Рішення

від 10.01.2024 по справі 903/1088/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 січня 2024 року Справа № 903/1088/23

Господарський суд Волинської області в складі судді Дем`як В. М., за участю секретаря судового засідання Губиш І.О., розглянувши справу

за позовом: Луцької міської ради (43025, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 19, код ЄДРПОУ 34745204)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж Луцьк" (43025, місто Луцьк, вулиця Коперника, будинок 8А, код ЄДРПОУ 41542156)

про стягнення 249 868,38 грн.

Представники сторін:

Уповноважені представники сторін не прибули у судове засідання

Встановив: Луцька міська рада звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Форсаж Луцьк в якому просить стягнути 249 868, 38 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з моменту укладення договору купівлі-продажу очисних споруд дощових стоків /А-1/ №1082 (01.10.2018) до відповідача перейшли права та обов`язки орендаря за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером 071010000:22:195:0022, площею 0, 3668 га., укладеного 07.03.2013 між Луцькою міською радою та ТОВ Житловий квартал, в тому числі і обов`язок щодо сплати орендної плати, відтак доводить, що наявні підстави для її стягнення з відповідача.

Ухвалою суду від 20.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.11.2023.

Ухвала суду від 20.10.2023 про відкриття провадження у справі, яка була направлена з рекомендованим листом на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж Луцьк" та була отримана відповідачем 25.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення №0600229719138.

Ухвалою суду від 13.11.2023 відкладено підготовче засідання на 11.12.2023.

Ухвала суду від 13.11.2023 була направлена відповідачу за адресою: (43025, місто Луцьк, вулиця Коперника, будинок 8А) та повернута з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвалою суду від 11.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.01.2024.

Ухвала суду від 11.12.2023 була направлена відповідачу за адресою: (43025, місто Луцьк, вулиця Коперника, будинок 8А) та повернута з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Форсаж Луцьк" зареєстрований за адресою: (43025, місто Луцьк, вулиця Коперника, будинок 8А, код ЄДРПОУ 41542156) отже, суд направив ухвали від 20.10.2023, від 13.11.2023 та від 11.12.2023 за місцем його місцезнаходження.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судових засідань.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №800/547/17(П/9901/87/18), Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі №913/879/17, від 21.05.2020р. у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020р. у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021р. у справі №911/3142/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.05.2023р. №755/17944/18, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копії ухвал від 20.10.2023, від 13.11.2023 та від 11.12.2023 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: (43025, місто Луцьк, вулиця Коперника, будинок 8А, код ЄДРПОУ 41542156).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, суд зазначає, що ухвалу суду від 20.10.2023, згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції (а.с. 38), була доставлена та вручена відповідачу 25.10.2023).

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду від 20.10.2023, від 13.11.2023 та від 11.12.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Представник позивача у судове засідання не прибув, через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про розгляд справи без участі за вх.№ 01-75/262/24 від 10.01.2024, у якій зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника Луцької міської ради.

Відповідач, всупереч створеним судом відповідних умов та наданих строків, своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не подав, причини неявки свого представника в судове засідання суд не повідомив, хоча про день на час розгляду справи в суді повідомлявся належним чином.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників позивача та відповідачів не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

07.03.2018 між Луцькою міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий Квартал" (Орендар) на 10 років укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 071010000:22:195:0022, площею 0,3668 га, яка знаходиться в м. Луцьк, вул. Вороніхіна, 37.

Право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.03.2018, номер запису про інше речове право: 25237579. Відповідно до вказаного договору на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна - очисні споруди дощових стоків. Земельна ділянка передана в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення.

01.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий Квартал" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форсаж Луцьк" (Покупець) було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу №1082, відповідно до якого продавець передає, а покупець приймає у власність належні продавцю на праві власності очисні споруди дощових стоків А-1, які знаходяться за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Вороніхіна, будинок 37 та розташовані на земельній ділянці, площею 0,3668 га, кадастровий номер 071010000:22:195:0022.

З моменту укладення договору купівлі-продажу очисних споруд дощових стоків /А-1/ №1082 (01.10.2018) до ТОВ "Форсаж Луцьк" перейшли права та обов`язки орендаря за договором оренди земельної ділянки кадастровий номер 071010000:22:195:0022, площею 0,3668 га, укладеного 07.03.2018 між Луцькою міською радою та ТОВ "Житловий Квартал", в тому числі і обов`язок щодо сплати орендної плати.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору купівлі-продажу) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Подібна правова норма закріплена і в частині 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору купівлі-продажу) якою встановлено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Вищевказані норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на дату укладення договору купівлі-продажу) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Частиною 1 статті 31 вищенаведеного Закону визначені випадки припинення договору оренди землі, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 при розгляді справи № 922/1349/18, у розумінні положень частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України Про оренду землі при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки. Тобто, має місце заміна сторони у зобов`язанні, і після відчуження об`єктів нерухомості попередні користувачі не повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вони вже не є, а зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №913/153/18.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц, від від 25.02.2020 у справі №922/510/19 викладено аналогічний правовий висновок, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене.

Верховний Суд наголошує, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі (постанова Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №913/165/21).

Відтак, ТОВ "Форсаж Луцьк", як орендар земельної ділянки зобов`язаний був сплачувати орендну плату за її користування.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Волинській області від 11.07.2023 №4868/5/03-20-04-08-05 ТОВ "Форсаж Луцьк" не подавало декларації зі сплати орендної плати за 2020-2023 роки.

Згідно з листом Головного управління ДПС у Волинській області від 19.04.2023 №2545/5/03-20-04-08-05 за даними ІКС "Податковий блок" станом на 18.04.2023 по ТОВ "Житловий квартал" за земельну ділянку площею 0,3668 га з кадастровим номером 0710100000:22:195:0022 задекларовано орендної плати в сумі: за 2020 рік 66223,17 грн, за 2021 рік 66223,17 грн. Податкові декларації за 2022 та 2023 роки не подавалися. Заборгованість по ТОВ "Житловий квартал" за платежем "Орендна плата з юридичних осіб" становить 1 378 658,49 грн.

Згідно з абзацом 1 пункту 289.1. Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Частиною 2 ст. 20 Закону України Про оцінку землі визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

До позовної заяви позивач долучив витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку з земельної ділянки кадастровий номер 0710100000:22:195:0022: витяг від 06.03.2018 №34-3-0.27-763/162-18, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 207 456,94 грн. та витяг від 06.04.2023 № НВ-0700239902023, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4 188 562,56 грн.

Відповідно до пунктів 289.2., 289.3. статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі, якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у 2018-2020 роках складав 1.0, у 2021 році 1.1, у 2022 році 1.15.

Таким чином нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 0710100000:22:195:0022, що зазначена у витязі від 06.03.2018 №34-3-0.27-763/162-18 актуальна для 2018-2021 років.

З урахування коефіцієнта індексації у 2022 році нормативна грошова оцінка складала

2 207 456,94 * 1.1 = 2 428 202,63 грн.

Отже, відповідно до розрахунку позивача ТОВ "Форсаж Луцьк" повинно було сплатити орендну плату за договором оренди земельної ділянки кадастровий номер 0710100000:22:195:0022 від 07.03.2019 за період з 01.10.2022 по 30.09.2023 в наступних розмірах: за 2020 рік (2 207 456,94 * 3%) / 12*3 = 16 555,93 грн; за 2021 рік 2 207 456,94 * 3% = 66 223,71 грн; за 2022 рік 2 428 202,63 * 3% = 72 846,08 грн; за 2023 рік (4 188 562,56 * 3%) / 12*9 = 94 242,66 грн. Загальна сума заборгованості складає 249 868,38 грн.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем стало підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом частини 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Податковим кодексом України в чинності 01.01.2011 року, зокрема, встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14), а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті14).

Відповідно до абзацу 1 пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 8-10 договору оренди від 07.03.2018 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі трьох відстоків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 66 223,71 грн.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюсться з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів України формою, що заповнюється під час укладання або зміни договору чи продовження його дії.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки розраховується Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та уточнюється орендарем щороку для врахування офіційного річного коефіцієнта індексації.

Орендна плата вноситься щомісячно орендарем рівними частинами протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 25 договору від 07.03.2018 передбачено обов`язок орендаря щорічно, не пізніше 01 (першого) лютого уточнювати розрахунок нормативної грошової оцінки для врахування офіційних річних показників інфляції.

За приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розрахунок заборгованості за користування ТОВ "Форсаж Луцьк" земельною ділянкою площею 0,3668 га з кадастровим номером 0710100000:22:195:0022 нарахована за період з 01.10.2020 по 30.09.2023 у розмірі 249 868,38 грн. орендної плати, здійснено позивачем на підставі даних про нормативно грошову оцінку спірної земельної ділянки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок за період з 01.10.2020 по 30.09.2023, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, сума заборгованості у розмірі орендної плати складає 249 868,38 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підтверджений належними та допустимими доказами та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 231, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж Луцьк" (43025, місто Луцьк, вулиця Коперника, будинок 8А, код ЄДРПОУ 41542156) на користь Луцької міської ради (43025, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 19, код ЄДРПОУ 34745204) 249 868,38 грн. заборгованості за оренду землі та 3748,03 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення

складено 18.01.2024.

Суддя В. М. Дем`як