Рішення

від 10.01.2024 по справі 759/19753/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/19753/23

пр. № 2/759/1684/24

10 січня 2024 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальності «РОХІ» (04050, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 103) про визнання припиненими трудових відносин,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 р. ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, у якому просить визнати припинення трудових відносин з відповідачем у зв`язку із її звільненням за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП та зобов`язати директора ТОВ «РОХІ» зробити відповідний запис про звільнення з посади менеджера до трудової книжки позивача. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 14 лютого 2020 року між сторонами було укладено трудовий договір, згідно якого позивач займала посаду менеджера ТОВ «РОХІ». Фактично з 2022 року відповідач не сплачує заробітню платню і обов`язкові відрахування ЄСВ. 22.09.2023 року позивач звернулась з заявою до відповідача про звільнення за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Однак заява позивача була проігнорована що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.10.2023 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі N 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі N 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження N 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі N 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі N 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі N 24/260-23/52-б).

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України).

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 14.02.2020 р. прийнята на роботу в Товариство з обмеженою відповідальності «РОХІ» на посаду менеджера (наказ про прийняття №1-К від 13.02.2020 р.).

08.03.2022 р. позивачем укладено шлюб та змінено прізвище із « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Брусилівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Як вбачається із відомостей Пенсійного фонду України щодо застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, ТОВ «РОХІ» (код ЄДРПОУ: 41627795) починаючи з лютого 2020 року по вересень 2021 року здійснювалося нарахування заробітної плати та сплачувались страхові внески. Починаючи з жовтня 2021 року такі виплати перестали здійснюватися, що свідчить про фактичне припинення трудових відносин між сторонами.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності;

Стаття 47 КЗпП України визначає, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених наказом Міністерства праці України Міністерства юстиції України Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.98 року N 58, трудова книжка - це основний документ про трудову діяльність працівника, який підтверджує страж роботи, а також дає змогу власнику при прийнятті на роботу мати уяву про досвід роботи працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 р. N 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст. 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не здійснення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суду не було надано копії наказу про прийняття позивача на роботу чи звільнення, як і не було надано копії трудової книжки, а тому підстава звільнення позивача не встановлена.

Як зазначив позивач, копії наказу про звільнення їй не надавали на ознайомлення, а трудова книжка не була вручена в день звільнення.

Суд приймає до уваги як доказ виплати заробітної плати інформацію, яка зазначена у відомостях, наданих Пенсійним фондом України, оскільки це свідчить лише про те що за період з лютого 2020 року по вересень 2021 року заробітна плата нараховувалась, із вказаних сум були сплачені відповідні страхові внески.

Надані позивачем докази свідчать про те, що на цей час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно не виконана, працівник не має можливості припинити трудовий договір в інший спосіб, окрім звернення до суду, оскільки заява про звільнення за власним бажанням залишена без реагування. З метою відновлення права працівниці на працю суд вважає за можливе визнати припиненими трудові відносини з ТОВ «РОХІ» з 22.09.2023 р. (тобто з дати звернення позивача із заявою про звільнення).

Таким чином, відповідач зобов`язаний був в день звільнення відповідача видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку та провести відповідний розрахунок.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, в силу дії ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню у дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 11,12, 13,76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальності «РОХІ» (04050, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 103) про визнання припиненими трудових відносин, задовольнити.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОХІ» код ЄДРПОУ: 41627795 (04050, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 103), що оформлені наказом №1-К від 13.02.2020 р. про призначення ОСОБА_1 на посаду менеджера, припиненими на підставі вимог п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи працівника з 22.09.2023 року.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «РОХІ» код ЄДРПОУ: 41627795 (04050, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 103) внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про її звільнення з займаної посади та видати трудову книжку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «РОХІ» код ЄДРПОУ: 41627795 (04050, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 103) у дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю. Єросова