Рішення

від 16.01.2024 по справі 903/1120/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 січня 2024 року Справа № 903/1120/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Комунального підприємства "Санаторій матері і дитини "Пролісок",

про стягнення 124342грн. 85коп.

встановив: позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з КП "Санаторій матері і дитини "Пролісок" (відповідача) 124342грн. 85коп. неустойки за період користування обладнанням поза межами строку дії договору. Також просить стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору оренди обладнання №2 від 01.01.2017р. в частині вчасного повернення орендованого обладнання.

Ухвалою суду від 17.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено позивачу строк в 5 днів з дня отримання відзиву, для подання відповіді на відзив в порядку ст.166 ГПК України. Встановлено відповідачу строк до 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України. Роз`яснено відповідачу, що в разі ненадання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк в 5 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження справі, для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.4 ст.176 ГПК України.

21.11.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що він не погоджується із вимогами, викладеними позивачем у позові, при цьому вказав, що ОСОБА_1 не має примірника договору від 01.01.2017, а тому додаток 2 позовної заяви не може бути належним та допустимим письмовим доказом у розумінні ст.91 ГПК України. Також вказує, що період нарахування неустойки складає - 01.01.2019 - 17.02.2022, а саме: 37 місяців та 16 днів. Враховуючи, що датою звернення позивача до суду є 30.10.2023, то з урахуванням меж позовної давності, датою початку нарахування вказаної неустойки є 01.11.2020. Отже, сума нарахованої неустойки повинна складати - 52813,33грн. Відповідач просить суд прийняти зазначені доводи до уваги та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

01.01.2017 між приватним підприємцем Лаговською Галиною Зіновіївною (орендодавець) та КП "Санаторій матері і дитини "Пролісок" (орендар) було укладено договір оренди обладнання №2.

Згідно п.1.1 договору орендодавець зобов`язується надати орендарю на умовах тимчасового платного користування обладнання, яке знаходиться у будівлі за адресою: с.Грим`яче, Ківерцівський район, Волинська обл (приміщення водолікувального корпусу).

Згідно з п.п.2.1.1. орендодавець зобов`язався передати обладнання орендареві не пізніше 2-ох календарних днів з дати підписання договору уповноваженими представниками сторін. Фактом передачі в оренду обладнання є підписаний акт прийому-передачі, який є додатком 2 та невід`ємною частиною договору.

У пункті 4.1 Договору сторони погодили розмір орендної плати за користування обладнанням в сумі 1700 грн. з розрахунку за один календарний місяць.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.4. Договору сторони домовилися, що останнім днем оренди обладнання є дата, вказана у п.7.1 даного Договору. Ця дата повинна збігатися у часі з моментом підписання Акту прийому-передачі обладнання. Орендар з моменту підписання Акту прийому-передачі обладнання проводить за вимогою орендодавця взаємні розрахунки. Обладнання вважається повернутим орендодавцю без зауважень, якщо датою підписання акту приймання-передачі є останній день оренди за даним Договором.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017 року. У разі відсутності письмового повідомлення однієї із сторін про припинення або зміни умов договір протягом місяця до закінчення терміну дії даного Договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Згідно з актом прийому - передачі від 01.01.2017 підприємець Лаговська Г.З. передала, а КП "Санаторій "Пролісок" прийняло гідромасажні ванни BTL-3000 Series System 3 Alfa 60 в кількості 2 шт.

У зв`язку з відсутністю письмового повідомлення однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди обладнання №2 від 0l.01.2017 орендні відносини між позивачем та відповідачем припинились 31.12.2018, проте, КП "Санаторій матері і дитини "Пролісок" у визначений договором строк не повернув орендоване майно позивачу.

Факт укладення договору оренди обладнання №2 від 0l.01.2017 між сторонами та його припинення встановлено рішенням Господарського суду Волинської області від 13 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 по справі 903/437/21 за позовом ОСОБА_1 до КП "Санаторій матері і дитини "Пролісок" про зобов`язання повернути майно. Рішення набрало законної сили 18.01.2022.

Рішенням суду від 13.10.2021 у справі №903/347/21 ухвалено зобов`язати КП "Санаторій матері і дитини "Пролісок" повернути ОСОБА_1 орендоване в неї майно, а саме: гідромасажні ванни BTL-3000 Series System 3 Alfa 60 у кількості 2-ох штук в належному технічно-справному стані та повідомити про дату, час та місце такого повернення.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.02.2022 рішення суду у справі №903/437/21 було виконане державним виконавцем Ківерцівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області ЗМУМЮ (м.Львів) в примусовому порядку 17.02.2022, що підтверджується актом вилучення та передачі майна стягувачу від 17.02.2022.

Таким чином, за період користування відповідачем майном після припинення договору оренди позивач нарахував відповідачу 124342,85грн неустойки з розрахунку подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічна норма закріплена також у ч. 1 ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У відповідності до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до 1 ч. ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Як встановлено рішенням суду від 13.10.2021 у справі №903/437/21, орендні відносини між сторонами припинилися 31.12.2018. Тому початок розрахунку неустойки припадає на 01.01.2019. Повернення майна відбулося 17.02.2022, а тому період закінчення нарахування неустойки - 16.02.2022.

Згідно позовної заяви за весь час неправомірного користування майном позивач нарахував відповідачу 124343,85грн неустойки згідно розрахунку: 36 міс х 3400грн + (3400грн/28д х 16д).

Суд перевіривши розрахунок позивача дійшов висновку, що нарахована неустойка у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення згідно ст.785 ЦК України за період з 01.01.2019 по 16.02.2022 є підставною та підлягає до стягнення з відповідача.

Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки, у даному випадку, встановлюється тривалістю у три роки, заявлена позивачем неустойка на суму 124342,85грн не відповідає вимогам чинного законодавства України. Неустойку слід рахувати так: 2 місяці 2020 року + 12 місяців 2021 року + 1 місяць та 16 днів 2022 року, всього 52813,33грн.

При цьому, відповідачем не подано заяви про застосування судом позовної давності.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Кодексу, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду №909/62/18 від 20.09.2018, № 916/1319/19 від 20.11.2020.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення неустойки 31.10.2023. Договір оренди обладнання припинив свою дію 31.12.2018. Перебіг позовної давності почався з 01.01.2019.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 N 540-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Зазначений Закон України набрав чинності 02.04.2020.

Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.10.2023 у справі N 910/21220/21, від 28.03.2023 у справі N 911/2446/21, від 02.02.2023 у справі N 916/2767/21, від 27.04.2023 у справі N 924/544/22.

11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 установлено карантин на всій території України з 12.03.2020.

У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 N 211, продовжувалася, та була продовжена до 30.06.2023.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" N 2120-IX від 15 березня 2022 року доповнено Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії."

Отже, з урахуванням положень статей 256, 257, пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, дати звернення позивача із цим позовом до суду, позовна давність позивачем не пропущена.

Таким чином, доводи відповідача щодо спливу позовної давності в частині нарахування неустойки є безпідставними.

Крім того, суд звертає увагу на те, що чинне законодавство України, котре регламентує питання спливу та застосування строків позовної давності, передбачає обов`язок сторони не лише вказати про певний сплив позовної давності, але й зазначити прохання до суду застосувати правові наслідки такого спливу (звернутися до суду із заявою про застосування позовної давності).

Доводи відповідача щодо того, що додаток 2 до позовної заяви - світлокопія зі світлокопії проекту договору не може бути належним та допустимим письмовим доказом у справі у розумінні ст.91 ГПК України, не заслуговує на увагу суду, оскільки позивачем надано копію договору оренди обладнання №2 від 01.01.2017, яка містить печатки обох сторін договору. Дана копія договору завірена позивачем Лаговською Г.З із зазначенням відповідності копії оригіналу договору із підписом позивача та вказанням дати такого засвідчення. А тому, даний доказ є належним та допустимим доказом у справі. Крім того, факт укладення договору оренди обладнання №2 від 01.01.2017 між сторонами підтверджено рішенням Господарського суду Волинської області від 13.10.2021 у справі №903/437/21.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позов про стягнення 124343,85грн неустойки є підставним та підлягає до задоволення у повному обсязі.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Санаторій матері і дитини "Пролісок" (45235, Волинська область, Луцький район, село Грем`яче, вул.Грушевського, буд.100, код ЄДРПОУ 20140252) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 124342грн 85коп неустойки, а також 2684грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення відповідно до ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 17.01.2024.

Суддя О. Г. Слободян