Рішення

від 17.01.2024 по справі 140/32858/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/32858/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Ультрасейл» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Ультрасейл» (далі ПП «Ультрасейл») звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.06.2023 №0084380701.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, оформленої актом від 15.05.2023 №7864/07-01/44536957, відповідачем встановлено порушення ПП «Ультрасейл» п. 44.1, п 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1 та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за лютий 2023 року на загальну суму 1 504 281,00 грн., що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларації за лютий 2023 року на суму 660 281,00 грн., та до заниження рядка 18 декларації за лютий на суму 844 000,00 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки, ПП «Ультрасейл» подано заперечення до відповідача на акт перевірки від 07.06.2023№07/06-23/3.|

За результатами розгляду заперечення ГУ ДПС у Волинській області частково задоволено скаргу позивача та прийнято рішення викласти висновки акту перевірки в наступній редакції: «П.44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2 та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за лютий 2023 року на суму 438636 грн., що призвело до завищення показника рядка 19 та рядка 21 Декларації за лютий 2023 року на суму 438636 грн».

28.06.2023 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0084380701, яким |ПП «Ультрасейл» визначено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 438 636,00 грн.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, зокрема, вказує на те, що відповідно до наказу ГУ ДПС у Волинській області від 28.03.2023 №563-П було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку підприємства щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від`ємного значення з ПДВ, однак, у висновку акту зазначено, що перевірялось дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень, липень, серпень 2022 року у декларації від`ємного значення з ПДВ. Таким чином, позивач вважає, що контролюючий орган в порушення вимог законодавства вийшов за межі проведення перевірки.

Також ПП «Ультрасейл» зазначає, що наказ про призначення документальної перевірки від 28.03.2023 №563-П прийнятий в порушення вимог Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задеклароване від`ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 19.06.2012 №522, та за відсутності достатніх підстав для її проведення, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 №1238, оскільки відповідачем не направлялось на адресу позивача відповідного акту камеральної перевірки поданої податкової декларації, що свідчить або про його відсутність, або про не встановлення контролюючим органом необхідних і достатніх умов для прийняття рішення про проведення документальної перевірки.

Крім того, звертає увагу суду на той факт, що наказ №563-П від 28.03.2023 по суті не містить дати його прийняття, так у даті наказу присутнє лише зазначення 28 березня без конкретизації року його прийняття, що унеможливлює достеменно визначити фактичну дату його прийняття.

Підприємство зазначає, що наказом податкового органу від 28.03.2023 №563-П було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість. Періодом виникнення від`ємного значення є лютий 2023 року, сума зменшення від`ємного значення згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - це сума від`ємного значення, що виникло у січні 2023 року, і перенесено в декларацію за лютий 2023 року в рядок 16, а, відтак, позивач вважає, неправомірними твердження контролюючого органу стосовно необхідності перевірки даних декларації січня 2023 року. При цьому контролюючий орган не був позбавлений можливості призначити перевірку за попередні періоди декларування. За таких обставин позивач вважає, що надання документів на підтвердження рядка 16 Декларації за лютий 2023 року, що є рядком 21 декларації за січень 2023 року є нічим іншим як перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2023 року. Проте, вказана перевірка проведена не була, а у відповідача були відсутні правові підстави для отримання документів за цей період.

Позивач вказує на те, що невиконання вимог закону щодо процедури проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

За таких обставин підприємство вважає, що податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним.

Позивач також вважає неправомірною вимогу контролюючого органу щодо необхідності надання документів на підтвердження показників рядка 21 декларації з ПДВ за січень 2023 року, оскільки відповідачем проводилась перевірка дотримання податкового законодавства за лютий 2023 року, тому така вимога є нічим іншим як виходом за межі перевірки.

З врахуванням викладеного позивач просить задовольнити позов повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 17.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі; вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.

У відзиві на позовну заяву від 08.12.2023 представник відповідача заперечила проти заявлених позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів зазначила, що перевіркою показників, відображених в рядках 10-17 Декларації за лютий 2023 року встановлено, що на формування цих показників вплинуло здійснення операцій з придбання послуги з обслуговування (реєстрація, облік, розміщення) транспортного засобу з метою проведення митного оформлення товарів комерційного призначення на території ЗМК на митній території України, імпорт транспортних засобів та від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 16.1 декларації) значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду. Періодом, у якому задекларовано від`ємне значення та яке не було охоплене попередніми документальними перевіркам, зважаючи на те, що такий показник наявний безперервно, є січень 2022 року - лютий 2023 року.

Головним управлінням ДПС у Волинській області ПП «Ультрасейл» направлено засобами електронного зв`язку запит про надання документів до перевірки від 29.03.2023 №4036/6/03-20-07-02-06, проте, станом на 08.05.2023 посадовими особами позивача не надано первинні, бухгалтерські документи за період з 01.01.2022 по 28.02.2023, а, відтак, в силу приписів п. 44.6 ст. 44 ПК України вважається, що такі документи були відсутні у платника податків на час складення податкової звітності.

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень, липень, серпень 2022 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення вимог 44.1. п. 44.6 ст.44, п. 46.1. ст. 46. п. 198.1. п. 198.2., п. 198,6 ст. 198. п. 201.1 п. 201.10 п. 201.11 ст. 201 ПКУ, що призвело до: порушення п.44.1, п. 44.6 ст.44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2 та п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за лютий 2023 року на загальну суму 1504281 грн., що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларації за лютий 2023 на суму 660281 грн., та до заниження рядка 18 декларації за лютий 2023 року «Позитивне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету» на суму 844000 грн.

Позивачем до заперечення на акт перевірки було надано документи на підтвердження формування даних податкового обліку, відображених у декларації за лютий 2023 року, проте, ні під час перевірки, ні до заперечення платником не було надано первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які б підтверджували задекларовані показники у рядку 16.1 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду».

В ході розгляду заперечення, комісією було прийнято рішення взяти до уваги первинні документи/регістри бухгалтерського облік, які були надані до заперечення, та викласти висновки акту перевірки в наступній редакції: п.44.1, п. 44.6 ст.44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2 та п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за лютий 2023 року на загальну суму 438 636 грн., що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларації за лютий 2023 на суму 438 636 грн.

Також представник відповідача зазначає, що контролюючим органом правомірно видано наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки декларування від`ємного значення з податку на додану вартість більше 100 тис. гривень є самостійною підставою для призначення та проведення документальної позапланової перевірки, а тому доводи позивача про відсутність необхідних та достатніх умов для прийняття рішення про проведення документальної перевірки є необґрунтованими.

Щодо наявності обов`язкових реквізитів в наказі про призначення перевірки, то такий недолік, на думку представника відповідача, є технічною помилкою і не впливає і не міг вплинути на права позивача. Більше того, по тексту даного наказу чітко прослідковується дата початку проведення перевірки, а саме: 02.05.2023, тривалістю перевірки 5 робочих днів. Окрім того, неможливість встановлення дати призначення перевірки спростовується повідомленням від 28.03.2023 №73 про проведення документальної позапланової перевірки згідно наказу №563-П від 28.03.2023.

За таких обставин в задоволенні позову просить відмовити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У відповіді на відзиві від 13.12.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 07.03.20233 ПП «Ультрасервіс» подало до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2023 року із зазначенням в рядку 16 та 16.1 декларації від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду в сумі 438636,00 грн значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду (а.с.19-20 т.1).

З матеріалів справи слідує, що відповідно до наказу ГУ ДПС у Волинській області від 28.03.2023 №563-П призначено проведення відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ультрасейл» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість у зв`язку з поданням податкової декларації за лютий 2023 року з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке ставить більше 100000 грн.; дата початку перевірки 02.05.2023, тривалість перевірки 5 робочих днів (а.с. 26 т.1).

Про проведення перевірки позивача проінформовано повідомленням від 28.03.2023 №73 (а.с. 27 т.1).

Судом також встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області 29.03.2023 позивачу направлено запит №4036/6/03-20-07-02-06 про надання до перевірки документів на підтвердження достовірності показника рядка 16.1 декларації за лютий 2023 року через оцінку показників рядка 21 декларації з ПДВ за попередні звітні періоди (в яких цей показник наявний безперервно, починаючи з першого звітного періоду його виникнення, неохопленого документальною перевіркою, з січня 2022 року по лютий 2023 року) (а.с. 28-30 т.1).

Листом від 25.04.2023 №25/04-24/В підприємство повідомило відповідача про те, що ним подано до суду позовну заяву про визнання протиправним та скасування наказу про призначення перевірки від 28.03.2023 №563-П, відтак, подання будь-яких документів та пояснень з питань даної невиїзної перевірки документальної перевірки ПП «Ультрасейл» вважає неможливим до отримання остаточного рішення у даній адміністративній справі (а.с. 31 т.1).

В період з 02.05.2023 по 08.05.2023 посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість. За результатами даної перевірки складено Акт від 15.05.2023 №7861/07-01-44536597 (далі-Акт перевірки) (а.с. 34-46 т.1).

Згідно висновків акту перевірки контролюючим органом перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень липень, серпень 2022 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення платником податків вимог п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 46.1 ст. 46, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10, п. 201.11 ст. 201 ПК України, що призвело до порушення п.44.1, п. 44.6 ст.44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2 та п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за лютий 2023 року на загальну суму 1504281 грн., що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларації за лютий 2023 на суму 660281 грн., та до заниження рядка 18 декларації за лютий 2023 року «Позитивне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету» на суму 844000 грн.

Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки, подав заперечення на нього від 07.06.2023 №07/06-23/З (а.с. 47 53 т.1).

За результатами розгляду заперечення комісією було прийнято рішення взяти до уваги первинні документи/регістри бухгалтерського облік, які були надані до заперечення, та викласти висновки акту перевірки в наступній редакції: п.44.1, п. 44.6 ст.44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2 та п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за лютий 2023 року на загальну суму 438 636 грн., що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларації за лютий 2023 на суму 438 636 грн. (а.с. 182 т.1).

На підставі Акту перевірки та за результатами розгляду заперечення на Акт перевірки ГУ ДПС у Волинській області 28.06.2023 винесено податкове повідомлення-рішення №0084380701 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2023 року на суму 438636,00 грн (а.с. 179 182 т.1).

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, подавши скаргу до Державної податкової служби України від 20.07.2023 №20/07-23/С (а.с. 185 193 т.1), однак, рішенням від 20.09.2023 №27848/9/99-00-06-0/04-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове-повідомлення-рішення без змін (а.с. 196 199 т.1).

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другоюстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюютьсяПК України.

Згідно з п.75.1 ст. 75 ПК Україниконтролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК Українидокументальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до п.78.4 ст. 78 ПК Українипро проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

При цьому, згідно з п.81.1 ст. 81 ПК Українипосадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, обов`язковою інформацією, що має міститися у наказі про проведення документальної перевірки, є: дата видачі, найменування контролюючого органу, прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, яка перевіряється, мета, вид (документальна планова/позапланова перевірка), підстави для проведення перевірки, визначеніПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який перевірятиметься.

Згідно з правовою позицією, що висловлена колегією суддів у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18, провадження №К/9901/25669/19), оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки (наказу), яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Враховуючи вказану позицію Верховного Суду, з урахуванням доводів представника позивача, судом першочергово підлягали дослідженню питання наявності чи відсутності порушень відповідачем вимог законодавства під час призначення та проведення перевірки.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені статтею 79 ПК України.

Згідно з пунктом 79.1 статті 79 ПК документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 78.1 ст.78 ПК України передбачені підстави, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка.

Згідно з п.78.1.8 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100000 грн.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ та/або з від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100000 грн.

Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

За змістом наказу від 28.03.2023 №563-П, підставою проведення перевірки є пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 п. 200.1 ст.200 ПК України, перевірка призначена у зв`язку з поданням ПП «Ультрасейл» податкової декларації за лютий 2023 року з від`ємним значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100000 грн. Норми цих підпунктів є нормативними підставами для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Суд звертає увагу на те, що в наказі про проведення перевірки позивача чітко було зазначено конкретні правові підстави для її здійснення, визначені ПК України, зокрема, подання позивачем податкової декларації за лютий 2023 року з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100000 грн, що є самостійною підставою для призначення позапланової невиїзної перевірки платника податку, та предмет перевірки - декларування позивачем за лютий 2023 року від`ємного значення з ПДВ.

Суд не приймає доводів позивача про відсутність достатніх умов для прийняття наказу про проведення документальної перевірки з посиланням на те, що в порушення вимог Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задеклароване від`ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 19.06.2012 №522, відповідачем не направлялось на адресу позивача відповідного акту камеральної перевірки поданої податкової декларації за лютий 2023 року з огляду на таке.

Так, пунктом 3.2 вказаного Регламенту передбачено, що підрозділи, що забезпечують контроль за правомірністю відшкодування ПДВ (юридичних, фізичних осіб) в ході камеральних перевірок декларацій із задекларованими сумами від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, здійснюють оцінку ймовірності недекларування (неповного декларування) суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, невиконання вимог іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, з метою їх відбору для організації виїзних позапланових документальних перевірок.

За наявності підстав для проведення документальної позапланової перевірки, визначених у статті 78Кодексу, черговість застосування додаткових контрольно-перевірочних заходів через ймовірність порушень платником вимог чинного законодавства визначається пропорційно кількості орієнтовних ризиків, притаманних суб`єкту господарювання (далі - Ризики), до яких можливо віднести: суб`єктом господарювання вперше (від дати отриманнясвідоцтва платника ПДВ) або платником ПДВ за 12 останніх місяців (чотири квартали) нараховано від`ємне значення ПДВ (рядок 19 декларації) у сумі 100 тис. грн. і більше; існування розбіжностей, що виникли внаслідок завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов`язань упродовж останніх 1095 днів; наявніуточнюючі розрахунки, якими змінено розмір податкового зобов`язання (у сторону зменшення) або податкового кредиту (у сторону збільшення) за останні шість місяців (два квартали), та податковим органом не використано право на проведення відповідної перевірки, передбачене пунктом 50.3 статті 50Кодексу; рівень визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток для сплати до бюджету (відношення сплаченого податку до обсягів отриманих доходів) є нижчим середнього по галузі в кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів); наявність у складі податкового кредиту сум ПДВ заподатковими накладними, за якими продавцем порушено порядок їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та не подано в установленому порядку відповідну заяву із скаргою на дії такого продавця (додаток 8 додекларації з ПДВ); наявність розбіжностей у податковій звітності з даними митних органів (інформація про фактичне ввезення та вивезення товару за межі митної території України) щодо суми експортних операцій, відображеної платником у рядку 2.1декларації з ПДВ; використання платником податків непрозорих схем із давальницькою сировиною; формування від`ємного значення ПДВ за рахунок здійснення попередньої оплати товарно-матеріальних цінностей (з врахуванням даних Єдиного реєструподаткових накладних); формування від`ємного значення ПДВ за рахунок придбання або спорудження (будівництва) основних засобів; відсутність протягом попередніх 24 послідовних звітних податкових періодів (місяців) (для платників податку з квартальним звітним періодом - протягом попередніх восьми послідовних звітних періодів) документальних планових перевірок та здійснення бюджетного відшкодування за результатами камеральних перевірок; наявність фактів, що свідчать про необхідність опрацювання схеми постачання суб`єкта господарювання у розрізі ланцюгів постачання (за результатами аналізу всіх постачальників-резидентів, яким сплачено (нараховано) суми ПДВ у складі вартості товарів (послуг) та включено до податкового кредиту (рядки 10.1 та 16 декларації), зокрема: контрагенти підпадають під критерії, визначенінаказом ДПС України від 10.05.2012 р. № 390"Про внесення змін до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок"; податковий кредит сформовано за рахунок підприємств ризикової категорії, що задіяні у формуванні схемного податкового кредиту ("транзитерів", "податкових ям"), у тому числі за ланцюгами поставки.

Результати опрацювання Ризиків з відповідним обґрунтуванням або інформація про їх відсутність відображаються у довідці у формі висновку (висновку).

Відповідно до пункту 3.3 вказаного Регламенту у разі встановлення Ризиків, за умови наявності підстав, визначених у статті 78Кодексу, не пізніше тридцятого календарного дня від граничного терміну отриманнядеклараціїпо кожному окремому платнику підрозділом, що забезпечує контроль за правомірністю відшкодування ПДВ (юридичних, фізичних осіб), при відсутності таких підрозділів - працівниками, які виконують такі функції, забезпечується складання доповідної записки на ім`я керівника органу державної податкової служби (або посадової особи, яка виконує його обов`язки) із зазначенням підстав для прийняття рішення про проведення позапланової виїзної (невиїзної) перевірки платника.

Рішення про доцільність проведення позапланової документальної виїзної (невиїзної) перевірки платника, яка проводиться з урахуванням рекомендацій, наведених урозділі 7цього Регламенту, та у терміни, визначені статтею 82Кодексу, приймається виключно керівником органу державної податкової служби (або посадовою особою, яка виконує його обов`язки) шляхом накладання відповідної резолюції з обов`язковим зазначенням дати прийняття такого рішення.

Таким чином, рішенню керівника органу державної податкової служби про доцільність проведення позапланової документальної виїзної (невиїзної) перевірки платника за наявності підстав для її проведення, визначених у статті 78Кодексу, передує опрацювання кількості орієнтовних ризиків, притаманних суб`єкту господарювання, визначених пунктом 3.2 Регламенту, результати якого відображаються у довідці у формі висновку (висновку). У разі встановлення Ризиків забезпечується складання доповідної записки на ім`я керівника органу державної податкової служби.

При цьому вказані приписи Регламенту не передбачають необхідності оформлення акту камеральної перевірки як підстави чи передумови для прийняття рішення про необхідність призначення документальної позапланової перевірки.

Також суд не приймає до уваги тверджень позивача про відсутність у податкового органу підстав для призначення позапланової невиїзної документальної перевірки, визначених Переліком, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 №1238, оскільки вказаною постановою затверджений Перелік підстав для проведення саме позапланової виїзної перевірки.

Щодо відсутності обов`язкових реквізитів в наказі про призначення перевірки, зокрема, наявності у даті наказу значення «28 березня» без конкретизації року, то такий недолік, на думку суду, є технічною помилкою і не впливає і не міг вплинути на права позивача. Більше того, по тексту даного наказу чітко прослідковується дата початку проведення перевірки, а саме: 02.05.2023, тривалістю перевірки 5 робочих днів. Окрім того, неможливість встановлення дати призначення перевірки спростовується повідомленням від 28.03.2023 №73 про проведення документальної позапланової перевірки згідно наказу №563-П від 28.03.2023.

За таких обставин доводи позивача про протиправність дій податкового органу з призначення позапланової невиїзної перевірки та протиправність наказу від 28.03.2023 №563-П не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи.

Також суд не приймає до уваги доводів ПП «Ультрасейл» про те, що наказ від 28.03.2023 №563-П на момент початку проведення перевірки був оскаржений до суду і у відповідача не було законних підстав для початку перевірки, оскільки факт оскарження наказу не зупиняє його дію, при цьому, як встановлено судом з програми «Діловодство спеціалізованого суду» позивач не звертався із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії даного наказу.

З приводу тверджень позивача про протиправність дій контролюючого органу стосовно необхідності перевірки даних декларації січня 2023 року, перевищення повноважень та вихід за межі перевірки суд зазначає таке.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податківпід час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку) (п.81.3 ст. 81 ПК України).

У п.78.7 ст.78 ПК України закріплено, що перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, а також порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлюється у ст.ст.83,85 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст.83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до ст.84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або ж іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

За правилами п.85.8 ст.85 ПК України, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки.

Положеннями пп.20.1.6 та 20.1.7 п.21.1 ст.21 ПК України визначено, що контролюючі органи, які передбачені у пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 цього ж Кодексу, мають право запитувати та вивчати підчас проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану із обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, а також отримувати від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді.

Аналізуючи викладені вище правові норми в їх системному зв`язку, суд наголошує, що податковим законодавством чітко визначено порядок та процедуру їх проведення перевірок, зібрання та дослідження контролюючим органом необхідних даних та оформлення результатів перевірки.

Як слідує із декларації з ПДВ за лютий 2023 року, в рядку 19 та в рядку 21 декларації позивачем зазначено суму від`ємного значення в розмірі 660281,00 грн. Актом перевірки встановлено, що на формування вказаного показника, серед іншого, вплинула сума від`ємного значення з ПДВ, зазначена в рядку 16.1 декларації як значення рядка 21 декларації за січень 2023 року.

Таким чином, перевірка достовірності показника рядка 16.1 декларації за лютий 2023 року має проводитись через оцінку показників рядка 21 рядка декларації з ПДВ за попередні звітні періоди (в яких цей показник наявний безперервно, починаючи з першого звітного періоду його виникнення, неохопленого документальною перевіркою).

Зважаючи на те, що перевіркою було встановлено, що вказаний показник наявний безперервно, для встановлення достовірності суми від`ємного значення ПДВ за лютий 2023 року контролюючий орган мав перевірити достовірність декларування підприємством показників як податкового кредиту, так і податкових зобов`язань за попередні звітні податкові періоди.

Докази того, що сума від`ємного значення ПДВ за січень 2023 року та попередні податкові періоди була предметом іншої документальної перевірки, у справі відсутні.

Вирішуючи дану справу, суд зазначає, що для здійснення об`єктивної, повної та точної перевірки в межах її предмету податковий орган правомірно здійснив перевірку сум від`ємного значення, задекларованого в попередніх періодах, з яких, зокрема, було сформовано показник за лютий 2023 року.

З урахуванням викладеного, доводи позивача про порушення податковим органом процедури проведення позапланової невиїзної документальної перевірки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи.

У той же час, з огляду на позицію контролюючого органу у даній справі, яка викладена в акті перевірки, у письмових заявах по суті справи, основним питанням у справі, пов`язаним з правомірністю винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення, є питання ненадання підприємством усіх документів на підтвердження декларування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у розмірі 438636,00 грн, з моменту його виникнення січня 2022 року.

Пунктом 198.1. статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до підпунктуапункту 198.1 статті198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно зпунктом 187.8статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно зпунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт198.3статті198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту44.2 статті 44 ПК Українидля обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9даного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з частиною другою статті 3вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку.

За правилами п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.44.6 ст.44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в п.86.7 ст.86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку п.86.7 ст.86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Порядок надання платниками податків документів до податкової перевірки закріплено ст.85 ПК України.

Пунктом 85.2 вказаної статті визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Згідно з пунктом 85.6 статті 85 К України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Аналіз наведених положеньПК Українидає підстави для висновку, що податковий кредит з податку на додану вартість, має бути підтверджено фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника. Такі документи платник податку зобов`язаний подати до перевірки, а у разі наявності обставин, які це унеможливлюють - після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки.

Так, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Ненадання таких документів нормами п.44.6 ст.44 ПК України прирівнюється до їх відсутності.

Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Тобто, у разі ненадання платником податків документів для проведення податкової перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та визнати ці суми непідтвердженими документально.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку п.86.7 ст.86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов і Верховний Суд у постановах від 06.08.2019 у справі №160/8441/18 і від 29.05.2020 у справі №826/27811/15.

Як було встановлено судом, на запит податкового органу про необхідність подання документів на підтвердження достовірності показника 16.1 декларації з ПДВ за лютий 2023 року за період з січня 2022 року по лютий 2023 року ПП «Ультрасейл» до початку проведення перевірки такі документи надані не були.

Позивачем до заперечення до акту перевірки були надані копії вантажно-митних декларацій, інвойсів, міжнародних товарно-транспортних накладних за лютий 2023 року, зовнішньоекономічних контрактів, договору відповідального зберігання з узагальненим актами прийому за лютий 2023 року, штатного розпису, оборотів за рахунками 282, 632 та оборотів по нерезидентам за лютий 2023 року, частково банківських виписок за лютий 2023 року. Вказані документи були враховані податковим органом під час розгляду заперечення на акт перевірки.

Проте, ні під час перевірки, ні до заперечення на акт перевірки позивачем не було надано первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, що в повній мірі підтверджують задекларовані показники у рядку 16.1 декларації за лютий 2023 року, а саме документи попередніх звітних (податкових) періодів.

Суд не приймає до уваги доводів позивача про те, що на формування від`ємного значення декларації з ПДВ за лютий 2023 року (рядок 21 декларації) не впливають показники рядка 16.1 вказаної декларації з огляду на таке.

Підпунктами 1, 2 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 передбачено, що якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації; з рядка 19 визначається сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно допункту 200-1.3статті 200-1розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21).

В свою чергу до податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17) включається від`ємне значення, зазначене у рядку 16.1 декларації.

Таким чином на формування рядка 21 декларації впливають показники рядка 19.1, сума рядка 19.1 визначається з урахуванням рядка 19 декларації, рядок 19 заповнюється, виходячи з показників рядка 9 та рядка 17 декларації, до якого включається від`ємне значення зазначене у рядку 16.1 декларації.

Водночас на підтвердження правомірності формування вказаного показника позивачем до відповіді на відзив були надані копії первинних документів стосовно придбання та реалізації транспортних засобів у січні 2023 року.

Суд зазначає, що приписи ПК України вимагають наявність документів на час складення податкової звітності, встановлюють правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила - виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вони є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входять в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

Отже, платник податків не може посилатися в судовому процесі на підтвердження показників, які відображені ним у податковій звітності, на документи, які не були не були надані під час перевірки або впродовж строку, передбаченого п.86.7 ст. 86 ПК України. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Крім того, надані позивачем до відповіді на відзив документи за січень 2023 року не відображають інформацію, що була предметом даної документальної перевірки, оскільки, як було встановлено податковим органом під час проведення перевірки, на формування показників рядка 21 декларації за січень 2023 року (рядка 16.1 декларації за лютий 2023 року) вплинули показники рядка 21 декларації за попередні звітні періоди, починаючи з січня 2022 року.

За таких обставин, враховуючи ненадання позивачем до перевірки та до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення первинних документів, суд дійшов висновку, що контролюючий орган правомірно визнав непідтвердженими документально задекларовані показники у рядку 16.1 декларації за лютий 2023 року, а висновки відповідача, про завищення від`ємного значення суми податку на додану вартість, є законними, а, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте останнім правомірно.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що доводи відповідача свідчать про законність дій щодо призначення та проведення перевірки та правомірність оскаржуваного рішення, а викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні даного адміністративного позову питання розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Ультрасейл» (вулиця Рівненська, 76а, місто Луцьк, Волинська область, 43020, РНОКПП 44536957) до Головного управління ДПС у Волинській області (Київський майдан, 4, місто Луцьк, Волинська область, 43010, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський