Рішення

від 15.01.2024 по справі 320/2944/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2024 року 320/2944/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного судузвернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з адміністративним позовом до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить:

- визнати протиправним рішення від 29.10.2021 №104250008890 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку;

- зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто з 26.10.2021.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2022 здійснено заміну відповідача - Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548) (далі - ГУ ПФУ у Київській області, відповідач).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має статус особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), а тому має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку з врахуванням пільг.

Втім, як зазначає позивач, йому було відмовлено у задоволенні вказаної заяви, з підстав не надання достатніх документів, які б підтверджували факту проживання або того, що позивач працював на територіях радіоекологічного забруднення.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії протиправною та необґрунтованою, оскільки досягнув відповідного віку, має необхідний страховий стаж, а факт проживання та перебування у трудових відносинах позивача в зоні гарантованого добровільного відселення підтверджується первинним документами.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що за результатами вивчення долучених позивачем до заяви документів встановлено, що до його страхового стажу не зараховано періоди роботиздійснення підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплату внесків до ПФУ. Також записи в трудовій книжці позивача потребують уточнення, а саме періоди роботи ОСОБА_1 з 29.08.1986 по 01.04.1993, 01.04.1993 по 03.09.1995 потребують уточнюючих документів із зазначенням місця розташування підприємства, про що було повідомлено позивачу.

З огляду на наведене, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .

24.06.1997 Київською міською державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4) серії НОМЕР_2 .

26.10.2021 позивач звернувся до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796.

За результатами розгляду вказаної заяви ГУ ПФУ у Київській області було прийнято рішення від 29.10.2021 №104250008890 про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах.

Зокрема, підставою прийняття вказаного рішення стало те, що:

1) до страхового стажу не зараховано періоди роботи здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплату внесків до ПФУ;

2)періоди роботи ОСОБА_1 з 29.08.1986 по 01.04.1993, 01.04.1993 по 03.09.1995 потребують уточнюючих документів із зазначенням місця розташування підприємства.

Також, згідно вказаного рішення, страховий стаж позивача становить 31 рік 11 місяців 20 днів.

Вважаючи таке рішення неправомірним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 (далі Закон №1058).

Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Аналіз вказаного дає суду підстави стверджувати, що право на призначення пенсії за віком у період із 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року мають ті особи, які досягли 60-річного віку та мають страховий стаж не менше 28 років.

У той же час, згідно із частиною другою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII) особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за три роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.

Таким чином, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за три роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Разом із цим, суд ураховує, що згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Зі змісту оскаржуваного рішення від 29.10.2021 №104250008890 слідує, що ГУ ПФУ в Київській області обчислено позивачу страховий стаж на рівні 31 рік11 місяці 20 днів.

Разом із цим, у спірному рішенні вказано про те, що документами не підтверджено право позивача на зниження пенсійного віку на 5 років, оскільки:

-до страхового стажу не зараховано періоди роботи здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплату внесків до ПФУ;

-періоди роботи ОСОБА_1 з 29.08.1986 по 01.04.1993, 01.04.1993 по 03.09.1995 потребують уточнюючих документів із зазначенням місця розташування підприємства

Досліджуючи підстави, які покладені відповідачем в основу спірного рішення та матеріалами справи, суд звертає увагу на таке.

Пунктом 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501, в редакції, чинній на час видачі позивачу посвідчення серії НОМЕР2 (далі - Порядок № 501) визначено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 501 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про cтатус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та видачі посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих визначено Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551 (далі - Порядок № 551) в редакції, чинній на даний час.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 551 посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Згідно із частиною третьою статті 65 Закону № 796-XII посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Із системного аналізу статей 9, 14, частини третьої статті 65 Закону № 796-XII убачається, що основним доказом проживання, роботи або навчання на території зони радіоактивного забруднення чи участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є дійсне, ніким не оскаржене чи/або не скасоване посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи або посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке є підставою для встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 344/9789/17, від 28 березня 2018 року у справі № 333/2072/17, від 08 травня 2018 року у справі № 708/1022/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 212/12245/13-а.

Матеріалами справи встановлено, що позивач має посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 1986 (категорія 4). Ця категорія та посвідчення потерпілого надається за умови проживання у зонах посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років.

Суд зазначає, що посвідчення позивача є дійсним та доказів позбавлення її статусу потерпілої особи судом не встановлено, відповідачем відповідних доказів надано не було.

Отже, враховуючи те, що в ході розгляду справи підтверджено обставини проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю більше 4 років належними та допустимими доказами, суд уважає за необхідне визнати протиправним рішення від 29.10.2021 №104250008890 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку,у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю їх прийняття.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто з 26.10.2021, суд зазначає таке.

Згідно із частиною другою статті 55 Закону №796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за три роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Тобто, початкова величина знищення пенсійного віку 2 роки застосовується тільки до тих осіб, які постійно проживали або постійно працювали у зоні посиленого радіоекологічного контролю у період з 26.04.1986 по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

В іншому ж випадку, особи, які станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за три роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Судом установлено, що позивач проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 більше 4 років (період з 18.07.1986 по 05.06.1991).

При цьому, страховий стаж позивача становить 31 рік 11 місяців 20 днів.

Таким чином, ураховуючи положення частини другої статті 55 Закону №796-XII позивач має право на зниження пенсійного віку на 5 років.

Із урахуванням положень статті 26 Закону №1058-IV, ураховуючи дату народження позивача 29.04.1966 та з урахуванням права на зменшення пенсійного віку на 5 років, позивач має право на вихід на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років з 29.04.2021, тобто в 55 років.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії віком, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально, суд уважає, що у цьому випадку у суб`єкта владних повноважень відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Щодо дати, з якої позивачці слід призначити пенсію, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня;

У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу, пенсія, обчислена відповідно до статті 29 цього Закону, призначається з дня, що настає за останнім днем повного місяця відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано до страхового стажу.

Таким чином, оскільки позивач досяг пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком - 55 років, 29.04.2021, із заявою про призначення пенсії звернувся26.10.2021, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, отже пенсія має бути призначена їй з дня звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто з 26.10.2021.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Втім, відповідачем належних доказів, які б спростовували твердження позивача, до суду не надано.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 992 40 грн.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення від 29.10.2021 №104250008890 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.

Зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто з 26.10.2021.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яності дві) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.