Рішення

від 18.01.2024 по справі 120/12595/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 січня 2024 р. Справа № 120/12595/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд з адміністративним позовом через представника звернулася ОСОБА_1 (далі позивач) до Вінницької міської ради (далі відповідач 1), Виконавчого комітету Вінницької міської ради (далі відповідач 2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вона на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.2022 набула у власність нежитлову будівлю. Дане право зареєстроване 15.12.2022 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

З метою оформлення права приватної власності на земельну ділянку під будівлею відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України, позивач виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства.

Після виготовлення відповідної документації, з метою завершення процедури приватизації земельної ділянки позивач 17.04.2023 звернулась до Вінницької міської ради з клопотанням про її затвердження.

Листами від 02.06.2023 та від 04.07.2023 Вінницька міська рада повідомила позивача про те, що питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у власність потребує додаткового опрацювання. У зв`язку із зазначенням, термін розгляду заяви продовжено.

У серпні позивачка отримала лист від Виконавчого комітету Вінницької міської ради у якому зазначено, що розглянувши клопотання від 17.04.2023 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) повідомляється, що відповідно до Закону України №2145-ІХ від 24.03.2022 безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється на час воєнного стану в Україні.

Позивач вважає дії відповідача 2 протиправними, оскільки відповідно до Закону України №2145-ІХ положення підпункту 5 пункту 27 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель та споруд).

Також позивач оскаржує протиправну бездіяльність відповідача 1 щодо не розгляду її клопотання на пленарному засіданні з підстав того, що виключно на сесії ради розглядається питання щодо земельних відносин, що передбачено ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

З метою захисту своїх прав позивач звернулася до суду з вимогами про:

- визнати протиправною бездіяльність Вінницької міської ради, яка полягає в не розгляді клопотання громадянки ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0520680800:01:006:0113 площею 0,6672 га, з цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Вінницької міської ради, яка полягає у розгляді клопотання громадянки ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0520680800:01:006:0113 площею 0,6672 га, з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства, яка розташована АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Вінницьку міську раду Вінницької області на черговій сесії затвердити виготовлену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність громадянці ОСОБА_1 , та передати їй у власність земельну ділянку з кадастровим номером 0520680800:01:006:0113 площею 0,6672 га, з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства, яка розташована АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 18.08.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

04.09.2023 представник відповідачів подала відзив на позовну заяву, у якому заперечує заявлені вимоги. По суті спору вказала, що зі змісту листа Виконавчого комітету Вінницької міської ради К/01/35265/100-10 від 01.08.2023 вбачається, що питання затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 не виносилось на порядок денний сесій міської ради.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що саме Відповідач 1 в особі Вінницької міської ради допустив протиправну бездіяльність, а тому така позовна вимога є недоведеною та не підлягає задоволенню.

11.04.2023 позивач звернулася до Вінницької міської ради із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою. Департаментом земельних ресурсів Вінницької міської ради листами від 02.06.2023 та від 04.07.2023 повідомлено Позивача, що питання про затвердження технічної документації із землеустрою потребує додаткового опрацювання у зв`язку із чим, термін розгляду заяви ОСОБА_1 продовжено.

В подальшому, листом Виконавчого комітету Вінницької міської ради № К/01/35265/100-10 від 01.08.2023 Позивача повідомлено про особливості регулювання земельних відносин відповідно до Закону України № 2145-IX від 24.03.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» (копія додається).

Відповідно до Положення про Департамент земельних ресурсів міської ради, затвердженого рішенням Вінницької міської ради № 1260 від 28.10.2022, Департамент є виконавчим органом Вінницької міської ради, який підпорядкований Виконавчому комітету міської ради.

Відповідно до п. 3.1.5. Положення, Департамент здійснює розгляд заяв, звернень та клопотань громадян, фізичних і юридичних осіб, та прийому громадян з питань, що відносяться до компетенції Департаменту.

Згідно з приписами статей 15,19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх та повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) із зазначенням підстав як для задоволення звернення, так і відмови у його задоволенні.

Відповідач вважає, Департамент земельних ресурсів не є тим органом, який уповноважений приймати рішення щодо затвердження документації із землеустрою. Тобто, за своєю суттю надісланий виконавчим органом міської ради лист є відповіддю на звернення, а отже не може вважатися рішенням в розумінні ст. 118 Земельного кодексу України.

Враховуючи зазначене, у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» виконавчим органом Вінницької міської ради розглянуто заяву Позивача від 11.04.2023 у повному обсязі, що у свою чергу, не є бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Відтак, на думку представника відповідачів, матеріалами справи спростовується твердження Позивача про бездіяльність Виконавчого комітету Вінницької міської ради, яка полягає у розгляді її клопотання, а тому така позовна вимога є безпідставною, суперечливою та взаємовиключною за своїм змістом та такою, що не підлягає задоволенню.

04.09.2023 представник відповідачів також подала заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки вважає, що заявлений розмір у сумі 10000грн є неспівмірним із складністю справи.

08.09.2023 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій спростовує доводи відповідача та наводить мотиви їх відхилення.

Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, встановив наступне.

Позивач відповідно до договору купівлі - продажу від 15.12.2022 року набула у власність нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 . Дане право зареєстроване 15.12.2022 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 65791844.

З метою оформлення права приватної власності на земельну ділянку під будівлею, з урахуванням вимог ст. 118 Земельного кодексу України, позивач виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства.

Після виготовлення відповідної документації, з метою завершення процедури приватизації земельної ділянки позивач звернулась до Вінницької міської ради з клопотанням про затвердження технічної документації, яке зареєстроване 17.04.2023.

Листами від 02.06.2023 та від 04.07.2023 Департамент земельних ресурсів Вінницької міської ради повідомив позивача про те, що питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у власність потребує додаткового опрацювання. У зв`язку із зазначенням, термін розгляду заяви продовжено.

Листом Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 01.08.2023 позивачку проінформовано, що розглянувши її клопотання від 17.04.2023 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) повідомляється, що відповідно до Закону України №2145-ІХ від 24.03.2022 безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється на час воєнного стану в Україні. Також із посиланням на положення ст. 55 Закону України "Про землеустрій" вказано, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктами "а", "б" статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).

Порядок прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень врегульований Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 17 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету з числа депутатів ради обираються постійні комісії ради (ч. 1 ст. 47 України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 10 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 Земельного кодексу України, зокрема частиною 1 цієї норми передбачено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Отже, законодавцем чітко окреслено, що питання відведення земельних ділянок вирішується повноважним органом місцевого самоврядування виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Результат розгляду земельного питання оформлюється розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення відповідної ради.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 у справі № 580/4257/21.

За обставин справи, позивач будучи власником нежитлової будівлі, з метою оформлення права приватної власності на земельну ділянку під будівлею виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства.

Дану документацію разом із клопотанням від 17.04.2023 позивач подала на затвердження до органу місцевого самоврядування. Проте, відповідач 1 рішення з приводу затвердження та передачі земельної ділянки у власність або вмотивованої відмови не прийняв, що є протиправною бездіяльністю.

Листи Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради не є рішенням органу місцевого самоврядування в розумінні Земельного кодексу України. До того ж Департамент не є тим органом, який уповноважений приймати рішення щодо затвердження документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до висновків Верховного Суду, відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу або про відмову у наданні такого дозволу після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, незважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд його клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення із числа тих, які повинен ухвалити за законом (постанова від 11.04.2018 у справі №806/2208/17).

Отже, в спірній ситуації відповідач за наслідками розгляду заяви позивача не прийняв жодного рішення - ні про затвердження технічної документації, ні про відмову в її затвердженні, з наведенням відповідних мотивів.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дані обставини підтверджують протиправну бездіяльність відповідача 1.

Виконавчий комітет Вінницької міської ради, розглянувши клопотання позивача від 17.04.2023 зазначив листом від 01.08.2023 про таке.

Відповідно до Закону України №2145-ІХ від 24.03.2022 безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється на час воєнного стану в Україні. Також із посиланням на положення ст. 55 Закону України "Про землеустрій" вказано, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).

Стосовно тверджень відповідача 2, що передача земель у власність на час воєнного стану в Україні забороняється, то суд їх відхиляє з огляду на таке.

Так, у зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому воєнний стан продовжувався та діє донині.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року N 389-VIII.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Разом з тим, підпункт 5 пункту 27 розділу X із змінами, внесеними згідно із Законом №2698-IX від 19.10.2022, викладено в такій редакції: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Відтак, положення цього пункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд).

Щодо доводів відповідача 2, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача, то суд вважає їх помилковими, оскільки в силу ч. 1 ст. 118 ЗК України, громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

Матеріалами справи доводиться, що позивач відповідно до договору купівлі - продажу від 15.12.2022 року набула у власність нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 . Дане право зареєстроване 15.12.2022 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 65791844.

Відтак, у спірному випадку дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою від відповідного органу місцевого самоврядування не передбачений.

З приводу посилання відповідача 2 на положення Закону України "Про землеустрій", суд зазначає таке.

Відповідно до статті 55 згаданого Закону, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) матеріали топографо-геодезичних робіт;

г) кадастровий план земельної ділянки;

ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

д) відомості про встановлені межові знаки.

За визначенням терміну державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 Закону України Про державний земельний кадастр).

Відповідно до пункту 3 розділу VII Закону України Про державний земельний кадастр, (із змінами) установлено, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, інші об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди, лінійні об`єкти енергетичної інфраструктури), право власності на які зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників таких об`єктів на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

Відтак, позивач в силу прямої дії Закону має право на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність, як власник розташованого на земельній ділянці об`єкту нерухомого майна (будівель, споруд). При цьому, вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи законом забороняється.

Разом з цим, вирішуючи спір суд зазначає, що Виконавчий комітет міської ради - виконавчий орган, утворений Вінницькою міською радою, підзвітний і підконтрольний Вінницькій міській раді, з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольний відповідним органам виконавчої влади

Згідно ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів;

2) підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля;

3) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами "сезону тиші" з обмеженням господарської діяльності та добуванням об`єктів тваринного світу;

5) оприлюднення у мережі Інтернет геопросторових даних та метаданих, що створені за рахунок коштів місцевого бюджету, коштів міжнародної технічної допомоги та передані органу місцевого самоврядування, згідно із Законом України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних";

6) забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів у межах лісів комунальної власності;

б) делеговані повноваження:

1) здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів;

3) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

4) погодження клопотань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення;

5) вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом;

7-1) здійснення контролю за діяльністю суб`єктів господарювання у сфері управління побутовими відходами;

8) підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

9) організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою;

10) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом;

11) створення та забезпечення функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем, які є складовою мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації;

12) здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері управління відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про управління відходами;

13) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;

14) здійснення контролю за забезпеченням безперешкодного і безоплатного доступу громадян до узбережжя водних об`єктів та островів для загального водокористування відповідно до закону;

15) надання податковим органам у строки та в порядку, встановлені Податковим кодексом України, інформації щодо власників та користувачів, у тому числі на правах оренди (суборенди), емфітевзису, земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території відповідної сільської, селищної, міської ради, ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, а також іншої інформації, визначеної Податковим кодексом України.

Отже, у Виконавчого комітету Вінницької міської ради відсутні повноваження щодо розгляду клопотань про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Відтак, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача 2 щодо розгляду клопотання позивача про затвердження технічної документації із землеустрою.

Щодо вимоги позивача про затвердження технічної документації із землеустрою, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У багатьох рішеннях Європейський суд формував висновок, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини").

Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.

Як правило, суд обмежений у повноваженнях зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти чітке рішення у тому випадку, коли прийняття такого рішення пов`язане із реалізацією дискреційних публічно - владних управлінських функцій таким суб`єктом.

Такий висновок узгоджується із нормою ч. 4 ст. 245 КАС України.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнято Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні технічної документації із землеустрою, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен затвердити технічну документацію із землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити технічну документацію із землеустрою. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 по справі № 400/1350/19.

В силу вимог п. п. 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії або обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (ч. 4 ст. 245 КАС України).

Суд вважає, що покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути клопотання позивача про затвердження технічної документації із землеустрою буде неефективним, не захистить порушеного права позивача та не вирішить існуючий між сторонами публічно-правовий спір, а лише надалі продовжить невизначеність у правовідносинах між сторонами.

Відтак, вимога позивача про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1073,60 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької міської ради.

Щодо стягнення з відповідачів понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що між позивачем (далі - Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Легальне право" (далі - АО) укладено Договір про надання правничої допомоги від 11.08.2023 № 108-2023 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору АО приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правничу допомогу щодо:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань;

- складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру;

- складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття ходів забезпечення процесуального законодавства);

- представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої влади, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.

Розмір гонорару, який Клієнт сплачує АО за надану в межах цього Договору правничої допомоги складає 10000,00 грн (п. 3.1 Договору).

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З детального опису виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правничої допомоги від 11.08.2023 № 108-2023 слідує, що надано такі послуги:

- ознайомлення з документами наданими Замовником - 1000,00 грн;

- ознайомлення з нормативно-правовою базою щодо можливості подання позовної заяви - 1000,00 грн;

- підготовка та подання позовної заяви щодо оскарження дій Вінницької міської ради та виконавчого комітету Вінницької міської ради до Вінницького окружного адміністративного суду - 8000,00 грн.

Всього 10000,00 грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 11.08.2023 № 108 позивач сплатила за надані послуги 10000,00 грн.

Суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідача.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

В той же час, відповідач заперечує щодо відшкодування витрат на правову допомогу, вказуючи на те, що заявлений розмір судових витрат є неспівмірний зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт. Тому просить зменшити заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням обставин справи, а саме: справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що вказує на її малозначність; виходячи з характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості сторін та відсутності інших учасників у справі; виходячи з фактично витраченого представником позивача часу, суд вважає розмір вартості наданих послуг є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

З огляду на викладене, враховуючи предмет спору, обсяг адвокатських послуг, враховуючи заперечення відповідачів, беручи до уваги категорію та складність справи, суд дійшов висновку, про наявність підстав для зменшення суми витрат, що підлягають відшкодуванню позивачу до 2000,00 грн, що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Вінницької міської ради щодо не розгляду у спосіб, що передбачений Земельним кодексом України, клопотання ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0520680800:01:006:0113, площею 0,6672 га, з цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Вінницької міської ради щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0520680800:01:006:0113 площею 0,6672 га, з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Вінницьку міську раду на черговій сесії затвердити виготовлену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність ОСОБА_1 , та передати їй у власність земельну ділянку з кадастровим номером 0520680800:01:006:0113 площею 0,6672 га, з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької міської ради сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької міської ради витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 )

Відповідач 1: Вінницька міська рада (код ЄДРПОУ - 25512617, вул. Соборна, 59, м. Вінниця, Вінницька область, 21050);

Відповідач 2: Виконавчий комітет Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ - 03084813, вул. Соборна, 59, м. Вінниця, Вінницька область, 21050)

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна