Ухвала

від 18.01.2024 по справі 380/28897/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

18 січня 2024 рокусправа №380/28897/23Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кухар Н.А., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДБУДТРАНС" до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕДБУДТРАНС" з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8444450/43566272, №8444452/43566272, №8444451/43566272, №8444449/43566272, відповідача1 Головне управління ДПС у Львівській області;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.04.2023 №32132/43566272/2, №32108/43566272/2, №32107/43566272/2, №32106/43566272/2, відповідача1 Головне управління ДПС у Львівській області;

- зобов`язати відповідача2 - Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні: податкову накладну №1 (на загальну суму 200000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33333,33 грн.), податкову накладну №5 (на загальну суму 150 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 25000,00 грн.), податкову накладну №4 на загальну суму 150 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 25000,00 грн.), податкову накладну №3 на загальну суму 150 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 25000,00 грн.) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДБУДТРАНС" в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою її подання;

- судові витрати по розгляду даної справи покласти пропорційно на відповідачів.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня одержання ухвали усунути наведені у ній недоліки, шляхом подання до суду:

- уточненої позовної заяви із зазначенням дати рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які оскаржуються позивачем;

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску суду щодо визнання протиправними і скасування рішень №8444450/43566272, №8444452/43566272, №8444451/43566272, №8444449/43566272;

- доказ сплати судового збору для звернення до суду із даним позовом у розмірі 18788,00 грн.

Представник позивача подала заяву про усунення недоліків позовної заяви до якої долучила заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, де зазначила наступне. Рішення №8444450/43566272, №8444452/43566272, №8444451/43566272, №8444449/43566272 про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято Відповідачем 16.03.2023 року. На вказані рішення Позивачем було подано скаргу до Державної податкової служби. 28.04.2023 року Державною податковою службою України було прийнято рішення за результатами скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, та відмовлено в задоволенні скарги.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів(частина друга).

З введенням воєнного стану по всій території України, серйозно вплинуло на діяльність підприємства, на ОСОБА_1 , як на керівника, збільшилось навантаження роботи, оскільки частина працівників призовного віку було мобілізовано, діяльність ТзОВ «ЄДБУДТРАНС» потребує кваліфікованих працівників з вмінням та навичками роботи з спеціальною технікою, велику частину робіт змушений був виконувати самостійно з метою дотримання умов передбачених угодами з контрагентами, з метою отримання фінансування, яке значно скоротилось та виплати належною заробітної плати працівниками та сплати податків.

Таким чином, пропущення строку, відбулось через об`єктивні причини, а саме винних дій директора ТзОВ «ЕДБУДТРАНС», що відбулись через зовнішній фактор, а саме введення воєнного стану, криза у виконанні робіт працівниками, масова мобілізація що фактично призупинила діяльність підприємства, аварійні відключення електроенергії та інші фактори.

Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Наведена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, водночас, передбачаючи можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальними нормами, якими встановлено окремий порядок захисту порушених прав платників податків, в тому числі і в судовому порядку, є норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацами першим-третім пункту 56.18 зазначеної статті визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Застосування норм пунктів 56.18, 56.19 статті 56, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України в системному зв`язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов`язань.

В постанові від 24.04.2020 року у справі №520/6895/19 Верховний Суд, застосовуючи наведені норми, зробив висновок, що законодавець в абзаці першому пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України під висловом «або інше рішення контролюючого органу» розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов`язання платника податків.

Отже, Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України.

Таким чином, рішення податкових органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) шестимісячний строк з дня вручення платнику податків відповідного рішення за умови, якщо він не скористався досудовим порядком вирішення спору;

б) тримісячний строк з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

в) шестимісячний строк з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України.

В ухвалі від 11 грудня 2023 року про залишення позовної заяви без руху судом, із посиланням на усталені висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального закону, констатовано, що строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі коли платником податків скористався процедурою адміністративного оскарження таких рішень, як досудового порядку вирішення спору, визначається ч. 1 ст. 122 КАС України і становить три місяці з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу.

Суд встановив, що позивач оскаржує рішення Комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16.03.2023 №8444450/43566272, №8444452/43566272, №8444451/43566272, №8444449/43566272. На вказані рішення Позивачем було подано скаргу та 28.04.2023 року Державною податковою службою України прийнято рішення за результатами розгляду скарги, якими скарги залишені без задоволення, а оскаржувані рішення залишені без змін. При цьому адміністративний позов пред`явлено до суду 07.12.2023, тобто більш як через сім місяців із моменту коли у позивача виникла реальна можливість бути обізнаним про ухвалені щодо нього рішення.

Відтак беззаперечним є факт недотримання позивачем встановленого процесуальним законом тримісячного строку звернення до суду.

Отже, ключовим при розгляді заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом є те, чи можна вважати введений на території України воєнний стан абсолютною підставою визнання причин пропуску строку поважними.

Дійсно, у зв`язку з військовою агресією проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і його дія триває дотепер.

Таким чином, починаючи з 24.02.2022 і включно до дати звернення позивача до суду в Україні діяв (і діє до цього часу) воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі Закон № 389-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За змістом статті 9 Закону № 389-VIII в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Згідно зі ст. 12-2 Закону № 389-VIII в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Приписами статті 26 Закону № 389-VIII передбачено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Отже, незважаючи на введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, Львівський окружний адміністративний суд своєї роботи не припиняв, здійснював та здійснює свої повноваження, що визначені Конституцією та законами України.

Відтак необхідно перевірити, яким чином введення на території Україні, в тому числі на території Львівської області, могло об`єктивно перешкодити позивачу своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів у спірних правовідносинах. При цьому, яке вже зазначалося вище, саме позивач зобов`язаний довести існування таких об`єктивних перешкод.

У заяві про поновлення строку на звернення до суду представник позивача вказала, що введення правового режиму воєнного стану серйозно вплинуло на діяльність підприємства, на керівника збільшилось навантаження роботи, оскільки частина працівників призовного віку було мобілізовано, діяльність ТзОВ «ЄДБУДТРАНС» потребує кваліфікованих працівників з вмінням та навичками роботи з спеціальною технікою, велику частину робіт змушений був виконувати самостійно з метою дотримання умов передбачених угодами з контрагентами, з метою отримання фінансування, яке значно скоротилось та виплати належною заробітної плати працівниками та сплати податків.

Водночас, суд вважає вказані доводи та аргументи недостатніми для підтвердження поважності причин пропуску строку, оскільки представником позивача не доведено та не надано жодного доказу, який би підтверджував вказані обставини.

Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким критеріям: існують обставини, які унеможливлювали або ускладнили вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об`єктивні перешкоди для звернення до суду; ці обставини є об`єктивними і не залежали від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.

Верховний Суд у постанові від 25.08.2022 у справі № 240/3771/21 вказав на те, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Питання поновлення або наявності підстав для продовження відповідного процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві.

Отже, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Суд зазначає, що введення воєнного стану може бути поважною причиною пропущення процесуального строку якщо це пов`язано не з загальними, а конкретними причинами, що практично, а не теоретично заважали вчасно виконати процесуальну дію.

Суд зауважує, що інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (див. правову ухвали Верховного Суду від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного вчинення ними передбачених КАС України процесуальних дій і стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Відтак наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не можуть визнаватися поважними, оскільки не свідчать про об`єктивну неможливість позивача своєчасно звернутися до суду з цим позовом внаслідок введення на території України воєнного стану та дії карантину.

До того ж свої доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не підтверджує жодними належними та допустимими доказами, посилаючись виключно на загальні факти та події, без пояснення того, яким чином ці факти і події об`єктивно перешкодило йому вчасно звернутися до суду.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду є безпідставною та необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними).

Таким чином, позивачем не виконано вимоги ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 та не надано суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, що згідно п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви.

Керуючись ст. 121, 122, 123, 169, 248, 256, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДБУДТРАНС" про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДБУДТРАНС" до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, надати (надіслати) особі, яка її подала.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

СуддяКухар Наталія Андріївна