Рішення

від 16.01.2024 по справі 340/9023/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/9023/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дегтярьової С.В. розглянувши адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ 43995486)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 14.07.2023 року №221537-2410-1128-UA35080030000042560 яким ОСОБА_1 нараховано суму податкового зобов`язання із сплати земельного податку в розмірі 162854,01 грн.

Ухвалою судді від 03.11.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.35).

Позов мотивовано тим, що з моменту створення ним Фермерського господарства «Степ», обов`язки землекористувача земельної ділянки, яка була надана позивачу у постійне користування для ведення (селянського) фермерського господарства, здійснює вказана юридична особа, до якої перейшов податковий обов`язок зі сплати земельного податку за користування відповідною земельною ділянкою. З моменту реєстрації Фермерським господарством «Степ» сплачувався земельний податок за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3520355400:02:002:9000 площею 43,8 га, рілля. Відтак позивач вважає прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову (а.с.42-43). Відповідач стверджує, що на підставі державного акту на право постійного користування землею позивач є користувачем земельної ділянки площею 43,8 га, з цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства (кадастровий номер 3520355400:02:002:9000), розташованої на території Новопразької селищної ради. Вказує, що відповідно до ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Представник відповідача зазначає, що доводи позивача щодо втрати статусу землекористувача вказаною земельною ділянкою позивачем з моменту реєстрації фермерського господарства «Каштан» не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства. Доводячи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у ній матеріалами, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 на підставі розпорядження Олександрійської районної держадміністрації Олександрійського району Кіровоградської області від 28.06.1996 р. №267р надана у постійне користування земельна ділянка площею 48,3 га, для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії КР №00145 від 25.11.1996 року (а.с.47).

30.12.1996 року здійснено державну реєстрацію Фермерського господарства «Степ» (код ЄДРПОУ 23898624), засновником та головою якого є ОСОБА_1 - позивач у даній справі.

Позивач зазначає, що земельна ділянка площею 48,3 га передана засновником у користування Фермерському господарству «Степ» при його створенні та використовується господарством з дня державної реєстрації.

З додатку 1 «Відомості про наявність земельних ділянок» до поданої Фермерським господарством «Степ» до контролюючого органу податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік вбачається, що у користуванні Фермерського господарства «Степ» перебуває, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 3520355400:02:002:9000, оформлена державним актом на право постійного користування землею. У податковій декларації Фермерським господарством «Степ» нараховано відповідні податкові зобов`язання платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік, в тому числі плату за землю (а.с.17).

14.07.2023 Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення рішення №221537-2410-1128-UA35080030000042560, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з платежу земельний податок з фізичних осіб за цю ж земельну ділянку за 2023 рік у розмірі 162854,01 грн. (а.с.14).

Позивач вважає, що відповідачем протиправно не враховано, що на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення користування земельною ділянкою здійснює Фермерське господарство «Степ», яке сплачує за це відповідні платежі до бюджету.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з визначеннями термінів у підпунктах 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України:

земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу);

землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.

Відповідно до статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Згідно з абзацом першим пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України станом на момент отримання ОСОБА_2 землі у постійне користування визначав Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 грудня 1991 року №2009-XII(далі - Закон №2009-XII).

Надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому статтею 5 Закон №2009-XII).

Відповідно до статті 9 Закону №2009-XII після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію.

Відповідно до статті 9 Закону №2009-XII після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

З комплексного аналізу вказаних норм статей Закону №2009-XII можна зробити висновок, що після набуття права власності або користування земельною ділянкою фермерське господарство мало бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набувало статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснювало фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі №704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі №695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі №628/776/18).

Таким чином, з моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття прав юридичної особи таке господарство набувало як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступав не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц (провадження №14-533цс18).

Тобто, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Відповідна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду №922/989/18 від 23.06.2020.

Беручи до уваги, що земельна ділянка з кадастровим номером 3520355400:02:002:9000, площею 48,3 га, фактично перебуває у користуванні саме юридичної особи Фермерського господарства "Степ", а фізична особа, яка її отримала з цільовим призначенням "для ведення селянського (фермерського) господарства", здійснює на ній діяльність не особисто, а через створену ним юридичну особу, відповідно земельний податок підлягає сплаті фактичним землекористувачем - фермерським господарством, до якого перейшли права й обов`язки землекористувача. Як встановлено судом, Фермерське господарство "Степ" є платником єдиного податку четвертої групи, в тому числі сплачує земельний податок за використання земельної ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:002:9000, площею 48,3 га.

Окрім цього, відповідачем вирахувано земельний податок в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (1357116,62 грн. х 12% = 162854,01 грн.) на підставі рішення Новопразької селищної ради Олександрійського району від 23.06.2022 року №647, як суб`єкту господарювання, у якого перебуває земельна ділянка у постійному користуванні.

Згідно п.274.2. ст.274 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності).

Згідно ст.55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідачу достеменно відомо використання земельної ділянки фермерським господарством та не доведено того, що позивач є суб`єктом господарювання в розумінні вказаних норм, а тому застосування ставки земельного податку в розмірі 12% за рішенням Новопразької селищної ради Олександрійського району від 23.06.2022 року №647 є безпідставним.

Відтак податкове повідомлення-рішення від 14.07.2023 року №221537-2410-1128-UA35080030000042560 яким ОСОБА_1 нараховано суму податкового зобов`язання із сплати земельного податку в розмірі 162854,01 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1628,56 грн., а тому суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області №221537-2410-1128-UA35080030000042560 від 14.07.2023 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з платежу "земельний податок з фізичних осіб" за 2023 рік у розмірі 162854,01 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на сплату судового збору у розмірі 1628,56 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 43995486).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА