Рішення

від 17.10.2023 по справі 932/7872/22

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/7872/22

Провадження № 2/932/149/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Кудрявцевої Т. О.

при секретарі судового засідання - Рошошка Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради про відшкодування різниці заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

26.12.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради про відшкодування різниці заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, в якому просив стягнути з відповідача на його користь різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи в розмірі 463025 грн. 88 коп., на відшкодування моральної шкоди 35000 грн., понесені витрати по справі.

Вобгрунтування позовнихвимог позивачпосилається нате,що наказомвиконуючого обов`язкиголовного лікаряКомунального закладу«Дніпропетровська міськаклінічна лікарня№ 16»Дніпропетровської обласноїради №585ж від29.12.2018року ОСОБА_2 він бувприйнятий нароботу напосаду виконуючогообов`язки завідувачаторакального відділення,лікарем-хірургомторакальним торакальноговідділення з02.01.2019року,наказом виконуючогообов`язки головноголікаря Комунальногозакладу «Дніпропетровськаміська клінічналікарня №16»Дніпропетровської обласноїради №196кл від08.05.2019року йогопереведено напосаду завідувачаторакального відділення,лікаря -хірурга торакального. 03 березня2021року наказом№ 164виконуючої обов`язкигенерального директораКомунального закладу«Дніпропетровська міськаклінічна лікарня№ 16»Дніпропетровської обласноїради №585ж від29.12.2018року ОСОБА_3 його булозвільнено з посадизавідувача торакальнимвідділенням,лікаря -хірурга торакальногоза прогул.Постановою ВерховногоСуду поцивільній справі№ 932/2394/21від 28.09.2022року,копію якоївін отримав04.11.2022року,рішення Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 31.08.2021року тапостанову Дніпровськогоміського апеляційногосуду від29.12.2021року скасовано,ухвалено новесудове рішення,яким позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення за прогул, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ від 03 березня 2021 року № 164 «Про звільнення завідувача відділення, лікаря-хірурга торакального торакального відділенняКомунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради; поновлено ОСОБА_1 на посаді завідуючого торакального відділення лікаря-хірурга торакального відділення Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради; стягнуто зКомунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн. та на відшкодування сплаченого судового збору4 085,80 грн.; стягнуто зКомунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 4086,00 грн.

Позивач зазначає, що дотепер, ігноруючи вимоги законодавства, відповідач його на посаді не поновив, різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи не відшкодував, тому згідно із змістом ч.2 ст. 235 КЗпП України, у разі порушення роботодавцем трудового законодавства щодо незаконного звільнення працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи під час тривалості такого правопорушення, але не більше чим за один рік. Сама вимога про стягнення різниці в заробітку за час виконання нежчеоплачуваної роботи є вторинною та похідною від визнання незаконним наказу №164від 03березня 2021року прозвільнення запрогул тає спеціальнимвидом відповідальності роботодавцяза порушеннятрудових правпрацівника.Тому,керуючись принципамисправедливості йспівмірності вінмає правона отриманнявід відповідача КНП«МКЛ №16»ДМР різниців заробіткуза часвиконання нижчеоплачуваноїроботи змоменту йогозвільнення,починаючи з04березня 2021року по4березня 2022року,на протязіодного року.Згідно зрозрахунком різницізаробітку зачас виконаннянижчеоплачуваної роботиза періодз 04.03.2021року по04.03.2022року,його середньомісячназаробітна платаперед йогозвільненням запрогул у Комунальногонекомерційного підприємства«Міська клінічналікарня №16»Дніпровської міськоїради становила51587,97грн.Отримана ниму періодз 04.03.2021року по04.03.2022року у ТОВ «Ендотехномед» середньомісячна заробітна плата становить 13002,48 грн. Різниця заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за один місяць становить 38585,49 грн. (51587,97 грн. 13002,48 грн.), а за період з 04.03.2021 року по 04.03.2022 року (за 12 місяців) становить 463025 грн. 88 коп. (38585,49 грн. х 12). Саме ці кошти, як різницю заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, він просить стягнути з відповідача.

Позивач вказує на те, що через те, що він на протязі досить тривалого часу, більше одного року і семи місяців, отримує з вини роботодавця - Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради нижчу заробітну плату, чим отримував до свого незаконного звільнення за прогул, йому заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що він був незаконно принижений та позбавлений роботодавцем своєї щомісячної зарплати; морально страждав, що пов`язано з тим, що після незаконного звільнення для того, щоб забезпечити належний моральний рівень свого життя та своєї сім`ї він змушений працювати в ТОВ «Ендотехномед» та все одно цим він не досяг рівня зарплатні та життя, які він отримував, працюючи у відповідача; через зменшення його щомісячної заробітної плати зменшився його рівень достатку та платоспроможності, що потребує економії коштів на звичайних потребах та додаткових зусиль для організації свого життя; через те, що він зараз отримує зарплату на меншу ніж раніше, він повинен постійно шукати роботу з рівнем зарплатні, не нижче, чим він отримував на посаді завідувача відділенням, витрачаючи на це додатковий особистий час замість того аби приділити звичайну увагу собі, своїм потребам та сім`ї; він не може реалізувати свої бажання та потреби як раніше. Також зазначає, що його моральні страждання полягають також у погіршенні сімейних стосунків, що впливає на його психіку, оскільки через брак коштів, на які він розраховував, у нього в сім`ї виникають різні непорозуміння та конфлікти, що погіршило нормальні життєві зв`язки; відповідач сам не бажає відшкодувати йому різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, яку він виконує з його вини, змусивши його звертатись до суду із цим позовом. Заподіяну моральну шкоду він оцінив у 35000,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2022 року для розгляду даної справи визначена суддя Кудрявцева Т.О.

Ухвалою від 30.12.2022 року судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.02.2023 року до суду від відповідача надійшов Відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його необгрунтованість.

20.02.2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач підтримав свої позовні вимоги.

Ухвалою суду від 01.08.2023 року здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи в загальному порядку з проведенням підготовчого засідання.

01.09.2023 року до суду від позивача надійшло клопотання про зміну (зменшення) позовних вимог, в якому він зазначив про те, що при проведенні розрахунку різниці заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи за період з 04.03.2021 по 03.03.2022 року, основаному на довідці Пенсійного фонду України форми ОК-7 за № 4171 6416 8901 9108 ОК від 2023-02-17, було встановлено, що розмір цих коштів становить 458709 грн. 24 коп. та є дійсним та обгрунтованим замість суми у 463025 грн. 64 коп., яка заявлена у позові. Саме кошти у розмірі 458709 грн. 24 коп. він вважає сумою, яка підлягає стягненню з відповідача як різниця заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи за період з 04.03.2021 по 03.03.2022 року. Посилаючись на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача на його користь різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 04.03.2021 по 03.03.2022 року в розмірі 458709 грн. 24 коп., на відшкодування моральної шкоди 35000 грн. та понесені витрати по справі.

Ухвалою суду від 11.09.2023 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання учасники справи, їх представники не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У наданій суду заяві позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та розглянути справу у його відсутність.

Розглянувши справу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьоїстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідност.77ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Яквстановлено всудовому засіданні, наказом № 585-кл від 29.12.2018 року ОСОБА_1 з 02.01.2019 року було прийнято на роботу на посаду виконуючого обов`язки завідувача торакального відділення, лікаря-хірурга торакальним торакального відділення Комунального закладу «Дніпропетровської міської клінічної лікарні № 16» Дніпропетровської обласної ради (надалі КНП « МКЛ № 16» ДМР).

Відповідно до наказу № 196-кл від 08.05.2019 року ОСОБА_1 було звільнено від виконання обов`язків завідувача торакального відділення з 08.05.2019 року та того ж числа переведено на посаду завідувача торакального відділення, лікаря-хірурга торакального Комунального закладу «Дніпропетровської міської клінічної лікарні № 16» Дніпропетровської обласної ради.

Наказом№ 164від 03.03.2021року «Прозвільнення завідувачавідділення,лікаря-хірургаторакального торакальноговідділення КНП«МКЛ №16»ДМР ОСОБА_1 »завідувача торакальноговідділення,лікаря-хірургаторакального торакального відділення Комунальногозакладу «Дніпропетровськоїміської клінічноїлікарні №16»Дніпропетровської обласноїради ОСОБА_1 було притягнутодо дисциплінарноївідповідальності увигляді звільненняіз займаноїпосади напідставі п.4ч.1ст.40КЗпП України, за скоєння прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Рішенням Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 31.08.2021року,залишеним беззмін постановоюДніпровського міськогоапеляційного судувід 29.12.2021року,в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення за прогул, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди було відмовлено.

Постановою ВерховногоСуду уцивільній справі№ 932/2394/21,провадження №61-1580св22,від 28.09.2022року,копію якої позивачотримав 04.11.2022року,рішення Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 31.08.2021року тапостанову Дніпровськогоміського апеляційногосуду від29.12.2021року скасовано,ухвалено новесудове рішення,яким позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення за прогул, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ від 03 березня 2021 року № 164 «Про звільнення завідувача відділення, лікаря-хірурга торакального торакального відділенняКомунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради; поновлено ОСОБА_1 на посаді завідуючого торакального відділення лікаря-хірурга торакального відділення Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради; стягнуто зКомунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн. та на відшкодування сплаченого судового збору4 085,80 грн.; стягнуто зКомунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 4086,00 грн.

Виходячи з вимог ст. 82 ЦПК України, встановлені постановою Верховного Суду по цивільній справі № 932/2394/21 від 28.09.2022 року обставини незаконного звільнення позивача не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

За вимогами частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 1 Закону України «Про оплату праці», частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Положеннями ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 27 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпунктів з) та л) п.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: з) вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду; л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до ч.ч. 3; 4; 6 п.2 Порядку, заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

У відповідності до п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно доабзацу п`ятогопункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як зазначає позивач у позові, дотепер відповідач його на посаді не поновив, різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи не відшкодував, тому згідно із змістом ч.2 ст. 235 КЗпП України він звертається до суду із позовом про стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи під час тривалості такого правопорушення, але не більше чим за один рік та з урахуванням уточнення просить стягнути з відповідача на його користь різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 04.03.2021 по 03.03.2022 року в розмірі 458709 грн. 24 коп.

Вбачається,що відповіднодо розрахункупозивача,не спростованоговідповідачем,середньомісячна заробітнаплата позивачапід часроботи напосаді завідувачавідділенням,лікаря-хірурга торакальноготоракального відділенняКомунального некомерційногопідприємства «Міськаклінічна лікарня№16»Дніпровської міськоїради відповідно довідки Пенсійного фонду України форми ОК-7 № 4171 6416 8901 9108 ОК від 17.02.2023 року становила 51228 грн. 27 коп. Такий розмір середньої заробітної плати встановлено наступним чином:

41кількість робочихднів за жовтень (21 робочий день) та листопад (20 робочих днів) 2020 року (встановлена відповідно до довідки КНП «МКЛ № 16» ДМР № 05 від 03.01.2023);

-20,5 середньомісячне число робочих днів за жовтень та листопад 2020 року (41 : 2 = 20, 5), що вбачається з довідки КНП «МКЛ № 16» ДМР №05 від 03.01.2023;

-відповідно до довідки Пенсійного Фонду України форми ОК - 7 за № 4171 6416 8901 9108 ОК від 17.02.2023 р. розмір заробітної плати позивача за жовтень 2020 року складає 59 025 грн. 68 коп.; розмір заробітної плати позивача за листопад 2020 року становить 43430 грн. 70 коп.;

-2 498 грн. 94 коп. розмір середньоденної заробітної плати у жовтні та 2 498 грн. 94 коп. розмір середньоденної заробітної плати у листопаді 2020 року, що отримано шляхом складання заробітної плати за жовтень 59 025 грн. 68 коп. та листопад 2020 року 43430 грн. 70 коп., розділені на кількість робочих днів 41 за ці два місяця.

- розмір середньої місячної заробітної плати за жовтень та листопад 2020 року складає 51 228 грн. 27 коп. (59 025 грн. 68 коп. + 43 430 грн. 70 коп. = 102 456 грн. 38 коп. : 41 = 2 498 грн. 94 коп. х 20,5 = 51 228 грн. 27 коп.).

Вбачається, що відповідно до розрахунку позивача жовтень та листопад 2020 року прийняті позивачем до розрахунку, зважаючи на те, що перед звільненням, яке відбулось 3 березня 2021 року за наказом № 164, він з 02 грудня 2020 року по 27 січня 2021 року, та з 01 лютого 2021 року до 26 лютого 2021 року перебував на лікарняному що підтверджується копіями лікарняних листків, які перебувають в матеріалах справи та не заперечувалось відповідачем.

Вбачається, що середньомісячна заробітна плата позивача за час роботи після звільнення відповідачем на посаді начальника служби ургентної хірургії у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ендотехномед» (надалі ТОВ «Ендотехномед») становить 13 002 грн. 50 коп., що підтверджується розрахунком позивача, не спростованим відповідачем, а саме: 13002,50 грн. +13002,50 грн. = 26 005 грн : 2 = 13 002,50 грн.

При обчисленні даного розрахунку використані наступні вихідні дані:

-39 кількість робочих днів за січень (19днів) та лютий (20 днів) 2022 року; 19,5 середньомісячне число робочих днів за два місяці січень та лютий 2022 року; 13 002 грн. 50 коп. розмір заробітної плати за січень 2022 року, що підтверджується довідкою ТОВ «Ендотехномед» про доходи за період з 19.10.2021 р. по 31.10.2022 р.;

-13 002 грн. 50 коп. розмір заробітної плати позивача за лютий 2022 року, що підтверджується довідкою ТОВ «Ендотехномед» про доходи за період з 19.10.2021 р. по 31.10.2022 р.;

-666 грн. 80 коп. розмір середньоденної заробітної плата за січень та 666 грн. 80 коп. розмір середньоденної заробітної плата за лютий 2022 року ( 13 002 грн. 50 коп. зарплата за січень 2022р. + 13002 грн. 50 коп. зарплата за лютий 2022 р.) : на кількість робочих днів 39 за ці два місяця);

-13 002 грн. 50 коп. розмір середньої місячної заробітної плати за січень та лютий 2022 року, що підтверджується довідкою ТОВ «Ендотехномед» про доходи за період з 19.10.2021 р. по 31.10.2022 р.), що випливає з розрахунку: 13002,50 грн. + 13002,50 грн. = 26 005 грн. : 39 = 666.79 грн. х 19.5 = 13002,50 грн.

Вбачається, що для обчислення середньої заробітної плати в період, коли позивач після звільнення працював на посаді начальника служби ургентної хірургії у ТОВ «Ендотехномед», прийнятий до розрахунку розмір заробітної плати позивача за січень та лютий 2022 року, оскільки ці два місяці передують спливу річного терміну обчислення різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, що відповідає вимогам ч. 3 п.2 Порядку № 100.

В зв`язку з тим, що у КНП «МКЛ № 16» ДМР позивач отримував середньомісячний заробіток у розмірі 51 228 грн. 27 коп., а після незаконного звільнення, працюючи у ТОВ «Ендотехномед», його середньо-місячний заробіток становить 13 002 грн 50 коп., що на 38 225 грн. 77 коп. нижче, то

різниця в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи за 12 місяців (за період з 04.03. 2021 року до 03.03. 2022 року), становить 458 709 грн. 24 коп., виходячи з наступного розрахунку: 51 228 грн. 27 коп. - 13 002 грн.50 коп. = 38 225 грн. 77 коп. х 12 = 458 709 грн.24 коп.

Зважаючи на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 04.03.2021 по 03.03.2022 року в розмірі 458709 грн. 24 коп., тому ці позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду у сумі 35000,00 грн., посилаючись на те, що він на протязі досить тривалого часу, більше одного року і семи місяців, отримує з вини роботодавця - Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради нижчу заробітну плату, ніж отримував до свого незаконного звільнення за прогул, чим йому заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що він був незаконно принижений та позбавлений роботодавцем своєї щомісячної зарплати, цим йому заподіяні моральні страждання, пов`язані з тим, що після незаконного звільнення для того, щоб забезпечити належний моральний рівень свого життя та своєї сім`ї він змушений працювати в ТОВ «Ендотехномед» та все одно цим він не досяг рівня зарплатні та життя, які він отримував, працюючи у відповідача; через зменшення його щомісячної заробітної плати зменшився його рівень достатку та платоспроможності, що потребує економії коштів на звичайних потребах та додаткових зусиль для організації свого життя; через те, що він зараз отримує зарплату на меншу ніж раніше, він повинен постійно шукати роботу з рівнем зарплатні, не нижче, чим він отримував на посаді завідувача відділенням, витрачаючи на це додатковий особистий час замість того аби приділити звичайну увагу собі, своїм потребам та сім`ї; він не може реалізувати свої бажання та потреби як раніше. Також зазначає, що його моральні страждання полягають також у погіршенні сімейних стосунків, що впливає на його психіку, оскільки через брак коштів, на які він розраховував, у нього в сім`ї виникають різні непорозуміння та конфлікти, що погіршило нормальні життєві зв`язки; відповідач сам не бажає відшкодувати йому різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, яку він виконує з його вини, змусивши його звертатись до суду із цим позовом.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 23ЦК Україниморальна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до положень ст. 1167ЦК Україникомпенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Статтею 237-1Кодексу законів про працю Українипередбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до змісту наведеної норми, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено, щопід моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема:у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації; у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до змісту постанови Постанова Верховного Судувід 26.11.2020 у справі №826/18130/16: При цьому, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Як встановлено судом, в зв`язку з тим, що позивач на протязі досить тривалого часу, більше одного року і семи місяців, отримує з вини роботодавця - Комунального некомерційногопідприємства «Міськаклінічна лікарня№ 16»Дніпровської міськоїради нижчузаробітну плату,чим отримувавдо свогонезаконного звільненняза прогул,йому дійснозаподіяна моральнашкода,яка полягаєв тому,що вінбув незаконнопринижений тапозбавлений роботодавцем своєїщомісячної зарплати,цим йомузаподіяні моральністраждання, порушенні його конституційні права, внаслідок чого він зазнав душевних страждань, був позбавлений можливості задоволення життєвих потреб, можливості забезпечувати себе та свою сім`ю матеріально, чим були порушенні нормальні життєві зв`язки позивача, він перебував в скрутному матеріальному стані та докладав додаткові зусилля для організації свого життя.

Вирішуючи питання про розмір компенсації позивачу моральної шкоди, суд виходить з характеру та обсягу душевних страждань, яких позивач зазнав, їх тривалості та враховує, що мова йде про розумне і справедливе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди, якої б вистачило для морального задоволення позивача з боку відповідача, а не про покарання останнього за його неправомірні дії, що не відповідало б засадам цивільного законодавства, визначеним статтею 3 ЦК України. Виходячи з цього, суд вважає за можливе визначити доведеною заподіяну моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в іншій частині дані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати по справі сплачений судовий збір в сумі 7314 грн. 26 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 274-279, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради про відшкодування різниці заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 01984624, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 04.03.2021 по 03.03.2022 року в розмірі 458709 грн. 24 коп., моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн., понесені витрати по справі сплачений судовий збір в сумі 7314 грн. 26 коп., а всього 476023 грн. 50 коп. (чотириста сімдесят шість тисяч двадцять три гривні п`ятдесят копійок).

В задоволенні решти частини позовних вимог про стягнення моральної шкоди позивачу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О.Кудрявцева