Ухвала

від 18.01.2024 по справі 460/545/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18 січня 2024 року м. Рівне№460/545/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБУДОСНОВА" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБУДОСНОВА" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 34587,68 грн та пені в сумі 2324,28 грн, всього - 36911,96 грн.

За результатами перевірки матеріалів позовної заяви в порядку статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя встановив, що адміністративний позов подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відтак, з 16.04.2023 у позивача виникло право на стягнення не сплачених відповідачем сум санкцій у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році та пеню за порушення встановлених законодавством строків сплати адміністративно-господарських санкцій.

Однак, всупереч вимогам частини другої статті 122 КАС України позивач звернувся до суду з позовом 11.01.2024, тобто після спливу встановленого строку звернення до суду.

Разом із позовною заявою Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подало клопотання про поновлення строку звернення до суду. Клопотання обґрунтоване тим, що Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю уже зверталося до суду з цим позовом, однак не сплатило судовий збір за подання адміністративного позову через відсутність коштів на його сплату. У зв`язку з цим суд залишив позовну заяву без руху, а згодом - повернув, оскільки недоліки позовної заяви не було усунено у встановлений судом строк. Позивач зазначає, що майновий стан не дозволяв у встановлений судом строк сплатити відповідну суму судового збору. Вказує, що лише 26.12.2023 Центральним апаратом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю було проведено перерозподіл видатків та, як наслідок, профінансовано Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за напрямком КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки". Відтак, позивач сплатив судовий збір та звернувся до суду з цим позовом. Просить поновити строк звернення до суду та прийняти позов до розгляду.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заявленого клопотання суд зазначає наступне.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, позаяк в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Доводи заявника щодо відсутності коштів на сплату судового збору під час первинного звернення до суду з цим позовом та наступне фінансування цих видатків лише у грудні 2023 року не можуть вважатись обґрунтованими та розцінюватись як належна та поважна підстава для поновлення строку звернення до суду, оскільки з огляду на положення статті 5 Закону України "Про судовий збір" Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю не віднесено до органів, що звільняються від сплати судового збору, а тому такий орган повинен сплачувати судовий збір на загальних підставах. У свою чергу, як розпорядник коштів позивач повинен був готувати проект кошторису на фінансування з бюджету та проекти відповідних змін до кошторису, тобто позивач повинен був передбачити в поточному році видатки на сплату судового збору.

Суд зауважує, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору. Сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на звернення до суду.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 12.10.2022 у справі № 640/11452/19 та в ухвалі від 13.09.2023 у справі № 420/11646/22.

Крім того, статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Особа повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі. Відтак, органи влади, що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків.

Подібні висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 та Верховного Суду в ухвалі від 13.07.2022 у справі № 140/1528/21.

Оцінюючи доводи позивача щодо пропущення строку звернення до суду у зв`язку з поверненням аналогічного позову ухвалою суду від 31.07.2023 у справі № 460/16759/23, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач звертався до Рівненського окружного адміністративного суду з аналогічним позовом, однак позовна заява ухвалою суду від 31.07.2023 у справі № 460/16759/23, була повернута позивачу у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви, зокрема, несплатою судового збору.

Втім, обставини звернення заявника з первинною позовною заявою (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, не є поважною причиною пропуску строку на повторне звернення, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення позову без руху не надає такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку на звернення реалізовувати право на таке звернення.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 825/1378/17, від 08.11.2019 у справі № 813/258/17, від 21.11.2019 у справі № 804/3200/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 справі № 640/3393/19.

Та обставина, що повернення позовної заяви не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права на звернення до суду у будь-який момент після повернення вперше поданого позову без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а первинне звернення в межах встановлених строків з позовною заявою до суду не є безумовною підставою для визнання поважними причин пропуску строку для подання позову до суду, а поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що посилання позивача на пропущення строку звернення до суду у зв`язку з виділенням коштів на оплату судового збору лише 27.12.2023, не є поважними, а тому суд не приймає їх до уваги.

Частиною першою статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Частиною третьою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

За приписами частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що розмір судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09 листопада 2022 року № 3460-IX встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року становить 3028,00 гривні.

З матеріалів адміністративного позову встановлено, що позовна заява містить вимогу майнового характеру. Відтак, позивачу належало сплатити судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

До матеріалів позовної заяви від 11 січня 2024 року позивачем долучено квитанцію про сплату судового збору в сумі 2468,00 грн, тобто не в повному розмірі.

Відтак, позивачу слід доплатити судовий збір у сумі 344,00 грн (з розрахунку: 3028,00грн - 2468,00грн).

За правилами частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 160, 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням інших підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску; доказів сплати суми судового збору у розмірі 344,00 грн (оригінал платіжного документа) (перерахування коштів здійснюється за реквізитами зазначеними на сайті суду: https://adm.rv.court.gov.ua/sud1770/gromadyanam/tax/).

Керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБУДОСНОВА" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.

Суддя О.В. Поліщук