Постанова від 18.01.2024 по справі 160/12562/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року справа №160/12562/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Коровіної Наталі Гергіївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 р. у справі № 160/12562/23 (головуючий І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в сумі 100000 грн. за період з червня 2022 року по листопад 2022 в розрахунку на місяць пропорційна часу участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у тому числі за період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення позивача з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в сумі 100000 грн. за період з червня 2022 року по листопад 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, у тому числі за період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення позивача з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів зазначає, що ОСОБА_1 не виплачена додаткова винагорода в сумі 100000 грн під час знаходження на лікарняному після важкого поранення. Така виплата належала йому до виплати до того, як його незаконно визначили в СЗЧ (самовільне залишення частини), а тому повинна бути виплачена у будь якому випадку.

Відповідно до діючого законодавства, додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн на місяць виплачується, зокрема, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини, у період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), та за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (за висновком ВЛК).

Факт того, що позивач знаходився на лікуванні саме у зв`язку із отриманим поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язані із захистом Батьківщини, достовірно підтверджується наступними документами:

- довідкою про обставини травми від 18 вересня 2022 року, відповідно до якої Рослік отримав 05 червня 2022 року мінно вибухову травму в результаті обстрілу під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 18 липня 2022 року М 119;

- свідоцтвом про хворобу № 509, затвердженою 24 жовтня 2022 року 11 Регіональною військово-лікарською комісією, якою встановлено: що Рослік перебував на лікуванні з 05 червня по день затвердження постанови, травма пов`язана із захистом Батьківщини.

Відповідачі надали відзиви на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечували, вважають, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , громадянин України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_5 , проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 за мобілізацією.

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 509 від 24.10.2022 року 11 Регіональною військово-лікарською комісією проведено медичний огляд ОСОБА_1 з метою визначення ступеня придатності до військової служби. В свідоцтві зазначено, що 05 червня 2022 року позивач одержав мінно-вибухову травму. Перебував на обстеженні і лікуванні: 66 ВМГ 05.06.2022 року; КП «ДОКЛ ім. Мечникова» ДОР з 05.06.2022р. по 08.06.2022р., КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пірогова ВОР» з 08.06.2022р. по 14.09.2022р., в/ч НОМЕР_6 з 14.09.2022р. по теперішній час.

На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з переглядом через 6 місяців.

Відповідно до Епікризу (перевідний/виписний) №840 Військової частини НОМЕР_6 позивач перебував на лікуванні з 14.09.2022р. по 03.11.2022р. в в/ч НОМЕР_6 .

Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) Військової частини НОМЕР_3 від 18 вересня 2022 року №1810, ОСОБА_1 отримав 05 червня 2022 року мінно вибухову травму в результаті обстрілу під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил РФ на території Донецької області. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 18 липня 2022 року М 119.

Листом від 21.02.2023 року №2/875 Військової частини НОМЕР_2 на звернення позивача стосовно невиплати додаткової винагороди, повідомлено, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2022 №355 позивач зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2022 №667 ОСОБА_1 вважається таким, що з 27.11.2022 самовільно залишив військову частину.

Нарахована додаткова винагорода:

з 25.06.2022 по 30.06.2022 у сумі 6000,00 грн., яка перерахована 23.07.2022 на особистий картковий рахунок;

за липень 2022 року у сумі 30000,00 грн., яка перерахована 24.08.2022 на особистий картковий рахунок;

за вересень 2022 року у сумі 30000,00 грн., яка перерахована 21.10.2022 на особистий картковий рахунок;

за жовтень 2022 року у сумі 30000,00 грн., яка перерахована 23.11.2022 на особистий картковий рахунок.

Після повернення до Військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження служби буде поновлено нарахування та виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди на серпень 2022 року.

Отже, позивач вважає, що йому незаконно не виплачена додаткова винагорода в сумі 100000 грн. під час знаходження на лікарняному після важкого поранення, оскільки на думку позивача така виплата йому належала до того, як його визначили в СЗЧ, а тому повинна бути виплачена у будь-якому випадку.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог зазначав, що позивач 05 червня 2022 року одержав мінно-вибухову травму, внаслідок чого проходив тривале лікування, а отже, не міг приймати безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

За ст. 1-2, 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно п.п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

За Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні). Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. Військовослужбовцям строкової військової служби, які перебувають у відрядженнях, відпустках і на лікуванні в лікарняних закладах, грошове забезпечення виплачується за весь період перебування у відрядженнях, відпустках і на лікуванні.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми є Підтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Ця постанова набрала чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Згідно Окремому доручення №912/з/29 від 23.06.2022 року, а саме п.8 у період дії воєнного стану, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмірі 100 000 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

Таким чином, з 24 лютого 2022 року у військовослужбовців Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний наказ командира.

Абзацом 4 п. 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Таким чином, Постановою №168 визначено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

За п. 259 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, лікування військовослужбовців повинно бути закінчено у закладі охорони здоров`я. У виняткових випадках на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії командиром (начальником) військової частини, а в разі виключення зі списків особового складу військової частини - начальником військово-лікувального закладу може бути надано відпустку для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів. Після закінчення цього строку за висновком (постановою) військово-лікарської комісії відпустку для лікування у зв`язку з хворобою може бути продовжено на такий самий строк, а за відповідними медичними показниками - продовжено ще раз. Відпустка для лікування у зв`язку з хворобою не повинна перевищувати 4 місяців. Після закінчення відпустки для лікування у зв`язку з хворобою військово-лікарська комісія надає висновок про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби.

Згідно п. 15 ст. 116 Положення № 1153/2008 зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.

Згідно п. 6.35 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402, у воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин - у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров`я на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка за станом здоров`я може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань - повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки за станом здоров`я записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка за станом здоров`я, і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою.

Якщо після продовження відпустки за станом здоров`я військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов`язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.

Відповідно до пункту 2.15 Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Пунктом 2.17 вказаного положення визначено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).

Отже, постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймається, зокрема, у такому формулюванні: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» на підставі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Відповідно до Свідоцтва про хворобу № 509 від 24.10.2022 року 11 Регіональна військово-лікарська комісія за результатами медичного огляду 24.10.2022 ОСОБА_1 зазначила, що, зокрема «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини», «На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з переглядом через 6 місяців».

Таким чином, факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми, каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з захистом Батьківщини, підтверджується належними та достатніми доказами.

Відповідачі не надали до суду доказів та не вказали аргументованих доводів щодо підстав невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Щодо доводів апелянта, що додаткова винагорода в сумі 100000 грн під час знаходження на лікарняному належала йому до виплати до того, як його незаконно визначили в СЗЧ (самовільне залишення частини), суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2022 №667 ОСОБА_1 вважається таким, що з 27.11.2022 самовільно залишив військову частину.

Згідно з вимогами пункту 15 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Відповідно до п.п. 9.4 п. 9 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 щодо врегулювання виплат військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включати військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира.

Разом з тим, враховуючи, що предмет позову стосується нарахування та виплати додаткової винагороди в сумі 100000 грн. за період з червня 2022 року по листопад 2022 року, ОСОБА_1 має право на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) у спірний період, з урахуванням проведених виплат за цей період.

Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до викладеного, у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, суд дійшов до висновку що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 р. про відмову у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову.

Керуючись 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача Коровіної Наталі Гергіївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 р. у справі № 160/12562/23 - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 р. у справі № 160/12562/23 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в сумі 100000 грн. за період з червня 2022 року по листопад 2022 в розрахунку на місяць пропорційна часу участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у тому числі за період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення позивача з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в сумі 100000 грн. за період з червня 2022 року по листопад 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, у тому числі за період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення позивача з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

Повне судове рішення складено 18 січня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко