Рішення

від 15.01.2024 по справі 462/7535/22

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

462/7535/22 2/441/86/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.01.2024 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Яворської Н.І.

при секретарі Цап І.М.

з участю: позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем» про визнання дій протиправними та виплату заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

17.07.2023 Пустомитівським районним судом Львівської області скеровано до Городоцького районного суду Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем», в якій позивач просить визнати протиправними дії щодо недостовірного заповнення табелів робочого часу ОСОБА_1 за період січня, лютого, квітня, травня, червня, липня, серпня та вересня 2022 року; зобов`язати Державне підприємство «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем» ДП НДІ «Система» виплатити ОСОБА_1 нараховану заробітну плату в розмірі 56672 грн. 04 коп., доплати за укладені договори в розмірі 869 грн. 42 коп., стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 934 грн.

Позов мотивує тим, з 23.01.2001 по день звернення до суду працює в ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем» ДП НДІ «Система», йому безпідставно в порушення приписів ст.43 Конституції України, ст.94 КЗпП України, ст.21, 22, 24 Закону України «Про оплату праці» не виплачувалась вся сума заробітної плати.

Наказом від 28.02.2022 №26 встановлено простій на Державному підприємстві «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем» ДП НДІ «Система» з 01.03.2022. Наказом від 13.04.2022 №32 відмінено п. 1 наказу від 28.02.2022 №26 «Про простій на підприємстві».

Наказом від 01.07.2022 №62 «Про доплати» встановлено працівникам доплати в розмірі 30% від планового прибутку за кожен укладений договір на основі доповідної записки заступника директора або вченого секретаря інституту, акту виконаних робіт та повної оплати замовником за договором. Наказом від 16.08.2022 №80 «Про уточнення доплат» внесені зміни в п. 1 наказу від 01.07.2022 № 62 та встановлені доплати в розмірі 40% від планового прибутку за кожен укладений договір.

Він протягом січня-листопада 2022 року і в подальшому виконував покладені на нього посадові обов`язки у Державному підприємстві «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем», отже йому належить до сплати заробітна плата в повному обсязі.

18.07.2023 ухвалою судді відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу у загальному позовному провадженні.

17.08.2023 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути заробітну плату за листопад, грудень 2022 року, та за лютий, березень 2023 року, а всього 79 628 грн. 50 коп.

05.09.2023 відповідач подав до суду відзив, просив у позові відмовити з огляду на те, що Закон України «Про оплату праці» відповідачем не порушено, табелі обліку робочого часу, які є підставою для нарахування заробітної плати, велися достовірно обліку виконуваної працівниками роботи та які є підставою для нарахування заробітної плати.

За наказами ДП НДІ «Система» «Щодо змін умов праці у січні, лютому, березні 2022 р.» від 18.10.2021 № 133, «Щодо змін умов праці у квітні, травні, червні 2022р.» від 09.02.2022 № 17; «Щодо змін умов праці у липні, серпні, вересні 2022» від 11.04.2022 № 31; «Щодо змін умов праці у жовтні, листопаді, грудні 2022 року» від 11.07.2022 № 64; «Щодо змін умов праці у січні, лютому, березні 2023 р.» № 102 від 07.10. 2022 та «Щодо змін умов праці у квітні, травні, червні 2023р.» від 04.01.2023, підприємство попередило працівників про скорочення робочого часу, системи та розміри оплати праці, тобто розмір тарифної ставки або окладу (посадового окладу), доплати, премії, надбавки та ін. надавані згідно зі статутом підприємства, установи, організації та колективним договором. В даному випадку у зв`язку із воєнним станом, наукові відділи не мають можливості забезпечуватися роботою, (Закон № 2136 з 24.03.2022) також відповідач посилається на п.10 Постанови № 9, лист Мінсоцполітики від 13.04.2017 № 159/0/22-17. Крім того у відзиві відповідач зазначає, що на даний час ОСОБА_1 всі виплати за час вимушеного простою виплачено. Крім того, відповідач надав копії наказів та актів про відмову позивача від підписання відкоригованих графіків виходу на роботу та щомісячні графіки виходу на роботу на підставі яких здійснювалося заповнення табелів.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених в позовній заяві, крім того додав, що обмеження у виплаті заробітної плати має місце і з попередніх років, проте ніхто не оскаржував накази. Крім того відмовився від позовних вимог щодо моральної шкоди та суми доплат за укладені договори.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив.

Суд заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Спір витікає з правовідносин, що регулюється КЗпП України.

Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 23.04.2001 прийнятий на роботу в Державний науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем (ДНДІ «Система») (а.с.8, 9).

Згідно з статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 23 Загальної декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 (далі - Закон України № 108/95-ВР) передбачено, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України № 108/95-ВР, норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою (міжгалузевою) або територіальною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.

Згідно з п. 5.2.10 Колективного договору на 2021-2025 року долученого до матеріалів справи для працівників підприємства встановлюється 5-ти денний робочий тиждень з двома вихідними днями. Тривалість робочого тижня 40 годин, тривалість робочого дня 8.2 години денно з понеділка по четвер і 7,2 год. в п`ятницю (а.с.34-37).

Як вбачається з Колективного договору(розділ У) на підприємстві застосовується тарифна система оплати праці, у п. 5.2.12 зазначено, що в залежності від обсягів виконуваних науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт та науково-технічних послуг, термінів їх виконання та здачі Замовникам, наказом директора встановлюється ким роботи структурних підрозділів та служб, який регламентується графіками виходу на роботу. Графіки розробляються керівниками підрозділів, погоджуються заступником сектора з напрямку наукової діяльності та затверджуються директором інституту за умови іди кожного працівника, що підтверджується особистим підписом на цих графіках.

Заробітна плата виплачується пропорційно відпрацьованому часу, який фіксується в первинних облікових документах, а саме в табелі обліку робочого часу, який є однією з підстав для нарахування та виплати заробітної плати.

Судом оглянуто та досліджено копії наказів та додатки до них, також встановлено, що позивач знав про наявність таких. Нарахування заробітної плати позивачу здійснювалося на підставі табелю обліку робочого часу (а.с.19-47).

Форму табеля обліку робочого часу (типова форма № П-5) затверджено Наказом № 489 від 06.12.2008 року Державного комітету статистики України і розроблено з метою використання робочого часу та розрахунків з працівниками із заробітної плати.

Відповідач надав табелі обліку робочого часу, які є підставою для нарахування заробітної плати, отже, керівником ДП НДІ «Система» забезпечено ведення достовірного обліку виконуваної роботи позивачем.

У період виникнення спірних правовідносин законодавством було визначено право роботодавця на тимчасове призупинення забезпечення працівника роботою і право працівника на тимчасове призупинення виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Обов`язковість поєднання умов щодо неможливості надання роботи та її виконання на час видання відповідачем наказів не була передбачена законом.

Норма статті 13 згаданого Закону в редакції від 15.03.2022 не містила в собі такої умови, як абсолютна неможливість у зв`язку з військовою агресією проти України надання та виконання роботи.

Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (далі Указ) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Статтею 1 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ, тут і далів редакції, яка була чинною на день видання наказу №33/О «Про зупинення дії трудових договорів») передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону № 2136-ІХ в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене положення Закону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136-ІХ також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. При цьому факти підстави позову, які підведені під гіпотезу певної норми матеріального права, вказують на юридичну природу спірних правовідносин, що являються предметом позову.

Отже, позивач повинен зазначити і довести підставу позову, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов`язує свою матеріально-правову вимогу.

Жодних документів, які б підтверджували не дотримання або порушення ДП НДІ «Система» вимог ч.2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», тобто ведення не достовірного обліку виконуваної працівниками роботи, позивачем не надано.

Виплати заробітної плати ОСОБА_1 (позивачу) здійснювалися на підставі табелів обліку робочого часу з урахуванням змін умов праці встановленими відповідними наказами.

Так у січні 2022 року ОСОБА_1 відпрацював 20.5 год., зарплата - 1443 грн. 01 коп.; в лютому 2022 року 24.6 год., зарплата склала 1645 грн. 14 коп.; в березні 2022 року 6207 грн. 37 коп.; за квітень 2022 року відпрацьовано 40.40 год., зарплата склала 5362.27; у травні не відпрацьовано годин, у червні 2022 року відпрацьовано 59.20 год., зарплата склала 3563.41 грн.; у липні 2022 року відпрацьовано 37.63 год., зарплата склала 2389.69 грн.; у серпні 2022 року відпрацьовано 94.30 год., зарплата склала 5585.46 грн.; у вересні 2022 року відпрацьовано 21.74 год., зарплата склала 1355.22 грн.; у жовтні 2022 року позивачем відпрацьовано 139.40 год., зарплата нарахована 9061 грн. 83 коп.; у листопаді 2022 року відпрацьовано 82 год., зарплата нарахована 5082 грн. 70 коп. (а.с.19-22).

Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Статтею 12 Закону України "Про оплату праці передбачено, що оплата праці за час простою не з вини працівника належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Такі виплати належать до фонду додаткової заробітної плати як оплата за невідпрацьований час.

Наказом ДП НДІ «Система» від 28.02.2022 № 26 на підприємстві встановлений простій підприємства з 01.03.2022 на період воєнного стану, а 13.04.2022 наказом № 32 відмінено п.1 наказу по підприємству від 28.02.2022 № 26 про простій на підприємстві, і другим пунктом вказано, що нараховані виплати працівникам за час простою провести після закінчення воєнного стану (а.с. 10-12).

В судовому засіданні позивач підтвердив, що він відмовлявся від підписання відкоригованих графіків виходу на роботу з огляду на те, що перебував на роботі повний робочий день крім вихідних.

Проте, відсутність у період з виникнення спірних відносин (у зв`язку з військовою агресією проти України) фактичної роботи на підприємстві для позивача та зниження прибутковості підприємства спричинили достатні для ДП НДІ «Система» умови для оплати праці ОСОБА_1 згідно табелів обліку робочого часу виданих на підставі відкоригованих графіків виходу.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, доводів та заперечень, як на підставу своїх тверджень, зокрема, ведення у ДП НДІ «Система» недостовірного обліку. Позивачем не наведено обґрунтування позовних вимог, не долучено доказів, що підтверджують обставини на яких ґрунтуються його вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що стороною позивача не було доведено установлених законом обставини для стягнення з відповідача нарахованої заробітної плати, та визнання протиправними дій щодо недостовірного заповнення табелів робочого часу, оскільки такі велись з урахуванням наказів. За наведеного в сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10-18, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 17.01.2024.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем», ЄДРПОУ 04728690, м. Львів, вул. Кривоноса, 6.

Суддя Яворська Н.І.