Постанова

від 17.01.2024 по справі 160/15757/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 січня 2024 року м. Дніпросправа № 160/15757/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі удового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд Груп» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року (суддя 1-ї інстанції Царікова О.В.) в адміністративній справі №160/15757/23 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд Груп» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

05.07.2023 Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд Груп», в якій просило суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд Груп» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 32204,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не виконується норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю та самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції, у зв`язку з чим, за ним рахується заборгованість з адміністративно-господарських санкцій у розмірі 32204,34 грн. Відповідач в порушення статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2022 році осіб з інвалідністю та в строк до 15.04.2023 самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте ними, в розмірі 32204,34 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року позов задоволено повністю.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що під розгляду справи судом першої інстанції не було належним перевірено обставини, на які посилався позивач, а саме про відсутність працевлаштування особи з інвалідністю в штаті Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд Груп», що призвело до винесення рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи. Наголошує, що оскільки в штаті підприємства працевлаштований працівник, якому з 2015 року встановлена інвалідність третьої групи, звернення позивача до суду із вимогою про сплату товариством адміністративно-господарської санкції в розмірі 32304,34 грн. є безпідставною.

Позивач правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербуд Груп», ідентифікаційний код юридичної особи 42887921, перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Згідно з інформацією Пенсійного фонду України про зайнятість та працевлаштування за 2022 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Інтербуд Груп» становить 10 осіб, з них відсутні працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, при цьому, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю повинна складати 1 особу. Фонд оплати праці штатних працівників за рік становить 644086,71 грн., середня річна заробітна плата штатного працівника складає 64408,57 грн.

Таким чином, відповідачем не забезпечено працевлаштування 1 особи з інвалідністю, із врахуванням того, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2022 рік становила 10 осіб, а кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно якщо працює від 8 до 25 осіб становить 1 особа, якій за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність. Проте, відповідачем вказані вимоги не виконано.

Так як відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2022 році осіб з інвалідністю та в строк до 15.04.2023 самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте ним, в розмірі 32204,34 грн., то позивачем складено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.

Вказаний розрахунок розміщено в електронному кабінеті Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд Груп» 17.04.2023.

Оскільки відповідачем зазначені суми не сплачено в добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку, що відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2022 році осіб з інвалідністю та в строк до 15.04.2023 самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте ними, в розмірі 32204,34 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що у відповідача протягом всього 2022 року при середньооблікової чисельності штатних працівників в кількості 10 осіб була працевлаштована або створено місце для працевлаштування однієї особи з інвалідністю та вживання заходів спрямованих на його зайняття, тобто відсутні докази виконання нормативу, призначеного для працевлаштування інвалідів, як це передбачено статтею 19 Закону № 875-ХІІ.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ), забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (ч.1).

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи (ч.2).

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3).

Згідно ч.1-3 ст.19 Закону №875-ХІІ, для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 (одного) робочого місця. При цьому, підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 цього Закону.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другої вказаної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 260/554/19, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Абзацами 1-2 пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067 «Про зайнятість населення» визначено, що роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яким було визначено, що на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

В свою чергу, наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 № 827-22 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» (діє з 07.07.2022) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання».

Відповідно до п.1.4 та 1.5 розділу І Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» №827-22, форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Тобто, наразі роботодавці зобов`язані подавати до центру зайнятості форму №3-ПН незалежно від їх місцезнаходження виключно в двох випадках: 1) з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників (за наявності попиту на робочу силу (вакансії)); 2) з дати відкриття вакансій, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. При цьому, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Даний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №2а-1391/12/0970.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з наказом (розпорядженням) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд Груп» №2К, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 03.08.2021 був прийнятий на виробництво ТОВ «Інтербуд Груп» на посаду майстра з експлуатації та ремонту машин і механізмів, умови роботи «основна».

З пенсійних посвідчень ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 20.07.2022 та 19.07.2023 вбачається, що останньому призначена пенсія по інвалідності (3 гр. загальне захворювання.). Крім того, з форми індивідуальної програми реабілітації інваліда, що видається медико-санітарними експертними комісіями, затвердженої Наказом МОЗ від 08.10.2007 №623, яка видана Саксаганською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією, Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи «Дніпропетровської обласної ради» судом апеляційної інстанції встановлено, що загальна тривалість ОСОБА_1 на третій групі інвалідності у зв`язку з загальним захворюванням триває з 2015 року по 01.07.2024.

Згідно із відомостями за Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) у спірний період (2022 рік) страхові внески за ОСОБА_1 зокрема сплачувались страхувальником за кодом ЄДРПОУ 42887921 - ТОВ «Інтербуд Груп».

Таким чином відповідачем було доведено відсутність обов`язку створення у 2022 році робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, передбачених законодавством та спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також відсутність попиту на робочу силу (вакансії) у зв`язку з виконанням нормативу таких робочих місць (у 2022 році в товаристві працювала 1 особа з інвалідністю, що підтверджується матеріалами справи).

З огляду на те, що відповідач виконав норматив встановлений положеннями ст. 19 Закону № 875-XII, доказів того, що останній не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв їм у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, позивачем не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить до висновку, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За таких обставин, судом першої інстанції не встановлено всіх обставин справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи, що скаржником при зверненні до суду апеляційної інстанції не надано документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року у справі №160/15757/23, колегія суддів доходить до висновку про необхідність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд Груп» судового збору у розмірі 4026,00 грн. (2684,00 грн.*150% = 4026,00 грн.) в рахунок державного бюджету.

Питання про стягнення вказаного судового збору за рахунок бюджетних асигнувань позивача буде вирішений судом після надання відповідачем відповідної заяви та документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд Груп» задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року в адміністративній справі №160/15757/23 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд Груп» (код ЄДРПОУ 42887921) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) несплачений судовий збір у сумі 4026,00 грн. (чотири тисячі двадцять шість грн. 00 коп.).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяН.П. Баранник

суддяА.А. Щербак