Рішення

від 18.01.2024 по справі 922/4742/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4742/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-27" (64604, Харківська область, м. Лозова, Мікрорайон 4, буд. 27, адреса для листування: 64604, Харківська область, м. Лозова, Мікрорайон 4, буд. 27, кв. 50, код ЄДРПОУ 43541463) до Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області (64604, Харківська область, м. Лозова, Мікрорайон 1, буд.17, код ЄДРПОУ 37556917) про стягнення 134 603,52грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача залишок невитрачених коштів за послуги управління багатоквартирним будинком з 01.03.2017 по 30.04.2020 в розмірі 134 603,52грн. Судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення ст.21 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" не здійснив перерахування залишку коштів за послуги управління багатоквартирним будинком.

Ухвалою суду від 13.11.2023 позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-27" залишено без руху, надано позивачу строк 10 днів для усунення недоліків з дня вручення йому цієї ухвали.

Ухвалою суду від 20.11.2023, після усунення позивачем недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, просить суд в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що позивачем не доведено та не обґрунтовано, що кошти сплачувались в натурі і ким саме, в межах даного спору відповідний факт не можливо достовірно встановити, оскільки платниками коштів мали бути співвласники будинку (мешканці). Ці кошти позивачем не сплачувались і він не є їх власником.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій не погоджуючись із запереченнями відповідача, посилається на те, що відповідачем не надано до суду жодного доказу на спростування наявності заборгованості, а надані позивачем довідка нарахувань, оплат, надходжень субсидій на послуги управління багатоквартирним будинком з 01.03.2017 по 31.03.2020 та відомість фактичних витрат підтверджують наявність боргу у розмірі 134 603,52грн. Відповідач своїм листом від 06.10.2023 № 2391 підтверджує наявність боргу та не спростовує розмір заборгованості, лише відмовляє перерахувати заборгованість з інших підстав, що також підтверджує облік таких коштів у відповідача.

Як зазначає позивач, з аналізу висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах (постанова від 16.06.2021 по справі № 910/3928/20 та постанова від 07.11.2019 по справі № 912/2865/18) саме ОСББ, після його створення в установленому законом порядку має право вимагати від попереднього балансоутримувача багатоквартирного будинку повернення залишків коштів наявних на персональному рахунку багатоквартирного будинку на момент його передачі.

Відповідач надав заперечення на відповідь позивача на відзив, в яких зазначає, що на даний час законодавчо не розроблена та не затверджена методика розрахунку сум та періоду повернення невикористаних коштів (розрахунковий період), а також врахування оподаткування, тощо, відсутня процедура здійснення таких дій. Станом на 01.12.2023 по даним бухгалтерського обліку відповідача кредиторська заборгованість по невідшкодованим коштам відсутня, у зв`язку з чим відсутні підстави такого відшкодування. Доказів на підтвердження того, що позивач є власником грошових коштів, з вимогою про стягнення яких він звернувся з позовом, не надано. Наявність реальних коштів на банківському рахунку відповідача, власником яких є саме ОСББ "4-27", позивачем не доведено. Стаття 21 Закону України "Про Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначає лише потенційні джерела формування коштів об`єднання співвласників, однак не передбачає жодних зобов`язань для попереднього балансоутримувача перед новим балансоутримувачем.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від учасників справи не надходило.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Співвласниками багатоквартирного будинку № 27 по мікрорайону 4 в м. Лозова було прийнято рішення про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку під назвою "4-27", яке оформлене протоколом установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-27", за адресою місцезнаходження багатоквартирного будинку: м. Лозова, м-н 4 буд. № 27, від 29.02.2020.

02.03.2020 співвласниками багатоквартирного будинку № 27 по мікрорайону 4 в м. Лозова зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-27", номер запису - 14761020000001744 (позивач, ОСББ "4-27").

Відповідно до акту від 30.04.2020, житловий будинок № 27 по мікрорайону 4 в м. Лозова передано з балансу Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" в управління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-27" з 01.05.2020.

Відповідно до пункту 1 розділу I Статуту ОСББ "4-27", затвердженого установчими зборами 02.03.2020, ОСББ "4-27" створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за місцезнаходженням: 64604, Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 4, буд. 27, відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Відповідно до п. 5 розділу І Статуту, об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями, коштами і майном об`єднання, що належить об`єднанню як юридичній особі, від свого імені виступає учасником правовідносин, набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об`єднання не несе відповідальності за зобов`язаннями співвласників.

Відповідно до п. 1 Розділу II Статуту, метою створення об`єднання - є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Позивач звернувся до Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області (відповідач), як до особи, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення ОСББ "4-27", щодо перерахування залишку коштів на утримання будинку (запит на отримання публічної інформації від 15.04.2020).

На звернення позивача від 15.04.2020 щодо розміру коштів отриманих від мешканців будинку № 27 м-ну 4 у м. Лозова за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.03.2011 по 01.04.2020 та перерахунку за період з 01.03.2011 по 01.04.2020, відповідач листом від 26.05.2020 за вих. № 2043 надав довідку нарахувань оплат, надходжень субсидій на послуги управління багатоквартирним будинком з 01.03.2017 по 31.03.2020 та відомість фактичних витрат, відповідно до яких сума надходжень за послуги з управління багатоквартирним будинком складає (з урахуванням оплат та субсидій) 567 559,15грн. Фактичні витрати за послуги управління багатоквартирним будинком № 27 м-ну 4 м. Лозова за цей період складають 430 082,44грн. Відповідно, залишок невикористаних коштів складає 137 476,71грн.

Платіжними дорученнями № 3364 від 08.12.2020, № 3550 від 17.12.2020, № 98 від 18.01.2021, № 459 від 16.02.2021, № 648 від 12.03.2021, № 1080 від 19.0.42021, № 1607 від 15.06.2021, № 1798 від 09.07.2021, № 3064 від 18.11.2021 відповідачем перераховано на рахунок позивача залишок коштів на загальну суму 2 873,19грн.

Позивач 06.09.2023 звернувся на адресу відповідача з вимогою № 6 перерахувати грошові кошти в розмірі 134 603,52грн на рахунок ОСББ "4-27".

У відповідь на дану вимогу відповідача листом від 06.10.2023 № 2391 повідомив позивача про відсутність правових підстав для здійснення перерахування коштів на рахунок останнього, оскільки заборгованість відповідача безпосередньо перед юридичною особою ОСББ "4-27" відсутня, а право на повернення залишків сплачених грошових коштів мають саме особи, які є власниками невикористаних залишків коштів.

Відмова відповідача у поверненні залишку коштів на ремонт та утримання будинку і стала підставою для звернення позивача до господарського суду із вимогою про стягнення відповідних коштів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення залишку невитрачених коштів за послуги управління багатоквартирним будинком з 01.03.2017 по 30.04.2020 в розмірі 134 603,52грн, до створення ОСББ.

За приписами ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку (ч.2 ст.382 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносини, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління врегульовані Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Таким чином, спеціальним законом встановлено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками, а у випадку прийняття ним відповідного рішення - управителем чи об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку.

Частиною 1 ст.10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

За приписами ч.1 та ч.4 ст.4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Частиною 14 ст.6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що державна реєстрація об`єднання (асоціації) проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об`єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації.

Як вже було встановлено судом, за інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-27" було проведено 02.03.2020, номер запису - 14761020000001744.

Статтею 21 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що кошти об`єднання складаються, зокрема, з залишків коштів на утримання і ремонт багатоквартирного будинку на рахунках особи, що здійснювала управління таким будинком до створення об`єднання.

Таким чином, відповідно до приписів ст.21 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" залишок коштів на утримання і ремонт багатоквартирного будинку на рахунках особи, що здійснювала управління таким будинком до створення об`єднання, належить саме до коштів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та, відповідно, позивач має право вимагати від відповідача перерахування відповідних коштів.

Відповідна правова позиція також відповідає позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.06.2021 по справі № 910/3928/20.

Виходячи із викладеного суд вважає помилковою позицію відповідача про відсутність правових підстав вимагати від відповідача повернення залишку коштів на утримання і ремонт багатоквартирного будинку.

Заперечення відповідача, з посиланням на те, що на даний час законодавчо не розроблена та не затверджена методика розрахунку сум та періоду повернення невикористаних коштів (розрахунковий період), а також врахування оподаткування, відсутня процедура здійснення таких дій, суд не приймає, оскільки законом чітко визначено правовий статус залишку таких коштів на утримання і ремонт багатоквартирного будинку в особи, що здійснювала управління таким будинком до створення об`єднання, які переходять до власності об`єднання співвласників багатоквартирного будинку і закон не визначає будь-яких додаткових правил або умов стосовно порядку розрахунку та передання відповідних коштів.

Посилання відповідача на факт ненадання позивачем доказів на підтвердження того, що позивач є власником грошових коштів, з вимогою про стягнення яких він звернувся з позовом суд не приймає, оскільки відповідне право у відповідача виникло в силу закону, а саме ст.21 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Також, суд не приймає заперечення відповідача з посиланням на те, що позивач не довів наявність реальних коштів на банківському рахунку відповідача, власником яких є саме ОСББ "4-27", оскільки право вимагати повернення відповідних коштів, які належать позивачу в силу норм закону, не може ставитись у залежність від реальної наявності або відсутності відповідних коштів на рахунку відповідача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що поведінка відповідача не може бути суперечливою відповідно до доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) в основу якої покладений принцип добросовісності.

Добросовісність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, відповідач листом від 26.05.2020 за вих. № 2043 повідомив та надав довідку нарахувань оплат, надходжень субсидій на послуги управління багатоквартирним будинком з 01.03.2017 по 31.03.2020 та відомість фактичних витрат, відповідно до яких підтвердив наявність залишку невикористаних коштів в розмірі 137 476,71грн, здійснивши часткове повернення відповідних коштів на суму 2 873,19грн. А тому, позиція відповідача з посиланням на відсутність станом на 01.12.2023 по даним бухгалтерського обліку відповідача кредиторської заборгованість по невідшкодованим коштам суду видається суперечливою. Належних та допустимих доказів із наданням первинних документів на спростування тих даних, які були повідомлені відповідачем у відповіді на запит (листом від 26.05.2020 за вих. № 2043) відповідачем суду надано не було.

Враховуючи відповідні обставини суд вважає доведеним факт наявності у відповідача на момент створення ОССБ залишку невикористаних коштів саме у сумі 137 476,71грн. З яких відповідач повернув відповідачу лише 2 873,19грн.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами ч.1, ч.3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю.

Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд керується наступним.

Позивачем надано суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи в розмірі 10 000,00грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 27.10.2023, укладений між позивачем та адвокатом Замніус Артемом Юрійовичем, платіжну інструкцію № 220 від 2.10.2023, ордер серії СВ № 1069099 на надання позивачу правової (правничої) допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН № 000115, виданого Радою адвокатів Чернігівської області 21.04.2017.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.10.2023 між позивачем та адвокатом Замніус Артемом Юрійовичем укладено договір про надання правової допомоги (юридичних послуг), відповідно до умов якого адвокат зобов`язався надати позивачу правову допомогу (юридичні послуги) з підготовки позовної заяви та представництва інтересів позивача у Господарському суді Харківської області за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-27" до Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області про сплату заборгованості.

За умовами п.3.1 договору за надання юридичних послуг, передбачених п.1.2 договору позивач зобов`язався сплатити адвокату суму грошових коштів в розмірі 10 000,00грн протягом 5 робочих днів з дня підписання цього договору.

За умовами п.7.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.

На виконання умов вказаного договору позивач, відповідно до платіжної інструкції № 220 від 2.10.2023 здійснив оплату послуг адвоката в розмірі 10 000,00грн.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Враховуючи викладене, а також обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що ці витрати пов`язані з розглядом даної справи.

Судом враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.

Відповідачем, у порядку ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, заяви про зменшення суми судових витрат не подано, заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не наведено.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

За приписами п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку витрати на професійну правничу допомогу), покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.4, 20, 73, 74, 75, 86, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області (64604, Харківська область, м. Лозова, Мікрорайон 1, буд.17, код ЄДРПОУ 37556917) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-27" (64604, Харківська область, м. Лозова, Мікрорайон 4, буд. 27, адреса для листування: 64604, Харківська область, м. Лозова, Мікрорайон 4, буд. 27, кв. 50, код ЄДРПОУ 43541463) - 134 603,52грн заборгованості, 2 684,00грн судового збору, 10 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "18" січня 2024 р.

СуддяТ.А. Лавренюк