Постанова

від 18.01.2024 по справі 569/10796/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/10796/20

Провадження № 22-ц/4815/142/24

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Бучко Т.М.

Рішення суду першої інстанції

(вступна і резолютивна частини) ухвалено

04 жовтня 2023 року у м. Рівне

Рівненської області

(у зв`язку з неявкою учасників справи на

проголошення вступної та резолютивної

частин рішення суду фіксування за допомогою

звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося).

Повний текст рішення складено: 20 жовтня 2023 року

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Оспанова Романа Олеговича на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Чистота і порядок" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, упущеної вигоди, завданих внаслідок затоплення нежитлового приміщення,

в с т а н о в и в:

У липні 2020 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Чистота і порядок" (далі ТОВ "Управляюча компанія "Чистота і порядок") про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, упущеної вигоди, завданих унаслідок затоплення нежитлового приміщення.

Мотивуючи свої вимоги, покликалася на те, що є власником приміщення магазину непродовольчої групи товарів (перший поверх), загальною площею 54,7 кв.м, тобто колишньої квартири АДРЕСА_1 . Поверхом вище над нежитловим приміщенням розташована квартира АДРЕСА_2 , в якій проживає ОСОБА_2 . Протягом лютого-червня 2020 року відбувалось періодичне затоплення належного їй нежитлового приміщення, а саме: стін, стелі, підлоги та пошкоджено електропостачання. Так, 14 лютого 2020 року це нежитлове приміщення було затоплено. Згідно з актом виконання робіт по аварійному обслуговуванню від 14 лютого 2020 року, виданого ТОВ "Управляюча компанія "Чистота і порядок", було встановлено, що залиття відбулось з квартири ОСОБА_2 , яка розташована поверхом вище. Під час затоплення приміщення безперебійно заливало величезним об`ємом води, яка під сильним тиском лилась зі світильників, по стелі, стінах, заливаючи підлогу. Внаслідок затоплення нежитлове приміщення потребувало термінового ремонту, оскільки використовувати його за функціональним призначенням було неможливо. Відповідно до зведеного кошторису розрахунку вартості ремонтно-відновлюваних робіт та будівельних матеріалів вартість відновлювального ремонту нежитлового приміщення склала 35 055 гривень. Факт завданої майну шкоди підтверджується даними акта комісійного обстеження нежитлового приміщення Управлінням житлово-комунального господарства від 11 березня 2020 року та листом Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради № 182/20 від 31 березня 2020 року. Відповідач відмовляється добровільно відшкодовувати завдану шкоду попри неодноразові звернення позивача. Нею за власні кошти був здійснений ремонт по відновленню нежитлового приміщення до придатного для використання стану. 24 червня 2020 року близько 14 години вчергове відбулось затоплення спірного приміщення. Будинок, у якому знаходиться належне їй нежитлове приміщення, перебуває на балансі ТОВ "Управляюча компанія "Чистота і порядок", у зв`язку з чим останнє зобов`язане належно виконувати свої обов`язки по комплексному обслуговуванню будинку. 24 червня 2020 року позивач звернулась із письмовою заявою до ТОВ "Управляюча компанія "Чистота і порядок" з проханням забезпечити огляд представниками обслуговуючої організації приміщення та вжити заходів щодо ліквідації аварійної ситуації, що спричинило затоплення. Проте балансоутримувач відмовився приймати та реєструвати вказану заяву.

Через затоплення нежитлового приміщення їй було завдано моральної шкоди, яка виразилась у емоційному стресі, душевних стражданнях, негативних емоціях, переживаннях з приводу залиття та пошкодження приміщення, у зв`язку з чим воно стало непридатне для використання в комерційних цілях (здачі в оренду нежитлового приміщення - магазину) без проведення ремонту. В результаті затоплення було небезпечно для здоров`я перебувати у спірному нежитловому приміщенні через сильну вологість, мокрі стелі та стіни, покриті грибком та цвіллю, пошкодження штукатурки, яка обвалювалась на підлогу. До того ж був порушений естетичний вигляд приміщення, що викликало у неї постійне відчуття психологічного дискомфорту. Вимушена була здійснювати проведення ремонтно-будівельних робіт, пов`язаних з викликом майстрів, постійно бути присутньою для нагляду та контролю за виконанням робіт. Мала намір здати в оренду спірне приміщення та могла б і повинна була отримати певні доходи, що підтверджується укладеним попереднім договором оренди нежитлового приміщення - магазину від 03 лютого 2020 року, і тільки неправомірні дії ОСОБА_2 стали єдиною та достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток від оренди.

З наведених підстав просила стягнути на свою користь з ОСОБА_2 заподіяну матеріальну шкоду внаслідок затоплення нежилого приміщення в розмірі 35 055 гривень, заподіяну моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень, матеріальні збитки у виді упущеної вигоди внаслідок затоплення у розмірі 60 000 гривень, стягнути з обох відповідачів витрати, понесені зі сплатою судового збору, та зобов`язати ТОВ "Управляюча компанія "Чистота і порядок" провести комісійне обстеження затопленого нежилого приміщення і скласти відповідний акт.

Рішенням Рівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від04жовтня 2023року взадоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ "Управляюча компанія "Чистота і порядок" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, упущеної вигоди, завданих унаслідок затоплення нежитлового приміщення, відмовлено.

На рішення суду представником ОСОБА_1 адвокатом Оспановим Р. О. подано апеляційну скаргу, де вказувалося про його незаконність і необгрунтованість, оскільки судом надано хибну оцінку доказам у справі, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, не застосовано актуальну практику Верховного Суду, яка регулює спірні правовідносини, що призвело до неправильного вирішення спору.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник зазначав, що суд першої інстанції необгрунтовано оцінив долучені до справи акти від 14 лютого 2020 року та 24 червня 2020 року, вказавши, що вони складені з порушенням Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій без огляду квартири ОСОБА_2 . Невідповідність актів про залиття нежитлового приміщення у передбаченій законодавством формі саме по собі не може позбавляти особу, майну якої завдано шкоду залиттям, захисту порушеного права за умови наявності інших доказів, які підтверджують дану обставину. Вважає, що ТОВ "Управляюча компанія "Чистота і порядок" умисно було складено акт про залиття нежитлового приміщення від 14 лютого 2020 року з порушенням вимог законодавства, при цьому лише зазначено, що причиною залиття є квартира зверху. Складений 16 липня 2020 року балансоутримувачем Акт про наслідки залиття житлового-нежитлового приміщення не відповідає примірній формі Акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання, форма якого затверджена наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76. Оскільки під час наступного залиття 24 червня 2020 року ТОВ "Управляюча компанія "Чистота і порядок" відмовилося здійснювати виїзд, то позивачем разом з власниками сусідніх квартир самостійно було складено Акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання або холодного водопостачання від 24 червня 2020 року, де встановлено, що залиття відбулося саме з квартири АДРЕСА_2 , адже власники інших квартир, обстеживши свої квартири, виключили можливість залиття нежитлового приміщення позивача з інших джерел.

Також покликається на висновки судових будівельно-технічних експертиз. Так, у висновку експерта від 09 серпня 2021 року №27/21 зазначено, що експерт не змогла визначити причину залиття нежитлового приміщення позивача шляхом візуального огляду та вказала, що експертом не було оглянуто всі інженерні комунікації в зоні конструктивного елементу житлового будинку - перекриття, а також під ванною у квартирі АДРЕСА_2 , яка підмурована і обкладена плиткою. У висновку експерта від 26 вересня 2021 року №220-Е зазначено, що експертом досліджувались технічні паспорти на квартиру АДРЕСА_2 та встановлено, що у ній відбувалось перепланування, зокрема змінено розташування сантехнічних приладів у ванній кімнаті (ванної і унітазу) та кухні (влаштовано додаткову мийку). Експерт зауважив, що розташування влаштованих після перепланування ванни та мийки відповідають місцю локалізації затікання, що відображено на фото- та відеофайлах. Проте, зважаючи на те, що ОСОБА_2 не було допущено експерта до огляду квартири АДРЕСА_2 , останній надав висновок, де вказав, що причиною залиття могло бути витікання води з сантехнічних приладів кухні та/або санвузла квартири АДРЕСА_2 . Отже, експерти, дослідивши усі ймовірні та можливі місця, що могли слугувати причинами залиття, окрім квартири АДРЕСА_2 , не змогли встановити причини залиття нежитлового приміщення, яке належить позивачу. Наголошував, що у даній категорії справ саме висновок експертизи є визначальним для встановлення причин залиття та винної особи. Вважає, що недопуск експерта до власної квартири має тлумачитися на користь доведеності вини ОСОБА_2 , адже, за твердженням позивача та інших осіб, саме вона є заподіювачем шкоди. Наголошував, що законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи вона не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на це саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір, проте суд першої інстанції поклав на позивача обов`язок доказування вини відповідача у залитті нежитлового приміщення, що прямо суперечить презумпції вини заподіювача шкоди. Наполягає на тому, що обставини, які підтверджують, що залиття нежитлового приміщення позивача було вчинено з квартири, власником якої є ОСОБА_2 , є доведеними і вони не спростовані як висновками експертів, так і доказами та доводами відповідачів. Враховуючи зазначене, завдана матеріальна шкода у розмірі 35 055 гривень, моральна шкода у розмірі 5 000 гривень та упущена вигода у розмірі 60 000 гривень підтверджуються належними і допустимими доказами, а саме: кошторисом на проведення ремонтних робіт та актом №205955 від 21 лютого 2020 року, що свідчить про оплату послуг із складання кошторису; попереднім договором оренди нежитлового приміщення-магазину від 03 лютого 2020 року.

З викладених підстав просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідачі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, хоча про таке право було роз`яснено ухвалою Рівненського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником приміщення магазину непродовольчої групи товарів (І поверх), загальною площею 54,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 24 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Піддубною Л.П., зареєстрованого в реєстрі за № 4321, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 194803577 від 24 грудня 2019 року (а.с. 9-10).

З технічного паспорта, виданого для оформлення актів прийняття в експлуатацію, видно, що у нежитлове приміщення - магазин непродовольчої групи товарів (І поверх) було переведено квартиру АДРЕСА_1 , яка розташована на першому поверсі будівлі (а.с. 148-150).

На другому поверсі будинку АДРЕСА_3 над квартирою АДРЕСА_4 , що сторонами визнається і про це свідчать й висновок експерта від 09 серпня 2021 року №27/21, технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_3 , виготовлений станом на серпень 1990 року, та технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_5 , виготовлений станом на 18 грудня 2020 року (а.с. 139-147, 188-198).

Доказів, які підтверджують право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_5 , матеріали справи не містять, проте вона проти цієї обставини не заперечувал.

Житловий будинок АДРЕСА_3 знаходиться на обслуговуванні ТОВ "Управляюча компанія "Чистота і порядок", що стверджується листом Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради № 182/20 від 31 березня 2020 року (а.с. 15).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 25 лютого 2019 року у справі № 466/4051/15-ц.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77 - 80 ЦПК України).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

14 лютого 2020 року працівники ТОВ "Управляюча компанія "Чистота і порядок" ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та мешканець квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_1 склали акт виконання робіт по аварійноу обслуговуванню за адресою: АДРЕСА_7 . У даному акті в графі "Виконали" зазначено: "Топлять сусіди зверху (одноразове затоплення)". У графі "Підписи" міститься підпис ОСОБА_1 та підпис одного з працівників балансоутримувача будинку (а.с. 11).

17 лютого 2020 року комісією в складі начальника житлового відділу Управління житлово-комунального господарства Рівненського міськвиконкому О.Колесника, інженера Житлово-комунального підприємства "Покровське" О.Панчук, сантехніка Житлово-комунального підприємства "Покровське" К.Стасюка складено акт обстеження технічного стану нежитлового приміщення, затверджений начальником Житлово-комунального підприємства "Покровське" Бездіжним О.І. Згідно з актом комісія обстежила нежитлове приміщення житлового будинку АДРЕСА_3 і встановила сліди затоплення на стелі, стінах в торговій залі, внаслідок якого електрообладнання, стеля, стіни підлягають відновленню. Виявити причини затоплення неможливо у зв`язку з подачею водопостачання на будинок. В акті наявні підписи всіх членів комісії. У графі "Ознайомлені" є підпис ОСОБА_1 (а.с. 51).

11 березня 2020 року комісія в складі: головний спеціаліст житлового відділу Управління житлово-комунального господарства Рівненського міськвиконкому Андруховець Г.М.; ОСОБА_6 - сантехнік фізична особа-підприємець ОСОБА_7 та власник нежитлового приміщення ОСОБА_1 склали акт обстеження нежитлового приміщення на АДРЕСА_3 . Комісія встановила, що на момент огляду виявлено сліди затоплення в одному з кутків торгової зали, затоплення сталося з квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться поверхом вище нежитлового приміщення, однак доступу у цю квартиру її мешканці не надали. Даний акт містить підпис власника нежитлового приміщення та одного з членів комісії (а.с. 14).

24 червня 2020 року мешканцями будинку, зокрема, власником квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_1 , мешканцем квартири АДРЕСА_8 ОСОБА_8 , мешканцем квартири АДРЕСА_8 ОСОБА_9 , мешканцем квартири АДРЕСА_9 ОСОБА_10 , мешканцем квартири АДРЕСА_10 ОСОБА_11 складено акт про залиття, аварію, що трапилася на системі центрального опалення, гарячого водопостачання або холодного водопостачання. В акті вказано, що 24 червня 2020 року близько 14 години почалося залиття (затоплення) квартири АДРЕСА_1 квартирою поверхом вище (квартира АДРЕСА_2 , сусідкою ОСОБА_2 . Вказане залиття відбувалося протягом п`яти годин до 19 години, безперервно текла вода зі стелі, по стінах, зі світильників. Внаслідок залиття було завдано значної матеріальної шкоди у виді пошкодження електричної мережі, є необхідність проведення ремонтних робіт, а саме стін, стелі та підлоги, які повністю просочені водою. В суміжній квартирі АДРЕСА_8 з квартирою АДРЕСА_2 (з якої відбулося залиття) все сухо, слідів протікання води не виявлено. Даний акт містить підписи мешканців всіх зазначених квартир, крім ОСОБА_1 (а.с. 18).

02 липня 2020 року комісія в складі: головний спеціаліст житлового відділу Управління житлово-комунального господарства Рівненського міськвиконкому Андруховець Г.М.; начальник житлового відділу Управління житлово-комунального господарства Рівненського міськвиконкому Колесник О.В. та власник нежитлового приміщення ОСОБА_1 склали акт обстеження нежитлового приміщення на АДРЕСА_3 . Комісія встановила, що на момент огляду виявлено сліди затоплення в одному з кутків торгової зали, а також має місце відшарування шпаклівки. Затоплення сталося з квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться поверхом вище нежитлового приміщення, однак доступу у квартиру мешканці не надали. Даний акт містить підпис власника нежитлового приміщення та членів комісії (а.с. 48).

16 липня 2020 року комісія у складі: інженер ТОВ "Управляюча компанія "Чистота і порядок" ОСОБА_12 , заступник директора ТОВ "Управляюча компанія "Чистота і порядок" ОСОБА_13 та власник нежитлового приміщення ОСОБА_1 склали акт №6 про наслідки залиття житлового/нежитолвого приміщення за адресою: АДРЕСА_7 . На день обстеження комісія встановила, що під час залиття в квартирі АДРЕСА_6 постраждали стіна 1,5 кв.м. та стеля 3 кв.м. В результаті обстеження розташованої вище квартири АДРЕСА_2 встановлено, що затоплення з даної квартири не виявлені. Акт підписано усіма членами комісії та ОСОБА_2 (а.с. 42).

01 серпня 2020 року комісія в складі: начальник житлового відділу Управління житлово-комунального господарства Рівненського міськвиконкому Колесник О.В., мешканець квартири АДРЕСА_11 ОСОБА_8 та власник нежитлового приміщення ОСОБА_1 склали акт обстеження технічного стану нежитлового приміщення (колишня квартина АДРЕСА_1 . Комісія встановила, що на момент огляду виявлено нові сліди затоплення на стелі та стінах в одному з приміщень нежитлового приміщення в місці, де проходять інженерні мережі водовідведення (каналізації), на стелі наявні краплі води. Імовірно, причиною затоплення нежитлового приміщення є несправність внутрішньоквартирних каналізаційних мереж квартири АДРЕСА_2 , яка розміщена поверхом вище. Для встановлення причини затоплення нежитлового приміщення необхідно забезпечити доступ до каналізаційних мереж, а саме здійснити демонтаж плитки лежака, в якому прокладена мережа каналізації та цементної стяжки під ванною в санвузлі квартири АДРЕСА_2 з метою детального обстеження каналізаційної мережі. Акт підписано всіма членами комісії (а.с. 49).

Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій" встановлено форму акту, який складається у разі залиття квартири (додаток № 4 до Правил).

Згідно з вказаними Правилами акт складається комісією за участю представників організації, яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та організації, яка обслуговує внутрішньо будинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника будинку або будинкового комітету і затверджується начальником організації, яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов`язковою.

В акті повинно бути відображено: дата його складання; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника квартири, що зазнала шкоди; прізвище, ім`я, по батькові власника квартири, з вини якого сталося залиття; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії.

Відмова від підпису складеного акту присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність і у такому випадку в акті має бути зазначено, що такі особи (прізвище ім`я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 201/658/16-ц.

У зв`язку із зазначеними обставинами апеляційний суд вважає, що акт обстеження нежитлового приміщення від 02 липня 2020 року є належним та допустимим доказом у справі, який підтверджує, що затоплення нежитлового приміщення відбулося з квартири АДРЕСА_2 , що розташована поверхом вище. Так, даний акт містить підписи усіх членів комісії та в ньому вказано, що мешканці квартири АДРЕСА_2 не надали доступу для її обстеження. Хоча акт обстеження нежитлового приміщення від 11 березня 2020 року не може бути визнано належним та допустим доказом через відсутність підписів усіх членів комісії, однак апеляційний суд звертає увагу на те, що у ньому також було вказано, що затоплення відбулося з квартири АДРЕСА_2 , що розташована поверхом вище та зазначено, що мешканці квартири АДРЕСА_2 не надали доступу для її огляду. В акті обстеження технічного стану нежитлового приміщення від 01 серпня 2020 року зазначено, що комісією виявлено нові сліди затоплення та що імовірною причиною затоплення нежитлового приміщення є несправність внутрішньоквартирних каналізаційних мереж квартири АДРЕСА_2 , яка розміщена поверхом вище.

Також колегія суддів бере до уваги акт обстеження технічного стану нежитлового приміщення від 17 лютого 2020 року, де містяться підписи всіх членів комісії, та встановлено, що у нежитловому приміщенні, належному ОСОБА_1 , наявні сліди затоплення на стелі, стінах в торговій залі, внаслідок якого електрообладнання, стеля, стіни підлягають відновленню. Цим актом підтверджується наявність шкоди від затоплення нежитлового приміщення.

Аналізуючи зазначені акти, апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_2 не надала доступ для огляду квартири АДРЕСА_2 для підтвердження або спростування того чи дійсно затоплення нежитлового приміщення позивача відбувається з її квартири, то такі дії відповідача розцінюються як небажання ОСОБА_2 з`ясувати об`єктивні причини затоплення вказаного приміщення з метою ухилення від цивільно-правової відповідальності. Крім того, слід зауважити, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази відповідача, які б спростовували той факт, що затоплення відбувається саме з її квартири. ОСОБА_2 також жодним чином не спростовано обставини, наведені в акті від 02 липня 2020 року.

Зважаючи на це, актами від 17 лютого 2020 року, від 02 липня 2020 року та від 01 серпня 2020 року позивачем доведено, а відповідачем не спростовано: 1) що затоплення нежитлового приміщення позивача відбувалося саме з квартири АДРЕСА_2 , яка розташована поверхом вище; 2) наявність шкоди від затоплення, а саме необхідність відновлення стелі, стін та електрообладання; 3) наявність протиправної поведінки заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що ОСОБА_2 не надавала доступу для огляду квартири АДРЕСА_2 та з`ясування об`єктивних причин затоплення нежитлового приміщення, а оскільки комісією було встановлено нові сліди затоплення, то це свідчить про те, що відповідач не вживала відповідних заходів з метою уникнення подальших затоплень вказаного приміщення, що, в свою чергу, підтверджує наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідача. Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про наявність вини ОСОБА_2 в затопленні нежитлового приміщення позивача, адже її дії призвели до нанесення матеріальної шкоди майну ОСОБА_1 .

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 січня 2021 року призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: "Яка причина затоплення нежитлового приміщення по АДРЕСА_3 , зокрема 14 лютого 2020 року та 24 червня 2020 року?".

Відповідно до висновку експерта у судовій будівельно-технічній експертизі від 09 серпня 2021 року №27/21 визначити причину затоплення нежитлового приміщення по АДРЕСА_3 , зокрема 14 лютого 2020 року та 24 червня 2020 року, не видається можливим. У дослідницькій частині висновку експерт вказує, що під час дослідження візуально неможливо оглянути всі інженерні комунікації у зоні конструктивного елементу житлового будинку перекриття, під ванною квартири АДРЕСА_2 , інших, недоступних відзуальному огляду місцях, для виявлення порушення їх герметичності. Також береться до уваги технічний стан мереж, виявлений під час відеообстеження спеціалістами "Домової служби", а саме: виявлено глибоку корозію каналізаційного стояка, діаметром 75 на рівні 2-го та 3-го поверхів та значне звуження внутрішнього діаметру за рахунок жирових відкладень; виявлення в каналізаційному стояку стороннього предмета на 1-му поверсі. Крім того, після затоплення обидві сторони провели ремонтні роботи приміщень та інженерних мереж (а.с 139-163).

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2021 року призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: "Яка причина затоплення нежитлового приміщення по АДРЕСА_3 , зокрема 14 лютого 2020 року та 24 червня 2020 року?".

Згідно з висновком експерта у повторній судовій будівельно-технічній експертизі від 26 вересня 2022 року № 220-Е причиною залиття (затоплення) нежитлового приміщення, що знаходиться на 1-му поверсі житлового будинку по АДРЕСА_3 (квартира АДРЕСА_6 ), яке мало місце 14 лютого 2020 року та 24 червня 2020 року, могло бути витікання води з сантехнічних приладів кухні та/або санвузла квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться поверхом вище в тому ж будинку (а.с. 233-240). У дослідницькій частині висновку експерт припускає, що причиною залиття, яке мало місце 14 лютого 2020 року та 24 червня 2020 року, могло бути витікання води з сантехнічних приладів кухні та/або санвузла квартири АДРЕСА_5 внаслідок проведених в ній ремонтно-будівельних робіт з перепланування, зміною місця розташування сантехнічних приладів та збільшення кількості запірної арматури і різьбових з`єднань на системі внутрішнього водопостачання та водовідведення. Також експертом зазначено, що станом на час проведення огляду доступ до приміщень квартири АДРЕСА_5 над нежитловими приміщеннями магазину непродовольчої групи товарів (квартира АДРЕСА_6 ) не був забезпечений, а тому встановити експертним шляхом причину залиття з квартири АДРЕСА_2 не надається можливим.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Тобто суд за умови ухилення учасника справи від участі в експертизі може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, якщо без участі такого учасника справи експертизу провести неможливо.

Колегія суддів бере до уваги, що жодною з двох судових будівельно-технічних експертиз не було надано олднозначного і стверджувального висновку про те, що причиною затоплення нежитлового приміщення позивача є затікання води з квартири відповідача. У повторній судовій будівельно-технічні експертизі експерт допускає, що причиною залиття (затоплення) могло бути витікання води з сантехнічних приладів квартири АДРЕСА_2 .

Разом з тим ураховується,що зазмістом норми ст.1066ЦК Українивідсутність винимає доводитиособа,яка завдалашкоди.

Оскільки станом на час проведення огляду ОСОБА_2 не було забезпечено доступ експерта до приміщень квартири АДРЕСА_5 над нежитловими приміщеннями магазину непродовольчої групи товарів (квартира АДРЕСА_6 ), що зазначено у висновку експерта від 26 вересня 2022 року № 220-Е, враховуючи те, що без такого доступу до приміщень до квартири АДРЕСА_2 провести експертизу неможливо, то такі дії розцінюються апеляційним судом як ухилення відповідача від участі в експертизі. Тому, зважаючи на обставини справи та враховуючи поведінку відповідача, слід визнати той факт, що причиною залиття (затоплення) нежитлового приміщення, яке знаходиться на 1-му поверсі житлового будинку по АДРЕСА_3 (квартира АДРЕСА_6 ), що мало місце 14 лютого 2020 року та 24 червня 2020 року, було витікання води з сантехнічних приладів квартири АДРЕСА_2 , яка знаходиться поверхом вище в тому ж будинку.

На підтвердження понесення матеріальних витрат у зв`язку із затопленням нежитлового приміщення позивачем було долучено до матеріалів справи кошторис вартості ремонтних робіт у ванній кімнаті, виконаного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 на замовлення ОСОБА_1 . Вартість матеріалів та робіт становить 35 055 гривень (а.с. 12).

Згідно з актом № 205955 від 21 лютого 2020 року майстер 761 (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) склали акт про те, що виконавець виконав складання кошторису щодо затоплення вартістю 400 гривень (а.с. 13).

Оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність завданої їй внаслідок затоплення нежитлового приміщення майнової шкоди, а відповідачем не спростовано, що шкода завдана не з її вини, тобто підстави для застосування положень ст. 1166 ЦК України є достатніми, тому позовна вимога про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 35 055 гривень підлягає до задоволення.

На підтвердження упущеної вигоди (неотриманого доходу) позивачем було долучено до справи попередній договір оренди нежитлового приміщення магазину, з якого вбачається, що 03 лютого 2020 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_14 , як орендарем, укладено попередній договір оренди нежитлового приміщення - магазину. Згідно з п. 1.1 попереднього договору сторони до 17 лютого 2020 року зобов`язуються укласти договір оренди нежитлового приміщення магазину, розташованого в АДРЕСА_7 . Відповідно до п. 2.1 попереднього договору сторони зобов`язуються укласти договір оренди об`єкта оренди згідно з умовами даного попереднього договору. Істотні умови договору оренди передбачені розділом 3 попереднього договору, зокрема: розмір орендної плати за використання об`єкта оренди встановлений за домовленістю сторін і становить 15 000 гивень (п. 3.1.1); строк оренди складає 1 рік (п. 3.2).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача шкоди у виді упущеної вигоди внаслідок затоплення у розмірі 60 000 гривень, виходив з того, що попередній договір оренди нежитлового приміщення - магазину від 03 лютого 2020 року створює для його сторін лише зобов`язання укласти протягом узгодженого строку договір оренди об`єкту оренди згідно з умовами попереднього договору та покликався при цьому на положення ч. 3 ст. 635 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 635 ЦК України, зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Між тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду та вважає, що у справі відсутні підстави для застосування положень ч. 3 ст. 635 ЦК України, позаяк апеляційним судом встановлено, що затоплення нежитлового приміщення, зокрема 14 лютого 2020 року та 24 червня 2020 року, відбулося з вини ОСОБА_2 . Тобто саме затоплення було єдиною і достатньою причиною, яка позбавила ОСОБА_1 можливості отримати прибуток від оренди. Отже, позовна вимога про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача упущеної вигоди внаслідок затоплення у розмірі 60 000 гривень підлягає до задоволення.

Заявляючи позов про стягнення з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 гривеь, позивач покликалася на те, що така шкода завдана внаслідок затоплення належного їй нежитлового приміщення та виразилась в емоційному стресі, душевних стражданнях, негативних емоціях, переживаннях, порушенні звичного способу життя, докладанні додаткових зусиль для його нормалізації, витрачання власного часу для вирішення проблем пов`язаних з усуненням наслідків затоплення.

Оскільки апеляційним судом встановлено, що затоплення нежитлового приміщення відбулося з вини ОСОБА_2 , а відповідачем не було надано до суду доказів на обгрунтування безпідставності заявленого позивачем розміру моральної шкоди в сумі 5 000 гривень, тому заявлений розмір моральної шкоди є доведеним та обгрунтованим. Отже, позовна вимога про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5000 гривень підлягає до задоволення.

Разом з тим ураховуєтться таке. Колегією суддів задоволено вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди у повному обсязі. Тому у позові в частині зобов`язання ТОВ "Управляюча компанія "Чистота і порядок" провести комісійне обстеження затопленого нежитлового приміщення та скласти відповідний акт слід відмовити за необгрунтованістю, адже порушені суб`єктивні цивільні права ОСОБА_1 уже відновлено та захищено в судовому порядку.

Підставою для скасування оскаржуваного рішення згідно із пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Оспанова Романа Олеговича задовольнити частково.

Скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 жовтня 2023 року.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 35 055 (тридцять п`ять тисяч п`ятдесят п`ять) гривень матеріальної шкоди, завданої внаслідок затоплення нежитлого приміщення, 60 000 (шістдесят тисяч) гривень упущеної вигоди та 5 000 (п`ять тисяч) гривень моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення нежитлого приміщення.

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Чистота і порядок" провести комісійне обстеження затопленого нежитлового приміщення та скласти відповідний акт. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ; адреса: АДРЕСА_12 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ; адреса: АДРЕСА_13 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Чистота і порядок"; адреса: 33005 м. Рівне, вулиця Боярка, буд. 40"а"; код ЄДРПОУ: 40427376.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М. Ковальчук

С.С. Шимків