Ухвала

від 17.01.2024 по справі 160/13254/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 січня 2024 року

м. Київ

справа №160/13254/23

адміністративне провадження № К/990/2061/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023 у справі №160/13254/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮІС 2020» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 10.01.2024 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023 у справі №160/13254/23, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮІС 2020» відмовити в повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з`ясовано, що відкриваючи провадження у справі №160/13254/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮІС 2020» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування Рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, яка є структурним підрозділом ТУ ДПС у Дніпропетровській області в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 14.07.2022 №27673, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮІС 2020» відповідає критеріям ризиковості платника податку; визнання протиправним та скасувати Рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, яка є структурним підрозділом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 03.04.2023 №11788, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮІС 2020» відповідає критеріям ризиковості платника податку; визнання протиправними та скасувати Рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: рішення від 20.04.2023 №8660756/43484044, про відмову в реєстрації податкової накладної від 23.05.2022 №23052; рішення від 20.04.2023 №8660757/43484044 про відмову в реєстрації податкової накладної 30.06.2022 №30061; рішення від 21.04.2023 №8674168/43484044 про відмову в реєстрації податкової накладної від 30.06.2022 №30062; рішення від 21.04.2023 №8674165/43484044 про відмову в реєстрації податкової накладної від 29.07.2022 №2907; рішення від 21.04.2023 №8674171/43484044 про відмову в реєстрації податкової накладної від 10.02.2023 №1002; рішення від 21.04.2023 №8674170/43484044 про відмову в реєстрації податкової накладної від 23.05.2022 №2305; рішення від 21.04.2023 №8674167/43484044 про відмову в реєстрації податкової накладної від 30.06.2022 №3006; рішення від 21.04.2023 №8674164/43484044 про відмову в реєстрації податкової накладної від 10.02.2023 №10021; рішення від 11.04.2023 №8601314/43484044 про відмову в реєстрації податкової накладної від 17.06.2022 №1706; рішення від 21.04.2023 №8674172/43484044 про відмову в реєстрації податкової накладної від 30.06.2022 №30063; рішення від 21.04.2023 №8674169/43484044 про відмову в реєстрації податкової накладної від 10.02.2023 №10025; рішення від 11.04.2023 №8601313/43484044 про відмову в реєстрації податкової накладної від 17.06.2022 №17061; рішення від 21.04.2023 №8677465/43484044 про відмову в реєстрації податкової накладної від 28.02.2023 №2802; рішення від 11.04.2023 №8601316/43484044 про відмову в реєстрації податкової накладної від 17.06.2022 №17064; рішення від 21.04.2023 №8677466/43484044 про відмову в реєстрації податкової накладної від 10.02.2023 №10024; рішення від 11.04.2023 №8601315/43484044 про відмову в реєстрації податкової накладної від 17.06.2022 №17063; рішення від 21.04.2023 №8674166/43484044 про відмову в реєстрації податкової накладної від 10.02.2023 №10023; рішення від 20.04.2023 №8660755/43484044 про відмову в реєстрації податкової накладної від 30.06.2022 №30064; рішення від 26.04.2023 №8702448/43484044 про відмову в реєстрації податкової накладної від 28.02.2023 №28021; зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №23052 від 23.05.2022; №30061 від 30.06.2022; №30062 від 30.06.2022; №2907 від 29.07.2022; №1002 від 10.02.2023; №2305 від 23.05.2022; №3006 від 30.06.2022; №10021 від 10.02.2023; №1706 від 17.06.2022; №30063 від 30.06.2022; №10025 від 10.02.2023; №17061 від 17.06.2022; №2802 від 28.02.2023; №17064 від 17.06.2022; №10024 від 10.02.2023; №17063 від 17.06.2022; №10023 від 10.02.2023; №30064 від 30.06.2022; №28021 від 28.02.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮІС 2020», датою їх подання на реєстрацію, Дніпропетровський окружний адміністративний суд відніс дану справу до категорії справ незначної складності та дійшов висновку про можливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 24.04.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮІС 2020» задовольнив.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві визначено Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.

Так, статтею 328 КАС України врегульовано питання стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже, за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, однак лише у визначених законом випадках.

В свою чергу, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За визначенням пункту двадцятого частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який не є вичерпним. При цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі, суб`єктний склад її учасників, а також враховуючи на неналежність зазначеної справи до категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 у справі про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, не підлягають касаційному оскарженню.

У той же час, як убачається зі змісту поданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги, відповідач, як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі, посилається на положення підпунктів «а», «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Під значним суспільним інтересом необхідно розуміти серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.

Утім, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами й наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Посилання скаржника на наявність обставин, передбачених підпунктами «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України має загальний характер та не містять достатніх обґрунтувань, а отже, не може сприйматись, як виключний випадок.

Крім того, сама лише вказівка на те, що справа має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики, суспільний інтерес та/або виняткове значення для учасника справи без належного обґрунтування та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою для відкриття у малозначних справах та у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.

Доводи скаржника про помилкове віднесення цієї справи до категорії справ незначної складності також не знаходять свого підтвердження, з огляду на наступне.

Як зазначено вище, частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

На підставі наведеного, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, суд касаційної інстанції вважає, що ця справа дійсно є справою незначної складності, а тому суд першої інстанції визнаючи цю справу справою незначної складності та розглянувши її в порядку спрощеного позовного провадження, не допустив порушень вищевказаних норм, а тому доводи Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України в цій частині є безпідставними.

Інших випадків, які б унеможливили застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не вбачається, а судом касаційної інстанції не встановлено.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням того, що оскаржувані Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України судові рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі незначної складності не встановлені, обґрунтованих доводів, які б вказували на віднесення даної справи до категорії справ незначної складності помилково, скаржник не навів, тому Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження у даній справі.

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023 у справі №160/13254/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮІС 2020» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

С.С. Пасічник