Рішення

від 15.01.2024 по справі 908/3398/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/298/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2024 Справа № 908/3398/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Юнітрек (вул. Володимира Грищенка, буд. 26-А, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний номер юридичної особи 42345149)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний номер юридичної особи 00130926)

про стягнення 10 372 грн 80 коп.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Юнітрек звернулося до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж 6 537 грн 96 коп. інфляційних втрат, 3 834 грн 84 коп. 3 % річних.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 10.11.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3398/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Оскільки, предметом спору є стягнення з відповідача грошової суми в розмірі 10 372 грн 80 коп., беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 15.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3398/23, присвоєно номер провадження 27/298/23. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Розгляд справи по суті розпочався 15.12.2023.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 15.11.2023 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 08.12.2023.

27.11.2023 відповідач надіслав на адресу суду відзив, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позову, а у випадку задоволення позову з урахуванням повного погашення заборгованості, згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 24.01.2023 по справі № 908/2330/22, відповідач просить суд зменшити суму 3% з 3834.84 грн -до 500,00 грн. та розстрочити виконання рішення суду на 12 (дванадцять) місяців виходячи з такого. 24 лютого 2022 Російська Федерація почала військову агресію проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року строком на ЗО діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». В подальшому указами Президента України воєнний стан в Україні було проводжено з 16.11.2023 на 90 діб. ПАТ "Запоріжжяобленерго" (далі також Товариство) здійснює свою господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території всієї Запорізької області згідно ліцензії виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (постанова №1415 від 13.11.2018). Товариство є оператором системи розподілу електричної енергії. Згідно переліку, який зазначений в наказі Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 (зі змінами) 64 територіальних громад Запорізької області розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Також періодично здійснюються ракетні обстріли м. Запоріжжя та околиць міста. Знаходження такої значної кількості території в тимчасовій окупації або в зоні проведення воєнних (бойових) дій значним чином відображається на діяльності ПАТ "Запоріжжяобленерго", зокрема: на тимчасово не підконтрольній території Запорізької області захоплюються об`єкти енергетики, окупаційні структури втручаються у роботу систем розподілу електроенергії, критично знизився рівень розрахунків споживачів, частину персоналу ПАТ "Запоріжжяобленерго" відправлено у простій; відбуваються постійні пошкодження та руйнування енергетичної інфраструктури через воєнні бойові дії (згідно даних офіційного сайту ПАТ "Запоріжжяобленерго'" загалом станом на 23.11.2023 без енергопостачання залишаються 26054 споживачів у 65 населених пунктах Запорізької області). Проводити аварійно-відновлювальні роботи неможливо через активні бойові дії та недопуск до місць пошкодження

обладнання з боку військових. Також відсутні кошти на фінансування першочергових потреб для відновлення пошкоджених об`єктів енергетичної інфраструктури). Зниження рівня розрахунків споживачів за надані послуги з розподілу електричної енергії, а також необхідність відновлення електричних мереж, об`єктів енергетичної інфраструктури, які були пошкоджені або зруйновані внаслідок бойових дій на території Запорізькій області, призводить до неможливості проводити оплату за договорами, судовими рішеннями, тощо. Також, на цей час відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду по даній справі, у зв`язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, наявної заборгованості в сумі 627 888 млн.грн. з податкового боргу (копія довідки додається). Така достатньо складана ситуація утворилась не з вини відповідача. Основною причиною скрутного фінансового становища Товариства є значна заборгованість споживачів за надані населенню області послуги з постачання електричної енергії, надання судами розстрочки виконання рішень боржникам ПАТ «Запоріжжяобленерго», а також відсутність у Товариства можливості отримувати прибуток через встановлення НКРЕКП для відповідача нульового алгоритму та встановлення щодобових багатомільйонних відрахувань протягом кількох років. Так, НКРЕКП було фактично заблоковано надходження грошових коштів після розподілу на поточні рахунки відповідача. Підтвердженням тому є встановлення починаючи з 2015 р. для відповідача нульового відсотку відрахувань коштів на поточні рахунки постачальника електричної енергії, або встановлення щодобових мільйонних відрахувань з рахунків відповідача ПАТ "Запоріжжяобленерго" недоотримало у 2016р. - 541.3 млн. грн., у 2017р. - 328,4 млн. грн.. за 2018 р. - 576.5 млн. грн. що стало причиною неспроможності відповідача виконувати поточні господарські зобов`язання. Станом на 01.09.2023 дебіторська заборгованість споживачів за відпущену електроенергію становить 1246,7 млн. грн. та за послуги з розподілу електроенергії склала 906,8 млн. грн. Найкрупнішими боржниками відповідача є ТОВ «Запорізький титаномагнієвий комбінат» (борг - 778,2 млн. грн.), ПАТ «ЗФЗ» (борг - 101.7 млн. грн.), ДП «Кремнійполімер» (борг - 172.0 млн. грн.). ПрАТ «Завод напівпровідників» (10.8 млн. грн.). з покупців електроенергії: ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» -671.8 млн. грн., ДПЗД «Укрінтеренерго» - 39.2 млн. грн. Щодо ряду підприємств-споживачів, які мають досить значну заборгованість перед ПАТ «Запоріжжяобленерго», такими як ЗДП «Кремнійполімер», господарським судом порушено справи про банкрутство. Тому, примусове стягнення заборгованості з таких підприємств є процесуально неможливим. У ПАТ «Запоріжжяобленерго» відсутні кошти для фінансування першочергових та обов`язкових витрат товариства, а також відсутні кошти для виконання рішення у справі єдиним платежем.

Позивач скористався своїм правом та надіслав відповідь на відзив, просив суд відхилити доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. Врахувати у силу приписів частини четвертої статті 300 ГПК України висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.08.2023 року у справі № 922/558/22, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 15.01.2024.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

01.11.2021 між Публічним акціонерним товариством Запоріжжяобленерго (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юнітрек (Виконавець) укладено договір № 371121 про закупівлю послуг від 01.11.2021 (далі - Договір).

Відповідно до змісту пунктів 1.1, 1.2 розділу І Договору Виконавець зобов`язався надати, а Замовник прийняти і оплатити наступні послуги: Код ДК 021:2015 72260000-5 Послуги, пов`язані із програмним забезпеченням (Послуги зі встановлення та обслуговування GPS трекерів СаrGо Рrо2 (ехt)). Включає в себе наступні послуги: встановлення GPS трекерів СаrGо Рrо2 (ехt) в кількості 651 штук на транспортних засобах, що належать Замовнику, передачу даних GPRS, користування картографічним сервером, технічне обслуговування бортових комплектів GPS трекерів СаrGо Рrо2 (ехt) з виїздом до Замовника.

Судом вище встановлено, що сторонами підписано та скріплено печатками Акт надання послуг № 533 від 28.02.2022 року з обслуговування GPS трекерів СаrGо Рrо2 (ехt) у кількості 651 шт. на суму 91140,00 грн. за лютий 2022 та Акт надання послуг № 539 від 31.03.2022 з обслуговування GPS трекерів СаrGо Рrо2 (ехt) у кількості 535 шт. на суму 74900,00 грн. за березень 2022.

У зв`язку з тим, що оплата відповідачем здійснена не була ТОВ Юнітрек звернулось до суду з позовом про стягнення з ПАТ Запоріжжяобленерго суми 166040,00 грн. основного боргу, суми 21871,50 грн. інфляційних втрат, суми 2820,05 грн. 3% річних, за яким відкрито провадження у даній справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.01.2023 року у справі № 908/2330/22 позов задоволено повністю, стягнено з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ТОВ «Юнітрек» Вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТРЕК», суму 166040 (сто шістдесят шість тисяч сорок) грн. 00 коп. основного боргу, суму 21871 (двадцять одна тисяча вісімсот сімдесят одна) грн. 50 коп. інфляційних втрат та суму 2820 (дві тисячі вісімсот двадцять) грн. 05 коп. 3% річних. Суд також постановив розстрочити виконання судового рішення в частині стягнення суми 166040,00 грн. основного боргу, суми 21871,50 грн. інфляційних втрат та суми 2820,05 грн. 3% річних, всього загальної суми 190731,55 грн., на чотири місяці, з оплатою рівними частинами до останнього дня кожного місяця, а саме:

-до 28.02.2023 року 47682,89 грн.;

-до 31.03.2023 року 47682,89 грн.;

-до 30.04.2023 року 47682,89 грн.;

-до 31.05.2023 року 47682,88 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 860 грн. 97 коп. покладено на відповідача.

Відповідно до рішення Господарського суду Запорізької області від 24.01.2023 року у справі № 908/2330/22 3% річних були стягнені за період: з 31.03.2022 щодо боргу в сумі 91140,00 грн та з 24.05.2022 щодо боргу в сумі 74900,00 грн. по 16.11.2022, інфляційні витрати за період: з квітня 2022 року щодо боргу в сумі 91140,00 грн та з червня 2022 року щодо боргу в сумі 74900,00 грн по жовтень 2022 року

Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.01.2023 року у справі № 908/2330/22 в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 07.03.2023.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до платіжної інструкції № 6728 від 25.08.2023, що виконана Банком 25.08.2023 о 14 год. 08 хв. ПАТ «Запоріжжяобленерго» перерахував на користь ТОВ «Юнітрек» кошти в сумі 190 731 грн 55 коп.; у призначенні платежу вказано: «Оплата за рішенням суду у справі № 908/2330/22 - 166040,00 грн. основного боргу, 2820,05 грн 3% річних, 21871,50 грн. інфляційних втрат.

У зв`язку з тим, що відповідач погасив заборгованість перед позивачем, на підставі рішення суду від 24.01.2023 у справі № 908/2330/22 25.08.2023, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 17.11.2022 по 24.08.2023 в розмірі 3 834 грн 84 коп. та інфляційних втрат за період з листопада 2022 року по серпень 2023 в розмірі 6 537 грн 96 коп.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відноситься, зокрема, 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Саме лише ухвалення господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум до дня фактичного належного виконання основного зобов`язання.

Суд зауважує, що враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц та N 646/14523/15-ц.

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Такого ж висновку дійшов Верховний суд України в ухвалі від 12.03.2009 у справі № 6-9743сво08, в якій зазначено, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020р. у справі № 910/4590/19, від 19.07.2023р. у справі № 910/16820/21 зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18).

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, а виступають способом

захисту майнового права та інтересу.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19): «господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань» (п. 8.32).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (п. 8.38).

Вказана правова позиція була відображена в подальшому у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2021р. у справі № 916/880/20.

Водночас, варто зазначити, що стягнення 3% річних та інфляційних втрат не пов`язується з наявністю в діях відповідача вини, оскільки такі нарахування не є санкціями, а виступають мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, тобто способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (неналежне виконання зобов`язання), а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

До того ж, для зменшення суми нарахованих позивачем та стягнутих 3 % річних та інфляційних втрат має бути встановлена очевидна неспівмірність заявлених до стягнення сум, в тому числі обставини того, що наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Разом з тим, у даній справі порівняно з сумою боргу, яку стягнув суд першої інстанції з відповідача 166 040 грн 00 коп., сума 3% річних склала лише 3 834 грн 84 коп.

Тобто судом не встановлено непропорційності заявлених до стягнення та стягнених судом сум 3% річних до суми основного боргу, їх надмірності тощо.

З огляду на викладене, судом не вбачається підстав для зменшення сум 3 % річних.

Надані розрахунки 3 % річних та втрат від інфляції перевірені судом та встановлено, що розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції виконано вірно. Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 6 537 грн 96 коп. інфляційних втрат та 3 834 грн 84 коп. 3 % річних.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивачі, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідачі повинні подати суду докази разом з поданням відзиву.

Відповідачем не надано доказів сплати коштів на рахунок позивача.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців виходячи з такого.

Відповідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною четвертою даної статті визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами з дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання судового рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тобто, вирішуючи питання розстрочення виконання судового рішення суд має оцінити надані заявником докази на предмет того, що запропонований ним строк відстрочення/розстрочення дійсно сприятиме виконанню судового рішення, буде ефективним та не призведе до безпідставного затягування виконання рішення суду.

Відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Згідно приписів ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності.

Враховуючи фінансовий стан позивача та відповідача, суд не може надати перевагу відповідачу, враховує, зокрема, наявність заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг.

Відповідачем також не надано належних доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості своєчасного розрахунку згідно договору № 371121 від 01.11.2021.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти.

Так, відповідач, з порушенням строків встановлених договором сплатив заборгованість, що підтверджує продовження ним господарської діяльності та надходження на його рахунки коштів.

В підтвердження доводів викладених у відзиві, відповідачем подані копії: інформації про наявність та розмір податкової заборгованості, довідок про дебіторську заборгованість, щодо дефіциту обігових коштів, щодо мінімально необхідних платежів ПАТ «Запоріжжяобленерго» в межах, передбачених затвердженою структурою тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання, інформацію про дебіторську заборгованості та кредиторську заборгованість, довідок про відсутність коштів або несуттєві суми коштів на поточних рахунках ПАТ «Запоріжжяобленерго» в банках: ПАТ «Акцент-банк», АТ «Таскомбанк», ПАТ «Кристалбанк», АТ «Банк Кредит Дніпро», АТ «Банк Альянс», ПАТ АБ «Укргазбанк», АТ «Ощадбанк», ЗОД «Райффайзен Банк».

Суд погоджується з доводами позивача про те, що довідки про відсутність коштів на рахунках в банках не надані щодо всіх рахунків відповідача та підписані самим відповідачем, тобто є неналежними доказами.

Відповідач не надав відповідні довідки за підписом банків, довідки складаються самим Відповідачем та підписуються його посадовими особами.

Відповідач не надав об`єктивних доказів, в яких банках і скільки має рахунків відповідач. Об`єктивним може слугувати інформація, надана органами Державної податкової служби.

Відповідь на запит № 168969682 від 17.07.2023 до Державної фіскальної служби України що міститься у матеріалах виконавчого провадження АСВП № 72147042 (стан провадження - завершене), за яким ТОВ «Юнітрек» є Стягувачем, а ПАТ «Запоріжжяобленерго» є Боржником свідчить, що Боржник має також рахунки у ще двох банках - АТ «МетаБанк» - 5 рахунків, ПАТ «МТБ Банк» - 4 рахунки.

Щодо стану даних рахунків і наявності коштів, що обліковуються на даних рахунках відповідач жодної інформації не надав.

Разом із тим, доказ виконання зобов`язань за договором - копія платіжної інструкції № 6728 від 25.08.2023 на суму 190 731 грн 55 коп. свідчить про те, що розрахунок з позивачем відповідач здійснював саме з рахунку, відкритому у АТ «МетаБанк», тобто надані відповідачем довідки про відсутність коштів, що обліковуються за відповідачем на частині рахунків у банках не можуть надати повної уяви про фінансовий стан відповідача.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення та розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.

Проаналізувавши доводи відповідача щодо розстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, з`ясувавши правову позицію позивача, який заперечив проти розстрочення судового рішення, суд не вбачає підстав для відстрочення та розстрочення виконання рішення суду за визначеною вимогою відповідача.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи викладене вище, суд відхиляє заперечення відповідача як необґрунтовані та такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Юнітрек до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний номер юридичної особи 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юнітрек (вул. Володимира Грищенка, буд. 26-А, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний номер юридичної особи 42345149) 6 537 (шість тисяч п`ятсот тридцять сім) грн 96 коп. інфляційних втрат, 3 834 (три тисячі вісімсот тридцять чотири) грн 84 коп. 3 % річних, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.