Ухвала

від 17.01.2024 по справі 703/156/24

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/156/24

1-кс/703/66/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Сміла

Слідчий суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , власників майна ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , користувача майном ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сміла клопотання слідчого СВ відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погоджене процесуальним керівником - прокурором Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розвідувань 14 січня 2024 року за №12024250350000062, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України,

установив:

Слідчий СВ відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_7 , звернулася до слідчого судді з вищевказаним клопотанням, в якому просить накласти арешт на автомобіль «Iveco», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , 39 пластикових каністр з рідиною, яка має специфічний запах та схожа на дизельне паливо, а також ключі від транспортного засобу «Iveco», д.н.з. НОМЕР_1 , які належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною користування та розпорядження ними, а також забороною їх відчуження.

Клопотання обґрунтовує тим, що в провадженні СВ відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до ЄРДР за №12024250350000062 від 14 січня 2024 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, в ході проведення досудового розслідування у якому встановлено, що 14 січня 2024 року близько 15 години 00 хвилин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом «Iveco», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Сунківська в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, перевозив 39 пластикових каністр з рідиною об`ємом близько 800 літрів, яка має специфічний запах та схожа на дизельне пальне, без відповідних документів.

В ході проведення огляду місця події на узбіччі проїзної частини вул. Сунківська в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, навпроти будинковолодіння №71, слідчим вилучено автомобіль «Iveco», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який опечатано та поміщено та територію відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, що за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Перемоги, 13, та в якому знаходяться 39 пластикових каністр з рідиною об`ємом близько 800 літрів, яка має специфічний запах та схожа на дизельне пальне, та ключі від транспортного засобу, які поміщено у сейф-пакет №PSP1479178.

Вилучені предмети визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Оскільки вилучений під час огляду місця події автомобіль «Iveco», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , може мітити на собі сліди вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, а ключі від транспортного засобу надають безперешкодний доступ до вказаного автомобіля, з метою забезпечення доказової бази у даному кримінальному провадженні, вважає за доцільне накласти арешт та провести обшук у транспортному засобі з метою виявлення та вилучення імовірних підакцизних товарів, які перевозилися без відповідних документів, які необхідно надалі направити на експертні дослідження.

У разі повернення вилученого майна є загроза його приховування, знищення чи пошкодження, у зв`язку з чим, з метою забезпечення даного кримінального провадження, слідчий, за погодження з прокурором, звернулася до слідчого судді з даним клопотанням.

Слідчий ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Користувач майном (автомобіля «Iveco») ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що 14 січня 2024 року перебував у свого рідного брата ОСОБА_5 у гостях в с. Залевки. У цей день брат виїхав на власному автомобілі «Iveco» у справах, а потім через деякий час повернувся та попросив його, у зв`язку з необхідністю брата поїхати до м. Черкаси, відремонтувати колесо на вказаному автомобілі, оскільки воно було спущене, а потім поїхати на вказаному автомобілі на підприємство ОСОБА_4 та вивантажити там дизельне пальне. Під час поїздки до підприємства ОСОБА_4 його зупинили працівники поліції та вилучили автомобіль, в якому знаходилися каністри.

Власник майна (автомобілем «Iveco») ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання слідчого та пояснив, що в його власності перебуває автомобіль «Iveco», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 . 14 січня 2024 року до нього зателефонував ОСОБА_4 , який попросив допомогти йому перевезти з його дому на підприємство дизельне пальне. На вказане прохання він погодився та поїхав зі свого дому на вказаному автомобілі до будинку ОСОБА_4 , де завантажив автомобіль дизельним пальним, яке перебувало у каністрах. Коли їхав на вказаному автомобілі на підприємство, то у нього спустило колесо, у зв`язку з чим він заїхав до себе додому, де на той час перебував його рідний брат ОСОБА_6 , з метою полагодити колесо. Оскільки йому необхідно було їхати до м. Черкаси та він не розраховував, що на автомобілі під час перевезення дизельного палива спустить колесо, внаслідок чого таке перевезення займе тривалий проміжок часу, він попросив свого брата ОСОБА_6 відремонтувати колесо та відвезти дизельне пальне на сільськогосподарське підприємство ОСОБА_4 в с. Сунки, на що він погодився. Через деякий час після того як він поїхав до м. Черкаси, йому зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що його зупинили працівники поліції, на що він сказав, щоб той телефонував власнику пального, а саме ОСОБА_4 . До вилученого пального ні він, ні ОСОБА_6 жодного відношення не мають.

Власник майна (дизельного пального) ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання слідчого та пояснив, що на даний час є виконуючим обов`язки директора ТОВ «Фармаплант», що розташоване в с. Сунки Черкаського району Черкаської області, яке займається вирощуванням сільськогосподарських культур та їх продажем. З метою вирощування сільськогосподарських культур, товариство у своїй діяльності використовує спеціальну сільськогосподарську техніку, у тому числі трактори, які працюють на дизельному пальному. Оскільки взимку, внаслідок не сезону, пальне є дешевшим, він малими частинами закуповує дизельне пальне на автозаправочній станції «ОККО» та зберігає його у каністрах за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . 14 січня 2024 року, з метою заправки тракторів, які мали вдобряти мерзло-талі поля для посіву озимої пшениці, він попросив свого знайомого ОСОБА_5 перевезти з його будинку до підприємства дизельне пальне. У подальшому, оскільки ОСОБА_5 необхідно було їхати у власних справах, автомобілем «Iveco», на якому перевозилося дизельне пальне, керував брат останнього ОСОБА_6 . Під час зупинки працівниками поліції автомобіля «Iveco» з дизельним пальним він їхав за ним. Працівникам поліції він повідомляв, що має документи на пальне, але не зміг у той час їх надати, так як був вихідний день. Чеки щодо придбання дизельного пального слідчому не надавав, оскільки йому ніхто з працівників поліції не телефонував.

На підтвердження своїх пояснень ОСОБА_4 надав для приєднання до матеріалів клопотання копії відповідних документів.

Слідчий суддя, заслухавши доводи слідчого, врахувавши пояснення користування майном та власників майна, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14 січня 2024 року, відомості у кримінальному провадженні №12024250350000062 внесені до вказаного реєстру 14 січня 2024 року за фабулою, яка зазначена слідчим у клопотанні, з правовою кваліфікацією ч.1 ст.204 КК України.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.204 КК України, кримінальна відповідальність за вказаною частиною статті настає за незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів.

Як вбачається з рапорту працівника поліції відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 , який зареєстрований в ЄО за №553 від 14 січня 2024 року, працівник поліції Коломійцем повідомлено на лінію 102 про те, що 14 січня 2024 року о 15 годині 51 хвилині за адресою: м. Сміла, вул. Сунківська, виявлено автомобіль «Івеко», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , який перевозив паливо без відповідних документів в кількості 800 літрів.

Відповідно до ч.1 ст.237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Згідно ч.7 ст.237 КПК України, при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право, зокрема, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

14 січня 2024 року слідчим СВ відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 в період часу з 16 години 30 хвилин по 16 годину 55 хвилин, за участі понятих та ОСОБА_6 , проведено огляд узбіччя проїзної частини по вул. Сунківська в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, навпроти будинку №71, про що складено відповідний протокол.

Як вбачається з вказаного протоколу, слідчим під час огляду виявлено автомобіль «Iveco», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , в якому знаходилися пластикові каністри у кількості 39 штук з рідиною, яка має специфічний запах. З місця проведення огляду вилучено автомобіль «Iveco», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , з каністрами та ключі від вказаного автомобіля.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , власником автомобіля «Iveco», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_5 .

Під час судового розгляду ОСОБА_6 підтвердив факт перебування вказаного автомобіля у його користуванні станом на день його вилучення працівниками поліції, а ОСОБА_5 підтвердив належність йому вказаному автомобіля на праві власності.

Крім того, власник майна ОСОБА_4 не заперечував факт перебування у каністрах, які знаходяться в автомобілі «Iveco», д.н.з. НОМЕР_1 , що був вилучений 14 січня 2024 року, саме дизельного палива.

Постановою слідчого СВ відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 від 14 січня 2024 року про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, яка винесена за результатами розгляду кримінального провадження №12024250350000062 від 14 січня 2024 року, вирішено автомобіль «Iveco», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , ключі від вказаного автомобіля та 39 пластикових каністр з рідиною, яка має специфічний запах та схожа на дизельне пальне визнати речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Згідно ч.7 ст.237 КПК України, вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ч.1 ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або про його повернення.

Згідно п.1 ч.2 ст.167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Однак, у клопотанні слідчого не зазначено мети застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у даному випадку автомобіля «Iveco», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , ключі від вказаного автомобіля та 39 пластикових каністр з рідиною, яка має специфічний запах та схожа на дизельне пальне, внаслідок чого слідчий суддя позбавлений об`єктивної можливості встановити, яку саме мету переслідує слідчий при зверненні з даним клопотанням та чи така мета виправдовує обмеження прав власника майна, на яке слідчий просить накласти арешт.

Згідно п.1 ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінальних протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Однак, будь-яких доказів, які вказують на те, що дизельне паливо, яке знаходиться в каністрах, що перебувають в автомобілі «Iveco», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , є незаконно виготовленим, тобто що ця дизельне паливо є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, за ознаками якого внесені відомості до ЄРДР за №12023250350000476, матеріали клопотання не містять та слідчим під час судового розгляду не надані.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, огляд вищевказаних каністр з дизельним паливом, слідчим не проводився, висновки експертів щодо незаконності виготовлення дизельного пального слідчим не отримувалися, внаслідок чого залишається незрозумілим, яким чином слідчий ідентифікував дизельне паливо у цих каністрах як предмет кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, та як наслідок визнав їх речовими доказами.

Крім того, сам по собі факт визнання слідчим вищевказаного транспортного засобу, ключів до нього та каністр з дизельним паливом речовими доказами у даному кримінальному провадженні не є безумовною підставою для накладення на них арешту.

Одночасно, під час судового розгляду власник майна ОСОБА_4 зазначив, що вилучене дизельне паливо у каністрах є придбаним ним на автозаправочній станції «ОККО» та у подальшому перевезене до місця свого проживання з метою подальшого заправляння ним сільськогосподарської техніки, зокрема тракторів, яка використовується для обробітку земельних ділянок, на яких ТОВ «Фармаплант» здійснює свою господарську діяльність щодо вирощування сільськогосподарських культур та подальшого їх продажу. При цьому, ОСОБА_4 вказав, що саме для заправки тракторів, які мали обробляти земельні ділянки з метою здійснення ТОВ «Фармаплант» своєї господарської діяльності, ОСОБА_6 перевозив дизельне пальне з його будинковолодіння до вказаного товариства, виконуючим обовязки якого є сам ОСОБА_4 .

На підтвердження вищевказаних обставин, власник майна ОСОБА_4 надав слідчому судді копії:

- наказу директора ТОВ «Фармаплант» від 01 березня 2022 року за №1-к, відповідно до якого, ОСОБА_4 призначений виконуючим обов`язки директора даного товариства на період відсутності директора ОСОБА_9 , якого увільнено з посади директора з 01 березня 2022 року у зв`язку з призовом на військову службу за загальною мобілізацією;

- довідки №272 військової частини НОМЕР_3 , відповідно до якої, солдат ОСОБА_9 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 ;

- витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого, ТОВ «Фармаплант», код ЄДРПОУ 32137287, має юридичну адресу: Черкаська область, Черкаський район, с. Сунки, вул. Центральна, буд.1, та здійснює наступні види економічної діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насіння і кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля;

- свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 , відповідно до якого, ТОВ «Фармаплант» є власником трактора колісного з реєстраційним номером НОМЕР_5 ;

- свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_6 , відповідно до якого, ТОВ «Фармаплант» є власником трактора колісного з реєстраційним номером НОМЕР_7 ;

- чеків щодо придбання палива на АЗС, відповідно до яких, у період з листопада 2023 року по січень 2014 року на АЗС «ОККО» було придбано дизельне пальне у загальній кількості 925 літрів.

Вищевказані твердження власника майна ОСОБА_4 щодо походження дизельного палива, мети придбання дизельного палива, місця його зберігання та мети його перевезення 14 січня 2024 року з місця зберігання, які підтверджуються відповідними доказами, слідчим під час судового розгляду не спростовані та відповідні докази, які спростовують вказані твердження, матеріали клопотання не містять.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ч.ч.1-6 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Слідчим під час судового розгляду не наведено жодних доказів, які надають підстави вважати, що особи, які, на передбачених чинним законодавством України, підставах є власниками зазначеного у клопотанні майна, можуть приховувати, пошкодити, зіпсувати, знищити, перетворити, відчужити вищевказане майно.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод, учасником яких є Україна. Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності, як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення.

Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заборонено будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійсненим на підставі закону.

ЄСПЛ в своїх рішеннях визначає, що стаття 1 Протоколу, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року).

Таким чином, безпідставне накладення арешту на майно особи, у законному володіння та користуванні якої воно перебуває, яке, хоча і визнано речовим доказом, без наявності підстав та мети, передбачених ст.170 КПК України, є безумовним порушенням його прав, як користувача та власника цим майном, та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що під час судового розгляду не встановлено правових підстав для арешту зазначеного у клопотанні слідчого майна, а також можливості використання цього майна як доказу у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим підстави для задоволення клопотання слідчого відсутні.

Керуючись ст. 131, 132, 170, 171, 173 КПК України,

постановив:

У задоволенні клопотання слідчого СВ відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погоджене процесуальним керівником - прокурором Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розвідувань 14 січня 2024 року за №12024250350000062, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, - відмовити у повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1