Постанова

від 17.01.2024 по справі 160/23284/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 січня 2024 року м. Дніпросправа № 160/23284/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, третього Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року (суддя 1-ї інстанції Прудник С.В.) в адміністративній справі №160/23284/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі відповідач-1), 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі відповідач-2), в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо:

невиплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 23.01.2017 року із врахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо:

невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24.01.2017 року по 28.02.2018 року із врахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін - січень 2008 року;

невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області:

здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 23.01.2017 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року;

- зобов`язати 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області:

здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 24.01.2017 року по 28.02.2018 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року;

здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року в розмірах і порядку встановленому чинним законодавством.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у період з 01.12.2015 по 30.06.2020 проходив службу на різних посадах в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області. У період часу з 01.12.2015 по 24.01.2017 року грошове забезпечення останньому нараховувалось та виплачувалось ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, а з 24.01.2017 по 30.06.2020 З ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області. З метою досудового врегулювання спору та отримання недоотриманої суми індексації грошового забезпечення позивач звернувся із відповідною заявою до відповідача-2. Проте, відповідач-2 листом від 02.08.2023 повідомив, що індексація грошового забезпечення у зазначений період індексувалось у повному обсязі за рахунок нарахування індексації, а також за рахунок підвищення розміру його складових, а тому не підлягає повторній виплаті чи перерахунку. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача-2, оскільки його вимога щодо здійснення перерахунку індексації грошового забезпеченням за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року та в період з 01.03.2018 по 30.06.2020 з урахуванням базового місяця березень 2018 року з урахуванням пункту 5 Порядку 1078 було проігноровано та не надіслано дану заяву до відповідача 1. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 позовну заяву задоволено повністю.

Відповідачами на вказане рішення суду подані апеляційні скарги, в яких зазначено на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та просять скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач-1 зазначає, що судом першої інстанції не надано належної уваги на пропущений строк для звернення до суду та з вимогами щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 01.12.2018 та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку, оскільки на дату звернення позивача до суду (вересень 2023 року) у КЗпП України була відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком. Таким чином на момент звернення законом був встановлений строк звернення - три місяці, який тривав з 20.07.2022 (дата наказу про звільнення) по 20.08.2022.

В апеляційній скарзі відповідач-2 вказав, що здійснюючи нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення 3 ДПРЗ діяв правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги щодо зобов`язання нарахування та виплатити позивачу індексації за період з 24.01.2017 по 28.02.2018 та з визначенням базового місяця січень 2008 року спричинив безпідставні видатки з державного бюджету, адже 3 ДПРЗ нараховувало позивачу індексацію за вказаний період відповідно до постанови КМ України та роз`яснень профільних відомств. Крім того, звертає увагу, що індексація грошових доходів позивача за період 01.03.2018 по день звільнення з урахуванням базового місяця березень 2018 була нарахована та виплачена позивачу у повному обсязі, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи. Також акцентує увагу на пропуску позивачем строку звернення до суду, посилаючись на внесення Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 за №2352-ІХ, змін до статті 233 КЗпП України, які набрали чинності 19.07.2022.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 01.12.2015 по 30.06.2020 проходив службу цивільного захисту в ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області. Службу позивач проходив на різних посадах, остання займана позивачем посада - начальник 10 ДПРЧ З ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області.

Позивача звільнено зі служби в органах ДСНС України 30.06.2020 на підставі наказу ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області від 17.06.2020 року № 191 о/с.

За час служби позивач отримував грошове забезпечення, яке у відповідності до закону підлягало індексації.

В період часу з 01.12.2015 по 24.01.2017 грошове забезпечення позивачу виплачувало ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, а в період часу з 24.01.2017 по 30.06.2020 - 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, що підтверджується відповіддю доданою до позовної заяви.

З метою досудового врегулювання спору та отримання недоотриманої суми індексації грошового забезпечення позивач звернувся із заявою до відповідача-2, в якій зокрема просив надати інформацію про: грошове забезпечення у лютому місяці 2018 року (повний розмір та його складові); грошове забезпечення в березні місяці 2018 року (повний розмір та його складові); розмір отриманого грошового забезпечення за час проходження служби помісячно без зазначення разових видів грошового забезпечення у визначений період; отриману індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня по 30 червня 2020 року.

Листом 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 02.08.2023 №49-301-2267/49-3-4 позивача повідомлено, що грошове забезпечення у зазначений ним період індексувалось у повному обсязі за рахунок нарахування індексації, а також за рахунок підвищення розміру його складових, а тому не підлягає повторній виплаті чи перерахунку.

До вказаного листа, відповідачем-2 долучено довідку про нараховане грошове забезпечення позивача за період з 24.01.2017 по 30.06.2020 (а.с. 15-16).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період служби з 01.12.2015 по 30.06.2020 із застосуванням базових місяців січень 2008 року та березень 2018 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідності зобов`язання відповідачів здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивача із врахуванням базових місяців для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року та березень 2018 року.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги доходить висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Спірним у справі є визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за період з 01.12.2015 по 30.06.2020 та період, що підлягає індексації.

Частинами першою, другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII від 03.07.1991 (далі - Закон №1282-XII).

Положеннями статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно із п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-XII вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Щодо визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача то колегія суддів вважає за потрібне зазначити таке.

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

При цьому, визначення місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) почало залежати виключно від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) тільки з 01 грудня 2015 року, після внесення змін до Порядку №1078, постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 за №1013.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01.01.2008.

Вказана вище постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01.03.2018.

Отже, відповідно до положень Порядку №1078 - січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування позивачу індексації у період з 01.12.2015 по 23.01.2017 та з 24.01.2017 по 28.02.2018 відповідно до Порядку № 1078, оскільки в період з 01.01.2008 по 01.03.2018 встановлено незмінність посадових окладів військовослужбовців.

За наведених обставин, відповідачами допущена протиправна бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.

При цьому, відсутність у відповідачів фінансових ресурсів для покриття витрат з індексації грошового забезпечення, не може впливати на зміст та обсяг права позивача на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком відповідачів.

Висновки суду першої інстанції, які стосуються задоволення позовних вимог періоду з 01.03.2018 по 30.06.2020, є помилковими.

Так, як зазначалося вище, з січня 2008 року посадовий оклад військовослужбовця не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача періоду, що тривав до 28.02.2018.

Стосовно індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.03.2018 до 30.06.2020 колегія суддів звертає увагу на таке.

За змістом позовної заяви позивач стверджує, що відповідач не виплачував йому суму індексацію грошового забезпечення включно по 30.06.2020.

За офіційними даними Державної служби статистики України у березні 2018 року щодо лютого того ж року індекс споживчих цін становив 101,1 відсотки, а поріг індексації розрахований наростаючим підсумком з 01.03.2018 до листопада 2018 року включно не перевищив 103 відсотки.

Докази того, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за суму індексації, матеріали справи не містять.

Листом 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 02.08.2023 №49-301-2267/49-3-4 позивача повідомлено, що грошове забезпечення у зазначений ним період індексувалось у повному обсязі за рахунок нарахування індексації, а також за рахунок підвищення розміру його складових.

З розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 24.01.2017 по 30.06.2020 (зворотній бік а.с. 59, а.с. 88) зокрема вбачається, що позивачу у період з грудня 2018 по червень 2020 року була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - березень 2018 року.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що протиправної бездіяльності відповідачем-2 в даному випадку допущено не було, оскільки по-перше величина індексу споживчих цін з 01.03.2018 до 30.11.2018 не перевищила порогу інфляції у розмірі 103 відсотка, у такому разі індексація грошових доходів населення не проводиться, по-друге позивачу у період з 01.12.2018 по 30.06.2020 була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - березень 2018 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.06.2020, як це зазначив суд першої інстанції.

Посилання скаржників на пропуск позивачем строку звернення до суду першої інстанції є безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 233 КЗпП України (у редакції чинній з 19 липня 2022 року) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року.

Враховуючи зазначене, застосуванню підлягає тримісячний строк з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання грошового забезпечення в належному розмірі.

При цьому пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, до 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У силу імперативних положень пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України відповідний строк не сплив, а був автоматично продовжений до завершення карантину.

З огляду на викладене, а також ураховуючи предмет спору у даній справі - визначений приписами статті 233 КЗпП України строк на звернення до суду з цим позовом спливає 02.10.2023 (перший робочий день). Оскільки позивач звернувся до суду із позовною заявою 12.09.2023, тому суд апеляційної інстанції не знаходить правових підстав для перегляду висновку суду першої інстанції про відсутність порушень строків звернення до суду.

З урахуванням наведеного, у результаті допущеної помилки та неповного з`ясування обставин справи, суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов помилкового висновку про протиправну бездіяльність відповідача-2 щодо ненарахування й невиплати позивачу індексації у спірному періоді з 01.03.2018 по 30.06.2020 та зобов`язав відповідача-2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення у зазначений період із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню в частині, з прийняттям нового судового рішення в цій частині про часткове задоволення позову.

Розподіл судового збору не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись с.311, п.2 ч.1 ст.315, ст.317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, третього Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року в адміністративній справі №160/23284/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнати протиправною бездіяльність 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 та зобов`язання 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, та в цій частині прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року у справі №160/23284/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяН.П. Баранник

суддяА.А. Щербак