Рішення

від 18.01.2024 по справі 120/11845/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 січня 2024 р. Справа № 120/11845/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дана Плюс К" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про: визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Дана Плюс К» (далі- ТОВ «Дана Плюс К», позивач) з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідачем винесено постанову про застосування до ТОВ "Дана Плюс К" адміністративно-господарського штрафу від 18.04.2023 №358575. Вищезазначену постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області позивач вважає протиправною, оскільки ТОВ "Дана Плюс К" не є автомобільним перевізником, адже транспортний засіб MAN д.н.з. НОМЕР_1 не перебуває у власності товариства та водій ОСОБА_1 не перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Дана Плюс К".

Також представник позивача зазначає, що відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Водночас пунктом 1.4 Положення № 340 передбачено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються зокрема під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій. Оскільки, на момент проведення рейдових перевірок одночасно діяли дві надзвичайні ситуації природного та воєнного характеру, сторона позивача вважає, що посилання на невиконання вимог Положення № 340, яке не має застосовуватись під час надзвичайних ситуацій, є незаконним.

З огляду на зазначене, ТОВ «Дана Плюс К» вважає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.04.2023 №358575 у сумі 17000 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 08.08.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23.08.2023 представником відповідачів подано до суду відзив, в якому Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області просить відмовити у задоволенні позову. Свою позицію мотивує тим, що на момент проведення перевірки у водія були відсутні документу, що визначені положеннями Закону №2344-ІІІ та Порядку №1567, а саме: роздруківка з цифрового тахографа за 14.03.2023, що засвідчено актом від 14.03.2023 №349870. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

З приводу доводів позивача про те, що ТОВ «Дана Плюс К» не автомобільним перевізником, у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», представник відповідача звертає увагу на розмежувань понять «автомобільний перевізник» та «власник транспортного засобу». Окрім того, стороною відповідача зазначено, що власником транспортних засобів, що вказано в акті перевірки є ОСОБА_2 , який є засновником ТОВ «Дана Плюс К» та підтверджується відомостями з витягу з ЄДР.

З огляду на викладене, відповідач вважає оскаржувану постанову правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

Правом на подачу відповіді на відзив та заперечення сторони не скористались.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що 14.03.2023, на а/д Н-16 36 км. + 800 м. посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом марки MAN TGL 18.400 реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебував під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт від 14.03.2023 № 349870 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого під час перевірки виявлено, що у водія ОСОБА_1 відсутня роздруківка даних роботи цифрового тахографа за 14.03.2023.

18.04.2023 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову № 358575 про застосування адміністративного-господарського штрафу у розмірі 17000 грн. за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, наявність визначених статтями 39і48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В даному випадку сутність виявленого порушення полягає у тому, що під час проведення перевірки водій не надав передбачений законодавством документ, зокрема роздруківку даних роботи тахографа за 14.03.2023.

Так, особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340), згідно пункту 1.3 якого вимоги Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно п. 6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

За визначенням, що міститься в п. 1.5 цього Положення, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Відповідно до п. 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

24.06.2010 Міністерство транспорту та зв`язку України наказом №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі -Інструкція № 385), відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І якої, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, а її норми поширюються на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 визначені у ній терміни вживаються у такому значенні:

- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР;

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема:

- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Отже, в силу зазначених правових приписівІнструкції № 385 законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа.

Тобто, наведені норми зобов`язують водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати однин з передбачених Інструкцією №385 документів: картку водія або роздруківку даних роботи тахографа.

Водночас, на момент проведення перевірки цифровий тахограф не містив картку водія або роздруківку даних роботи тахографа за 14.03.2023, що не заперечується позивачем.

Водночас, позивач посилається на те, що на час проведення рейдової перевірки в Україні діяли надзвичайні ситуації (по-перше, з 25.03.2020 - пандемія коронавірусної хвороби, а по-друге, з 24.02.2022 - воєнний стан), а тому в силу пункту 1.4 Положення № 340 до позивача протиправно застосовано адміністративно-господарські штрафи, оскільки відповідачем не враховано режиму надзвичайної ситуації в Україні, що виключало відповідальність за виявлені контролюючим органом порушення.

Надаючи оцінку таким доводам представника позивача, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

При цьому пунктом 1.4 Положення № 340 передбачено, що воно не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:

- фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;

- під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;

- транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем;

- сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств;

- закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності;

- транспортними засобами спеціального та спеціалізованого призначення суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об`єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об`єкта будівництва (ремонту), які обладнані спеціальними світловими сигнальними пристроями відповідно до пункту 3.6 розділу 3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за умови наявності у водія відповідного транспортного засобу первинного документа, що фіксує маршрут руху такого транспортного засобу, а також у разі забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів і виникнення інших перешкод у дорожньому русі.

Тобто, пунктом 1.4 Положення № 340 встановлено, що його приписи не застосовуються окрім іншого під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.

Судом враховано те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" № 338-р від 25 березня 2020 року з подальшими змінами, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемію, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 червня 2023 року.

Разом із тим суд звертає увагу на тому, що Положенням № 340 врегульовано саме особливості регулювання робочого часу, часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Про такі обставини свідчать і назви розділів Положення № 340 ("Робочий час", "Період керування", "Перерви", "Час відпочинку", "Облік робочого часу" "Перевірка дотримання режимів праці та відпочинку водіїв").

Суд враховує те, що Положення № 340 не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються зокрема під час надзвичайних ситуацій, проте таке Положення і не встановлює відповідальності за відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а лише врегульовує особливості робочого часу, часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

При цьому, відповідальність за непред`явлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону № 2344-ІІІ, під час проведення перевірки встановлено статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, а порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів врегульовано Інструкцією № 385.

При цьому саме Інструкцією № 385 передбачено обов`язок водія транспортного засобу мати при собі протокол перевірки та адаптації тахографа. Водночас у Положенні №340 не йдеться про обов`язок водія транспортного засобу мати відповідний протокол.

Варто зауважити, що приписи Інструкції № 385 та Положення № 340 не суперечать один одному, адже регулюють різні за змістом правовідносини. При цьому приписи пункту 1.4 Положення № 340 не відміняють як норм Інструкції № 385, так і не скасовують відповідальність, що передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ, за відсутність картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа.

Варто наголосити на тому, що відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ відповідальність до перевізника настає саме за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, а не за порушення регулювання робочого часу, часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядку його обліку, що врегульовано Положенням № 340.

З огляду на наведені вище міркування не впливає на можливість застосування адміністративно-господарського штрафу за ненадання водієм транспортного засобу, що обладнаний цифровим тахографом, картки водія чи роздруківку даних роботи тахографа, ані пандемія коронавірусної хвороби, ані запровадження в Україні воєнного стану.

Щодо доводів представника позивача про неналежного суб`єкта відповідальності у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями39 і 48 цього Закону, штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, в силу приписів частини першої статті 60 Закону № 2344-IIIвідповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту саме автомобільний перевізник.

Згідно із статтею 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14 жовтня 1997 року, визначено:

Перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

Матеріалами справи підтверджується, що перевезення вантажу здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної від 14.03.2023 №PD00-000084, згідно з якою автомобільним перевізником зазначено саме ТОВ "Дана Плюс К", та яку було надано посадовим особам трансбезпеки.

Таким чином, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у відповідача була наявна інформація щодо автомобільного перевізника, в особі ТОВ "Дана Плюс К" та відсутні будь-які інші документи, які б вказувала на те, що перевізником є інша особа.

При цьому, суд звертає увагу на безпідставне ототожнення представником позивача понять «власник транспортного засобу» та «автомобільний перевізник», з посиланням на те, що оскільки транспортний засіб MAN д.н.з. НОМЕР_1 не перебуває у власності позивача, то ТОВ «Дана Плюс К» не є автомобільним перевізником.

Окрім того, суд бере до уваги доводи відповідача щодо того, що власником транспортних засобів MAN TGX 18.400 та KOGEL SN24, що вказано в акті перевірки від 14.03.2023 №349870 є ОСОБА_2 , який є засновником ТОВ «Дана Плюс К», що підтверджується відомостями з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, суд доходить висновку, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 18.04.2023 №358575 є правомірною та не підлягає скасуванню.

Відповідно дост. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів представників сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що поданий адміністративний позов не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати відповідно достатті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.74-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Дана Плюс К» (вул. М. Шимка, 42А, офіс №4, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 35143626).

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (пл. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (вул. В. Порика, 29, м. Вінниця).

Рішення суду сформовано: 18.01.2024.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна