Рішення

від 11.01.2024 по справі 908/130/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/23/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2024 Справа № 908/130/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РІОЛА-МОДУЛЬ ЛТД" (електронна пошта: office@rmodul.com.ua; вул. Шлюзова, буд. 4, м. Вишгород, Вишгородський район, Київська область, 07300; код ЄДРПОУ 21650831)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт БФ" (електронна пошта: popudribko.a.s@gmail.com; вул. Карпенко Карого, буд. 60, офіс 7, м. Запоріжжя, 69061; код ЄДРПОУ 41155084)

про стягнення 998 253,59 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

11.01.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РІОЛА-МОДУЛЬ ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт БФ" про стягнення 998 253,59 грн.

11.01.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 17.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/130/22 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/23/22 та підготовче засідання призначено на 14.02.2022 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнано обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 11.02.2022 № 908/130/22 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РІОЛА-МОДУЛЬ ЛТД № 18 від 07.02.2022 про участь у судовому засіданні 14.02.2022 о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи "EasyCon".

08.02.2022 та 10.02.2022 на адресу електронної пошти суду від позивача надійшли заява від 08.02.2022 за вих. №22 про виправлення описки та заява про долучення до матеріалів справи документів від 18.02.2022 за вих. №21.

Ухвалою від 14.02.2022 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 16.03.2022 на 11 год. 00 хв. Запропоновано відповідачу виконати у повному обсязі вимоги ухвали суду від 17.01.2022.

24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Ухвалою суду від 18.03.2023 відкладено підготовче засідання. Вирішено дату та час підготовчого засідання визначити відповідною ухвалою суду після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України. Запропоновано учасникам справи повідомити суд про згоду та можливість отримувати ухвали (рішення) суду лише електронною поштою, звернутися до суду з відповідною заявою та надати електронні адреси для повідомлення про розгляд справи шляхом направлення ухвал (рішень) суду по справі (з ЕЦП судді) електронною поштою.

Господарський суд Запорізької області не припинив здійснювати судочинство.

Запорізька міська територіальна громада не відноситься до територій проведення воєнних (бойових) дій, та/або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Ухвалою суду від 19.10.2023 № 908/130/22 підготовче засідання призначено на 15.11.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) учасників справи. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою від 13.11.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РІОЛА-МОДУЛЬ ЛТД" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

15.11.2023 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до суду від позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі уповноваженого представника позивача.

Ухвалою суду від 15.11.2023 № 908/130/22 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 11.12.2023 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

11.12.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "РІОЛА-МОДУЛЬ ЛТД" через систему "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 11.12.2023 (вх. № 26377/08-08/23 від 11.12.2023), в якій позивач зазначив, що відзив на позовну заяву від відповідача не отримав. У зв`язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника, просить суд перше судове засідання з розгляду справи по суті розглянути за відсутністю представника ТОВ "РІОЛА-МОДУЛЬ ЛТД".

Ухвалою суду від 11.12.2023 № 908/130/22 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 11.01.2024 о 10:30 год. Повторно запропоновано відповідачу здійснити відповідні процесуальні дії.

11.01.2024 від ТОВ РІОЛА-МОДУЛЬ ЛТД" через систему "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 10.01.2024 (вх. № 634/08-08/24 від 11.01.2024), в якій позивач також зазначив, що відзив на позовну заяву від відповідача не отримав. У зв`язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника, просить суд судове засідання з розгляду справи по суті розглянути за відсутністю представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами.

Вищевказані заяви долучені судом до матеріалів справи.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 11.01.2024 не з`явились.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 28.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІОЛА-МОДУЛЬ ЛТД" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Горизонт БФ" (Постачальник) укладено Договір поставки № 22-04/2021 (Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався в порядку та строки, встановлені договором передати у власність Покупцеві товар в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а Покупець - прийняти та оплатити його на умовах, передбачених у цьому Договорі. Найменування, кількість, ціна товару погоджується сторонами в рахунках-фактурах, що є невід`ємною частиною цього договору. На виконання умов договору, ТОВ "РІОЛА-МОДУЛЬ ЛТД" на розрахунковий рахунок ТОВ "Горизонт БФ" здійснено попередню оплату за товар у розмірі 1 329 440,83 грн. В свою чергу, ТОВ "Горизонт БФ" поставлено ТОВ "РІОЛА-МОДУЛЬ ЛТД" товар на загальну суму 493 641,06 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Проте, в порушення умов договору ТОВ "Горизонт БФ" у встановлені строки не здійснило поставку на вартість оплаченого позивачем товару в розмірі 835 799,77 грн. У зв`язку з порушенням строків поставки товару, керуючись своїм правом щодо дострокового розірвання договору в односторонньому порядку, позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення № 373 від 16.12.2021 про розірвання вказаного договору та вимогу повернути кошти за оплачений товар у розмірі 835 799,77 грн. Проте, вказана вимога залишена без задоволення. На підставі викладеного, посилаючись на умови договору поставки № 22-04/2021 від 28.03.2021, ст.ст. 510, 525, 526, 549, 599, 610, 693, 712, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 835 799,77 грн., пеню за період з 29.10.2021 по 26.12.2021 на суму 35 482,42 грн. та штраф у розмірі 10% за прострочення поставки товару у розмірі 126 971,40 грн.

Представник відповідача у жодне судове засідання як на стадії підготовчого провадження так і під час розгляду справи по суті вкотре не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Станом на 11.01.2024 документи запропоновані ухвалами відповідачем до суду не направлені. Про дату, час та місце призначених судових засідань повідомлений належним чином шляхом направлення на його поштову та електронну адреси відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Як вбачається з матеріалів справи, до господарського суду Запорізької області повернулись копії ухвал суду від 17.01.2022 про відкриття провадження у справі № 908/130/22, від 14.02.2022, 18.03.2022 та 19.10.2023, які направлені на адресу реєстрації ТОВ "Горизонт БФ" (код ЄДРПОУ 41155084): вул. Карпенко Карого, буд. 60, офіс 7, м. Запоріжжя, 69061 з зазначенням АТ "Укрпошта" причини повернення - «за закінченням терміну зберігання»

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі №910/15442/17).

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.

В судовому засіданні 11.01.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІОЛА-МОДУЛЬ ЛТД" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Горизонт БФ" (Постачальник) укладено Договір поставки № 22-04/2021 (Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язався в порядку та строки, встановлені договором передати у власність покупцеві товар в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах, передбачених у цьому договорі.

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування, кількість, ціна товару погоджується сторонами в рахунках-фактурах, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.5. договору сторони засвідчили, що цей договір укладено на постачання Товару для виконання Договору № 12 від 22.02.2021 року щодо «Будівництво Обласної багато профільної лікарні в м. Краматорськ, Донецької області», по вул. Кришталевій, м. Краматорськ, Донецької області», «Перша черга будівництва) укладеного лиж ТОВ «РІОЛА-МОДУЛЬ ЛТД» (Генпідрядник) та Комунальною установою «Обласний центр матеріально-технічного забезпечення закладів здоров`я» (Замовник).

Розділом 2 договору визначено наступне.

Ціна товару погоджується сторонами у рахунку-фактурі на кожну партію товару на підставі наданої покупцем заявки (зразок погоджено сторонами у додатку до договору), та зазначається у відповідній видатковій накладній на партію товару.

Заявка надсилається постачальнику на електронну адресу popudribko.а.s@gmail/com /або електронну адресу зазначену в реквізитах договору. Заявка вважається погодженою після виставлення постачальником рахунку-фактури на партію товару зазначену у заявці.

Загальна вартість (ціна) цього договору буде визначена як вартість всього поставленого товару по договору па підставі всіх видаткових накладних на отриманий товар у період дії даного договору відповідно до заявках та рахунках-фактурах.

Ціна товару в будь-якому разі не може бути змінена після оплати вартості товару (партії товару) (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, товар за цим договором поставляється в кількості, яка зазначається сторонами в специфікації та/або рахунках-фактурах до цього договору.

Згідно з п. 4.1. договору, товар поставляється на умовах DDP (місце призначення): будівельний майданчик об`єкту будівництва за адресою: вул. Кришталева, м. Краматорськ, Донецької обл., Україна, та інші об`єкти будівництва. Базис поставки розуміється сторонами в значенні, указаному в правилах «ІНКОТЕРМС» в редакції чинній на дату підписання цього договору, з урахуванням особливостей, пов`язаних з внутрішньодержавним характером цього договору. Під партією товару слід розуміти кількість товару, поставленого на умовах даного Договору по одному транспортному документу (видатковій та/або товарно-транспортній накладній).

Відповідно до п.4.3. договору, право власності на кожну партію товару переходить від постачальника до покупця в момент передачі кожної відповідної партії товару покупцю, який визначається датою видаткової накладної, підписаними уповноваженим представником покупця.

Згідно із п. 4.4. договору, постачальник зобов`язався надати покупцеві наступні документи на товар, що постачає (на першу та кожну наступну партію товару):

- видаткову накладну;

- товарно-транспортну накладну або акт приймання-передачі товару;

- сертифікат якості на товар або інші документи відповідно до чинного законодавства України, які підтверджують якість товару, що поставляється за цим договором (сертифікати відповідності, якісні посвідчення, паспорти, пожежний сертифікат та/або інші документи для даного типу товару).

Пунктом 4.5. договору сторони визначили, що постачальник зобов`язався передати всю кількість товару (партії товару) протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання постачальником заявки від покупця надіслану на електронну адресу відповідно до п. 2.1 Договору, якщо інший строк поставки не зазначено у відповідній заявці.

Згідно із п.5.1. договору, розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника, зазначений у реквізитах цього договору.

Покупець сплачує вартість товару (партії товару) протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару (партії товару), вказаної у видатковій накладній постачальника. Датою оплати товару є дата перерахування коштів покупцем на поточний рахунок постачальника, зазначений у реквізитах цього договору. Загачена сума відвантаженого, але не оплаченого покупцем товару не повинна перевищувати 50 (п'ятдесят) тисяч гривень (п. 5.2. договору).

Датою оплати товару є дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у реквізитах цього договору (п. 5.3).

Відповідно до п. 8.1. договору, сторони у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором, несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі порушення строків поставки, передбачених цим договором, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діятиме в період, за який нараховується неустойка, від вартості товару, поставка якого прострочена, за кожен день прострочення поставки товару, а у випадку прострочення поставки Товару більш ніж на 5 (п`ять) календарних днів - постачальник зобов`язався додатково сплатити штраф у розмірі 10% (десяти) відсотків від вартості Товару, поставка якого прострочена.

Згідно з п. 9.3.1. договору, покупець має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку направивши постачальнику відповідне письмове повідомлення про розірвання. В такому випадку договір є розірваним на десятий календарний день з дня направлення повідомлення про розірвання.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 10.1).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору № 22-04/2021 від 28.03.2021 та відповідних заявок на поставку товару ТОВ "РІОЛА-МОДУЛЬ ЛТД", в рахунок оплати за товар, перерахувало ТОВ "Горизонт БФ" грошові кошти на загальну суму 1 329 440,83 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 22-28).

В свою чергу, ТОВ "Горизонт БФ" здійснило поставку товару ТОВ "РІОЛА-МОДУЛЬ ЛТД" на суму 493 641,06 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними (а.с. 29-37).

В порушення умов договору та заявок № 3, № 4 від 23.09.2021 відповідач поставку товару на суму 835 799,77 грн. у визначений строк не здійснив, у зв`язку з чим 16.12.2021 позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення № 373 від 16.12.2021 про розірвання договору поставки № 22-04/2021 від 28.03.2021 в односторонньому порядку та вимогою про повернення сплачених коштів у розмірі 835 799,77 грн. на наступний день після розірвання договору поставки № 22-04/2021 від 28.03.2021 (а.с. 40-43).

Проте, вказана вимога залишена ТОВ "Горизонт БФ" без відповіді та задоволення.

Таким чином, предметом розгляду справи є стягнення попередньої оплати у розмірі 835 799,77 грн., пені за період з 29.10.2021 по 26.12.2021 на суму 35 482,42 грн. та штрафу в розмірі 10% за прострочення поставки товару на суму 126 971,40 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, платіжними дорученнями позивач здійснив на користь відповідача попередню оплату за договором на загальну суму 1 329 440,00 грн. (а.с. 22-28).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1). Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2). Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3).

Частиною 1 ст. 1212 ЦК визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідач не виконав умови Договору в частині поставки продукції та повернення передоплати вартості товару у розмірі 835 799,77 грн., факт виконання зобов`язань в повному обсязі за Договором або повернення вказаної суми відповідачем суду не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 835 799,77 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Доказів повернення попередньої оплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано неустойку підставі п. 8.2. договору в розмірі подвійної обліковою ставки Національного банку України за період з 29.10.2021 по 09.12.2021 на суму 35 482,43 грн. та штраф у розмірі 10% від вартості товару, поставка якого прострочена більш ніж на 5 календарних днів на суму 126 971,40 грн.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд враховує позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.08.2018 по справі № 908/1843/17, в якій зазначено наступне:

« 6.13. Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

6.14. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

6.15. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

6.16. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

6.17. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

6.18. За таких обставин, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 100 050,00 грн. штрафу за порушення відповідачем строків виконання ремонтних робіт та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення зазначених вимог, суд апеляційної інстанції правильно виходив із правової природи неустойки та дійшов обґрунтованих висновків про те, що одночасне стягнення пені та штрафу за порушення одного зобов`язання не суперечить положенням статті 61 Конституції України, розміщеній у розділі 2 "Права, свободи та обов`язки людини та громадянина"».

За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України, одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу ч. 1 ст. 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Отже, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а в силу статей 217, 230 ГК України штраф та пеня визначені як види штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Відтак, в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відтак, застосування до порушника подвійної відповідальності за одне і теж правопорушення, зокрема, у сфері господарських відносин не суперечать приписам статті 61 Конституції України.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.10.2018 по справі № 908/3327/16.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за заявлений період з 29.10.2021 по 09.12.2021 включно у розмірі 35 482,43 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказана сума розрахована вірно, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу на підставі п. 8.2. договору у розмірі 10% від вартості товару, поставка якого прострочена більш ніж на п`ять календарних днів на суму 126 971,40 грн. враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказана сума розрахована вірно, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково суду не надав.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт БФ" (вул. Карпенко Карого, буд. 60, офіс 7, м. Запоріжжя, 69061; код ЄДРПОУ 41155084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІОЛА-МОДУЛЬ ЛТД" (вул. Шлюзова, буд. 4, м. Вишгород, Вишгородський район, Київська область, 07300; код ЄДРПОУ 21650831) заборгованість у розмірі 835 799 (вісімсот тридцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 77 коп., пеню на суму 35 482 (тридцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 42 коп., штраф у розмірі 10% на суму 126 971 (сто двадцять шість тисяч дев`ятсот сімдесят одна) грн. 40 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 973 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн. 80 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2024.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.