Рішення

від 11.01.2024 по справі 922/2523/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2523/22 (922/4540/23)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватне підприємство «СКІФ-ОЛ» дозх Приватне акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод" про стягнення коштів в межах справи № 922/2523/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Скіф-ОЛ" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", в якій просить суд стягнути заборгованість у розмірі 321141,98 грн, яка складається з: 207 585,00 грн - основного боргу, пені - 98196,24 грн; втрат від інфляції за період прострочення - 9 252,62 грн; 3 % річних - 6 108,12 грн. Крім того, просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 4817,14 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ПП "Скіф-ОЛ" поставив ПрАТ "ХАРП" товар на підставі усного договору поставки, що підтверджується виставленими рахунками та накладними № 918 від 26 серпня 2022 року, № 1109 від 30 вересня 2022 року, № 1226 від 25 жовтня 2022 року, а також підписаними Товарно-транспортною накладною №Р918 від 26 серпня 2022 року та Товарно-транспортною накладною № Р1109 від 30 вересня 2022 року, однак покупець товар оплатив частково.

Ухвалою суду від 27.10.2023 р. прийнято позовну заяву ПП "Скіф-ОЛ" до розгляду та відкрито провадження за заявою №922/4540/23 в межах справи № 922/2523/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи, постановлено відповідачу згідно зі ст.ст. 250, 251 ГПК України встановити строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з доказами їхнього надсилання (надання) позивачу, позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України встановити строк 5 календарних днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив з доказами її надсилання (надання) відповідачу та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідачу відповідно до ст. 251 ГПК України встановити строк 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень з доказами їхнього надсилання (надання) позивачу.

Відповідач не надав відзиву на позовну заяву, хоча був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ВИСНОВОК СУДУ.

Як стверджує позивач 26.08.2022 р. між АТ "ХАРП" (покупець) та ПП "СКІФ-ОЛ" (постачальник) було укладено договір №7, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцеві продукцію - Мастило промислове Kluberplex BEM 41-132 (бочка 170 кг) на підставі рахунку на оплату № 1012 від 26.08.2022 р. на суму 329378,00 грн, рахунку № 1186 від 26.09.2022 р. на суму 213585,00 грн. та рахунку № 1290 від 14.10.2022 р. на суму 213585,00 грн., всього на 756548,00 грн.

В обґрунтування поставки відповідачу товару позивач надав до суду видаткову накладну № 1226 від 25.10.2022 р. на суму 213585,00 грн., товаро-транспортну накладну № Р918 від 26.08.2022 р. та товаро-транспортну накладну № Р1109 від 30.08.2022 р.

Також, позивач зазначає, що відповідачем не підписаний договір №7 від 26.08.2022 р., у зв`язку з чим він вважає проведені поставки товару на підставі усного договору.

Позивачем в підтвердження часткового розрахунку відповідача за поставлений товар на суму 548963,00 грн надано до суду акт звірки станом за період з 22.01.2022 по 09.2023 р., який не підписаний відповідачем та оборотно-сальдову відомість за січень 2022 - вересень 2023.

З огляду на вказані обставини, позивач змушений був звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Правочин може учинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку через ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними, а також у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).

При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

Виходячи з аналізу положень статей 174, 181 ГК України та статей 202, 205, 208, 626, 628, 638, 639, 655, 712 ЦК України, суд вважає, що виставлення рахунку фактури та прийняття товару по видаткові накладній фактично доводить укладання між сторонами договору поставки.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 статті 267 ГК України передбачено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 1012 від 26.08.2022 р. на суму 329378,00 грн (товар - Мастило промислове Kluberplex BEM 41-132 (бочка 170 кг) в кількості 3 шт. за ціною 91493,89 за шт. без ПДВ), рахунок на оплату № 1186 від 26.09.2022 р. (товар - Мастило промислове Kluberplex BEM 41-132 (бочка 170 кг) в кількості 2 шт. за ціною 88993,75 за шт. без ПДВ) на суму 213585,00 грн та рахунку на оплату № 1290 від 14.10.2022 р. (товар - Мастило промислове Kluberplex BEM 41-132 (бочка 170 кг) в кількості 2 шт. за ціною 88993,75 грн за шт. без ПДВ) на суму 213585,00 грн, всього на 756548,00 грн.

Однак, суд зауважує, що вказані рахунки виставлені із зазначенням в них договору №7 від 26.08.2022 р., який не був укладений між сторонами та якого не існує, тому підстав для їх оплати у відповідача не було.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. На це звернув увагу Верховний Суд (Касаційний господарський суд) в постанові від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19.

Суд зазначає, що факт здійснення господарської операції з передачі товару підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції Закону України № 1724-VIII від 16.11.2018) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту виконання господарської операції про передачу відповідачеві товару позивачем було надано суду видаткову накладну № 1226 від 25.10.2022 на суму 213585,00 грн по рахунку № 1290 від 14.10.2022 р., яка містить лише підпис та прізвище, ім`я та по-батькові отримувача ( ОСОБА_1 ), проте назви посади особи, відповідальної за здійснення цієї господарської операції і правильність її оформлення від імені відповідача або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у її здійсненні в накладній немає, довіреність не вказана на цю особу та позивачем до справи не долучена.

Інших видаткових накладних по вказаним вище рахункам на оплату позивачем до суду не надано.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, з наданих позивачем документів неможливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені відповідача.

В силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, стосовно того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, в редакції від 25.09.2018 (надалі - Правила), товарно-транспортна накладна (надалі - ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.11.1 Правил, товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Позивачем надано до суду ТНТ № Р1109 від 30.09.2022 р. на перевезення товару, визначеного в видатковій накладній № 1109 від 30.09.2022 р. та ТНТ № Р918 від 26.08.2022 р. на перевезення товару згідно видаткової накладної № 918 від 26.08.2022 р., однак вказані видаткові накладні до суду не надані.

Більш того, вказані ТНТ не містять посади особи вантажеодержувача (відповідача) ( ОСОБА_1 ), відповідальної за здійснення цієї господарської операції і правильність її оформлення від імені відповідача або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у її здійсненні, довіреність не вказана на цю особу та позивачем до справи не долучена.

А по вищевказаній видатковій накладній № 1226 від 25.10.2022 на суму 213585,00 грн по рахунку № 1290 від 14.10.2022 р., яка підписана від імені відповідача особою без зазначення посади, позивачем не надано ТНТ, як доказ наявності реального руху вказаного товару та його доставки відповідачу.

Окрім того, на підтвердження наявності заборгованості відповідача позивач надав оборотно-сальдову відомість за січень 2022 року - вересень 2023 року, з якої вбачається, що на кінець періоду дебет складає 207585,00 грн та акт звірки за період січень 2022 року - вересень 2023 року, який не підписаний відповідачем.

Однак, суд зазначає, що оборотно-сальдова відомість це регістр бухгалтерського обліку, призначений для контролю операцій і сальдо по рахунках бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності. Оборотно-сальдова відомість містить сальдо (залишки) на початок і на кінець періоду і обороти по дебету і кредиту за даний період для кожного застосовуваного компанією рахунку (субрахунку) бухгалтерського обліку. Формується оборотно-сальдова відомість на підставі відповідних операцій (проводок по рахунках бухгалтерського обліку).

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88:

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.4);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. (абзац перший пункту 2.5).

Таким чином, враховуючи вищенаведені приписи діючого законодавства, суд зазначає, що наявна у матеріалах справи оборотно-сальдова відомість не є первинним бухгалтерським документом, а підпадає під визначення зведеного облікового документу, що складається на підставі первинних документів.

Разом з тим, загальний дебет у розмірі 207585,00 грн, визначений у наданій позивачем оборотно-сальдовій відомості, не підтверджений належними та допустимими доказами на підтвердження заборгованості у розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: у матеріалах справи відсутні видаткові накладні № 1109 від 30.09.2022 р. та №918 від 26.08.2022 р. (які є первинними документами), а наявна видаткова накладна № 1226 від 25.10.2022 на суму 213585,00 грн по рахунку № 1290 від 14.10.2022 р. не містить назви посади особи, відповідальної за здійснення цієї господарської операції.

Отже, посилання позивача на оборотно-сальдову відомість як на підставу наявного у відповідача боргу у розмірі 207585,00 грн не є належним доказом, оскільки зазначена відомість складена в односторонньому порядку, з відповідачем не погоджувалась, первинних документів, котрі б підтверджували існування заборгованості в розмірі 207585,00 грн позивачем не надано.

Що стосується наявного у матеріалах справи Акту звірки взаємних розрахунків за період січень 2022 року - вересень 2023 року, то суд зазначає, що він є односторонніми та не підписаний відповідачем, тому не приймається до уваги судом.

Крім того, суд зазначає, що Акт звірки взаємних розрахунків не є зведеним бухгалтерським регістром і первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні", не може використовуватись як письмова форма визнання боргу та не є належним і допустимим доказом, що підтверджує заборгованість, у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.07.2019р. у справі № 912/2391/16), а дані, відображені у Акті звірки, повинні бути підтверджені первинними документами згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Відтак, наявний у матеріалах справи акти звірки не є належним та допустимим доказами щодо доведення заборгованості відповідача перед позивачем.

Відповідно до ст. 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак , позивачем не надано суду належних та допустимих доказів здійснення поставки товару відповідачу. Крім того, вимогу про оплату позивачем також не пред`явленно відповідачу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Враховуючи те, що позивачем не надано суду належних та достовірних доказів того, що відповідач отримав товар, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

В силу ст. 129 ГПК України, судові витрати, у разі відмови в позові, підлягають покладенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "16" січня 2024 р.

СуддяС.В. Міньковський