Рішення

від 18.01.2024 по справі 904/5708/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2024м. ДніпроСправа № 904/5708/23

За позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" в особі філії Приватного акціонерного "Торговий дім "Галпідшипник" у м. Харкові

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИСИЧАНСЬКИЙ ЖЕЛАТИНОВИЙ ЗАВОД"

про стягнення боргу

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 26 907, 18 грн. боргу за поставлений товар.

Господарський суд Дніпропетровської області 20.11.2023 відкрив провадження у справі №904/5708/23 та призначив її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов`язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.

Про вирішення спору сторони повідомлялися належно, про повідомлення Відповідача свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4930023493375.

Всупереч пропозицій суду, викладених в ухвалі від 20.11.2023, Відповідач відзив на позовну заву не надав, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач поставив Відповідачеві товар на загальну суму 29 212,80 грн., що підтверджується накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей: № 14019 від 29.12.2021 на суму 6 480,00 грн., № 14057 від 31.12.2021 на суму 1 884,00 грн., № 86 від 10.01.2022 на суму 5 808,00 грн., № 210 від 12.01.2022 на суму 362,40 грн., № 211 від 12.01.2022 на суму 480,00 грн., № 221 від 12.01.2022 на суму 194,40 грн., № 606 від 24.01.2022 на суму 6 842,40 грн., № 620 від 24.01.2022 на суму 888,00 грн., № 709 від 26.01.2022 на суму 1 296,00 грн. підписаними сторонами без зауважень та № 1398 від 11.02.2022 на суму 4 977,60 грн. підписаної Позивачем.

Позивач виставив Відповідачеві рахунки: № 28031 від 29.12.2021 на суму 6 480,00 грн., № 28033 від 29.12.2021 на суму 1 884,00 грн., № 294 від 10.01.2022 на суму 5 808,00 грн., № 284 від 10.01.2022 на суму 362,40 грн., № 408 від 11.01.2022 на суму 480,00 грн., № 564 від 12.01.2022 на суму 194,40 грн., № 1357 від 24.01.2022 на суму 6 842,40 грн., № 1378 від 24.01.2022 на суму 888,00 грн., № 1224 від 20.01.2022 на суму 1 296,00 грн., № 2091 від 02.02.2022 на суму 4 977,60 грн.

За твердженням Позивача, Відповідач частково оплатив товар у сумі 2 305,62 грн.

За таких обставин, за даними Позивача, у Відповідача утворився борг перед Позивачем у розмірі 26 907,18 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт поставки Позивачем товару, підстави поставки товару, прострочка Відповідача в оплаті товару, обґрунтованість нарахування стягуваної суми.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував, надані Позивачем докази не заперечує.

На підтвердження поставки Відповідачеві товару на суму 29 212,80 грн., Позивач надав накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей: № 14019 від 29.12.2021 на суму 6 480,00 грн., № 14057 від 31.12.2021 на суму 1 884,00 грн., № 86 від 10.01.2022 на суму 5 808,00 грн., № 210 від 12.01.2022 на суму 362,40 грн., № 211 від 12.01.2022 на суму 480,00 грн., № 221 від 12.01.2022 на суму 194,40 грн., № 606 від 24.01.2022 на суму 6 842,40 грн., № 620 від 24.01.2022 на суму 888,00 грн., № 709 від 26.01.2022 на суму 1 296,00 грн. № 1398 від 11.02.2022 на суму 4 977,60 грн.

Тобто, сторони укладали правочини в спрощений спосіб.

Дослідивши надані докази, суд встановив, що накладна № 1398 від 11.02.2022 на суму 4 977,60 грн. підписана лише Позивачем, у зв`язку з чим даний документ не може підтверджувати факт поставки Відповідачеві товару за даною накладною, інших доказів на підтвердження поставки товару за накладною № 1398 від 11.02.2022 Позивач не надав.

Оскільки сторони не встановили строк оплати за поставлений товар, суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч.1 ст. 692 ЦК України, якою передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, строк оплати за накладними № 14019 від 29.12.2021, № 14057 від 31.12.2021, № 86 від 10.01.2022, № 210 від 12.01.2022, № 211 від 12.01.2022, № 221 від 12.01.2022, № 606 від 24.01.2022, № 620 від 24.01.2022, № 709 від 26.01.2022 на загальну суму 24 235,20 грн. є таким, що настав.

За твердженням Позивача, Відповідач частково оплатив товар у сумі 2 305,62 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі: 24 601, 56 грн., решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИСИЧАНСЬКИЙ ЖЕЛАТИНОВИЙ ЗАВОД" (50102, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, проспект Перемоги, буд. 31, код 00418030) на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 238-З, код 19170443) в особі філії Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" у м. Харкові (61177, м. Харків, вул. Залютинська, буд. 10, код 26355982) 24 601, 56 грн. основного боргу, 2 454,01 грн. судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Суддя С.Г. Юзіков