Рішення

від 18.01.2024 по справі 917/1788/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2024 Справа № 917/1788/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452,

до Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи «Полтавської обласної ради», 36000, м. Полтава, вул. Миколи Дмітрієва, 7, код ЄДРПОУ 41467163,

про стягнення 42 642,58 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи «Полтавської обласної ради» про стягнення 42 642,58 грн., з яких 28 695,48 грн. заборгованість за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», 5 327,25 грн. пеня, 7 504,16 грн. втрати від інфляції, 1 115,69 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.10.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Також вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про об`єднання справи № 917/1788/23 зі справами № 917/1791/23 та № 917/1793/23.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», чим порушив умови господарських зобов`язань, встановлені зазначеним договором та законом.

19.10.2023 року відповідач подав до суду заяву № 1100 від 19.10.2023 р. (вх. № 13345), у якій просить застосувати позовну давність до вимог позивача про стягнення пені за порушення грошового зобов`язання за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» за період з 01.03.2022 р. по 31.08.2022 р.

24.11.2023 року від Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи «Полтавської обласної ради» до суду надійшло клопотання № 1246 від 24.11.2023 р. (вх. № 15153) про приєднання до матеріалів справи доказів сплати основної заборгованості за спожитий природний газ.

28.12.2023 року позивач надав до суду пояснення б/н від 28.12.2023 р. (вх. № 16780), у якому зазначив, що оплата основної заборгованості за договором відбулась вже після звернення ТОВ «ГК «Нафтогаз України» з позовом у даній справі, що жодним чином не впливає на розрахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних нарахувань, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, за винятком суми сплаченої відповідачем суми основної заборгованості за спожитий природний газ.

У клопотанні № 1421 від 28.12.2023 р., поданому до суду 28.12.2023 року (вх. № 16783) відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ГК «Нафтогаз України» в частині стягнення 5 327,25 грн. пені за порушення грошового зобов`язання за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», посилаючись на відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущених Комунальним підприємством «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи «Полтавської обласної ради» порушень договірних зобов`язань, а також ступінь їх виконання.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 880 від 04.07.2017 р. здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» газу строком на три роки.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

У період з 02.11.2021 р. по 31.12.2021 р., з 02.01.2022 р. по 28.02.2022 р. та з 02.03.2022 р. по 24.04.2022 р. відповідач був включений до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» (ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»), що підтверджується листом Оператора ГТС № ТОВВИХ-22-10366 від 27.09.2022 р. з інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ, та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00015CZ4J008 (а.с. 74-90).

Відповідно до вказаних документів з 02.01.2022 р. по 28.02.2022 р. позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 684 м3.

Позивач вказує, що відповідач за отриманий природний газ не розрахувався, з огляду на що заявив до стягнення з Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи «Полтавської обласної ради» 42 642,58 грн., з яких 28 695,48 грн. заборгованість за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», 5 327,25 грн. пеня, 7 504,16 грн. втрати від інфляції, 1 115,69 грн. 3% річних.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», лист Оператора ГТС № ТОВВИХ-22-10366 від 27.09.2022 р., відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00015CZ4J008, акти приймання-передачі природного газу № 1851 та № 3987, рахунки на оплату (природний газ) № 6228 та № 9921, списки згрупованих відправлень та ін.

Перелік доказів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову: платіжні інструкції № 1186 від 22.11.2023 р. та № 1187 від 22.11.2023 р. та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

26.10.2021року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 № 1236».

Пунктом 2 постанови КМУ № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Таким чином, Комунальне підприємство «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи «Полтавської обласної ради» є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - «Кодекс ГТС»).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

У листі № ТОВВИХ-22-10366 від 27.09.2022 р. ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» повідомив, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XS00015CZ4J008 (КП «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи «Полтавської обласної ради») був закріплений за постачальником «останньої надії» - ТОВ ГК «Нафтогаз України» (ЕІС- код 56Х930000008780В) у період з 02.11.2021 р. по 31.12.2021 р., з 02.01.2022 р. по 28.02.2022 р. та з 02.03.2022 р. по 24.04.2022 р. Обсяг природного газу, використаного відповідачем в період з 02.01.2022 р. по 28.02.2022 р. та внесеного у алокацію постачальника «останньої надії» ТОВ ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить 684 м3.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів ТОВ ГК «Нафтогаз України» також підтверджується інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ, та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00015CZ4J008.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 р., договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Таким чином, укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 1 розділу І Правил постачання природного газу ці Правила регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи.

Пунктом 3 розділу І Правил визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Згідно з пунктом 1 розділу II Правил, підставою для постачання природного газу споживачу є:

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи Реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в інформаційній платформі закріплені за певним постачальником у розрахунковому періоді.

Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 1-2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.

Реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи (крім випадку наявності заборгованості оператора газорозподільної системи перед постачальником «останньої надії») здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта в таких випадках:

- відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об`єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії»;

- відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.

Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 02.01.2022 р. по 28.02.2022 р. автоматично було включено до портфеля постачальника «останньої надії» Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Таким чином, враховуючи дані з Інформаційної платформи оператора ГТС в період з 02.01.2022 р. по 28.02.2022 р. саме позивач здійснював постачання природного газу відповідачу як постачальник «останньої надії», натомість в зазначений період на Інформаційній платформі відсутня інформація щодо постачання природного газу відповідачу в зазначений період з боку інших постачальників.

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Згідно з п. 4.1 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті.

На сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price (відповідна роздруківка а.с. 41-57) оприлюднений архів ціни природного газу для споживачів, в т.ч. за період з 02.01.2022 р. по 28.02.2022 р.

Відповідно до пункту 4.3. Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Крім цього, порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4 договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Позивачем в підтвердження направлення на адресу відповідача рахунків на оплату природного газу за період з 02.01.2022 р. по 28.02.2022 р. було надано списки згрупованих відправлень від 16.02.2022 р. та 21.03.2022 р., відповідно до яких Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надіслано Комунальному підприємству «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи «Полтавської обласної ради» рекомендовані листи № 0600017325784 та № 0600017987035.

Відповідачем факт отримання рахунків не заперечується.

Крім того, як зазначено вище, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Отже, обсяги отриманого газу були доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Також така інформація доступна відповідачу на інформаційній платформі Оператора ГТС за ЕІС-кодом.

Крім того, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за поставлений товар, надані послуги чи виконані роботи, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити вартість товару.

Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що з 02.01.2022 р. по 28.02.2022 р. позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 684 м3 на суму 28 695,48 грн.

Відповідач станом на дату звернення позивача з позовною заявою у даній справі за отриманий товар не розрахувався.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 22.11.2023 року, тобто після подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» позову у даній справі, відповідачем було здійснено на користь позивача оплату заявленої до стягнення основної заборгованості за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» в сумі 28 695,48 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 1186 від 22.11.2023 р. та № 1187 від 22.11.2023 р.

Приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, наявні підстави для закриття провадження в даній справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» в розмірі 28 695,48 грн.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.5 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5 327,25 грн. пені за період з 01.03.2022 р. по 30.09.2022 р. (а.с. 11-13), суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», є обґрунтованими та правомірними.

Відповідач у заяві № 1100 від 19.10.2023 р. (вх. № 13345 від 13345) просив застосувати позовну давність до вимог позивача про стягнення пені за порушення грошового зобов`язання за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» за період з 01.03.2022 р. по 31.08.2022 р.

Так, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на усій території України карантин.

В подальшому дія карантину продовжувалась Постановами Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020 та № 956 від 13.10.2020 р.

09.12.2020 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 1236, якою установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 р. було доповнено Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».

Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020 р.

Також указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, і діє на даний час.

Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, оскільки строки, визначені статтею 258 ЦК України, були продовжені з 02.04.2020 р., строк позовної давності за вимогою про стягнення пені за порушення грошового зобов`язання за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» за період з 01.03.2022 р. по 31.08.2022 р. не закінчився, а тому підстави для його застосування та відмови в задоволенні позову в даній частині відсутні.

Як зазначено вище, відповідач у клопотанні № 1421 від 28.12.2023 р. (вх. № 16783 від 28.12.2023 р.) просив суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, відмовивши у задоволенні позовних вимог ТОВ «ГК «Нафтогаз України» в частині стягнення 5 327,25 грн. пені за порушення грошового зобов`язання за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії».

У статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вказаними нормами не передбачено можливості відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій в повному обсязі з наведених підстав.

Крім того, зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 11.07.2023 р. у справі № 914/3231/16.

У даному випадку судом враховано, що розмір неустойки не є значним в порівнянні з сумою основного боргу, прострочення сплати основного боргу існувало досить довгий період, в обґрунтування клопотання про зменшення санкцій відповідач посилається тільки на те, що він є бюджетним підприємством, а також стверджує, що позивач, окрім пені, отримає грошову компенсацію за порушення умов договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» також у вигляді стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань, що само по собі не є підставою для зменшення нарахованої неустойки.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем приведено розрахунок 3% річних за прострочення здійснення оплати за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» в розмірі 1 115,69 грн. за період з 01.03.2022 р. по 30.06.2023 р. та інфляційних втрат в розмірі 7 504,16 грн. за період з березня 2022 року по червень 2023 року (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 11-13).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в частині стягнення з Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи «Полтавської обласної ради» 5 327,25 грн. пені за прострочення здійснення оплати за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», 7 504,16 грн. втрат від інфляції та 1 115,69 грн. 3% річних, а також закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 28 695,48 грн. основної заборгованість за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 877,86 грн.

При цьому, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідного клопотання від позивача до суду не надходило.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи «Полтавської обласної ради» (36000, м. Полтава, вул. Миколи Дмітрієва, 7, код ЄДРПОУ 41467163) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452) 5 327,25 грн. пеня, 7 504,16 грн. втрати від інфляції, 1 115,69 грн. 3% річних; 877,86 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

4. В частині стягнення 28 695,48 грн. основного боргу закрити провадження у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 18.01.2024 р.

Суддя О.С. Мацко