Ухвала

від 17.01.2024 по справі 320/46061/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

17 січня 2024 року місто Київ № 320/46061/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., ознайомившись із матеріалами адміністративної справи

за позовом Державного підприємства «БОРИСПІЛЬСЬКЕ»

доБориспільської міської ради

третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «ТОПОЛЬ-С»

провизнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство «БОРИСПІЛЬСЬКЕ» (далі - позивач) з позовом до Бориспільської міської ради (далі - відповідач), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОПОЛЬ-С», в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати Рішення Бориспільської міської ради Київської області V скликання від 25.01.2007 №1050-10-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення на умовах оренди земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОПОЛЬ-С» під будівництво офісно-складського комплексу по вул. Запорізькій на території військового радгоспу Бориспільський в м. Борисполі;

- зобов`язати Бориспільську міську раду Київської області повернути позивачу в натурі земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0056, площею 9,0 га.

Згідно конверту, долученого до матеріалів справи, позовна заява надійшла до суду в липні 2023 року. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №320/46061/23 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Публічно-правовий спір у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до ст. 133 Господарського кодексу України (далі - ГК України) основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Статтею 395 ЦК України визначено, що речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Статтею 396 ЦК України передбачено порядок захисту речових прав на чуже майно, а саме: особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Статтею 393 глави 29 ЦК України визначений такий спосіб захисту прав особи, як визнання незаконним правового акта, що порушує право власності. Вказаною статтею передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач не погоджується з Бориспільської міської ради Київської області V скликання від 25.01.2007 №1050-10-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення на умовах оренди земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОПОЛЬ-С» під будівництво офісно-складського комплексу по вул. Запорізькій на території військового радгоспу Бориспільський в м. Борисполі.

Визначення поняття суб`єкта владних повноважень міститься у п. 7 ч. 1 ст. 19 КАС України, згідно якої суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб, а також органів, яким законом надане право на представництво інтересів інших осіб, з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При цьому критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Органи місцевого самоврядування можуть бути як суб`єктами приватних правовідносин, так і суб`єктами публічних правовідносин. Причому правовий статус державних чи місцевих органів влади визначається виключно нормами публічного права, незалежно від того, які права публічно-правового характеру (цивільні чи публічні) вони мають намір реалізувати.

Статтею 80 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом ст. 2 та 5 ЗК України органи місцевого самоврядування при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб`єктом земельних відносин.

У відносинах, які склалися між учасниками справи, міська рада як власник землі вільна у виборі суб`єкта щодо передачі земельної ділянки в приватну власність у порядку, визначеному законом та не здійснює при цьому владні управлінські функції. Тому предметом позову є саме перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, що не є предметом розгляду за правилами КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішення).

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 363/2449/14-а, від 24.04.2018 у справі №401/2400/16-ц.

Суд звертає увагу, що у постанові від 21.05.2020 у справі № 826/16196/18 Верховний Суд зазначив, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Отже, аналізуючи вищевказане, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної особи виникло (припинилось) право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 19 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права користування землею ділянкою третіми особами та вчинення цими особами будь-яких дій щодо вказаної земельної ділянки, яка належить на праві власності - в тому числі і подання документів щодо зміни цільового призначення земельної ділянки), що виникло (припинилось) в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Водночас, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення фізична особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, в тому числі і зміна цільового призначення земельної ділянки, яка належить на праві власності, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач, звертаючись до суду, мав на меті захистити у визначеному законом порядку право щодо користування земельною ділянкою, у здійсненні якого, на переконання позивача, відповідачем протиправно прийнято оскаржуване рішення. При цьому, оскаржуване рішення безпосередньо стосується майнових прав та інтересів позивача.

Таким чином, позивач, звертаючись до суду, мав намір вирішити питання про захист цивільного права постійного користування на земельну ділянку, отже спір у цій справі не має ознак публічно-правового і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відтак, враховуючи зміст спірних відносин між сторонами щодо права користування земельною ділянкою, виник спір про право цивільне, і подальше оспорювання права оренди на спірну земельну ділянку не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права оренди на земельні ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2023 у справі №500/3487/20.

Таким чином, заявлений до вирішення адміністративного суду спір має приватноправовий характер, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі, роз`яснивши при цьому позивачу, що розгляд цих вимог повинен здійснюватися за правилами ГПК України.

Керуючись статтями 170, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №320/46061/23 за позовом Державного підприємства «БОРИСПІЛЬСЬКЕ» до Бориспільської міської ради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОПОЛЬ-С» про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

2. Роз`яснити позивачу, що розгляд зазначених позовних вимог має здійснюватися у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

3. Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

4. Копію ухвали разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Марина Білоноженко