Рішення

від 17.01.2024 по справі 918/1143/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/1143/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Н.Церковної при секретарі судового засідання І.Гусевик, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Щекичинської гімназії Великомежиріцької сільської ради (34720, Рівненська обл., Рівненський район, с. Щекічин, вул. Шкільна 1-А) до відповідача Приватного підприємства "Фірма" ДАН" (61001, м.Харків, пров. Мовчанівський, 12, код ЄДРПОУ 22555781) про визнання договору недійсним та стягнення коштів в сумі 199 992,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Щекичинська гімназія Великомежиріцької сільської ради (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Фірма "ДАН" (далі - Відповідач) в якому просить визнати недійсним Договір поставки мережевого обладнання № 32 від 20.12.2019 року та стягнути з відповідача 199 992 грн. 00 коп.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між Щекичинською загальноосвітньою школою I-II ступенів Корецької районної ради та ПП «Фірма «ДАН» 20.12.2019 року було укладено Договір поставки мережевого обладнання № 32 на суму 199 992,00 грн., за умовами якого ПП Фірма «ДАН» зобов`язується забезпечити постачання відповідно до умов договору ДК 021:2015-32420000-3 «Мережеве обладнання» для Щекичинської ЗШ I-III ступенів Рівненської області: оптичний мережевий термінал GEPON NGpon E104 в кількості 1 шт., кабель ОКТ Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 в кількості 120 м., анкерний затискач НоЗ(F) в кількості 4 шт., пигтейл SC 1,5m в кількості 2 шт., кабель КПП-ВП (100) 2х2х0.50 (UTP-кат.5) в кількості 0,005 км, конектор RJ 45 STР (P88U-C)5Е-С1) в кількості 2 шт., бокс-міні FOR-02 в кількості 1 шт., гільза FTTH 60мм з двома проволоками в кількості 2 шт. Загальна ціна (сума) Договору становить 199 992,00 грн. з ПДВ.

Рішенням Великомежиріцької сільської ради від 27.01.2021 року за № 77 навчальний заклад - «Щекичинська загальноосвітня школа I-II ступенів» Корецької районної ради Рівненської області був перейменований на «Щекичинська гімназія Великомежиріцької сільської ради».

Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти Корецької районної державної адміністрації у акті від 05.04.2021 року за № 13-17-03-06/11 встановлено порушення при проведенні закупівлі мережевого обладнання. За твердженням позивача, ПП «Фірма «ДАН» купував товар за значно нижчою ціною і не міг не знати про його реальну вартість. Поставивши завищену ціну у договорі, з метою отримання прибутку, навмисно ввів в оману навчальний заклад.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14 листопада 2023 року позовну заяву Щекичинської гімназії Великомежиріцької сільської ради залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29 листопада 2023 року, після усунення недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 20 грудня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20 грудня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 січня 2024 року.

17 грудня 2024 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Крім того, судом 17.01.2024 року встановлено, що відповідач у справі не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання.

Із адреси Приватного підприємства "Фірма "ДАН" (61001, Харківська обл., Харківський р-н, м. Харків, пров. Мовчанівський, 12) повернулися конверти із ухвалами Господарського суду Рівненської області від 29.11.2023 року та від 20.12.2023 року із зазначенням причин повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Факт неотримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал від 29.11.2023 року та від 20.12.2023 року у даній справі стороною та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 року по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, господарським судом вчинено заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання, а неотримання ухвал від 29.11.2023 року та від 20.12.2023 року відповідачем у справі є наслідком бездіяльності щодо її належного отримання. З огляду на викладене, в розумінні вимог ГПК України вказана ухвала вважається врученою відповідачу належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників сторін.

Відповідно 30.12.2023 року сплинув процесуальний строк на подання відповідачем відзиву.Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст.178 ГПК України.

17 січня 2024 року в судовому засіданні прийнято рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

20.12.2019 року між «Щекичинською загальноосвітньою школою I-II ступенів» Корецької районної ради Рівненської області (Замовник) та Приватним підприємством "Фірма "ДАН"" (Постачальник) укладено Договір поставки мережевого обладнання № 32 (далі - Договір) (а.с.26-33).

Відповідно до п. 1.1. - п. 1.3. Договору, постачальник зобов`язується забезпечити постачання замовнику відповідно до умов Договору ДК 021:2015 - 32420000-3 "Мережеве обладнання" (далі - "товар"), а замовник прийняти і оплатити такий товар, на умовах, викладених у Договорі. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товару визначена сторонами Додатку 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною. Комплектація, опис та технічні характеристики складових товару наведено в Додатку 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що постачальник повинен поставити товар, якість якого повинна відповідати необхідним технічним, якісним та кількісним характеристикам предмета закупівлі.

Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. Договору, ціна (сума) Договору становить 199 992 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 33 332 грн 00 коп. Ціна одиниці товару визначена сторонами в Додатку 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 4.1. - 4.4. Договору, усі розрахунки за Договором здійснюються у національній валюті України. Замовник здійснює оплату товару на підставі накладної на товар, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника. Оплата товару Замовником здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів з дати підписання належним чином оформленої накладної на товар. Допускається поетапна оплата суми Договору відповідно до поставленого Товару, засвідченого накладними на товар. Джерело фінансування - кошти субвенції з державного бюджету.

Строк постачання товару - з моменту підписання Договору обома сторонами до 31 грудня 2019 року. Постачання товару постачальником здійснюється партіями, кожна з яких поставляється за заявкою замовника. Місце постачання товару: Рівненська область, Корецький район, с. Щекичин, вул. Шкільна, 1а. Датою поставки товару вважається дата доставки, підключення (монтажу) та перевірки працездатності товару представниками постачальника у приміщенні (приміщеннях) місця (місць) постачання та підписання належним чином оформлених накладних на товар. Факт поставки товару підтверджується підписанням належним чином оформлених накладних на товар (п. 5.1. - п. 5.2. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Договір може бути достроково розірваний у таких випадках: за взаємною згодою сторін; відсутності потреби у закупівлі товару; за рішенням суду; ліквідації (визнання банкрутом, реорганізації) однієї (обох) сторін за Договором; з ініціативи замовника у випадках, передбачених п. 6.2.8. Договору; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 10.1. - п. 10.2. Договору).

Відповідно до Додатку 1 до Договору № 32 від 26.12.2019 року (специфікація, опис та технічні характеристики складових товару) сторонами досягнуто згоди, що ціна (сума договору становить: 199 992 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 33 332 грн 00 коп. (а.с.34).

ПП "Фірма "ДАН"" відповідно до видаткової накладної № РН-000018 від грудня 2019 року поставлено товар (оптичний мережевий термінал GEPON NGpon Е 104 - 1 шт, за ціною 6000,00 на суму 6000,00 грн; кабель оптичний ОКТ-Д(1,0)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 - 120,000 м за ціною 1316,00 грн на загальну суму 157920,00 грн; анкерний затискач Ho3(F) - 4 шт за ціною 290,00 грн на суму 1160,00 грн; пигтейл SC 1,5 m - 2 шт за ціною 196,00 грн на суму 392,00 грн; кабель КПП-ВП (100) 2х2х0,50 (UTP - кат.5) - 0,005 км за ціною 6000,00 грн на суму 30,00 грн; конектор RJ 45 STP (P88U-C)5E-C1) - 2 шт за ціною 9,00 грн на суму 18,00 грн; бокс - міні FOR-02 - 1 шт за ціною 960,00 грн на суму 960,00 грн; роз`єм оптичний Fast connector SC/UPC FTTH-02 - 1 шт за ціною 116,00 грн на суму 116,00 грн; гільза FTTH 60 мм з двома проволоками- 2шт за ціною 32,00грн на суму 64,00 грн) «Щекичинський загальноосвітній школі I-II ступенів» Корецької районної ради на загальну суму 199 992,00 грн. (а.с.13).

Оплата за мережеве обладнання була здійснена навчальним закладом 26.12.2019 року відповідно до платіжного доручення №2 на загальну суму 199 992,00 грн. з ПДВ (а.с.21).

За зверненням слідчого СУ ГУНП в Рівненській області до Рівненського науково -дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України з постановою про доручення проведення судової економічної експертизи та постановою про доручення проведення судової товарознавчої експертизи від 08.04.2020 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.01.2020 року за № 42020180000000017 було проведено судові експертизи.

Відповідно до висновку експерта № 3.2-458/20 від 15.04.2020 року Рівненського науково -дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, ринкова вартість нових товарно-матеріальних цінностей з урахуванням податку на додану вартість станом на грудень 2019 року, а саме: кабелю типу ОКТ-Д(0,5)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 за 1 метр, становила - 2,71 грн; кабелю типу ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 за 1 метр, становила - 4,35 грн; оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon Е104, становила - 412,20 грн. (а.с.14-20).

Відповідно до висновку експерта № 3.5-36/20 від 27.05.2020 року Рівненського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України:

1.Документально підтверджується реалізація кабелю ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 - в загальній кількості 1398,5 м. та оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon Е 104 в загальній кількості 12 шт. у грудні 2019 ПП "Фірма "ДАН"" (ЄДРПОУ 22555781) наступним закладам освіти, зокрема, 1.8. «Щекичинський ЗОШ I-III ступенів» Корецької районної ради Рівненської області (код ЄДРПОУ 24171309) відповідно до договору № 32 від 20.12.2019 року кабелю ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 в кількості 120 м та оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon Е104 в кількості 1 шт. на суму 196 704,00 грн. з ПДВ.

2. Документально підтверджується оплата для ПП "Фірма "ДАН"" (ЄДРПОУ 22555781) мережевого обладнання, а саме кабелю ОКТ-Д(1.0)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 та оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon Е104 у грудні 2019 року наступними закладами освіти, зокрема, 2.8. «Щекичинською ЗОШ I-III ступенів» Корецької районної ради Рівненської області (код ЄДРПОУ 24171309) відповідно до договору № 32 від 20.12.2019 року кабелю ОКТ-Д(1.0)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 - в кількості 120 м на суму 189504,00 грн з ПДВ та оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon El04 в кількості 1 шт. на суму 7 200,00 грн. з ПДВ.

3.Вартість кабелю ОКТ-Д(1.0)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 та оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon El04, з урахуванням висновку товарознавчої експертизи № 3.2-458/20 від 15.04.2020, реалізованих ПП "Фірма "ДАН"" (ЄДРПОУ 22555781) у грудні 2019 року наступним закладам освіти завищена, зокрема, 3.8. «Щекичинський ЗОШ I-III ступенів» Корецької районної ради Рівненської області (код ЄДРПОУ 24171309) відповідно до договору №32 від 20.12.2019 року кабелю ОКТ-Д(1.0)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 - в кількості 120 м на суму 188 982,00 грн з ПДВ та оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon El04 в кількості 1 шт. на суму 6 787,80 грн. з ПДВ.

4. Документально підтверджується передача ПП "Фірма "ДАН"" (ЄДРПОУ 22555781) для ФОП "Браценюк Т.В." (3090522019) кабелю ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1- у грудні 2019 року, відповідно до договору підряду № 7112019/1 від 07.11.2019 року по вартості 2,47 грн (без ПДВ) за 1 метр та ПП "Фірма "ДАН"" (ЄДРПОУ 22555781) для ФОП "Маркусь С.П." (2881012014) кабелю ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 - у грудні 2019 року, відповідно до договору підряду № 7112019/2 від 07.11.2019 року по вартості 2,47 грн (без ПДВ) за 1 метр (а.с.35-55).

Бюджетні зобов`язання на суму 199992,00 грн згідно з Договором поставки мережевого обладнання № 32 від 20.12.2019 року (укладеного директором) взяті з порушенням ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу, абз 2 п. 5, абз. 1 п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, а також без погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації, чим порушено п.13 Положення про формування та виконання Національної програми інформатизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 № 1352, п. З Методики визначення належності бюджетних програм до сфери інформатизації, затвердженої наказом Державного агентства з питань електронного урядування України від 14.06.2019 року № 35.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом частини 1 статті 509 ЦК України та частини 1статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами частини 1статті 265 ГКУкраїни за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі").

Статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до частини 1 статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

Згідно з пунктом 13 Положення про формування та виконання Національної програми інформатизації затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 р. № 1352 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 1.06.2011 р. № 582) під час виконання завдань (проектів) Національної програми інформатизації державні замовники беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі за такими завданнями (проектами) після їх погодження з Генеральним державним замовником у разі, коли їх вартість дорівнює або перевищує 500 тис. гривень, а в разі закупівель послуг з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету за кошти субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію заходів, спрямованих на підвищення доступності широкосмугового доступу до Інтернету в сільській місцевості, - коли їх вартість перевищує 1тис. гривень. Погодження завдань (проектів) вартістю меншою, ніж визначена в абзаці першому цього пункту, здійснюється шляхом повідомлення Генерального державного замовника за визначеною ним процедурою.

Пунктом 3 розділу І Методики визначення належності бюджетних програм до сфери інформатизації затвердженою наказом Державного агентства з питань електронного урядування України від 14.05.2019 року № 35 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 19.06.2019 року за № 639/33610 передбачено, що органи державної влади та інші розпорядники бюджетних коштів погоджують з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації завдання, проекти (роботи) Національної програми інформатизації, які виконуються в межах бюджетних програм, що належать до сфери інформатизації, та/або контракти (договори) на їх виконання відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України та Положення про формування та виконання Національної програми інформатизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 року № 1352.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави недійсності правочинів визначаються положенням статті 215 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ЦК України).

Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Частиною 1 статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Верховний Суд у постанові від 20.10.2021 року у справі № 910/4089/20 вказав, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства (за ч. 3 ст. 228 ЦК України), є наявність наміру хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Такі ж висновки Верховний Суд зазначив у постанові від 23.11.2021 року у справі № 904/2741/19.

Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

У частині 3 статті 5 ГК України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Таким чином, здійснивши правовий аналіз частини 3 статі 228 ЦК України, можна зробити висновок, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Подібні висновки Верховного Суду наведені у постановах від 16.06.2020 року у справі № 910/6271/17, від 20.10.2021 року у справі № 910/4089/20.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 922/1391/18, від 15.12.2021 року у справі № 910/6271/17. Поряд з цим суд зауважує, що у законодавстві відсутні визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства". Законодавство не містить ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 року у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Таким чином поняття "інтереси держави" має невизначений зміст і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави- це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

Відповідач, як продавець товару, не міг не знати реальної ринкової вартості переданого позивачу товару. Як встановив суд із висновків експерта № 3.2-36/20 від 27.05.2020 року та № 3.2-458/20 від 15.04.2020 року така вартість була завищена в понад 200 разів. Наявність умислу на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства суд вбачає з дій відповідача, котрий знаючи ринкову вартість товару передав його відповідачу, який фінансується за рахунок бюджетних коштів, за завищеними цінами.

Отже, метою правочину з боку відповідача було прагнення реалізувати обладнання за значно завищеною ціною, що не відповідає інтересам держави і суспільства.

За правилами статті 228 ЦК України, при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Правові наслідки правочинів, вчинених під впливом помилки або обману передбачені положеннями статей 229 та 230 ЦК України. Відповідно до статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі статті 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України. При цьому обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Отже, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2021 року у справі № 910/15424/19.

Фабула статті 229 ЦК України передбачає помилку щодо обставин що мають істотне значення. Зокрема щодо таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Отже річ яка була предметом правочину, має певну цінність, однак має також і певні якісні характеристики та властивості, що можуть знижувати його вартість. Наприклад: недоліки, неякісний матеріал, пошкодження тощо. Такі властивості речі не є очевидними для особи яка набуває річ у момент вчинення правочину, однак вони мають бути наявні саме на час переходу речі у власність набувача. Без таких негативних властивостей та якостей річ має звичайну цінність, а не знижену. Проте, в даному випадку звичайна цінність товару отриманого за спірним правочином є значно нижчою ніж ціна, за яку цей товар був реалізований позивачу, а предмет спірного договору не мав негативних характеристик та властивостей, що можуть знижувати його вартість. Тому в даному випадку немає підстав для застосування положень статті 229 ЦК України.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із положеннями частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин 1 та 2 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За правилами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторона посилалася як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст.75-79, 86 ГПК України, судом встановлено відсутність доказів погодження позивачем зобов`язань за спірним правочином із Генеральним державним замовником, а відтак і про відсутність підстав для взяття зобов`язань позивачем, як особою котра фінансується за рахунок бюджетних коштів. Тобто зібрані у справі докази свідчать, що позивач не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення такого правочину, що згідно ст. 215 ЦК України, є достатньою підставою для визнання такої угоди недісною.

Крім того, зібраними у справі доказами (зокрема висновками експерта № 3.2-458/20 від 15.04.2020 року та № 332-36/20 від27.05.2020 року), підтверджується, що вартість переданого позивачу товару була значно завищена, відтак, доводи позивача щодо невідповідності спірного договору інтересам держави і суспільства внаслідок умислу відповідача на заволодіння майном позивача (грошовими коштами) суд вважає обґрунтованими.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення статей 203, 215, 228 ЦК України та враховуючи, що позивачем в розумінні статті 74 ГПК України доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу заявлених позовних вимог, а також у зв`язку з наявністю фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваного правочину недійсним і настання відповідних юридичних наслідків, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору поставки мережевого обладнання №50 від 20.12.2019 року та стягнення коштів в сумі 199 992 грн 00 коп.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 5 620,55 грн покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір поставки мережевого обладнання № 32 від 20.12.2019 року укладений між навчальним закладом - "Щекичинська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Корецької районної ради Рівненської області" (правонаступник - Щекичинська гімназія Великомежиріцької сільської ради) (34720, с.Щекичин, вул.Шкільна, 1-А Рівненського району, Рівненської області, код ЄДРПОУ 24171309) та приватним підприємством "Фірма "ДАН" (61001, м.Харків, пров. Мовчанівський, 12, код ЄДРПОУ 22555781).

3. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма" ДАН" (Приватного підприємства "Фірма "Дан" (61001, м.Харків, пров. Мовчанівський, 12, код ЄДРПОУ 22555781) на користь Щекичинської гімназії Великомежиріцької сільської ради (34720, Рівненська обл., Рівненський район, с. Щекічин, вул. Шкільна 1-А код ЄДРПОУ 24171309) 199 992,00 грн коштів сплачених згідно договору поставки мережевого обладнання №32 від 20.12.2019 року та 5620,00 грн - судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2024 року.

Суддя Н.Церковна