Ухвала

від 18.01.2024 по справі 420/28523/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/28523/23

УХВАЛА

18 січня 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Одеській області про скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Одеській області про скасування наказу.

11.01.2024 до суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з тим, що позов ОСОБА_1 поданий із суттєвим порушенням строку на звернення до адміністративного суду передбаченого ст. 31 Статуту.

В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 , за допомогою телефонного месенджеру «WhatsApp». Зазначене повідомлення та наказ № 63 від 10.01.2023 направлено 13.01.2023 о 15 годині 25 хвилин та були переглянуті позивачем про що є відповідні відмітки. На підставі вищевикладеного відсутні сумніви в тому, що саме 13.01.2023 року ОСОБА_1 ознайомився із наказом ГУНП в Одеській області від 10.01.2023 року № 63 «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб ГУНП в Одеській області» та фактично дізнався про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Так, строк на оскарження даного наказу розпочався 13.01.2023 року час ознайомлення позивача із ним, а адміністративний позов поданий через підсистему «електронний суд» тільки 18.10.2023 року, тобто майже через 9 місяців від початку відліку строку на оскарження наказу. відзив Адміністрації Державної прикордонної служби України на позовну заяву.

Дослідивши вказане клопотання відповідача, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Отже, КАС України передбачено можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду не лише цим Кодексом, а також іншими законами, які мають перевагу в застосуванні порівняно із строками, визначеними в частині другій та частині п`ятій статті 122 цього Кодексу.

Предметом цього спору, зокрема, є скасування наказу Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих посадових осіб ВнП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області №63 від 10.01.2023 року.

Відповідно до частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ (зі змінами і доповненнями), поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Суд зазначає, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут НП України.

24.10.2023 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду разом із належними доказами поважності причин його пропуску у разі їх наявності.

На виконання ухвали суду позивачем надано заяву про усунення недоліків, відповідно до якої судом встановлено, що позивачем не пропущено строк звернення до суду оскільки позивач з 02.12.2022 року по 02.10.2023 року перебував на лікарняному та згідно відомості позивач ознайомлений під розпис з наказом від 10.01.2023 року № 63 04.10.2023 року.

У зв`язку з вищевикладеним судом не встановлено пропуск строку звернення до суду та відповідно відкрито провадження у справі.

Щодо посилання відповідача на те, що позивач ознайомлений з наказом ще 13.01.2023 року засобами телекомунікаційного зв`язку WhatsApp, суд вважає необхідним зазначити, що з метою належного регулювання трудових відносин у період дії воєнного стану був прийнятий Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», згідно ст.1 якого цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану.

Згідно ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

У ч. 2 ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

З огляду на вищевикладене, положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Відповідно до ч.3 ст.29 КЗпП України «ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеної пунктом 4 частини першої цієї статті, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому цією статтею».

Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Для того, щоб електронний документ мав таку ж юридичну силу як і паперовий документ, він має бути складеним з усіма обов`язковими реквізитами та містити електронний підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Оскільки, законодавець не регламентує порядок персонального доведення інформації до працівника, доцільним є застосування аналогії закону в тотожних правовідносинах, виходячи з реалій воєнного стану в Україні.

Так, відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Також, відповідно ч.2 ст.7 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Крім того, в тотожних за змістом відносинах, законодавством України передбачено алгоритм доведення до працівників документів та інформації засобами електронного зв`язку. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1042 затверджено «Порядок фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку». Порядок, зокрема, визначає процедуру фіксації доведення інформації або документів до відома працівника шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку, зокрема, на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі. Факт доведення інформації або документів до відома державного службовця фіксується протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця.

Згідно роз`яснень Національного агентства України з питань державної служби від 16 березня 2022 року щодо можливості і правильності оформлення та надсилання кадрових документів (заяв про надання відпусток, переведення, звільнення тощо) в електронному вигляді або різними засобами телекомунікаційного зв`язку роз`яснено, що кадрові документи (зокрема, заяви про надання відпусток, звільнення тощо) можуть бути складені в будь-якій формі, проте мають містити чітке, однозначне і зрозуміле волевиявлення заявника. Письмові заяви також можуть подаватись в електронній формі з накладенням кваліфікованих електронних підписів. У разі коли і електронні кваліфіковані підписи недоступні, такі заяви можуть бути надані в письмовій формі будь-якими засобами телекомунікаційного зв`язку (електронна пошта, WhatsApp, Telegram тощо) без накладання згаданих підписів.

У такому разі підтвердженням ознайомлення вважатиметься факт обміну відповідними електронними документами між роботодавцем та працівником, однак таке ознайомлення фіксується відповідним протоколом.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2018 у справі №686/21222/16-ц наголошує, що відповідно до норм трудового законодавства електронні листи, які містять прохання конкретної особи про надання відпустки із подальшим звільненням, не вважаються належним підтвердженням такого волевиявлення. За відсутності попередньої згоди сторін трудових правовідносин на обмін офіційними документами засобами електронного зв`язку, такі документи мають подаватись у паперовій формі з оригінальним підписом автора документу, оскільки направлення заяви засобами електронного зв`язку не дає можливості іншій стороні встановити справжнє волевиявлення заявника.

Таким чином, діюче на 10.01.2023 законодавство України не забороняло роботодавцю та працівнику поряд з традиційним поштовим зв`язком використовувати для персонального повідомлення засоби електронної комунікації.

Проте, суд звертає увагу на те, що такий альтернативний спосіб обмінну кадровими документами, як застосунок WhatsApp не погоджений між сторонами та не оформлений належний чином, зокрема позивачем не подано заяву про направлення йому кадрових документів на застосунок WhatsApp так і з боку відповідача не направлено жодної пропозиції позивачу про можливість направлення йому кадрових документів через засоби телефонного зв`язку.

Як вже зазначалось вище, в тотожних за змістом відносинах, законодавством України передбачено алгоритм доведення до працівників документів та інформації засобами електронного зв`язку. Так, Порядок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1042, зокрема, визначає процедуру фіксації доведення інформації або документів до відома працівника шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку, зокрема, на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі. Факт доведення інформації або документів до відома державного службовця фіксується протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця.

Матеріали справи не містять будь -яких документів щодо номеру телефону позивача, на який погоджено відправку документообігу. Окрім того, з метою забезпечення організації трудових відносин в умовах воєнного стану, відповідачем не надано суду затвердженого порядку щодо обміну інформацією в умовах воєнного стану. Процедура обміну документами має бути чітко врегульована відповідними актами підприємства, установи, організації. Із наданих документів судом не встановлено затвердженого порядку, який би передбачав можливість повідомлення працівників шляхом електронного зв`язку чи будь-якими месенджерами, в тому числі, такими як застосунок «WhatsApp», а також можливість направлення заяв, як-то про звільнення на установлений номер, або поштову адресу.

Суд скептично ставить до наданого у паперовому вигляді скріншоту переписки через месенджер, оскільки такий спосіб обмінну кадровими документами не погоджений між сторонами та не оформлений належний чином.

Електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, в тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Отже, обов`язковим реквізитом електронного документа є електронний підпис автора або прирівняний до нього підпис.

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 904/2882/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 28 грудня 2019 року у справі № 922/788/19, від 16 березня 2020 року у справі № 910/1162/19, а також зазначено в Постанові Верховного суду від 19 січня 2022 року справа № 202/2965/21.

Отже, звернувшись до суду 18.10.2023 позивачем не пропущено строк для звернення до суду.

Підсумовуючи викладене, суд вважає необґрунтованим клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви

Керуючись ст..ст.5, 53, 169, 240, 248, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Одеській області про скасування наказу відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Д.К.Василяка