Постанова

від 16.01.2024 по справі 545/6315/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/6315/22 Номер провадження 22-ц/814/403/24Головуючий у 1-й інстанції Харабадзе К.Ш. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Дорош А.І., Пікуля В.П.,

за участю секретаря судового засідання Сальної Н.О.,

представника відповідача адвоката Іванової О.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 18 травня 2023 року

у справізапозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки

УСТАНОВИВ:

коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого прохав зобов`язати ОСОБА_2 укласти з ним договір купівлі-продажу в редакції, що додається до позовної заяви, а саме земельної ділянки площею 4,84 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5324084600:00:004:4800, яка знаходиться на території Рунівщинської сільської ради Полтавського району Полтавської області (за межами населеного пункту), власником якої є ОСОБА_2 згідно з державним актом серії ЯМ № 185146.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у вересні 2012 року до нього звернулася відповідач з проханням придбати у неї вищевказану земельну ділянку, оскільки їй терміново потрібні були кошти. Вони домовилися, що він передасть їй грошові кошти під розписку в розмірі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а вона, в свою чергу, передасть йому земельну ділянку відразу після відкриття ринку землі. 02 жовтня 2012 року він передав ОСОБА_2 125 921,80 грн, про що остання підписала і передала йому розписку. Однак, після відкриття ринку землі 01.07.2021 на підставі Закону України від 31 березня 2020 року № 552-ІХ, ОСОБА_2 до цього часу вказану земельну ділянку не передала, ухиляється від укладення у передбаченому законом порядку договору купівлі-продажу та продовжує на власний розсуд розпоряджатися земельною ділянкою, що у стало підставою звернення позивача до суду із в казаним позовом про зобов`язання ОСОБА_2 укласти з ним договір купівлі-продажу в редакції, що додана ним до позовної заяви.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 18 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки - відмовлено.

коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

Із вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі прохав рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача, а саме стягнути 992,40 грн судовий збір за подачу позову та 1488,60 грн за подачу апеляційної скарги.

Вказував, що суд першої інстанції не прийняв до уваги рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09.02.2022 та постанову Полтавського апеляційного суду від 31.05.2022 у справі № 545/4079/21 та встановлені ними обставини, що мають преюдиційне значення для розгляду даної справи. Місцевий суд дійшов хибного висновку, що розписка від 02.10.2012 не створює правових наслідків для сторін щодо зобов`язання відповідача укласти договір, крім того, в розписці вказано достатня кількість інформації, що ідентифікує земельну ділянку, а саме зазначено номер державного акту на право власності на земельну ділянку. Вважає, що після тримання грошових коштів згідно з даною розпискою у відповідачки виник обов`язок укласти з ним договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, тому має місце невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи. Суд не застосував поряд із статтею 640 ЦК України, статтю 642, яка, на думку позивача мала б бути застосована, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.

Також, в апеляційній скарзі скаржник вказував, що не підлягала задоволенню судом першої інстанції і вимога відповідачки про стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи;

28.08.2023 від представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Іванова О.І., до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення процесуального строку на його подачу.

Щодо заявленого клопотання апеляційний суд зазначає наступне.

В ухвалі Полтавського апеляційного суду від 26.07.2023 про відкриття апеляційного провадження у даній справі, апеляційним судом було встановлено процесуальний строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу - протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали разом із копією апеляційної скарги.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копію ухвали Полтавського апеляційного суду від 26.07.2023 разом із копією апеляційної скарги отримано відповідачем ОСОБА_2 17.08.2023.

Правила обчислення процесуальних строків визначені у статтях 123-124 ЦПК України.

Так, Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. (ч. 1 ст. 123 ЦПК України)

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. (ч. 3 ст. 124 ЦПК України)

Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. (ч. 5 ст. 124 ЦПК України).

З урахуванням правил обчислення процесуальних строків, 10-денний строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу припадав на вихідний день 27.08.2023, тому останнім днем слід вважати перший після нього робочий день, тобто 28.08.2023.

Таким чином, відзив на апеляційну скаргу поданий стороною відповідача в межах визначеного судом процесуального строку та підстави для його продовження у порядку ст. 127 ЦПК України не вбачається.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Іванова О.І., прохала апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Прохала стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 4000 грн відповідно до акту прийому передачі № 2 від 28.08.2023 до Договору про надання правової допомоги № 2101 від 21.01.2022 та квитанції на оплату юридичних послуг № 101 від 28.08.2023 на вказану суму.

Щодо процесуальної можливості розгляду справи апеляційним судом за відсутності учасників справи, що у судове засідання не з`явились.

Відповідно дост.372ЦПКУкраїнисуд апеляційноїінстанціївідкладаєрозгляд справивразінеявки усудовезасіданняучасника справи,щодоякогонемає відомостейпроврученняйому судовоїповістки,абозайого клопотанням,колиповідомленіним причининеявкибудевизнано судомповажними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно зч.3ст.211ЦПКУкраїни учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Позивач ОСОБА_1 (скаржник) та його представник за довіреністю ОСОБА_3 (довіреність на представництво інтересів строком до 14.04.2024, а.с. 29) у судове засідання 16.01.2024 не з`явились, будучи належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи.

ОСОБА_1 повідомлений про судове засідання 16.01.2024 шляхом надіслання судової повістки на адресу: АДРЕСА_1 , що зазначена в апеляційній скарзі. Поштове відправлення повернулось без вручення адресату з причини: «адресат відсутній за вказаною адресою». Іншої адреси чи відомостей про зміну адреси фактичного проживання ОСОБА_1 не повідомляв апеляційному суду.

ОСОБА_3 повідомлений про судове засідання 16.01.2024 шляхом надіслання судової повістки на адресу: АДРЕСА_2 . Поштове відправлення повернулось без вручення адресату з причини: «адресат відсутній за вказаною адресою». Іншої адреси чи відомостей про зміну адреси фактичного проживання ОСОБА_3 не повідомляв апеляційному суду.

ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_3 не є зареєстрованими користувачами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», власної електронної адреси не повідомляли суду.

ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_3 додатково повідомлені апеляційним судом про судове засідання 16.01.2024 в телефонному режимі, про що в матеріалах справи наявна телефонограма від 04.01.2024, а також шляхом надіслання SMS-повідомлення на мобільні телефони: НОМЕР_1 ( ОСОБА_1 ), НОМЕР_2 ( ОСОБА_3 ) (довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber» наявні в матеріалах справи).

За таких обставин, враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 , який ініціював апеляційне провадження, обізнаний про перегляд справи апеляційним судом, клопотав про відкладення розгляду справи у попередніх засіданнях, що призначались апеляційним судом, однак, будучи належним чином повідомлений про судове засідання 16.01.2024, до апеляційного суду не з`явився, як особисто, так і не забезпечив участі свого представника, про причини неявки суд не повідомляв, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що неявка останнього не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

встановлені судомпершої інстанціїта неоспореніобставини,а такожобставини,встановлені судомапеляційної інстанції,і визначенівідповідно доних правовідносини;доводи,з якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Місцевим судом установлено, що 02 жовтня 2012 ОСОБА_2 підписано розписку з таким змістом: « ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Полтавським РВ УМВС України в Полтавській області 17 грудня 2005 року Полтавського району, Полтавської області, ідентифікаційний код № НОМЕР_4 одержала повністю оплату за мій земельний пай, ДЕРЖАВНИЙ АКТ на право власності на земельну ділянку Серія ЯМ № 185146 (4,84 га) від 27 грудня 2010 року від ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_5 виданий Полтавським РВ УМВС України в Полтавській області 26 жовтня 1996 року, проживає в с. Рунівщина, Полтавського району, Полтавської області, ідентифікаційний код № НОМЕР_6 , жодних претензій в фінансових питаннях до нього не маю» (а.с. 10).

Позивач стверджує, що 02.10.2012 позивач передав ОСОБА_2 125 921,80 гривень за земельний пай, однак в розписці про зазначені обставини не зазначено, не вказано про одержання грошових коштів в розмірі 125 921,80 гривень, не зазначено конкретної суми грошових коштів. Позивач сам зауважує, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було. У розписці не вказано, що відповідач продав позивачу належну земельну ділянку, не вказана інформація про земельну ділянку (кадастровий номер, місце розташування), не містить наміру на продаж земельної ділянки позивачу та будь-яких зобов`язань щодо продажу її відповідачем у майбутньому, строків передачі земельної ділянки у зв`язку з її продажем, не встановлюється факт передачі позивачем відповідачу відповідної кількості грошових коштів за продану земельну ділянку, не містить всіх істотних умов договору.

Станом на дату складання розписки 12.10.2012 чинне земельне законодавство не дозволяло відчуження земель сільськогосподарського призначення.

Розписка від 02 жовтня 2012 року, вчинена ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст. ст. 635, 640, 655, 657 ЦК України не містить елементи договору купівлі-продажу земельної ділянки, попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки, не містить всіх істотних умов договору купівлі-продажу земельної ділянки, і не створює правових наслідків для сторін щодо зобов`язання відповідача укласти з позивачем договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Встановивши вказані обставини місцевий суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у справі в розмірі 5000 грн, місцевий суд виходив з того, з метою отримання правничої допомоги щодо ведення зазначеної справи між відповідачем ОСОБА_2 та адвокатом Івановою Оленою Ігорівною було укладено Договір про надання правової допомоги № 2101 від 21.01.2022. Як вбачається з акту приймання-передачі № 1 до Договору на надання правничої допомоги № 2101 від 21.01.2022 адвокат виконав, а клієнт прийняв послуги: вивчення документів, судової практики та планування заходів необхідних для вирішення питання щодо зобов`язання укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки 4 години; збирання доказів до матеріалів відзиву на позовну заяву 1 години; складання та підготовка відзиву на позовну заяву 4 години; друк відзиву на позовну заяву, звіряння копій документів 1 години. Всього 10 годин. Згідно з умовами Договору розмір гонорару, виходячи із розрахунку 500 гривень 00 копійок за одну годину роботи адвоката, складає 5 000 гривень. Згідно з квитанціє на оплату юридичних послуг № 74 від 27.01.2023 ОСОБА_2 було сплачено за юридичні послуги за договором № 2101 від 21.01.2022 5 000 гривень. Стороною позивача в судовому засіданні не заявлялося клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Враховуючи вище викладене, місцевий суд дійшов висновку, що сума витрат відповідачки на правничу допомогу у справі в розмірі 5 000 гривень є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

З позовної заяви вбачається, що як на фактичні підстави позову позивач посилався на те, що між ним та відповідачкою у вересні 2012 року виникли правовідносини щодо придбання у майбутньому належної відповідачці на праві приватної власності земельної ділянки, у зв`язку із чим 02.10.2012 він передав, а ОСОБА_2 одержала 125921,80 грн, про що останньою було складено розписку.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Істотними умовами договору купівлі-продажу нерухомості є предмет, ціна, строк дії договору та інші умови, які сторони бажають визначити та які не суперечать вимогам чинного законодавства. Ціну основного договору сторони виражають у грошовій одиниці України гривні, також можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (ст. ст. 524, 533 ЦК України).

Договір купівлі-продажуземельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 657 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 635 ЦК України попереднім єдоговір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договірукладається уформі,встановленій дляосновного договору,а якщоформа основногодоговору невстановлена,-у письмовійформі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Частиною 4 статті 635 ЦК України визначено, що договір пронаміри (протоколпро наміритощо),якщо вньому немаєволевиявлення сторінщодо наданняйому силипопереднього договору,не вважаєтьсяпопереднім договором.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін.Сторони таінші особи,які берутьучасть усправі,мають рівніправа щодоподання доказів,їх дослідженнята доведенняперед судомїх переконливості.Кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надаєоцінку якзібраним усправі доказамв цілому,так ікожному доказу(групіоднотипних доказів),який міститьсяу справі,мотивує відхиленняабо врахуваннякожного доказу(групидоказів).(ст.ст.12,81,89 ЦПКУкраїни)

Згідно з ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).

З матеріалів справи слідує, що на підтвердження фактичних підстав позову позивачем було надано лише оригінал розписки, датованої 02.10.2012, що містить підпис ОСОБА_2 .

Розписка за своєю правовою природою не є формою договору, не замінює собою договір, оскільки містить лише підпис однієї особи.

Надана позивачем розписка не є попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки в майбутньому.

З аналізу норми статті 1048 ЦК України вбачається, що законодавець чітко визначив правову природу правовідносин, що можуть бути підтверджені розпискою - правовідносини позики.

Надаючи оцінку змісту розписки від 02.10.2012, місцевий суд вірно зазначив, що в ній не зазначені обставини, на які посилався позивач, не вказано про одержання грошових коштів в розмірі 125 921,80 гривень, не зазначено конкретної суми грошових коштів; розписка не містить елементи договору купівлі-продажу земельної ділянки, попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки, не містить всіх істотних умов договору купівлі-продажу земельної ділянки, і не створює правових наслідків для сторін щодо зобов`язання відповідача укласти з позивачем договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Тобто, зі змісту розписки неможливо встановити дійсну правову природу правовідносин, що виникли між сторонами та зумовили її написання відповідачкою, а застосування висловлювання у тексті розписки: «одержала повністю оплату за земельний пай..» свідчить про іншу правову природу правовідносин, ніж ту, про яку вказував позивач.

Розписка не є належним доказом на підтвердження виникнення у відповідачки перед позивачем договірного обов`язку з укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5324084600:00:004:4800 у майбутньому.

Щодо доводів скаржника про неврахування преюдиційних обставин

Як вбачається з даних рішень, у грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області із позовом (справа № 545/4079/21) до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів у порядку ст. 1212 ЦК України, який обґрунтовано тим, 02.10.2012 він передав відповідачці грошові кошти в сумі 125 921,80 гривень за земельну ділянку сільськогосподарського призначення (земельний пай) площею 4,84 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 5324084600:00:004:4800, однак відповідачка зазначену земельну ділянку не передала йому, а також не повернула отримані грошові кошти.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 09.02.2022, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 31.05.2022 у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів відмовлено (а.с. 12-17).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.Преюдиціюутворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Факт належності відповідачці на підставі державного акту серії ЯМ № 185146 земельної ділянки площею 4,84 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5324084600:00:004:4800, яка знаходиться на території Рунівщинської сільської ради Полтавського району Полтавської області (за межами населеного пункту) не є преюдиційною обставиною, а є оцінкою судом доказів у справі. При цьому, у даній справі сторонами не заперечувався даний факт.

Відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу сторонами не заперечувалась у справі, про що суд першої інстанції зазначив в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Не є преюдиційною обставиною зазначення судами у справі № 545/4079/21 про те, що «встановлені судами факти свідчать, що між сторонами виникли договірні правовідносини», оскільки є правовою оцінкою судами обставини отримання відповідачкою коштів за розпискою, що не впливає на правильність висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Щодо обраного позивачем способу юридичного захисту.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач обрав спосіб захисту свого права та інтересу шляхом зобов`язання відповідача укласти договір.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З правовоюпозицією щодоможливості наданнясудового захистуза позовноювимогою «прозобов`язанняукласти договіру певнійредакції» погодивсяВерховний СудУкраїни упостанові №15/095від 27.05.2015у справі№ 924/1134/14лише у випадку якщо укладення такого договору є зобов`язанням відповідача в силу закону та якщо позивачем надано проєкт договору.

У даній справі, що переглядається, обов`язку укласти договір у відповідача не виникає в силу закону. Тому,враховуючи принципсвободи договоруу цивільномусудочинстві,визначений устатті 627ЦК України,відповідно доякого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини, обраний позивачем спосіб захисту не є належним.

Таким чином, обраний позивачем спосіб правового захисту суперечить закону, оскільки порушує принцип свободи договору.

Враховуючи викладене, місцевий суд вірно відмовив у задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги правильності висновків місцевого суду не спростували.

В частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 5000 грн, апеляційна скарга не містить жодних доводів і заперечень, тому підстави для перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині відсутні.

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно зп.1ч.1ст.374ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного перегляду справи, відсутні.

Щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Згідно зч.ч.1,2ст.137ЦПК України витрати,пов`язані зправничою допомогоюадвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави. Зарезультатами розглядусправи витратина правничудопомогу адвокатапідлягають розподілуміж сторонамиразом ізіншими судовимивитратами.Для цілейрозподілу судовихвитрат: 1)розмір витратна правничудопомогу адвоката,в томучислі гонораруадвоката запредставництво всуді таіншу правничудопомогу,пов`язану зісправою,включаючи підготовкудо їїрозгляду,збір доказівтощо,а такожвартість послугпомічника адвокатавизначаються згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги тана підставівідповідних доказівщодо обсягунаданих послугі виконанихробіт таїх вартості,що сплаченаабо підлягаєсплаті відповідноюстороною аботретьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язаніці витратиз розглядомсправи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки, адвокат Іванова О.І. прохала стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 4000 грн відповідно до акту прийому передачі № 2 від 28.08.2023 до Договору про надання правової допомоги № 2101 від 21.01.2022 та квитанції на оплату юридичних послуг № 101 від 28.08.2023 на вказану суму.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів відповідача у справі у суді апеляційної інстанції здійснювалось адвокатом Івановою ОленоюІгорівною на підставі укладеного Договору про надання правової допомоги № 2101 від 21.01.2022 (витяг з договору а.с. 47-48) та ордеру № 1163627 від 28.08.2023, доданого до відзиву.

28.08.2023 адвокатом Івановою Оленою Ігорівною подано до Полтавського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 18 травня 2023 року.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначено орієнтовну суму витрат відповідача у суді апеляційної інстанції 4000 грн за складення заперечення.

До відзиву на апеляційну скаргу долучено Акт приймання-передачі № 2 до Договору на надання правничої допомоги, відповідно до якого адвокат виконав, а клієнт прийняв наступні послуги: вивчення рішень першої інстанції, судової практики та планування заходів, необхідних для визначення правової позиції 3 години; складання тапідготовка апеляційноїскарги - 4 години; друк апеляційноїскарги тадодатків донеї,завіряння копійдокументів - 1 година. Всього: 8 (вісім) годин. Згідно з умовами Договору розмір гонорару, виходячи із розрахунку 500,00 грн за одну годину роботи адвоката складає: 8 год * 500,00 грн. = 4 000,00 грн. Узгоджена загальна сума наданих послуг правової допомоги становить 4 000,00 грн. Клієнт жодних претензій до Адвоката щодо наданої правової допомоги не має.

Згідно з квитанцією на оплату юридичних послуг № 101 від 28.08.2023 ОСОБА_2 сплатила адвокату Івановій О.І. за юридичні послуги за договором 4 000 грн.

Від сторони позивача у справі не надходило клопотання про зменшення витрат відповідача на оплату правничої допомоги адвоката відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, що виключає оцінку суми з точки зору співмірності таких витрат.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що зазначена в Акті приймання-передачі № 2 до Договору на надання правничої допомоги послуга: «складання та підготовка апеляційної скарги; друк апеляційної скарги та додатків до неї, завіряння копій документів» фактично не надавалась, оскільки відповідачка не є апелянтом у справі. Фактично адвокатом відповідачки у справі було складено і подано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, що є реальними витратами відповідача на правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції, які підлягають відшкодуванню.

За написання відзиву на апеляційну скаргу, з урахуванням участі адвоката Іванової О.І. у судових засіданнях 23.11.2023 та 16.01.2024 під час перегляду справи апеляційним судом, обґрунтованим та пропорційним буде стягнення з позивача на користь відповідачки витрат у сумі 2 000 грн, понесених останньою на професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції, що еквівалентно узгодженій між сторонами договору про правничу допомогу вартості чотирьох годин роботи адвоката.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 18 травня 2023 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції у сумі 2 000 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 січня 2024 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді А.І. Дорош

В.П. Пікуль