Рішення

від 18.01.2024 по справі 910/17236/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.01.2024Справа № 910/17236/23Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/17236/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Да Транс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірлайт Компані»

про стягнення 820072,30 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Да Транс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірлайт Компані» (далі - відповідач) про стягнення 820072,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки №15/08/2023-2 від 15.08.2023 не розрахувався за поставлений товар у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 708540,30 грн, пеню у розмірі 58003,24 грн, штраф у розмірі 35427,01 грн, 10% річних у розмірі 14559,05 грн та інфляційні втрати у розмірі 3542,70 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/17236/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.11.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, буд. 12-А оф. 2.

З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 була отримана відповідачем - 24.11.2023.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

05.01.2024 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, у якому останній просить долучити до матеріалів справи платіжні інструкції кредитового переказу, як доказ сплати відповідачем суми основного боргу за спірним договором.

Згідно з ч. 10 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частинами 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені процесуальних питань є порушенням права особи на справедливий судовий захист.

З огляду на те, що позивачем було подано додаткові докази, які були отриманні після звернення до суду з даним позовом, а зміст та суть таких доказів прямо впливають на вирішення спору, суд з метою повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи дійшов висновку про прийняття їх до розгляду.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Да Транс» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кірлайт Компані» (далі - покупець) було укладено договір поставки №15/08/2023-2 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується приймати товар та здійснювати його оплату.

Відповідно до пункту 1.2 та 1.3 договору кількість, асортимент, найменування, ціна та загальна вартість відповідної партії товару обумовлюються у видаткових накладних, що мають силу специфікації (ст. 266 ГК України) і є невід`ємною частиною цього договору. Постачальник гарантує, що він є власником товару, який поставляє за даним договором, також гарантує, що товар не є проданим, переданим, заставленим третім особам, не знаходиться під арештом, судових справ та інших заборон немає, не є обтяженим ніякими зобов`язаннями, жодними претензіями третіх осіб.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що передача товару покупцю здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання від покупця відповідного замовлення на товар. Замовлення оформлюється на кожну партію товару та передається покупцем постачальнику засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або через представника (кур`єром). Замовлення також може бути погоджене сторонами договору в усній формі за допомогою засобів телефонного зв`язку. Замовлення зберігається до моменту передачі товару та підписання сторонами видаткових накладних. Постачальник зобов`язаний протягом одного робочого дня розглянути направлене покупцем замовлення та повідомити покупця про можливість / не можливість виконання замовлення та дату поставки товару. Підтвердженням прийняття до виконання замовлення, також являється складений постачальником та направлений покупцю рахунок-фактура. На підставі погодженого сторонами замовлення, постачальник складає видаткову накладну та здійснює поставку.

За умовами пункту 2.2 договору постачальник здійснює поставку товару на умовах: EXW (ІНКОТЕРМС-2010): навантаження здійснюється постачальником силами та за власний кошт на транспортні засоби, надані покупцем, за адресою: Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Вокзальна, 2 г.

Датою поставки товару є дата, що зазначається у видатковій накладній при отриманні товару покупцем. Право власності на товар, а також всі ризики випадкової загибелі, пошкодження товару переходять до покупця, з моменту фактичного отримання товару в місці поставки покупцем та підписання уповноваженим представником покупця видаткових накладних (пункт 2.3 договору).

Згідно пункту 2.4 договору при передачі кожної партії Товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцеві наступні товарно-супровідні документи: видаткову накладну, рахунок-фактуру; документи, що підлягають переданню разом із Товаром відповідно до вимог чинного законодавства України.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що покупець здійснює оплату вартості товару за ціною вказаною у видатковій накладній.

Оплата товару здійснюється покупцем на підставі видаткової накладної, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання покупцем товару та підписання видаткової накладної на товар (пункт 3.3 договору).

Відповідно до пункту 5.2 договору за порушення зобов?язань з оплати Товару Покупець без попередньої письмової вимоги Постачальника сплачує: на підставі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, що діяла у період, за який сплачується пеня за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати; штраф у розмірі 5 % від суми боргу - якщо заборгованість триває 15 календарних днів і більше; на підставі ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 % річних від суми боргу за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати.

Згідно пункту 7.1 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 року, а в частині розрахунків до повного виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу узгоджений товар, а саме: ЩПС фр. 0-20 мм у кількості 1026,87 т., про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна №944 від 21.08.2023 на суму 708540,30 грн у тому числі ПДВ, яка підписані сторонами без заперечень і зауважень та скріплена печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки товару.

Позаяк, відповідач свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав, у зв`язку з чим виник борг за отриманий товар в сумі 708540,30 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до такого договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3 договору визначено, що оплата товару здійснюється покупцем на підставі видаткової накладної, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання покупцем товару та підписання видаткової накладної на товар.

Втім, як встановлено судом, відповідач своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати отриманого товару у встановлений пунктом 3.3 договору строк не здійснив.

Тоді як, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Разом з тим, судом встановлено, що після подання позову до суду, відповідач здійснив оплату основного боргу в розмірі 708540,30 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій кредитового переказу №317 від 17.11.2023 на суму 240000,00 грн та №410 від 08.12.2023 на суму 468540,30 грн.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

У даному випадку, предметом спору є, зокрема, стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №15/08/2023-2 від 15.08.2023 у розмірі 708540,30 грн.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що предмет спору (в частині стягнення заборгованості у розмірі 708540,30 грн) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду (позов поданий до Господарського суду міста Києва 08.11.2023), суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 708540,30 грн.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Отже, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У пункті 5.2 договору сторони домовились, що за порушення зобов?язань з оплати Товару Покупець без попередньої письмової вимоги Постачальника сплачує: на підставі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, що діяла у період, за який сплачується пеня за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати; штраф у розмірі 5 % від суми боргу - якщо заборгованість триває 15 календарних днів і більше; на підставі ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 % річних від суми боргу за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 9 лютого 2018 року у справі №911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 2 квітня 2019 року у справі № 917/194/18.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати поставленого товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 5.2 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 5% від суми основного боргу, що становить 35427,01 грн та пеню у розмірі 58003,24 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Умовами пункту 5.2 договору сторони погодили, що розмір річних складає 10%, що не протирічить вимогам статті 625 Цивільного кодексу України.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків за договором, йому, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов договору, позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 10% річних в сумі 14559,05 грн та інфляційні втрати у розмірі 3542,70 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, штрафу, 10% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 708540,30 грн основного боргу та задоволення позовних вимог в іншій частині.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 14, 73, 74, 76-80, 129, 178, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 708540,30 грн основного боргу закрити.

2. В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Да Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірлайт Компані» задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірлайт Компані» (04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, буд. 12-А, офіс 2; ідентифікаційний код: 44790782) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Да Транс» (37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Першотравнева, буд. 1; ідентифікаційний код: 41182914) пеню у розмірі 58003 (п`ятдесят вісім тисяч три) грн 24 коп., штраф у розмірі 35427 (тридцять п`ять тисяч чотириста двадцять сім) грн 01 коп., 10% річних у розмірі 14559 (чотирнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 05 коп., інфляційні втрати у розмірі 3542 (три тисячі п`ятсот сорок дві) грн 70 коп. та судовий збір у розмірі 12301 (дванадцять тисяч триста одна) грн 08 коп.

4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2024.

СуддяТ.В. Васильченко