Рішення

від 17.01.2024 по справі 920/1309/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.01.2024м. СумиСправа № 920/1309/23

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Бублик Т.Д.,

розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, код ЄДРПОУ 00152307)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄС-С» (вул. Майдан Незалежності, буд. 3/1, каб. 94Г, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 41768953)

про стягнення 2569155 грн 70 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Синяк Д.О. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не прибув.

Стислий виклад позицій сторін по справі, заяви та клопотання сторін. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 2569155 грн 70 коп. заборгованості по договору поставки нафтопродуктів №1305/2/2118 від 01.09.2018. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в сумі 38 537 грн 35 коп.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачу було поставлено нафтопродукти (бензин автомобільний) по Договору, відповідачем нафтопродукти було прийнято, однак за нього не сплачено вчасно, що є порушенням п. 4.2. Договору. Тому зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу.

Ухвалою суду від 17.11.2023 було відкрито провадження у справі , підготовче засідання призначено на 18.12.2023.

08.12.2023 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення у справі (відзив на позовну заяву) (вх №1451), в яких просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача 08.12.2023 подав до суду заперечення проти доводів, наведених у додаткових поясненнях відповідача (вх №1454), в яких підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.12.2023 закрите підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 17.01.2024, 11:00 год.

16.01.2024 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх №135).

У клопотанні представник відповідача просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні у Буринському районному суді Сумської області, яке призначене на 17.01.2024 об 11-00 год., та неможливістю бути присутнім в судовому засіданні у Господарському суді Сумської області в призначений до розгляду час.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зі змісту п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України вбачається, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у зв`язку з першою неявкою в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Суд звертає увагу сторін на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Представник позивача у клопотанні про відкладення навів причину неможливості з`явитися в судове засідання участь у іншому судовому засіданні, яке призначене на цей же час, а також додав у його обґрунтування копію повістки про виклик до суду в кримінальному провадженні.

Суд встановив, що зазначена повістка датована 21.12.2023, тобто представник відповідача вже був обізнаний про дату та час наступного судового засідання у Господарському суді Сумської області, які були визначені в ухвалі суду від 18.12.2023 (ухвала отримана відповідачем 19.12.2023 о 16:18 довідка про доставку електронного листа, а.с. 81). Тому клопотання представника відповідача є необґрунтованим.

Враховуючи викладене вище, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх. №135 від 16.01.2024).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.09.2018 між сторонами було укладено договір №1305/2/2118 поставки нафтопродуктів (а.с.13-14). Додатковою угодою від 20.12.2019 було вказано строк поставки по 31.12.2020, додатковою угодою від 18.12.2020 було визначено строк дії договору по 31.12.2021.

Відповідно до п. 1.1. на умовах цього Договору позивач (постачальник) зобов`язався поставити відповідачу (покупець) нафтопродукти (товар), а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами в додатках (Специфікаціях) до даного договору.

Згідно з умовами п. 3.1., 3.3. розділу 3 договору сторони домовились, що позивач протягом періоду вересень 2018 р. 31 грудня 2021 р. (п. 3.3. в редакції Додаткової угоди до договору від 18.12.2020) поставляє відповідачу товар на умовах ЕХW (резервуари, що використовуються ПАТ «Укртатнафта» на підставі цивільно-правових договорів, у т.ч. резервуари нафтобаз ТОВ «Нафтасіті» та інших нафтобаз, що належать ТОВ «Нафтасіті» на праві власності або ті, що використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), згідно з «Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі».

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних Сторонами. Зобов`язання Постачальника по поставці Товару вважаються виконаними, право власності на Товар та ризики по його втраті (псуванню) переходять від Постачальника до Покупця з моменту підписання акту приймання - передачі нафтопродуктів.

Сторонами були підписані специфікації №1/05 від 01.05.2021, №1/06 від 01.06.2021 до Договору (а.с. 17-18).

Позивач обов`язок по Договору виконав поставив у період з травня по червень 2021 року, а відповідач прийняв нафтопродукти на суму 5489155 грн 70 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними сторонами без заперечень та скріпленим печатками сторін актами приймання-передачі нафтопродуктів (а.с.19-20).

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата Товару може бути здійснена Покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки Товару. В останньому випадку оплата повинна бути здійснена Покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі Постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги - не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів від дати поставки Товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата Товару може здійснюватись частинами. Підставою для перерахування оплати за Товар є рахунок Постачальника. В рахунку Постачальник вказує вартість Товару, виходячи з ціни Товару, зазначеної у відповідному Додатку до даного Договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, який вказаний в рахунку. Оплата Товару, що постачається, здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника із зазначенням в платіжному документі номера і дати цього Договору, номера і дати виписки рахунку на оплату, найменування Покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування Товару, що підлягає оплаті.

Позивач направив Відповідачеві рахунки на оплату поставленого товару: №90762028 від 31.05.2021, №90774156 від 30.06.2021, №90774158 від 30.06.2021 (а.с. 21-25). Однак, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання та не оплатив до теперішнього часу повну вартість отриманого Товару. Зокрема, акт за травень 2021 містить дві позиції - Бензин автомобільний А-95- Євро5-Е0, що повністю оплачений, та Бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0*, що частково оплачений в розмірі 57 023,73 грн. У свою чергу, акт за червень має дві позиції, що не оплачені зовсім. Залишок заборгованості становить 2569155,70 грн., про що свідчить довідка про розрахунок заборгованості ТОВ «ДІЄС-С» (а.с. 26-28).

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача було надіслано претензію №14/05-274 від 31.01.2023 з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 2569155,70 грн. в найкоротші терміни. Позивачем отримано відповідь, в якій Відповідач не визнав пред`явлені вимоги, посилаючись на відсутність повноважень підписанта претензії (а.с. 29-32).

Враховуючи те, що у визначений договором строк відповідач обов`язок щодо оплати за отриманий товар не виконав, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач, у свою чергу, обґрунтовує свої заперечення тим, що єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів регулюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція) .

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. (п. 1)

Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України. (п. 1)

Згідно п. 7.1-7.2 Інструкції, відпуск нафти споживачам здійснюється на підставі попередньо укладених договорів, а нафтопродуктів на підставі договорів або за готівку. Відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом.

Пунктами 7.3, 7.4, 7.5 визначено порядок відвантаження нафти і нафтопродуктів водним, залізничним і автомобільним транспортом, які мають свою специфіку, при цьому договором поставки №379/12/2118 від 30.04.2020 року не визначено порядок відвантаження товару.

У той же час, позивачем до позовної заяви надано виключно акти приймання-передачі нафтопродуктів та рахунки-фактури, які не можуть бути безумовною підставою виникнення зобов`язань у ТОВ «ДІЄС-С» за договором поставки нафтопродуктів №1305/2/2118 від 01.09.2018 року з огляду на особливості процедури відпуску та приймання нафтопродуктів, визначені інструкцією.

Суд критично оцінює заперечення відповідача, оскільки відповідно до п.3.1 Договору, базис поставки ЕХW (резервуари, що використовуються ПАТ «Укртатнафта» на підставі цивільно-правових договорів, у т.ч. резервуари нафтобаз ТОВ «Нафтасіті» та інших нафтобаз, що належать ТОВ «Нафтасіті» на праві власності або ті, що використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), згідно з «Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі», означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці.

Окрім цього, відповідно до п. 3.2 Договору передача Товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних сторонами. Зобов`язання Постачальника вважаються виконаними, право власності на Товар переходить від Постачальника до покупця з моменту підписання Сторонами акту приймання-передачі нафтопродуктів.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, що затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, термін товарно-транспортна накладна визначений як «єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі». Тобто, товарно-транспортна накладна стосується правовідносин саме з перевезення товару. Тож, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт його передачі та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись актом приймання-передачі (що було додано до позовної заяви).

Акти приймання-передачі нафтопродуктів (що додані до позовної заяви) були підписані Відповідачем без зауважень. Тож даний спір стосується оплати отриманих нафтопродуктів, а не їх подальшого транспортування.

Таким чином, Позивач надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, що в сукупності беззаперечно свідчать про факт здійснення поставки нафтопродуктів та обов`язку його оплатити.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Оскільки вказані обставини визнаються сторонами, то вони є такими, що встановлені судом.

Крім того, згідно з ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому факт наявності заборгованості є таким, що встановлений судом.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що сторони уклали Договір, яким передбачено обов`язок позивача поставити нафтопродукти, а відповідача прийняти товар та сплатити за нього. Позивачем обов`язок з поставки виконаний, а відповідачем за нафтопродукти не сплачено вчасно та в повному обсязі. Отже, відповідачем зустрічне зобов`язання з оплати палива дизельного не виконано, чим порушено п. 4.2 Договору.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача, позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2569155 грн 70 коп. боргу є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄС-С» про стягнення 2569155 грн 70 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄС-С» (вул. Майдан Незалежності, буд. 3/1, каб. 94 Г, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 41768953) на користь Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, код ЄДРПОУ 00152307) 2569155 грн 70 коп. основного боргу, 38537 грн 35 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати Публічному акціонерному товариству «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 18.01.2024.

СуддяО.Ю. Резніченко