Рішення

від 18.01.2024 по справі 5021/2509/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.01.2024м. СумиСправа № 5021/2509/2011(920/1110/23)Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши матеріали справи № 5021/2509/2011(920/1110/23)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Центр витратних матеріалів (61145, м. Харків, вул Заліська, 26, код 40377404)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Сумихімпром (40003, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код 05766356)

про стягнення 372055,20 грн,

представники сторін:

позивача : не з`явився;

відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернувся позивач з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача 372055,20 грн заборгованості за договором поставки № 27/122 від 11.07.2023, з яких: 350154,00 грн заборгованість за поставлений товар, 20491,20 грн пеня, 1410,00 грн 3% річних і судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023 справу призначено судді Яковенку В.В.

Ухвалою від 26.09.2023 суд постановив матеріали позовної заяви (вх. № 3672 від 25.09.2023) (справа № 920/1110/23) передати на розгляд Господарського суду Сумської області в межах справи № 5021/2509/2011 про банкрутство Публічного акціонерного товариства Сумихімпром.

На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.09.2023 матеріали позовної заяви передано судді Яковенку В.В.

Ухвалою від 27.09.2023 суд постановив прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Центр витратних матеріалів до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ Сумихімпром; здійснювати розгляд справи № 5021/2509/2011(920/1110/23) у порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначити у судове засідання на 26.10.2023.

11.10.2023 на адресу Господарського суду Сумської області надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 про витребування матеріалів справи № 920/1110/23 до апеляційної інстанції у зв`язку з розглядом апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Сумихімпром на ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.09.2023.

Ухвалою від 16.10.2023 суд постановив зупинити провадження у справі № 5021/2509/2011(920/1110/23) до перегляду в порядку апеляційного провадження ухвали Господарського суду Сумської області від 26.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2023 апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.09.2023 повернуто ПАТ Сумихімпром.

12.12.2023 матеріали справи № 5021/2509/2011(920/1110/23) надійшли на адресу Господарського суду Сумської області.

19.10.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши про те, що ненадання позивачем рахунку-фактури, як того вимагає п. 3.1 договору, у відповідача відсутні підстави оплачувати вартість товару після здійснення його поставки, та, оскільки не настав строк виконання основного зобов`язання, позивач позбавлений права нараховувати та вимагати сплату похідних вимог.

30.10.2023 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій просить суд стягнути заборгованість за поставлений товар у розмірі 350154,00 грн, пеню у розмірі 20491,20 грн та 3% річних у розмірі 1410,00 грн, зазначивши про те, що не погоджується з твердженням відповідача про ненастання строку оплати, оскільки постачальником не був наданий рахунок на оплату, як передбачено умовами договору. Позивач у відповіді на відзив звертає увагу суду на те, що оригінал рахунку фактури № 16689 від 17.07.2023 разом з іншими документами, надавався відповідачу разом з поставкою товару, у відповідача не виникло питань до позивача стосовно надання документів не в повному обсязі.

Ухвалою від 18.12.2023 суд постановив поновити провадження у справі №5021/2509/2011(920/1110/23); судове засідання з її розгляду по суті призначити на 18.01.2024 з повідомленням сторін.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).

У ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Ураховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

11.07.2023 між Публічним акціонерним товариством «Сумихімпром» (відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр витратних матеріалів» (позивач, постачальник) укладено договір поставки № 27/122, згідно умов якого постачальник зобов`язується передати у встановлений договором строк товар, а саме плівку поліетиленову, плівку стретч, у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар.

Відповідно до п. 3.1 договору покупець здійснює оплату на поточний рахунок постачальника в розмірі 100% вартості товару протягом 14-ти календарних днів з моменту поставки товару на підставі належним чином оформленого рахунку-фактури постачальника.

Згідно з п. 4.1 договору поставка товару здійснюється згідно з Правил ІНКОТЕРМС-2000 на умовах DDP м. Суми, вул. Харківська, п/в 12 (склад покупця) автотранспортом постачальника протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової заявки на поставку товару.

На підставі п.4.4 договору разом з партією товару, що постачається, постачальник надає покупцю оригінали наступних документів: паспорт якості на товар, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру.

Частина 1 статті 193 ГПК України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 ЦК України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

На підставі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Отже, правові відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно з якими у відповідача внаслідок передання йому позивачем товару виник обов`язок оплатити його вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2023 постачальник здійснив поставку товару на суму 350154,00 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 4246 від 18.07.2023 та товарно-транспортною накладною № Р4246 від 18.07.2023.

Претензій по якості та кількості поставленого товару, як і щодо комплекту передбачених п.4.4 договору документів, зі сторони покупця заявлено не було.

Отже, позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі.

Проте відповідач допустив порушення умов договору поставки та не здійснив оплату поставленого та прийнятого товару протягом 14 календарних днів з дати поставки, тобто в строк до 01.08.2023 включно, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 350154,00 грн.

Позивач 05.09.2023 звернувся до відповідача з листом № 03/08 від 28.08.2023 щодо сплати заборгованості, а також направив акт звірки взаєморозрахунків, з проханням повернути один підписаний примірник з боку відповідача протягом двох днів з моменту отримання листа, а у разі неповернення він буде вважатися таким, що погоджений ПАТ «Сумихімпром» без зауважень, а заборгованість є підтвердженою.

Цей лист було отримано відповідачем 12.09.2023.

Станом на дату звернення з позовом відповідач оплату не здійснив, письмових пояснень позивачу не надав, акт звірки взаєморозрахунків не повернув.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як установлено судом, позивач на виконання взятих на себе зобов`язань за Договором поставив відповідачу товар на загальну суму 3 647 070,48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі п. 3.1 договору покупець здійснює оплату на поточний рахунок постачальника в розмірі 100% вартості товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Приймаючи до уваги положення укладеного між сторонами договору, враховуючи, що виконання обов`язку позивача з поставки товару підтверджено належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про те, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором в частині повної оплати отриманого товару є таким що настав.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем поставлено позивачем товару у встановлений договором строк.

Обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не наведено.

Судом відхиляються твердження відповідача стосовно того, що оскільки позивачем не надано рахунки-фактури, як того вимагає п. 3.1. договору, строк виконання грошового зобов`язання для відповідача не настав.

Відповідно до п. 4.3. договору датою поставки товару є дата належного оформлення на складі покупця видаткової накладної, яка супроводжує товар.

Згідно з наявною у матеріалах справи видатковою накладною товар був прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, як і щодо наявності документації, яка визначена в п.4.4 договору.

Суд зазначає, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов`язку з оплати поставленого та прийнятого товару.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України у справах №923/712/17 від 22.05.2018, №925/2028/15 від 21.01.2019 та 918/537/18 від 02.07.2017.

З урахуванням умов повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та приписів статей 655, 697, 712 ЦК України, що визначають набуття покупцем права власності на придбаний товар в момент передання товару продавцем, у відповідача виник обов`язок оплатити отриманий товар протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Ураховуючи вказані обставини, з метою досудового врегулювання спору, позивач 05.09.2023 направив на адресу відповідача лист № 03/08 щодо сплати заборгованості за договором поставки № 27/122 від 11.07.2023 без врахування штрафних санкцій.

У сукупності всіх поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином додатково повідомлений та обізнаний про необхідність оплати товару, зокрема, шляхом отримання претензії.

Однак, як станом на момент подачі позову, так станом і на момент розгляду цього спору в суді, отриманий згідно з видатковою накладною товар відповідач не оплатив і доказів зворотного суду не надав.

Зважаючи на викладене, оскільки сума отриманого товару за видатковою накладною № 4246 від 18.07.2023 складає 350154,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про оплату товару, суд дійшов висновку про порушення прав та інтересів позивача, а також законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача цієї суми, у зв`язку з чим позов у відповідній частині підлягає задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 20491,20 грн пені та 3% річних в сумі 1410,00 грн.

У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1 Закону).

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

На підставі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до пункту 6.5 договору у разі порушення строків оплати по договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення.

Згідно з розрахунком позивач нарахував пеню в сумі 20491,20 грн за період з 02.08.2023 до 20.09.2023.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що розрахунок пені здійснено у відповідності до вимог законодавства та договору.

Тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 20491,20 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачеві нараховані 3% річних в сумі 1410,00 грн за період з 02.08.2023 до 20.09.2023.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 3% річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи встановлені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, суд покдладає витрати з судового збору в розмірі 5580,00 грн на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Сумихімпром (40003, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код 05766356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Центр витратних матеріалів (61145, м. Харків, вул Заліська,, 26, код 40377404) 350154 грн 00 коп. (триста п`ятдесят тисяч сто п`ятдесят чотири гривні) основного боргу, 20491 грн 20 коп. (двадцять тисяч чотириста дев`яносто одна гривня 20 копійок) пені, 1410 грн 00 коп. (одна тисяча чотириста десять гривень) 3% річних, 5580 грн 00 коп. (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят гривень) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

СуддяВ.В. Яковенко