Постанова

від 09.01.2024 по справі 910/12439/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2024 р. Справа№ 910/12439/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 09.01.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 27.04.2023 (повний текст рішення складено 22.05.2023)

у справі №910/12439/22 (суддя С.О. Щербаков)

за позовом Обслуговуючого кооператива "Вимпел-Південь"

до Міністерства юстиції України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Одеська міська рада

про скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив "Вимпел-Південь" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить суд наказ Міністерства юстиції України від 31.07.2020 № 2613/5 про задоволення скарги Одеської міської ради від 30.05.2019 № 99-с, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.06.2019 за № 19921-33-19 скасувати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог законодавства щодо розгляду та задоволення скарги Одеської міської ради на дії державних реєстраторів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано недоведеністю позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу внаслідок прийняття Міністерством юстиції України наказу від 31.07.2020 № 2613/5.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Обслуговуючий кооператив "Вимпел-Південь" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував організаційно-правову форму діяльності позивача, особливості правового режиму майна кооперативу. Скаржник зазначив, що повідомлення про час і місце розгляду скарги шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мінюсту не є належним повідомленням, не свідчить про нівелювання обов`язку суб`єкта розгляду скарги надати заінтересованим особам копії скарги, що має на меті забезпечити обізнаність осіб, чиї інтереси порушені, про її подання, зміст та розгляд.

Також, скаржником долучено до апеляційної скарги додаткові докази, які, з огляду на приписи частини третьої статті 269 ГПК України, не враховуються колегією суддів під час апеляційного перегляду, оскільки позивачем не наведено вагомої причини неподання відповідних доказів у суді першої інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2023 апеляційну скаргу у справі №910/12439/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі №910/12439/22 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

Скаржником подано до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 поновлено Обслуговуючому кооперативу "Вимпел-Південь" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі №910/12439/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі №910/12439/22. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі №910/12439/22 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги та призначено судове засідання на 09.11.2023.

Через систему "Електронний суд" 23.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання спростувала доводи позивача викладені в апеляційній скарзі.

На адресу суду 31.10.2023 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Через систему "Електронний суд" 08.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив Міністерства юстиції України, в якій повторно викладено доводи зазначені в апеляційній скарзі.

Через систему "Електронний суд" 09.11.2023 до суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

На електронну адресу суду 19.12.2023 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався.

Перед судовим засіданням 09.01.2024 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване великим обсягом судових засідань та зайнятістю представників Мінюсту.

Системний аналіз статті 202 ГПК України дає підстави для висновку, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідачем не надано доказів, які б об`єктивно підтверджували неможливість забезпечити явку представника у судове засідання, тому у клопотанні про відкладення слід відмовити з огляду на його безпідставність.

У судове засідання 09.01.2024 представники учасників судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені шляхом доставки процесуальних документів в Електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку електронного документу від 25.12.2023.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у період з липня по серпень 2018 року державними реєстраторами Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" зареєстровано за Обслуговуючим кооперативом "Вимпел-Південь" та фізичними особами право власності на 113 об`єктів нерухомого майна, серед яких нежитлове приміщення та 112 машиномісць, розташованих за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 146/3, зокрема реєстрація речових прав на об`єкти нерухомого майна здійснена на підставі рішень про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу), а саме:

1) рішення від 26.09.2018 року № 43214197 про державну реєстрацію права власності ОК "Вимпел-Південь" на нежитлове приміщення загальною площею 8,9 кв.м, за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, будинок 146/3 (номер запису про право власності: 28110083), прийняте державним реєстратором KП "Агенція державної реєстрації" Кравець О.В.;

2) рішення від 05.09.2018 року № 42849409 про державну реєстрацію права власності ОК "Вимпел-Південь" на машиномісце № 53 загальною площею 10,1 кв.м, за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, будинок 146/3 (номер запису про право власності: 27773914), прийняте державним реєстратором KП "Агенція державної реєстрації" Сосніна Г.В.;

3) рішення від 05.09.2018 року № 42848194 про державну реєстрацію права власності ОК "Вимпел-Південь" на машиномісце № 23 загальною площею 14,7 кв.м, за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, будинок 146/3 (номер запису про право власності: 27772810) прийняте державним реєстратором КП "Агенція державної реєстрації" Сосніна Г.В.;

4) рішення від 05.09.2018 року № 42847855 про державну реєстрацію права власності ОК "Вимпел-Південь" на машиномісце № 8 загальною площею 11,7 кв.м, за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, будинок 146/3 (номер запису про право власності: 27772504) прийняте державним реєстратором КП "Агенція державної реєстрації" Сосніна Г.В.;

5) від 10.07.2018 року № 42847609 про державну реєстрацію права власності ОК "Вимпел-Південь" на машиномісце № 73 загальною площею 12,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, будинок 146/3 (номер запису про право власності: 27772286) прийняте державним реєстратором КП "Агенція державної реєстрації" Сосніна Г.В.

Державна реєстрація права власності ОК "Вимпел-Південь" на нежитлове приміщення та машиномісця №№ 73, 8, 23, 53, що розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 146/3 проведена державними реєстраторами КП "Агенція державної реєстрації" Сосніною Г.В. та Кравець О.В. на підставі наступних документів: технічних паспортів від 10.07.2018, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФПРОЕКТ"; довідки споживчого кооперативу "Автостоянка "Вимпел-11"; рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 06.11.1992 № 816; рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 02.08.1986 № 757; протоколу установчих зборів засновників ОК "Вимпел-Південь" від 01.12.2017 № 1; протоколу загальних зборів засновників ОК "Вимпел-Південь" від 18.01.2018 № 3; рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 18.05.1984 № 416; листа Головного архітектурно-планувального управління виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.07.1983 № 926/арх.

30.05.2019 Одеська міська рада звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою № 99-с на рішення державних реєстраторів, в якій просило, зокрема:

- скасувати рішення державного реєстратора КП "Агенція державної реєстрації" Кравця О.В. від 26.09.2018 року № 43214197 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності ОК "Вимпел-Південь" на нежитлове приміщення загальною площею 8,9 кв.м. за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, будинок 146/3 (РНОНМ: 1653670451101);

- скасувати рішення державного реєстратора КП "Агенція державної реєстрації" Сосніної Г.В. від 05.09.2018 року № 42849409 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності ОК "Вимпел-Південь" на машиномісце № 53 загальною площею 10,1 кв.м. за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, будинок 146/3 (РНОНМ: 1636601551101);

- скасувати рішення державного реєстратора КП "Агенція державної реєстрації" Сосніної Г.В. від 05.09.2018 року № 42848194 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності ОК "Вимпел-Південь" на машиномісце № 23 загальною площею 14,7 кв.м. за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, будинок 146/3 (РНОНМ: 1636548951101);

- скасувати рішення державного реєстратора КП "Агенція державної реєстрації" Сосніної Г.В. від 05.09.2018 року № 42847855 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності ОК "Вимпел-Південь" на машиномісце № 8 загальною площею 11,7 кв.м. за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, будинок 146/3 (РНОНМ: 1636535351101);

- скасувати рішення державного реєстратора КП "Агенція державної реєстрації" Сосніної Г.В. від 05.09.2018 року № 42847609 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності ОК "Вимпел-Південь" на машиномісце № 73 загальною площею 12,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, будинок 146/3 (РНОНМ: 1636522651101).

Скарга мотивована тим, що 13.05.2019 з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на рехоме майно № 166253571 Одеській міській раді стало відомо про зареєстроване за позивачем та іншими особами права власності на 113 об`єктів нерухомого майна, серед яких нежитлове приміщення та 112 машиномісць, розташованих за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 146/3. Одеська місьа рада вказує, що земельна ділянка, розташована за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, будинок 146/3 не належить до об`єктів державної власності та не передавалася жодним особам у приватну власність, вказана земля знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Одеса відповідно до закону. Рішенням Одеської міської ради від 27.08.2014 року № 5286-VI спірна земельна ділянка з визначеним місцем розташування: м. Одеса, Люстдорфська дорога, будинок 146/3 внесена до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпеченням паркування транспортних засобів на території м. Одеса (спеціально відведених стоянок). Фактично зареєстровані спірними рішеннями державних реєстраторів об`єкти нерухомого майна розташовуються саме на землях, що знаходяться в комунальній власності та були визначені нею для організації паркування транспортних засобів на території м. Одеси, а використана під час спірних державних реєстрацій адреса у встановленому законом порядку відповідним об`єктам не присвоювалася, документів, що підтверджують присвоєння адреси, не надавалось, тобто, вона визначена державними реєстраторами у довільному порядку. Одеська міська рада також вказала, що неодноразово рішеннями судів встановлено перебування земель з місцем розташування: м. Одеса, Люстдорфська дорога, будинок 146/3 у комунальній власності територіальної громади м. Одеса, а також факт самовільного зайняття ОК "Вимпел-Південь" вказаної земельної ділянки.

За результатами розгляду скарги Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції складено Висновок, відповідно до якого, Колегія рекомендувала скаргу Одеської міської ради від 30.05.2019 № 99-с задовольнити частково. Скасувати, зокрема рішення від 05.09.2018 № 42847609, № 42847855, № 42848194, № 42849409, прийняті державним реєстратором Сосніною Г.В. та рішення від 26.09.2018 року № 43214197, прийняте державним реєстратором КП "Агенція державної реєстрації" Кравцем О.В.

Відповідно до змісту мотивувальної частини висновку від 10.06.2020, Колегія виходила з того, що, зокрема державним реєстраторам Сосніній Г.В. та Кравцю О.В. не було надано документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Крім того, державному реєстратору Сосніній Г.В. не було надано довідку відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі. Рішення прийняті державними реєстраторами за обставин, коли подані документи не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.

На підставі висновку комісії, 31.07.2020 Міністерством юстиції України видано наказ №2613/5 "Про задоволення скарги" (з урахуванням наказу Міністерства юстиції України від 19.01.2021 № 236/5 про виправлення описок), яким скаргу Одеської міської ради від 30.05.2019 № 99-с задоволено частково. Скасовано, зокрема рішення від 05.09.2018 № 42847609, № 42847855, № 42848194, № 42849409, прийняті державним реєстратором Сосніною Г.В. та рішення від 26.09.2018 року № 43214197, прийняте державним реєстратором КП "Агенція державної реєстрації" Кравцем О.В.

За твердженням позивача, наказ Міністерства юстиції України №2613/5 від 31.07.2020 прийнятий з порушенням Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1128 та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки скарга не відповідає документу який надсилається міською радою в інтересах територіальної громади міста до органів державної влади, до скарги не додано будь яких належних та допустимих доказів які свідчать про право керівника Юридичного департаменту Одеської міської ради на самопредставництво інтересів територіальної громади міста із підстав викладених у скарзі; Мін`юст розглянув скаргу підстави якої визнані судом незаконними, відповідно до постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у справі № 522/13231/17; позивача не було повідомлено про розгляд скарги; скаргу Одеської міської ради від 30.05.2019 № 99-с розглянуто 10.06.2020 із істотним порушенням строків розгляду скарг.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади та процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-ІV та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок №1127).

У відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі в редакції, чинній на момент вчинення спірних реєстраційних дій) визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" закріплено систему органів та об`єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, процедуру проведення державної реєстрації, перелік документів необхідних для вчинення таких дій та порядок їх оскарження.

Частина перша статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах і в порядку, визначених цим Законом (пункти 1, 4 частини 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Частиною третьою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України №2613/5 від 31.07.2020 "Про задоволення скарги" (з урахуванням наказу Міністерства юстиції України від 19.01.2021 № 236/5 про виправлення описок) скасовано, зокрема, рішення від 05.09.2018 № 42847609, № 42847855, № 42848194, № 42849409, прийняті державним реєстратором Сосніною Г.В. та рішення від 26.09.2018 року № 43214197, прийняте державним реєстратором КП "Агенція державної реєстрації" Кравцем О.В.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Частиною 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Тобто, надана Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності державних реєстраторів передбачає подання скарги саме на захист прав особи, яка її подає.

За правилами ч. 8 ст. 37 цього Закону Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті.

Частиною 9 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України) від 24 грудня 2019 р. № 1150, Цей Порядок визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).

Пунктом 2 Порядку №1128 визначено, що для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

У відповідності до п. 3 Порядку №1128 скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін`юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її скаржником, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Копії документів, що додаються до скарги у сфері державної реєстрації в електронній формі, виготовляються шляхом сканування з обов`язковим накладенням відповідним скаржником кваліфікованого електронного підпису.

Скаржник може відкликати подану ним скаргу у сфері державної реєстрації до прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішення щодо неї. Відкликана скарга у сфері державної реєстрації залишається без розгляду.

Пунктом 5 Порядку №1128 визначено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.

Відповідно до п. 7 Порядку №1128 у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Щодо доводів скаржника про те, що відповідачем не було повідомлено позивача про розгляд скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Процедура розгляду скарги врегульована Порядком №1128.

Згідно з п. 10 Порядку №1128 для розгляду скарги колегіально Міністерство юстиції чи відповідний територіальний орган обов`язково запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Міністерства юстиції, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відповідно до п. 11 цього ж Порядку суб`єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

У п. 11 Порядку №1128 встановлено, що Міністерство юстиції чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції та додатково одним з таких способів: телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Згідно позиції Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №910/574/22, основним обов`язковим способом повідомлення про розгляд скарги по суті є розміщення Мін`юстом чи його територіальним органом відповідного оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту. Натомість, надіслання повідомлення про розгляд скарги телефонограмою або засобами електронної пошти є додатковими способами повідомлення, які в силу зазначених вище норм Порядку №1128 є обов`язковими для Мін`юсту чи його територіальних органів лише у разі, якщо номер телефону, адреса електронної пошти осіб, зазначених у п. 10 Порядку, вказані у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлені заінтересованою особою або встановлені з інших офіційних джерел.

Отже, додатковий спосіб повідомлення про розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом чи відповідним територіальним органом особи виключно за наявності у них відомостей про номер телефону/адресу електронної пошти, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлених заінтересованою особою або встановлених з інших офіційних джерел.

Північний апеляційний господарський суд звертає увагу на відсутність обов`язку комісії використовувати послідовно кожний наступний спосіб повідомлення виключно у разі неможливості використання попереднього, оскільки диспозиція цієї норми передбачає альтернативні дії суб`єкта розгляду скарги щодо вибору способу повідомлення зацікавлених осіб. Тобто суб`єкт розгляду скарги може застосовувати один із способів, зазначених у вказаній нормі, а черговість використання кожного конкретного способу визначається суб`єктом розгляду скарги в залежності від конкретних обставин та наявної у нього інформації.

Як слідує з матеріалів справи, на офіційному веб-сайті Мін`юсту було розміщено оголошення про призначення на 10.06.2020 року засідання Колегії Міністерства юстиції України. Відповідно до якого позивача було запрошено для розгляду скарги.

Окрім того, судом враховано, що позивачем було подано до Міністерства юстиції України заяву з приводу розгляду 10.06.2020 скарги Одеської міської ради від 30.05.2019 № 99-с, в якій позивач виклав свої заперечення проти скарги Одеської міської ради та просив відповідача відмовити у задоволенні скарги Одеської міської ради від 30.05.2019 № 99-с.

Таким чином, враховуючи наявні докази вчинення відповідачем передбачених Порядком дій, з метою повідомлення позивача про час і місце засідання колегії, шляхом розміщення оголошення, приймаючи до уваги подані позивачем до Мін`юсту заперечення проти скарги, твердження скаржника стосовно порушення Міністерством юстиції України порядку повідомлення позивача про розгляд скарги є необгрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції.

Відповідно до абзацу 4 частини 3 статті 37 Закону у разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

За твердженням апелянта, скарга Одеської міської ради № 99-с від 30.05.2019 була отримана відповідачем 07.06.2019, розглянута 10.06.2020, наказ прийнято 31.07.2020, тому що внаслідок порушення Мін`юстом п. 19 Порядку №1128 (у редакції від 26.04.2018), а саме відсутності рішення у формі наказу про скасування власного рішення №2720/7 від 17.07.2019, розгляд скарги тривав 1 липня 2019 по 10.06.2020, таким чином Мін`юстом було порушено 45 діб встановлених ч. 3 ст. 37 ЗУ №1952-VI.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державних реєстраторів про виявлені ними факти використання їх ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами розглядаються у строк не більше одного місяця з дня їх надходження. У разі якщо в місячний строк розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами провести неможливо, Міністерство юстиції України, його територіальні органи встановлюють необхідний строк для її розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний строк для вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати 45 днів.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства юстиції України від 17.07.2019 № 27201/7 було відмовлено у задоволенні скарги Одеської міської ради від 30.05.2019 № 99-с без розгляду її по суті у зв`язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме: додані до скарги копії документів не засвідчені в установленому порядку.

Проте, такий наказ Міністерства юстиції України було оскаржено Одеською міською радою шляхом звернення до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання неправомірним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 17.07.2019 року №2720/7; зобов`язання Міністерство юстиції України розглянути скаргу Одеської міської ради від 30.05.2019 року №99-с по суті.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 у справі № 420/5471/19 адміністративний позов Одеської міської ради до Міністерства юстиції України про визнання неправомірним та скасування наказу, зобов`язання розглянути заяву по суті задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 17.07.2019 року №2720/7 "Про відмову у задоволенні скарги Одеської міської ради від 30.05.2019 №99-с без розгляду по суті". Зобов`язано Міністерство юстиції України розглянути скаргу Одеської міської ради від 30.05.2019 року №99-с на рішення державних реєстраторів по суті.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 у справі № 420/5471/19 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року залишено без змін.

Листом від 01.06.2020 Одеська міська рада звернулася до Міністерства юстиції України, в якому з урахуванням рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 у справі № 420/5471/19, яке набрало законної сили просила відповідача забезпечити розгляд скарги Одеської міської ради від 30.05.2019 № 99-с.

Як встановлено судом, 10.06.2020 Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції складено Висновок та 31.07.2020 Міністерством юстиції України видано наказ №2613/5 "Про задоволення скарги" (з урахуванням наказу Міністерства юстиції України від 19.01.2021 № 236/5 про виправлення описок), яким скаргу Одеської міської ради від 30.05.2019 № 99-с задоволено частково. Скасовано, зокрема рішення від 05.09.2018 № 42847609, № 42847855, № 42848194, № 42849409, прийняті державним реєстратором Сосніною Г.В. та рішення від 26.09.2018 року № 43214197, прийняте державним реєстратором КП "Агенція державної реєстрації" Кравцем О.В.

Таким чином, Міністерством юстиції України було розглянуто скаргу Одеської міської ради від 30.05.2019 № 99-с після винесення постанови П`ятим апеляційним адміністративним судом від 13.05.2020 у справі № 420/5471/19 та звернення третьої особи з листом від 01.06.2020.

Апеляційний суд, в контексті спірних правовідносин, вважає за доцільне також звернути увагу, що саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків.

Разом з тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення .

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.

Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №826/10888/18).

З огляду на встановлені судом обставини, Господарський суд міста Києва дійшов обґрунтованих висновків, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 31.07.2020 № 2613/5 прийнято у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку №1128, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, видатний органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавство і порушує її цивільні права або інтереси.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі №918/150/19, від 26.01.2022 у справі №921/787/20 від 14.06.2022 у справі №904/3870/21, від 13.09.2022 у справі №918/1222/21.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі №910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом та вважає, що позивачем не доведено тих обставин, які є підставою позовних вимог та не підтверджено факту порушення його права з боку відповідача.

Отже, відсутність порушеного права у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи, що предметом даного судового розгляду було встановлення правомірності наказу Міністерства юстиції України №2613/5 від 31.07.2020, тоді як не вирішувалося питання щодо підстав набуття права власності на нерухоме майно за позивачем, апеляційним судом відхиляються посилання апелянта на те, що земельна ділянка, на якій розміщено нежитлове приміщення та машиномісця не перейшла до земель комунальної власності.

Усі інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі №910/12439/22 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Обслуговуючий кооператив "Вимпел-Південь".

Матеріали справи №910/12439/22 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 16.01.2024

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

Г.А. Кравчук