Постанова

від 18.01.2024 по справі 500/4618/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/4618/23 пров. № А/857/18716/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року у справі № 500/4618/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки військової частини НОМЕР_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Подлісна І.М. в м. Тернополі Тернопільської області 19.09.2023 року в порядку письмового провадження), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі ОТЦК, Відповідач-1) та військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач-2, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невидачі наказу про виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, грошової компенсації вартості норм харчування за період з 15.06.2022 по 31.08.2022 роки, виходячи з грошового забезпечення з 28.02.2022 по 31.08.2022 року;

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, грошової компенсації вартості норм харчування за період з 15.06.2022 по 31.08.2022 роки, виходячи з грошового забезпечення з 28.02.2022 по 31.08.2022 року;

- зобов`язати Відповідача-2 видати наказ про виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, грошової компенсації вартості норм харчування за період з 15.06.2022 по 31.08.2022 роки, виходячи з грошового забезпечення з 28.02.2022 по 31.08.2022 року, та передати відповідний наказ для виконання до ОТЦК;

- зобов`язати ОТЦК та ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, грошову компенсацію вартості норм харчування за період з 15.06.2022 по 31.08.2022 роки, виходячи з грошового забезпечення з 28.02.2022 по 31.08.2022 року.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив Відповідач-1, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволення позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що позивач був зарахований на всі види забезпечення, в тому числі забезпечений триразовим харчуванням за рахунок держави з моменту зарахування до списків частини, згідно наказу.

Рапортів на ім`я командира ВЧ НОМЕР_1 про відмову від харчування від позивача протягом всього строку служби не надходило, відповідних наказів про зняття з харчового забезпечення відносно позивача не видавалось, а тому Відповідач-1 вважає, що позивач не набув права на компенсацію харчування. На підставі викладеного просив, в задоволенні позову відмовити.

Наказів військової частини, в якій проходив військову службу позивач, на виплату йому допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань до ОТЦК не надходило.

Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив в задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач 2 не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Справа, в силу вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 був мобілізований 28.02.2022р. ОТЦК та проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 на посаді діловода тилу.

14 червня 2022 року згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 14.06.2022 № 101 позивач вибув у відрядження в пункт постійної дислокації військової частини в АДРЕСА_1 та виключений з продовольчого забезпечення ВЧ НОМЕР_1 з вечорі 14.06.2022 року.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 31.08.2022 року № 179 позивача звільнено з військової служби та виключено із списків особового складу військової частини.

В копії наказу про звільнення позивача, що є у справі, зазначено, що щорічна основна відпустка за 2022 рік позивачу не надавалась, грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік позивач не отримував.

В матеріалах справи наявна заява позивача до ОТЦК, датована 31 травня 2023 року, з проханням надати довідку-розрахунок здійснених ОСОБА_1 виплат при звільненні з військової служби.

На даний запит Відповідач-1 надав відповідь від 30.06.2023 № 11/1/8891, в якій зазначив, що з питаннями, викладеними у зверненні, позивачу слід звертатись за місцем проходження військової служби.

28 червня 2023 року представником позивача було надіслано адвокатський запит до ОТЦК із питання надання інформації щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за неотримане харчування, грошової компенсації за неотримане речове майно.

У відповідь на адвокатський запит листом від 19.07.2023 року № 11/1/9953 ОТЦК було вказано, що грошова допомога для оздоровлення, грошова допомога для вирішення соціально-побутових питань позивачу не виплачувались у зв`язку з відсутністю на це відповідних наказів, а грошова компенсація за неотримане харчування не виплачувалась у зв`язку з відсутністю в наказі про звільнення позивача інформації про необхідність проведення даних виплат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав доведеними як право позивача на спірні виплати, так і обов`язок Відповідача-1 на їх здійснення.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ).

За змістом частин першої, другої, четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 1 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 12 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, відповідно до статті 9 Закону № 201-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі також Порядок № 260).

Розділом XXII Порядку № 260 визначені умови та порядок виплати військовослужбовцям грошової допомоги на оздоровлення.

Так, згідно пунктів 1, 2 Розділу ХХІІ Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Таким чином, єдиною підставою для виплати військовослужбовцям грошової допомоги для оздоровлення є наказ командира військової частини.

Умовами видання такого наказу є набуття військовослужбовцем права на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки і виплата даної допомоги здійснюється при вибутті військовослужбовця у таку відпустку.

Крім того, згідно положень Розділу ХХІІ Порядку № 260 така допомога виплачується лише військовою частиною, в якій проходить військову службу відповідний військовослужбовець. Також в Порядку № 260 відсутні норми, які б передбачали виплату допомоги на оздоровлення територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, в який направлено для обліку звільненого військовослужбовця, тим паче без відповідного наказу військової частини, в якій військовослужбовець проходив службу.

Як встановлено судом, наказ про виплату позивачу допомоги на оздоровлення Відповідачем-2 не видавався.

Отже у Відповідача-1 відсутній обов`язок для виплати позивачу допомоги на оздоровлення.

Розділ ХХIV Порядку № 260 визначає умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Згідно пунктів 1, 2 Розділу ХХIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов`язків за посадами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 7 Розділу ХХIV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Пунктом 9 Розділу ХХIV Порядку № 260 передбачено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Отже, аналогічно наведеним вище висновкам щодо допомоги на оздоровлення, єдиною підставою для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є відповідний наказ командира військової частини, який в даному випадку щодо позивача не видавався.

Крім того, аналогічно у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в який направлено для обліку звільненого військовослужбовця, відсутній обов`язок для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Таким чином, і щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у ОТЦК не було підстав для її виплати.

На думку апеляційного суду немає підстав і для задоволення вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_2 щодо невидачі наказу про виплату позивачу допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, ненарахування та виплати цих видів допомог, а також зобов`язання видати наказ про їх виплату.

Так, для виплати допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в Порядку № 260 передбачені деякі додаткові вимоги.

Зокрема, щодо обох видів допомог визначено, що військовослужбовцям, які були призвані (прийняті) на військову службу та до призову (прийняття) працювали в бюджетних організаціях, виплачується така допомога за умови ненадання за попереднім місцем роботи аналогічних видів допомог, встановлених відповідними нормативно-правовими актами України за рік, в якому вони були призвані (прийняті) (пункт 4 Розділу ХХIІІ та пункт 5 Розділу ХХIV Порядку № 260).

Для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, як зазначено вище, має бути відповідне рішення Міністра оборони України щодо її розміру, порядку її виплати, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Таким чином, апеляційний суд переконаний, що рішення про видання відповідного наказу щодо виплати допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є виключною дискрецією командира ВЧ НОМЕР_1 , в якій проходив військову службу позивач.

Саме командування зазначеної військової частини повинно перевірити наявність відповідних передумов для видання наказу про виплату даних спірних видів допомог і за наявності підстав для їх виплати видати наказ про це.

В межах справи, що розглядається, апеляційний суд позбавлений права та обов`язку втручання у таку виключну дискреційну діяльність Відповідача-2.

Відтак, правильним буде визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо неприйняття рішення щодо виплати позивачу допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також зобов`язання даного відповідача з врахуванням висновків суду розглянути питання щодо їх виплати та прийняти відповідне рішення (наказ).

Що стосується вимог щодо виплати грошової компенсації вартості норм харчування, апеляційний суд зазначає, що пунктом 2.3 Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 № 402, дійсно передбачено, що військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.

Одночасно пунктом 8.9 Даного Положення передбачено, що у військовій частині про виплату військовослужбовцям грошової компенсації замість норм харчування робиться запис в атестаті на продовольство.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що відповідно до підпункту «н» пункту 1 приміток до «Норми № 1 загальновійськова» Норм харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426, за рахунок держави харчуванням забезпечуються громадяни, які призвані на військову службу у зв`язку з оголошенням мобілізації, - з дня прибуття їх до військового комісаріату.

Пунктом 1.10 Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2002 за № 992/7280 передбачено, що військовослужбовці, які прибули у військову частину, зараховуються на продовольче забезпечення наказом командира військової частини.

Відповідно до пункту 2.3. вищевказаного Положення у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм харчування проводиться Головним продовольчим управлінням, виходячи із середніх діючих цін на продукти харчування, і доводиться ним до військ (сил) не частіше одного разу на квартал.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що військовослужбовці, при прибутті у військову частину, зараховуються на продовольче забезпечення наказом командира військової частини та останнім видаються через відповідні їдальні норми харчування або замість установлених норм харчування виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.

Позивач зазначає, що його харчування у їдальні не здійснювалося в період проходження служби у м. Тернополі з 15.06.2022 по 31.08.2022 роки. При звільненні зі служби не було надано жодних документів.

Відповідно до частин першої та другої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 76 передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частини першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що, незважаючи на встановлений частиною другою статті 77 КАС України обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, позивач не звільняється від свого обов`язку, визначеного частиною 1 згаданої статті щодо доведення тих обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Жодних доказів того, що він не був забезпечений за місцем проходження військової служби в ППД ВЧ НОМЕР_1 харчуванням (актів, звернень до органів військового управління та правоохоронних органів), позивач суду не надав.

Тому суд не вбачає підстав для задоволення вимог, пов`язаних із виплатою позивачу грошової компенсації за продовольче забезпечення.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У розрізі викладеного, оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд приходить до переконання, що такі є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до відмови в задоволенні позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову частково.

Керуючись частиною третьою статті 243, статтею 311, пунктом 1 частини першої статті 315, статтями 316, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року у справі № 500/4618/23 скасувати та винести нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки військової частини НОМЕР_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними задовольнити частково.

Визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття рішення щодо виплати ОСОБА_1 за 2022 рік допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути питання щодо виплати ОСОБА_1 за 2022 рік допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з врахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення (наказ).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар