Рішення

від 12.10.2023 по справі 910/3177/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2023Справа № 910/3177/18

Суддя Н.Плотницька, розглянувши справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доЖитлово-будівельного кооперативу "Темп-14" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Київенерго"про стягнення 341 397 грн 71 коп.Представники: від позивачаВорон С.В.від відповідачаЩербак С.В.від третьої особине з`явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.03.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" з вимогами до Житлово-будівельного кооперативу "Темп-14" про стягнення 341 397 грн 71 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору №8848/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення від 09.01.2001 надано відповідачу послуги з питного водопостачання та водовідведення у період з 01.02.2015 по 31.12.2017, а відповідач своїх зобов`язань із оплати одержаних послуг належним чином не виконав, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 249 272 грн 78 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконання зобов`язань позивачем нараховано 51 381 грн 07 коп. інфляційних втрат, 10 894 грн 59 коп. 3% річних, 4 921 грн 99 коп. пені та 24 927 грн 28 коп. штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2018 у справі № 910/3177/18 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Темп-14" про стягнення 341 397 грн 71 коп. відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 частково скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2018 у справі № 910/3177/18 та прийняти в цій частині нове рішення. Позов задоволено частково, з Житлово-будівельного кооперативу "Темп-14" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" стягнуто 249 272 грн 78 коп. основного боргу, 51 345 грн 06 коп. інфляційних втрат, 10 894 грн 59 коп. 3% річних, 4 921 грн 99 коп. пені, 24 927 грн 28 коп. штрафу та 5 120 грн 41 коп. судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині позову відмовлено.

21.03.2019, на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі №910/3177/18, яка набрала законної сили 04.02.2019, видано накази.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 23.05.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі № 910/3177/18 скасовано, справу № 910/3177/18 передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/3177/18 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 відкрито провадження у справі № 910/3177/18, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.07.2019.

20.06.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі.

26.06.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 01.07.2019 судом оголошено перерву до 08.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 суд викликав третю особу у підготовче засідання на 08.08.2019.

18.07.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

22.07.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

30.07.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

02.08.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення по справі.

08.08.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 08.08.2019 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи та надання сторонам часу для проведення звірки взаєморозрахунків, у зв`язку з чим судом оголошено перерву до 29.08.2019.

14.08.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

27.08.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

28.08.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення до зведеного акту звірки взаєморозрахунків.

У підготовчому засіданні 29.08.2019 судом оголошено перерву до 19.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2019 суд викликав третю особу у підготовче засідання на 19.09.2019.

11.09.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

16.09.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.19.2019 зупинено провадження у справі № 910/3177/18 до перегляду в касаційному порядку Верховним судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі № 910/3319/18.

11.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, в обґрунтування якого зазначає, що постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного суду від 11.10.2019 рішення Господарського суду м. Києва від 21.08.2018 у справі № 910/3319/18 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі №910/3319/18 скасовано, а рішення Господарського суду м. Києва від 15.01.2020 у справі №910/3319/18, залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020, набрало законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 поновлено провадження у справі № 9103177/18, розгляд справи призначено на 19.06.2023.

07.06.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалам справи.

19.06.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині суми основного боргу.

19.06.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 10.07.2023.

10.07.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 04.09.2023.

01.09.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В підготовчому засіданні 04.09.2023 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 18.09.2023.

07.09.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.

В підготовчому засіданні 18.09.2023 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду на 12.10.2023.

Представник третьої особи в судове засідання 12.10.2023 не з`явився.

В судове засідання 12.10.2023 з`явились представники сторін та надали пояснення по суті спору. Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в частині нарахування штрафних санкцій та просить суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору в частині суми основного боргу.

Представник відповідача надав пояснення відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні 12.10.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.01.2001 між Державним комунальним об`єднанням "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник за договором, позивач у справі) та Житлово-будівельним кооперативом "Темп-14" (абонент за договором, відповідач у справі) укладено договір № 8848/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - договір), у відповідності до пункту 1 якого постачальник зобов`язується надати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов`язується розрахуватися за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором.

Відповідно до пункту 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника.

У пункті 3.6 договору передбачено, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

Згідно з пунктом 5.1 договору сторонами погоджено, що договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в тому числі Глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги"та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач зазначає, що у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором, у останнього виникла заборгованість за надані послуги за період з 01.02.2015 по 31.12.2017 у розмірі 249 272 грн 78 коп.

Як вбачається з довідки розрахункового департаменту Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" № 5140/8/8/07.23 від 02.06.2023, станом на 31.05.2023 заборгованість Житлово-будівельного кооперативу "Темп-14" перед Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" за послуги з водопостачання та водовідведення по договору № 08848/402 від 09.01.2001 за період з 01.02.2015 по 21.12.2017 відсутня.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної вище норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

При цьому суд звертає увагу, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Таким чином, оскільки в процесі розгляду справи судом встановлено, що станом на день прийняття рішення у справі заборгованість Житлово-будівельного кооперативу "Темп-14" перед Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" за послуги з водопостачання та водовідведення по договору № 08848/402 від 09.01.2001 за період з 01.02.2015 по 21.12.2017 відсутня, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення 249 272 грн 78 коп. основного боргу підлягає закриттю у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 51 381 грн 07 коп. інфляційних втрат, 10 894 грн 59 коп. 3% річних, 4 921 грн 99 коп. пені та 24 927 грн 28 коп. штрафу суд зазначає наступне.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).

Судом враховано, що приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, за змістом ч. 2 якої, питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

З огляду на вищевикладене, позивачем не надано будь-яких допустимих та належних доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин щодо прострочення оплати послуг, таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 51 381 грн 07 коп. інфляційних втрат, 10 894 грн 59 коп. 3% річних, 4 921 грн 99 коп. пені та 24 927 грн 28 коп. штрафу, у зв`язку з чим вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

На підставі викладеного, керуючись ч. 2, 4 ст. 48, ст. 123, п. 1 ч.1, ч. 4 ст. 231, ст. 234, ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/3177/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" з вимогами до Житлово-будівельного кооперативу "Темп-14" в частині стягнення 249 272 грн 78 коп. основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

2. В іншій частині позову про стягнення з відповідача на користь позивача 51 381 грн 07 коп. інфляційних втрат, 10 894 грн 59 коп. 3% річних, 4 921 грн 99 коп. пені та 24 927 грн 28 коп. штрафу відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 17.01.2024

Суддя Н.Плотницька