Рішення

від 18.01.2024 по справі 904/6496/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2024м. ДніпроСправа № 904/6496/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Магістраль-Транзит" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором № 28237/21 від 01.06.2021 у загальному розмірі 187 731 грн. 28 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Магістраль-Транзит" (далі - відповідач) заборгованість за договором №28237/21 від 01.06.2021 у загальному розмірі 187 731 грн. 28 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 124 539 грн. 07 коп. - основний борг;

- 31 124 грн. 93 коп. - інфляційні втрати;

- 32 067 грн. 28 коп. - 15% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором №28237/21 від 01.06.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений у період з 15.01.2022 по 28.02.2022 товар - дизельне паливо, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 124 539 грн. 07 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з березня 2022 року по жовтень 2023 року у сумі 31 124 грн. 93 коп. Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 15% річних за загальний період прострочення з 12.03.2022 по 07.12.2023 в сумі 32 067 грн. 28 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь сплачений судовий збір у розмірі 2 815 грн. 97 коп.

Ухвалою суду від 18.12.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Так, ухвала суду від 18.12.2023 суду була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку, а саме:

- позивачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи;

- відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Слід відзначити, що відповідно до пункту 42 вказаного Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Судом було з`ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а.с.58), у зв`язку з чим ухвала суду від 18.12.2023 була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 18.12.2023 була доставлена до Електронного кабінету відповідача - 19.12.2023 о 10:23 (а.с.62).

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 19.12.2023 відповідач отримав ухвалу суду від 18.12.2023, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а.с.62).

Інших засобів зв`язку з відповідачем Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також матеріали справи не містять.

У даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв`язку з відповідачем.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 18.12.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115742661) надіслано судом 18.12.2023, зареєстровано в реєстрі 20.12.2023 та оприлюднено 21.12.2023, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 18.12.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (19.12.2023), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 03.01.2024.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані більше, ніж да тижні, господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 18.01.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 18.01.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 16.02.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 15% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 01.06.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Магістраль-Транзит" (далі - покупець, відповідач) укладений договір № 28237/21 (далі - договір, а.с. 11-18), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується забезпечити покупцеві поставку товарів та послуг в мережі станцій, через систему Е100, з використанням карток, а покупець зобов`язується приймати товари та послуги у власність та оплачувати їх вартість на умовах договору.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачем був підписаний Акт прийому-передачі карт від 01.06.2021 за договором № 28237/21 від 01.06.2021 (а.с. 19), за умовами якого для забезпечення виконання умов договору № 28237/21 від 01.06.2021 постачальник передав, а покупець прийняв у тимчасове користування ідентифікаційні пластикові карти Е100, які є власністю постачальника (а.с.19).

У пунктах 9.1., 9.2. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту підписання та укладений на невизначений строк. Договір може бути розірваний за згодою або за бажанням будь-якої зі сторін за умови попередження іншої сторони за 1 календарний місяць до моменту розірвання. Заява про розірвання договору направляється у письмовій формі.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1.2. договору найменування, асортимент товару та послуг, які постачальник повинен поставити покупцю визначаються усною заявкою пред`явника карти.

Згідно з пунктом 1.3. договору умови про товари та/або послуги, їх ціна, строк оплати вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) до договору, які є його невід`ємною частиною.

У відповідності до вказаних умов, сторонами були складені та підписані Специфікації до договору від 01.01.2022 (а.с.20) та від 01.02.2022 (а.с.30).

Умовами пункту 2.2. договору визначено, що кількість товару, що поставлено в рамках договору, відображається в рахунках на оплату, додатках до рахунків на оплату, видаткових накладних та актах прийому-передачі товару.

У розділі 3 договору сторонами були визначені умови поставки товарів та послуг, зокрема:

- даним договором постачальник забезпечує покупцеві можливість використання карток для придбання (отримання) товарів та/або послуг на автозаправних станціях і пунктах дорожнього сервісу, що перебувають на митній території України (мережа станцій). Підписанням договору покупець підтверджує, що він повідомлений про те, що постачальник здійснює лише посередницьку діяльність у торгівлі паливом (реалізація за допомогою смарт-карток Е100). Постачальник не здійснює операції з фізичного отримання та відпуску пального, а є тільки посередником, не має при цьому, власних автозаправних станцій, місць зберігання пального та інших об`єктів (пункт 3.1. договору);

- поставка товару покупцю здійснюється партіями, на умовах EXW (Інкотермс 2010), шляхом заправлення транспортного засобу через паливо роздавальні колонки, з використанням терміналів. Під партією товару сторони розуміють товари в кількості та асортименті, передані покупцю на АЗС, згідно з усною заявкою покупця (пред`явника картки) виходячи з потреб покупця. Товар відпускається при умові: пред`явлення картки покупцем (пред`явником картки) та правильного введення пін-коду (пункт 3.2. договору);

- право власності на товар переходить до покупця в момент заправлення товаром транспортного засобу (пункт 3.3. договору);

- по завершенні розрахункового періоду постачальник відправляє на електронну адресу покупця наступні документи: видаткову накладну/ акт прийому-передачі товарів; акт наданих послуг та рахунок на оплату з деталізованими розшифруваннями (де зазначені номери карток, за якими здійснювались угоди, дати угод, назви станцій, на яких здійснені угоди; кількість отриманих товарів та послуг). По закінченні календарного місяця постачальник зобов`язаний відправити покупцю оригінали документів, вказаних у частині 1 цього пункту, специфікацію та акт звірки взаєморозрахунків на актуальну адресу для листування покупця (за винятком використання електронного документообігу). Сторони можуть вести документообіг первинних облікових документів за договором, в тому числі рахунків на оплату, актів наданих послуг, видаткових накладних, актів прийому-передачі товару, актів прийому-передачі послуг, специфікацій (додатків), актів звірки взаєморозрахунків та інших первинних облікових документів, що фіксують здійснення господарських операцій за договором та застосовуються у бухгалтерському обліку в електронній формі. Також в електронному вигляді можуть підписуватись додаткові угоди до договору. Первинні облікові документи, складені в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства України про електронні документи та електронний документообіг, визначаються сторонами як оригінали. На вимогу однієї із сторін первинні облікові документи можуть бути складені та підписані в паперовій формі.

За умовам пункту 6.2. договору факт придбання товарів та/або послуг з використанням карти, виданої покупцеві, є переважним у будь-яких спірних ситуаціях. Аналіз підпису покупця (пред`явника картки) на чеку/карт-чеку не є предметом договору. Факт використання картки, знання пін-коду картки, виданої покупцю, має переважну силу в будь-яких спірних ситуаціях. Чек/карт-чек належний та достатній для доказу документ, підтверджуючий факт отримання товарів та/або послуг покупцем.

У розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо ціни договору та порядку розрахунків між сторонами, зокрема:

- розрахунки за товари/послуги та web-послуги, які були поставлені/надані за договором, здійснюються в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 4.1. договору);

- покупець здійснює оплату на підставі рахунку на оплату на умовах відстрочення платежу, також покупець має право вносити авансові платежі. Авансові платежі здійснюються на підставі договору, при цьому, у призначенні платежу вказується номер та дата договору. Датою оплати є дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 4.2. договору);

- оплата здійснюється в останній день розрахункового періоду, але не пізніше 15-ти календарних днів з моменту виникнення у покупця обов`язку щодо оплати, на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату. У зв`язку з ритмічним характером поставок товарів та послуг, та відповідно до погодженої сторонами та встановленої договором періодичності оплати поставлених товарів та наданих послуг постачальник складає зведену податкову накладну по результатам кожного розрахункового періоду (пункт 4.3. договору);

- вартість товарів ат/або послуг, а також web-послуг за договором вказується постачальником у рахунках на оплату, видаткових накладних/актах прийому-передачі товару та актах наданих послуг (пункт 4.6. договору);

- якщо постачальник протягом 15-ти календарних днів, починаючи від дати отримання покупцем видаткових накладних/актів прийому-передачі товару та/або актів наданих послуг, не одержить від покупця письмового заперечення по даним документам та покупець не надасть некоректності вказаних документів, документи вважаються вірними, прийнятими покупцем та покупець вважається таким, що згоден з вказаною в них інформацією (кількістю, вартістю отриманих товарів ат/або послуг): сторони погодили, що для цілей договору дата отримання покупцем видаткових накладних/актів прийому-передачі товару та/або актів наданих послуг при направленні таких документів до покупця засобами електронного зв`язку за допомогою електронного документообігу вважається такою, що збігається з датою відправки таких документів постачальником (пункт 4.7. договору);

- протягом терміну дії договору сторони по запиту однієї зі сторін можуть здійснити звірку взаєморозрахунків з підписанням відповідного акту. Із цією метою запитуюча сторона складає акт звірки взаєморозрахунків і направляє його другій стороні факсом, електронним або поштовим зв`язком на адресу, телефон або актуальну електронну адресу. Якщо по закінченні 5-ти робочих днів, друга сторона не надає доказів і не висуває письмових заперечень проти даних акту звірки взаєморозрахунків, вважається, що сторона, що одержала акт звірки, згодна з ним та дані вказані в акті звірки вважаються вірними (пункт 4.8. договору).

Відповідно до пункту 10.2. договору будь-яка кореспонденція (інформація) між сторонами в рамках договору буде передаватися сторонами на адреси для листування, електронні адреси та номери телефонів/факсів, що зазначені в договорі або заяві про зміну адреси, або вручатися під розписку уповноваженому представникові іншої сторони.

Пунктом 10.3. договору покупець надає згоду на отримання від постачальника інформації, документів та реклами, у тому числі засобами електронного зв`язку та за допомогою смс-повідомлень.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем у період з 15.01.2022 по 28.02.2022 був поставлений відповідачу товар (дизельне паливо) на загальну суму 554 349 грн. 47 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

- видатковою накладною № 58693 від 15.01.2022 на суму 63 409 грн. 00 коп. (а.с. 23);

- видатковою накладною № 62630 від 31.01.2022 на суму 170 591 грн. 90 коп. (а.с. 27);

- видатковою накладною № 67087 від 15.02.2022 на суму 258 428 грн. 37 коп. (а.с. 33);

- видатковою накладною № 71408 від 28.02.2022 на суму 61 920 грн. 20 коп. (а.с. 37).

Також сторонами щодо кожної поставки товарів складались та підписувались Акти прийому-передачі товарів (а.с.24, 28, 34, 38).

Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору (Специфікацій), у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаними видатковими накладними, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у видаткових накладних, складених у період з 03.03.2021 по 21.12.2021, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Видаткові накладні підписані представником відповідача без будь-яких зауважень, частина накладних містить печатку підприємства.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару у період з 15.01.2022 по 28.02.2022 за переліченими вище видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Як зазначає позивач у позовній заяві, для оплати поставленого у період з 15.01.2022 по 28.02.2022 товару, позивачем з використанням програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу електронного документообігу "Вчасно", з накладенням електронного цифрового підпису, направлено відповідачу наступні рахунки на оплату:

- рахунок № 58693 від 15.01.2022 на суму 63 409 грн. 00 коп. (а.с.17);

- рахунок № 62630 від 31.01.2022 на суму 170 591 грн. 90 коп. (а.с.25);

- рахунок № 67087 від 15.02.2022 на суму 258 428 грн. 37 коп. (а.с.31);

- рахунок № 71408 від 28.02.2022 на суму 61 920 грн. 20 коп. (а.с.35).

Як зазначає позивач, та що не спростовано відповідачем, поставлений у період з 15.01.2022 по 28.02.2022 товар був оплачений відповідачем лише частково - на суму 429 539 грн. 07 коп. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 124 539 грн. 07 коп. (554 349,47 - 429 810,40).

Таким чином, позивач посилається на те, що відповідачем були порушені зобов`язання за договором № 28237/21 від 01.06.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений у період з 15.01.2022 по 28.02.2022 товар (дизельне паливо), внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 124 539 грн. 07 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з березня 2022 року по жовтень 2023 року у сумі 31 124 грн. 93 коп. Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 15% річних за загальний період прострочення з 12.03.2022 по 07.12.2023 в сумі 32 067 грн. 28 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було вказано вище, у пункті 4.3. договору сторони погодили, що оплата здійснюється в останній день розрахункового періоду, але не пізніше 15-ти календарних днів з моменту виникнення у покупця обов`язку щодо оплати, на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату.

Враховуючи визначені у пункті 4.3. договору порядок та строк оплати поставленого, зокрема, 15.02.2022 та 28.02.2022 товару (частково неоплаченим залишився товар, поставлений 25.02.2022, на залишкову суму 62 618 грн. 87 коп., а також повністю неоплаченим є товар, поставлений 28.02.2022, на суму 61 920 грн. 20 коп.), строк оплати товару на залишкову суму 124 539 грн. 07 коп. є таким, що настав.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що доказів на підтвердження оплати залишку поставленого позивачем 25.02.2022 товару на суму 62 618 грн. 87 коп., а також товару, поставленого 28.02.2022, на суму 61 920 грн. 20 коп., а всього товару на суму 124 539 грн. 07 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 124 539 грн. 07 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання зобов`язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року у сумі 31 124 грн. 93 коп.

З приводу вказаних вимог позивача суд зазначає наступне.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат (а.с. 9-10), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (які не виходять за межі періодів, визначених судом), арифметично розрахунок в межах визначених позивачем періодів проведено вірно.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с. 9-10), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договору, вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 31 124 грн. 93 коп.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем свого обов`язку по оплаті придбаних товарів та/або послуг у встановлені договором строки покупець зобов`язаний заплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15% річних від простроченої суми за весь період прострочення, починаючи з дня, наступного за днем, в якій фактично повинна була надійти оплата.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати товару у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 7.2. договору були заявлені до стягнення 15% річних за період прострочення з 12.03.2022 по 07.12.2023 у сумі 32 067 грн. 28 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 15% річних, зробленого позивачем (а.с. 10), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (які не виходять за межі періодів, визначених судом), арифметично розрахунок в межах визначених позивачем періодів проведено вірно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 15% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 32 067 грн. 28 коп.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 815 грн. 97 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Магістраль-Транзит" про стягнення заборгованості за договором № 28237/21 від 01.06.2021 у загальному розмірі 187 731 грн. 28 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Магістраль-Транзит" (вулиця Бикова (Саксаганський район), будинок 10, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50036; ідентифікаційний код 33000971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА" (проспект Бандери Степана, будинок 9, корпус 2, офіс 2-301, м. Київ, 04073; ідентифікаційний код 43246932) - 124 539 грн. 07 коп. - основного боргу, 31 124 грн. 93 коп. - інфляційних втрат, 32 067 грн. 28 коп. - 15% річних та 2 815 грн. 97 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 18.01.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко