Рішення

від 18.01.2024 по справі 643/9860/23

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/9860/23

Провадження № 2/643/484/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2024 м.Харків

Московський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді Афанасьєва В.О., за участю секретаря Ткаченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку«Олімп-39», Харківська міська рада про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, в якому просить визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 57,9 кв.м. за ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на даний час вона мешкає у вищевказаної квартирі.

Вона працювала на державному підприємстві «Південзахіденергобуд» та на підставі отриманого на законних підставах ордеру вселилася на виділену житлову площу. Зазначена квартира є єдиним постійним місцем проживання позивача.

Позивач зазначає, що постійно та правомірно, тривалий час мешкає у будинку про те, житловий будинок по АДРЕСА_2 з самого початку після завершення будівництва у встановлений законом спосіб не було введено в експлуатацію та право власності на нього не зареєстровано, що фактично унеможливлює передачу його у комунальну власність та подальшу приватизацію квартир мешканцями вказаного житлового будинку, в зв`язку з чим вона вимушена звернутися до суду задля захисту своїх прав.

Представник позивача - адвокат Крамаренко В.П. надав заяву про розгляд справи за їх відсутністю, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСББ «ОЛІМП-39» надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.5ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами або договором.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до правил ч.1ст.81ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, судом встановлено, що позивач набула право на вселення до колишнього гуртожитку на підставі ордеру та тривалий час мешкає у квартирі, піклується про санітарний стан приміщення та сплачує комунальні послуги.

Так, ОСОБА_1 мешкає в квартирі АДРЕСА_1 , загальною площею 57,9 кв.м.

Такі обставини підтверджено копією ордеру, копією довідки із місця проживання, актом обстеження місця проживання, квитанціями про сплату комунальних послуг.

Позивач поводить поточний ремонт житлової площі та постійно піклується про стан житла.

Судом встановлено, що гуртожиток розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у якому мешкає позивач, до приватизації державних підприємств належав Державному Підприємству «Південзахіденергобуд», згідно із Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» із вартості цілісного майнового комплексу вилучено вартість державного майна, до складу якого входили житлові будинки та гуртожиток по АДРЕСА_2 .

В плані приватизації державного підприємства «Південзахіденергобуд», затвердженого розпорядженням регіонального відділення ФДМУ по Харківській області від 08.09.1995р. за №353-Р, зазначено, що гуртожиток по АДРЕСА_2 , який знаходиться на балансі підприємства, підлягає передачі в комунальну власність, як об`єкт державної власності.

Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним наказом ФДМУ та Міністерства економіки України від 19.05.1999 р. за №908/68, господарське товариство повинно обліковувати на своєму балансі майно, що не увійшло до його статутного капіталу. При цьому, відповідальність зі збереження та ефективного використання державного майна несе господарське товариство.

На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 25.03.1998 р. прийняті зміни до статуту в новій редакції стосовно виходу зі складу ВАТ «Трест Південзахіденергобуд» структурного підрозділу № 16 "Житлово-комунальний відділ" і створення на його базі колективного підприємства. Вказаний гуртожиток передано на баланс новоутвореного КП «Житлово-комунальне господарство «Південзахіденергобуд». Отже, після ліквідації у 1995 р. шляхом приватизації ДП «Трест Південзахіденергобуд», на балансі якого знаходилась будівля відомчого гуртожитку фактично утворилось декілька самостійних юридичних осіб, одними з яких були КП ЖКГ «Південзахіденергобуд» та ВАТ «Трест Південзахіденергобуд».

Після ліквідації державного Тресту будівля гуртожитку з мешканцями за вказаною адресою не увійшла ні до одного із статутних фондів знов створених підприємств, а переданий на баланс КП ЖКГ «Південзахіденергобуд».

Колективне підприємство житлово-комунального господарства «Південзахіденергобуд», на балансі якого перебував зазначений гуртожиток, входить до складу підприємств-банкрутів та тих, що повністю припинили діяльність станом на 01.01.2008 р. в зв`язку з чим неможливо визначити балансову вартість даної будівлі, що в подальшому не дозволить передати будівлю до комунальної власності, а мешканцям оформити документи на приватизацію займаного житла відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Рішенням виконкому Харківської міської ради Харківської області №1278 від 19.12.2007 р. будівлю за адресою АДРЕСА_2 виключено з числа гуртожитків та присвоєно статус жилого будинку, а мешканцям дозволено закріпити за собою займану житлову площу та відкрити особові рахунки у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 04.09.2008 року, забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цьогоЗакону, здійснюється з дотриманням таких підходів: всі гуртожитки, на які поширюється дія цьогоЗаконупідлягають передачі у власність територіальних громад у визначений цим Законом строк; передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону має бути здійснена протягом трьох років з дня його прийняття; передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону; рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» об`єктами передачі є: житловий фонд та інші об`єкти соціальної інфраструктури (далі - об`єкти соціальної інфраструктури), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі, не завершені будівництвом.

Ініціатива щодо передачі об`єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно, місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування (ст. 3 цього ж Закону).

Разом з тим, житловий будинок з самого початку після завершення будівництва у встановлений законом спосіб не введено в експлуатацію та право власності на нього не зареєстровано, що фактично унеможливлює передачу його у комунальну власність та подальшу приватизацію квартир мешканцями вказаного житлового будинку в зв`язку з чим, позивач і звернулася до суду.

Рішенням установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімп-39», яке на даний час і здійснює управління будинком.

Суд, окрім викладеного, приймає до уваги, що ОСББ «Олімп-39» погодилося з вимогами позивача, щодо визнання за останньою права власності на займану нею квартиру, зазначивши, що права інших мешканців та інтересів держави не порушено.

Суду також наданий лист юридичного департаменту Харківської міської ради від 18.07.2012 р. за № 8785/9-12, де зазначено, що фактично ХМР визнає судові рішення з аналогічних спорів, якими визнано право власності на житлові приміщення в будинку по АДРЕСА_2 за його мешканцями, які фактично займають дані житлові приміщення, так як цими рішеннями фактично захищені житлові права переважної більшості мешканців будинків.

Статтею 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед який зазначений такий спосіб як визнання права, а також визначено право суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей55,124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мають вищу юридичну силу (статті8,9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, то порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Спір у справі виник у зв`язку з відсутністю ефективного правового механізму в реалізації громадянином свого права на приватизацію спірної квартири.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За правилами статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

У частині третій статті 9 ЖК Української РСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до частини четвертої статті 5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно із частиною одинадцятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У частині десятій статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

В даному спорі такі підстави, які б перешкоджали реалізації прав позивача, не встановлені.

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення № 396 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Аналіз зазначених норм закону дає можливість дійти висновку, що реалізація житлових прав мешканців гуртожитків можлива лише після передачі відповідної будівлі колишнього гуртожитку у власність територіальної громади і подальшу приватизацію житлових приміщень у даному будинку.

Як зазначено вище, рішенням Харківської міської ради Харківської області (надалі ХМР) даний будинок виключено з числа гуртожитків і присвоєно статус житлового будинку. Рішенням ХМР від 22.02.2012 р. № 635/12 надано згоду на прийняття до комунальної власності міста житлового будинку по АДРЕСА_2 , проте право власності на вказаний будинок досі не зареєстровано, що не дозволяє позивачу зареєструвати право власності на житлові приміщення, яке вона постійно, тривалий час на законних підставах займає.

Згідно ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

З погляду на вищевикладене, враховуючи конкретні обставини справи, суд приходить до висновку, що задоволення позову сприятиме реалізації конституційних прав позивача на житло, порушення яких триває через незалежні від позивача обставини, та відповідатиме вимогам справедливості та розумності балансу інтересу між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з реалізацією програми приватизації житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від відсутності дійового механізму реалізації таких її прав, і такий спосіб захисту прав позивача є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до положень ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,5,10-13,76-81,89,141,264-265ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 57,9 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РОНКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку«Олімп-39»,код 38157872, адреса: м.Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 41.

Відповідач: Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, адреса: 61200, м. Харків, м-н Конституції, 7.

Суддя: В.О. Афанасьєв