Рішення

від 17.01.2024 по справі 140/18404/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/18404/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Волинській області), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2023 № 1335090-2405-0306.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Волинській області 24.04.2023 було сформовано податкове повідомлення-рішення № 1335090-2405-0306, яким визначено податкове зобов`язання в розмірі 77062,77 грн за платежем земельний податок, за податковий період 2023 року по належній йому земельній ділянці в АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що відповідачем всупереч вимогам ПК України було нараховано грошове зобов`язання за платежем земельний податок у вказаному періоді.

Звертає увагу на ту обставину, що пунктом 269.2 статті 269 ПК України передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування сплачують земельний податок в особливому порядку. Зокрема, такі умови визначені п.п. 4 п.297.1 ст.297 ПК України, якою передбачено, що такий суб`єкт господарювання звільняється від сплати земельного податку, якщо він використовує дану земельну ділянку для провадження господарської діяльності, за виключенням випадку надання ділянки в оренду.

Вказує на те, що він є платником єдиного податку 3 групи, а належна йому земельна ділянка використовується ним у своїй господарській діяльності як ФОП, що підтверджується відповідними документами та відповідає видам діяльності за КВЕД. Також здійснена ним господарська діяльність повністю відповідає цільовому призначенню нерухомого майна на ній розташованого, критій автостоянці.

Відтак, з посиланням на норми податкового законодавства позивач вказує на відсутність в ГУ ДПС у Волинській області правових підстав для нарахування йому грошового зобов`язання по сплаті земельного податку за 2023 рік та протиправність спірного податкового повідомлення-рішення. З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач у відзиві на позов заперечив позовні вимоги та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказав, що використання землі в Україні є платним. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Згідно даних державного земельного кадастру позивачу належить земельна ділянка площею 0,625 га в АДРЕСА_1 .

Нормами ПК України визначено особливий порядок нарахування та сплати земельного податку ФОП, які на спрощеній системі оподаткування. Платники податку звільняються від обов`язку сплати такого податку за умови використання земельної ділянки в своїй господарській діяльності. Однак, проведеним аналізом інформації, що міститься в ІС «Податковий блок» не підтверджено використання підприємцем даної земельної ділянки у своїй господарській діяльності згідно із КВЕД. Відтак, враховуючи вимоги п.297.1 ст.297 ПК України, позивач повинен сплачувати даний вид податку на загальних підставах. Вважає, що відповідачем у відповідності до норм ПК України нараховано земельний податок, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

У відповіді на відзив позивача ще раз підтримав доводи позову.

Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 2008 року, є платником єдиного податку 3 групи.

Основними видами діяльності за КВЕД є: 52.21 - допоміжне обслуговування наземного транспорту; 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11,77.12 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, вантажних автомобілів та інші види діяльності (а.с.7,11).

На праві приватної власності позивачу належить земельна ділянка площею 0,6251 га з кадастровим номером 0710400000:15:007:0030, за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки для розміщення і обслуговування власного приміщення (а.с.10).

Позивач є власником критої автостоянки площею 590,5 кв.м. та адміністративного приміщення площею 96.4 кв.м, які розташовані на вказаній земельній ділянці (а.с.10).

ГУ ДПС у Волинській області 24.04.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення № 1335090-2405-0306, яким позивачу визначено податкове зобов`язання в розмірі 77062,77 грн за платежем «земельний податок за 2023 рік по земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_1 » (а.с.8).

ОСОБА_1 не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його в судовому порядку.

Відповідно достатті 269 ПК Україниплатниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 цього Кодексувизначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За змістомпункту286.1 статті 286 ПК Українипідставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК Українивласники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом269.2 статті 269 ПК України визначено особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюютьсяглавою 1 розділу XIVцього Кодексу.

Відповідно до підпункту 4 пункту297.1. статті 297 ПК Україниплатники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених упункті 297.1 частини 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Основною умовою за якої земельний податок не нараховується, є використання земельних ділянок платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування).

Підставою для нарахування відповідачем спірного грошового зобов`язання по податку на землю за 2023 рік стала інформація наявна в базі даних контролюючого органу, на підставі якої було зроблено висновок про те, що позивач не використовує належну земельну ділянку у своїй господарській діяльності, що в свою чергу є підставою для нарахування відповідного податку.

Однак, з таким висновком відповідача суд не погоджується, враховуючи наступне.

Позивач є платником єдиного податку 3 групи.

Як вбачається із наявних в справі матеріалів, основним видом діяльності ОСОБА_1 є допоміжне обслуговування наземного транспорту, а всі інші види діяльності також пов`язані із наданням в оренду та обслуговуванням транспортних засобів.

Зокрема, підприємцем укладено договори про надання належних йому вантажних напівпричепів в оренду іншому підприємцю, який займається вантажними перевезеннями (а.с.13-15, 21-22,25-26,29-30,33-34,37-38,41-42,45-46,49-50,53-54).

Договір оренди був чинним протягом 2023 року, а його виконання підтверджується складеними актами прийманняпередачі транспортних засобів в оренду (а.с. 23,27,31,35,39,43,47,51,55) та актами здачі приймання робіт за січень-травень 2023 року (а.с.57-61).

Дані транспортні засоби в періоди між рейсами знаходяться та обслуговуються на належній позивачу земельній ділянці.

Із долучених до справи документів вбачається, що на належній позивачу земельній ділянці розташована крита автостоянка.

ФОП ОСОБА_1 укладено договір надання послуг зберігання (стоянки) транспортних засобів (а.с.13-15). На підтвердження умов його виконання надано акти здачі приймання робіт за січень-травень 2023 року (а.с.16-20).

При цьому умовами даного договору визначено, що місцем зберігання (стоянки) транспортних засобів є м. Ковель вул. Володимирська, 131 А.

Отримані від здійснення підприємницької діяльності доходи були відображені ним у встановленому порядку у поданих податкових деклараціях за 2023 рік (а.с.62-71).

Отже, враховуючи зазначене суд констатує, що підприємцем належна йому земельна ділянка та розташований на ній об`єкт нерухомості використовуються при здійсненні своєї господарської діяльності, яка відповідає обраним ним видам діяльності, що є підставою відповідно до п.п.4 п.297.1 ст.297 ПК України для звільнення його від сплати земельного податку за належну йому земельну ділянку.

За таких обставин суд вважає безпідставними доводи контролюючого органу, про те, що позивачем не виконано вимоги чинного законодавства по використанню земельної ділянки у своїй господарській діяльності, і що наявні підстави для нарахування грошових зобов`язань по даному податку на загальних підставах.

Суд зазначає, що фактично доводи відповідача ґрунтуються лише на тому, що укладені договори є сумнівними, позаяк є недоліки в оформленні документів.

З даного приводу слід зазначити, що вказані договори є чинними та у встановленому порядку недійсними не визнавались.

У даній справі відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами; відповідачем не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, про не виконання умов договору, укладеного позивачем.

Не можуть бути взяті до уваги судом посилання відповідача у відзиві на позов на наявність інформації у інформаційно-аналітичних базах контролюючого органу (ІС Податковий блок, Архів електронної звітності (ЄРПН) та інше), які не є доказом, що підтверджують або спростовують наявність підстав для нарахування чи звільнення від нарахування певного виду податку, а носять виключно інформаційний характер.

При цьому, наявні у документі недоліки не свідчать про невиконання укладеного договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено того, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка, яка розташована в АДРЕСА_1 не використовується ним у господарській діяльності, або що така земельна ділянка або належне на ній нерухоме майно здається в оренду, що в свою чергу є підставою для нарахування даного податку.

За таких обставин оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.04.2023 № 1335090-2405-0306 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов до задоволення.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області судовий збір у сумі 1073,00 грн, сплачений квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №57 від 28.06.2023 (а.с.5).

Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 139, 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Волинській області від 24.04.2023 № 1335090-2405-0306.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір у сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл., м. Луцьк, Київський м-н, 4, код ЄДРПОУ 44106679).

СуддяР.С. Денисюк