Постанова

від 16.01.2024 по справі 902/1253/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року Справа № 902/1253/22(902/846/23)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

прокурора Кривецька-Люліч Т.А.

інші учасники - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 30.10.2023 у справі №902/1253/22 (902/846/23) (ухвалене суддею Тісецьким С.С., повний текст складений 03.11.2023)

за позовом: Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Вінницької обласної ради та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

до: Комунального закладу "Котюжанівська спеціальна школа" Вінницької обласної ради

до: Фермерського господарства "Алмар"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області

про визнання недійсним договору та звільнення земельних ділянок

в межах справи №902/1253/22

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

до: Фермерського господарства "Алмар"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 30.10.2023 у справі №902/1253/22(902/846/23) частково задоволено позов Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Вінницької обласної ради та ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області до КЗ "Котюжанівська спеціальна школа" Вінницької обласної ради та ФГ "Алмар", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області про визнання недійсним договору та звільнення земельних ділянок у справі №902/1253/22(902/846/23) в межах справи №902/1253/22.

Визнано недійсним договір від 09.01.2017 про спільну діяльність щодо використання земельних ділянок комунальної форми власності, укладений між Комунальним закладом "Котюжанівський навчально-реабілітаційний центр Мурованокуриловецького району Вінницької обласної Ради" (наразі Котюжанівська спеціальна школа) та Фермерським господарством "Алмар".

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Комунального закладу "Котюжанівська спеціальна школа" Вінницької обласної ради на користь Вінницької обласної прокуратури 1 342,00 грн - витрат на сплату судового збору.

Стягнуто з Фермерського господарства "Алмар" на користь Вінницької обласної прокуратури 1 342,00 грн - витрат на сплату судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що оспорюваний договір від 09.01.2017, предметом якого є передача у спільну діяльність з ФГ "Алмар" права користування земельними ділянками, які підлягатимуть обробітку, що належать на праві постійного користування Комунальному закладу "Котюжанівська спеціальна школа" Вінницької обласної ради, суперечить нормам ч. 1 ст. 92, ч. 1 ст. 95 ЗК України, що є підставою для визнання вказаного договору недійсним відповідно до норм ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оспорюваний договір не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі. Також матеріали справи не містять рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця або результатів аукціону щодо надання дозволу Відповідачу-1 на укладення договору оренди спірних земельних ділянок із Відповідачем-2, що також є підставою для визнання відповідного договору недійсним.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що за договором від 09.01.2017 Фермерським господарством "Алмар" отримано лише право користування (для отримання сільськогосподарської продукції), а не володіння земельною ділянкою. А відтак, за відсутності доведеності обставин володіння Відповідачем-2 земельною ділянкою, тобто фактичного панування над річчю або ж юридично забезпеченої можливості такого панування, не може бути задоволена позовна вимога про зобов`язання її звільнити.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Заступник керівника Вінницької обласної прокуратури звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 30.10.2023 у справі №902/1253/22 (902/846/23) в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про звільнення спірних земельних ділянок та ухвалити нове рішення, яким зобов`язати фермерське господарство "АЛМАР" звільнити земельні ділянки загальною площею 3,1781 га, які надані Котюжанівській спеціальній школі Вінницької обласної ради в постійне користування із земель житлової та громадської забудови комунальної форми власності цільового призначення для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, що розташовані на території Котюжанівського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області з кадастровими номерами 05222883300:01:001:0044 та 05222883300:01:001:0043. Стягнути з фермерського господарства "АЛМАР", комунального закладу "Котюжанівська спеціальна школа" Вінницької обласної ради на користь Вінницької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору, а також змінити розподіл судових витрат. Про день та час розгляду справи повідомити Вінницьку обласну прокуратуру та Рівненську обласну прокуратуру, якою буде забезпечуватися участь прокурора у справі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- ФГ "Алмар", відповідно до укладеного договору, фактично самостійно користується, володіє та експлуатує земельні ділянки загальною площею 3,1781 га за рахунок власної техніки, інвентаря, робочої сили та сплачує за її експлуатацію та користування навчальному закладу. Вказані земельні ділянки використовуються ФГ "Алмар" для комерційної діяльності на умовах строковості та платності, що власне і є фактичним пануванням над річчю та елементом правовідносин оренди землі;

- судом першої інстанції, під час розгляду справи, встановлено фактичну передачу земельних ділянок ФГ "Алмар" у платне строкове користування;

- посилання суду першої інстанції на те, що акт приймання-передачі не укладався, а тому відсутні підстави для зобов`язання звільнити земельні ділянки спростовуються тим, що сторони договору умисно юридично неналежно оформлювали відносини оренди, щоб приховати фактичні правовідносини, а тому зазначене не може бути мотивом для відмови у задоволенні позовних вимог;

- також необґрунтованими є зазначення того, що Котюжаншська спеціальна школа має бути у статусі позивача при зверненні до суду прокурора з вимогами про звільнення земельних ділянок, враховуючи наступне, оскільки Котюжанівська спеціальна школа не є суб`єктом владних повноважень, прокурором правильно визначено у цій справі суб`єктний склад учасників спору та їх статус;

- вимога про зобов`язання ФГ "Алмар" звільнити земельні ділянки є ефективним способом захисту.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 матеріали справи №902/1253/22(902/846/23) витребувано з Господарського суду Вінницької області.

04.12.2023 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/1253/22(902/846/23).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 30.10.2023 у справі №902/1253/22 (902/846/23). Розгляд апеляційної скарги призначений на 16.01.2024.

09.01.2024 на адресу суду від Комунального закладу "Котюжанівська спеціальна школа" Вінницької обласної ради надійшло пояснення до апеляційної скарги, в якому просить задоволити апеляцію заступника керівника Вінницької обласної прокуратури про скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 30.10.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звільнення спірних земельних ділянок та просимо ухвалити нове рішення, яким зобов`язати фермерське господарство "Алмар" звільнити земельні ділянки загальною площею 3,1781 га, що розташовані на території Котюжанівського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Судовий розгляд апеляційної скарги прокурора просить провести без участі директора.

15.01.2024 на адресу суду від Вінницької обласної ради надійшла заява про розгляд справи без участі ради.

В судовому засіданні прокурор підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній.

Представники інших учасників справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання 16.01.2024 не з`явилися.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю інших учасників справи.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняття оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.

Судом встановлено, що Могилів-Подільською окружною прокуратурою вивчено стан дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок, що надані Котюжанівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернату (далі - школа, освітній заклад) для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти.

Встановлено, що на території Мурованокуриловецької територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області функціонує комунальний заклад "Котюжанівська спеціальна школа" Вінницької обласної ради, що здійснює свою діяльність відповідно до Статуту, затвердженого рішенням Вінницької обласної ради № 495 від 27 січня 2023 року.

За інформацією комунального закладу "Котюжанівська спеціальна школа" Вінницької обласної ради у користуванні освітнього закладу перебувають три земельні ділянки, які знаходяться на території Мурованокуриловецької територіальної громади, цільове призначення земельних ділянок - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти - згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №019838 кадастровий номер 0522883300:01:001:0043 площа 2,2343 га; згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №9019837 кадастровий номер 0522888300:01:001:0044; згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 019839 кадастровий номер 0522883300:01:001:0042 площа 4,5553 (відомості про цю земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.10.2014).

З матеріалів справи вбачається, що між Фермерським господарством "Алмар" (Сторона-1), в особі директора Омельчук Алли Валеріївни та Комунальним закладом "Котюжанівський навчально-реабілітаційний центр Мурованокуриловецького району Вінницької обласної ради" (колишня назва відповідача, Сторона-2), в особі директора Гетманчука Володимира Івановича, укладено договір від 9 січня 2017 року про спільну діяльність щодо використання земельних ділянок комунальної форми власності, постійним користувачем яких є Комунальний заклад "Котюжанівський навчально-реабілітаційний центр Мурованокуриловецького району Вінницької обласної ради" згідно державних актів ЯЯ №019838, ЯЯ №019837, на таких умовах:

Сторони за даним Договором домовились про організацію спільної діяльності у сфері спільного використання земельних ділянок площею 0,9438 га, та 2,2343 га загальною площею 3,1781 га, терміном на 10 (десять) років у рамках чинного законодавства України та у відповідності до Положення та Статуту Сторін, що уклали цей договір, і за згодою Котюжанівської сільської ради, спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення наступних спільних господарських цілей: отримання сільськогосподарської продукції згідно категорії земель та класифікації угідь (п. 1.1.).

Сторони зобов`язуються діяти спільним шляхом об`єднання майна, грошових коштів і зусиль для отримання продукції (п. 1.2.).

Сторони можуть надавати один одному будь-яку фінансову, технологічну або організаційну допомоги (п. 1.3.).

Сторона-2 за даною угодою зобов`язується: невідкладно після підписання цього Договору надати земельні ділянки, які підлягатимуть обробітку (пп. 3.1.1., п. 3.1.).

Внесок Сторони-2 : земельні ділянки, згідно державних актів ЯЯ № 019838, ЯЯ №019837, надані Стороні-1 в період дії даного Договору, вартість яких згідно довідки відділу Держгеокадастру у Мурованокуриловецькому районі від 12.08.2016 р. № К-2190/0-2083/6-16 складає 77 193,57 грн; земельні ділянки Сторони-2 є комунальною власністю, знаходяться в постійному користуванні останнього і підлягають використанню за призначенням, передбаченим земельним Законодавством України та іншими нормативними актами. Статус земельних ділянок залишається незмінним на весь період дії договору (підпункти 6.1.1., 6.1.2, п. 6.1.).

Внесок Сторони-1: сільськогосподарська техніка та транспортні засоби; трудова участь, вирощування сільськогосподарської продукції та її транспортування (підпункти 6.2.1., 6.2.2, п. 6.2.).

Внески сторін здійснюються по актам приймання-передачі, підписаними їх повноважними представниками (п. 6.3.).

Плата за спільне користування земельною ділянкою вноситься в грошовій формі у національній валюті на розрахунковий рахунок Комунального закладу "Котюжанівського навчально-реабілітаційного центру Мурованокуриловецького району Вінницької обласної ради" р/р 35420201034359 в УДК Вінницької обл. МФО 802015, код ЄДРПОУ 24903190 у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки не пізніше 1 жовтня поточного року в повному обсязі в сумі 2 315,81 грн (п. 7.1).

Матеріали справи містить лист №29 від 07.03.2023 Комунального закладу "Котюжанівська спеціальна школа" Вінницької обласної ради, якому позивач повідомляє прокуратуру, що земельна ділянка площею 3,1781 оброблялася з 01.01.2017 Фермерським господарством "Алмар". Оплата здійснювалася: 2017 рік 5200,00 грн; 2018 рік 7379,00 грн, 2019 рік 7370,00 грн; 2020 рік 7370,00 грн, 2021 рік 8000,00 грн.

Також у матеріалах справи наявні завірені копії державного акту від 21.11.2011 р. на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №019838 кадастровий номер 0522883300:01:001:0043 площа 2,2343 га та державного акту від 21.11.2011 р. на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №9019837 кадастровий номер 0522888300:01:001:0044, площею 0,9438 га, які видані Котюжанівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернат.

Враховуючи, що оспорюваний договір не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельному кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури просить суд:

- визнати недійсним договір від 09.01.2017 про спільну діяльність щодо використання земельних ділянок комунальної форми власності, укладений між комунальним закладом "Котюжанівський навчально-реабілітаційний центр Мурованокуриловецького району Вінницької обласної Ради" (наразі Котюжанівська спеціальна школа) та Фермерським господарством "Алмар";

- зобов`язати Фермерське господарство "Алмар" звільнити вказані вище земельні ділянки загальною площею 3,1781 га, які надані Котюжанівській спеціальній школі Вінницької обласної ради в постійне користування із земель житлової та громадської забудови комунальної форми власності цільового призначення для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, що розташовані на території Котюжанівського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, на земельних ділянках з кадастровим номером 05222883300:01:001:0044 та 05222883300:01:001:0043.

Як зазначалося вище, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання недійсним договору від 09.01.2017 про спільну діяльність щодо використання земельних ділянок комунальної форми власності, укладеного між Комунальним закладом "Котюжанівський навчально-реабілітаційний центр Мурованокуриловецького району Вінницької обласної Ради" (наразі Котюжанівська спеціальна школа) та Фермерським господарством "Алмар".

Водночас, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Фермерське господарство "Алмар" звільнити вказані вище земельні ділянки загальною площею 3,1781 га.

В апеляційній скарзі Заступник керівника Вінницької обласної прокуратури просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 30.10.2023 у справі №902/1253/22 (902/846/23) в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про звільнення спірних земельних ділянок та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи приписи ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу в межах її доводів та вимог в частині відмови судом першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про звільнення спірних земельних ділянок.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано і у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи тлумачення ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", дійшла таких висновків:

"відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Підставами позовних вимог, серед іншого, зазначено те, що оспорюваний договір не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам законодавства, а також не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені цим договором, через його удаваність та вчинення всупереч інтересам держави, а предмет угоди - земельні ділянки загальною площею 3,1781 га в силу ст. 216 Цивільного кодексу України підлягають поверненню навчальному закладу.

Суд звертає увагу на те, що за змістом вказаного вище оспорюваного договору, Позивачі в інтересах яких звернувся до суду Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури, не є сторонами цього правочину, однак звернувшись із позовом у цій справі до суду про визнання відповідного договору недійсним, являються заінтересованими особами.

Зокрема, прокурор зазначає, що відповідно до п. 1.1 Статуту Комунального закладу "Котюжанівська спеціальна школа", спеціальна школа є об`єктом права власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Вінницької області, управління яким здійснює Вінницька обласна Рада.

Пунктом 1.2 Статуту комунальний заклад є закладом загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами, що зумовлені порушеннями інтелектуального розвитку.

Відповідно до п. 7.9 Статуту, майно спеціальної школи становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі школи. Майно спеціальної школи є об`єктом спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст вінницької області та закріплене за нею на праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління, спеціальна школа володіє, користується, та з дозволу Органу управління майном розпоряджається цим майном згідно із законодавством. На зазначене майно не може бути звернення стягнення на вимогу кредиторів спеціальної школи.

Згідно п. 7.4 Статуту спеціальна школа, відповідно до чинного законодавства, здійснює володіння і користування землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотримання вимог з їх охорони. Усі питання, які стосуються права на земельні ділянки, що знаходяться у користуванні спеціальної школи: їх відчуження, вилучення, відмова від права користування тощо, вирішуються за погодженням з Органом управлінням майном.

Крім того, відповідно до положень статті 15-1 Земельного кодексу України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Також Положенням передбачено, що серед основних завдань Держгеокадастру зазначено реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, в тому числі державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок, дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, дотриманням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків, дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельні ділянки з кадастровими номерами 05222883300:01:001:0044 площею 0,9438 га та 05222883300:01:001:0043 площею 2,2343 га перебувають у державній власності.

Однак, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області належним чином не забезпечено контроль за цільовим використанням земельних ділянок, наданих у користування Комунальному закладу "Котюжанівська спеціальна школа", і відповідно не вжито заходів щодо поновлення інтересів держави. Так, згідно наявного в матеріалах справи листа Головного управління Держгеокадастру в області від 10.04.2023 №0-2-0.6-1575/2-23, останні не вживали жодних заходів спрямованих на перевірку додержання вимог чинного законодавства у цьому випадку.

Отже, керівником Могилів-Подільської окружної прокуратури у поданій позовній заяві належним чином обґрунтувано наявність підстав для звернення до суду в інтересах Позивачів з позовом в межах цієї справи, та надано суду відповідні докази.

При цьому, в матеріалах справи наявні листи Могилів-Подільської окружної прокуратури від 20.06.2023, які адресовані Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області та Вінницькій обласній Раді, в яких зазначено про намір звернення до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою в інтересах держави в особі Вінницької обласної Ради та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до Комунального закладу "Котюжанівська спеціальна школа" і Фермерського господарства "Алмар" про визнання недійсним договору від 09.01.2017 про спільну діяльність щодо використання земельних ділянок комунальної форми власності, укладеного між Відповідачами та зобов`язання звільнити земельні ділянки.

Отже, судом першої інстанції на виконання вимог ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" було встановлено наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Вінницької обласної ради та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Враховуючи дотримання прокурором до подання позову в цій справі процедури, передбаченої ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор має право здійснювати представництво інтересів Вінницької обласної ради та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Щодо вимоги про зобов`язання Відповідача-2 звільнити спірні земельні ділянки, які надані Відповідачу-1 в постійне користування, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК).

Зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України вбачається, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 (провадження №12-158гс18, пункт 5.5). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц (провадження №14-112цс19, пункт 14) та від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 (провадження №14-436цс19, пункт 40).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18, пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18, пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 (провадження №12-46гс19, пункт 48), від 09.02.2021 у справі №381/622/17 (провадження №14-98цс20, пункт 14), від 15.02.2023 у справі №910/18214/19 (провадження №12-8гс22, пункт 9.12).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom), заява №22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції.

У постанові від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім цього, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20).

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Вінницької області від 30.10.2023 у справі №902/1253/22(902/846/23) частково задоволено позов та визнано недійсним договір від 09.01.2017 про спільну діяльність щодо використання земельних ділянок комунальної форми власності, укладений між Комунальним закладом "Котюжанівський навчально-реабілітаційний центр Мурованокуриловецького району Вінницької обласної Ради" (наразі Котюжанівська спеціальна школа) та Фермерським господарством "Алмар".

В решті позовних вимог щодо звільнення земельних ділянок відмовлено.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсним правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п.57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10. 2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17 (п. 14).

Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Але це означає лише те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тлумачення змісту частини першо статті 216 ЦК України свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю.

Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

Як вбачається, позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору у цій справі містить вимогу щодо зобов`язання Фермерського господарства "Алмар" (вул. Центральна, 57, с. Котюжани, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 23440; код ЄДРПОУ 36102135) звільнити земельні ділянки загальною площею 3,1781 га, які надані Котюжанівській спеціальній школі Вінницької обласної ради в постійне користування із земель житлової та громадської забудови комунальної форми власності цільового призначення для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, що розташовані на території Котюжанівського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, на земельних ділянках з кадастровим номером 05222883300:01:001:0044 та 05222883300:01:001:0043.

Разом з цим, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 уточнив висновок, викладений у постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19, від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц:

"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного / частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного / частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного / частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

Судом встановлено, що матеріали справи містять лист №29 від 07.03.2023 Комунального закладу "Котюжанівська спеціальна школа" Вінницької обласної ради, в якому повідомлено прокуратуру, що земельна ділянка площею 3,1781 оброблялася з 01.01.2017 Фермерським господарством "Алмар". Оплата здійснювалася: 2017 рік 5200,00 грн; 2018 рік 7379,00 грн, 2019 рік 7370,00 грн; 2020 рік 7370,00 грн, 2021 рік 8000,00 грн.

Вказане не спростоване учасниками справи.

Таким чином, відповідачем виконувався договір оренди земельної ділянки.

З огляду на викладене, з урахуванням висновків Верховного Суду, в тому числі щодо ефективності способу захисту, враховуючи обставини виконання договору, та беручи до уваги, що: 1) прокурор звернувся з вимогою про визнання недійсним договору, 2) та одночасно з вимогою про звільнення земельних ділянок загальною площею 3,1781 га, а тому заявлена вимога про звільнення земельних ділянок є ефективним способом захисту прав позивача в розумінні статті 13 Конвенції, та не потребуватиме вжиття додаткових засобів захисту.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовна вимога щодо зобов`язання Фермерського господарства "Алмар" звільнити земельні ділянки загальною площею 3,1781 га, які надані Котюжанівській спеціальній школі Вінницької обласної ради в постійне користування із земель житлової та громадської забудови комунальної форми власності цільового призначення для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, що розташовані на території Котюжанівського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області з кадастровими номерами 05222883300:01:001:0044 та 05222883300:01:001:0043 підлягає задоволенню.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У п.п. 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Колегія суддів зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "Dombo V. v. The Netherlands").

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи (п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Господарського суду Вінницької області від 30.10.2023 у справі №902/1253/22 (902/846/23) скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 327 ГПК України, якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, за подання до суду позовної заяви, Вінницькою обласною прокуратурою сплачено судовий збір за дві немайнові позовні вимоги в загальному розмірі 5 368,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1207 від 19.06.2023.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції задоволено позовну вимогу немайнового характеру про звільнення земельних ділянок, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн за позовну вимогу, підлягають покладенню на відповідачів порівну у сумах 1 342,00 грн (2 684,00/2).

Водночас, при поданні апеляційної скарги Вінницькою обласною прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 8052,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2435 від 09.11.2023, тобто за дві вимоги немайнового характеру з врахуванням ставки при подання апеляційної скарги (2684 грн*2*150%).

Як зазначалося вище, Вінницька обласна прокуратура просить скасувати рішення суду першої інстанції тільки в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо звільнення земельних ділянок.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції задоволено одну позовну вимогу немайнового характеру про звільнення земельних ділянок, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4026,00 грн за подання апеляційної скарги, підлягають покладенню на відповідачів порівну у сумах 2013,00 грн (4026,00/2).

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 30.10.2023 у справі №902/1253/22 (902/846/23) задоволити.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 30.10.2023 у справі №902/1253/22 (902/846/23) скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Зобов`язати Фермерське господарство "Алмар" (вул. Центральна, 57, с. Котюжани, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 23440; код ЄДРПОУ 36102135) звільнити земельні ділянки загальною площею 3,1781 га, які надані Котюжанівській спеціальній школі Вінницької обласної ради в постійне користування із земель житлової та громадської забудови комунальної форми власності цільового призначення для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, що розташовані на території Котюжанівського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області з кадастровими номерами 05222883300:01:001:0044 та 05222883300:01:001:0043.

В решті рішення залишити без змін.

2. Стягнути з Комунального закладу "Котюжанівська спеціальна школа" Вінницької обласної ради (вул. Молодіжна, 1, с. Котюжани, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 23440; код ЄДРПОУ 24903190) на користь Вінницької обласної прокуратури (IBAN UA 568201720343110002000003988 в банку - Державна Казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 342,00 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 2013,00 грн.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Алмар" (вул. Центральна, 57, с. Котюжани, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 23440; код ЄДРПОУ 36102135) на користь Вінницької обласної прокуратури (IBAN UA 568201720343110002000003988 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 342,00 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 2013,00 грн.

4. На виконання даної постанови Господарському суду Вінницької області видати відповідні накази.

5. Справу №902/1253/22 (902/846/23) повернути до Господарського суду Вінницької області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "17" січня 2024 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.