з позивача базується на правочині, що не передбачає звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів, суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову.

Позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1073,60 грн. за подання позовної заяви, які відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за №2888 від 20.01.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості за кредитним договором в розмірі 45 966,39 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», код ЄДРПОУ 42642578, що знаходиться в м. Київ, вул. Саксаганського, 14, офіс 301 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати в сумі 1073,60 грн..

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Я. В. Кулініч