Постанова

від 16.01.2024 по справі 755/9869/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/3287/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 755/9869/22

16 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Музичко С.Г..

- Болотова Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою представника відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України, адвоката Гусєва Павла Володимировича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Гаврилової О.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення боргу за договором страхування,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Більчук О.О. звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення боргу за договором страхування.

Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд стягнути з МТСБУ на користь позивача 44 183,80 грн, з яких 18 614,24 грн - інфляційні втрати; 1 918,78 грн - 3% річних за користування чужими коштами; 23 650,78 грн - пеня.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 08 серпня 2014 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1 , та «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 . Цивільно-правова відповідальність винного в дорожньо-транспортній пригоді водія транспортного засобу ««Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/0657971 страховою компанією ПрАТ «СК Україна». Представник позивача зазначає, що розмір завданого збитку для позивача становив 19 998,07 грн.

19 вересня 2014 року до ПрАТ «СК Україна» була подана заяву про виплату страхового відшкодування, проте у строк, визначений п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «СК Україна» не здійснило виплату страхового відшкодування. В позові зазначено, що з 18 грудня 2014 року у ПрАТ «СК Україна», крім обов`язку виплатити страхове відшкодування, з`явився обов`язок виплати пені, інфляційних збитків і 3% річних. 02 березня 2018 року Господарським судом міста Києва було порушено справу про банкрутство ПрАТ «СК Україна» та 17 липня 2019 року вирішено ліквідувати ПрАТ «СК Україна».

22 серпня 2019 року позивачем до МТСБУ було подано заяву про виконання зобов`язання за договором страхування. Представник позивача зазначає, що в подальшому МТСБУ виконало частину зобов`язання за договором страхування в розмірі 18 400,64 грн, однак, на думку представника позивача, крім основної суми боргу (страхового відшкодування), МТСБУ має обов`язок здійснити виплату інфляційних втрат, пені та 3% річних. 22 жовтня 2021 року позивачем було подано заяву, в якій просив МТСБУ виконати зобов`язання за договором страхування в повному обсязі, а саме здійснити оплату інфляційних втрат, 3% річних та пені. 27 жовтня 2021 року МТСБУ повідомило позивача про те, що Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено покладення на МТСБУ обов`язку виконувати інші зобов`язання неплатоспроможного страховика та відмовилося виплачувати інфляційний збиток, 3% річних та пеню. Представник позивача вважає, що позиція МТСБУ про відсутність в останнього обов`язку в повному обсязі виконувати зобов`язання ліквідованого страховика за договором страхування є незаконною. На думку представника позивача, МТСБУ порушує право позивача, як потерпілої в дорожньо-транспортній пригоді особи на отримання всіх належних виплат за договором страхування.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції у частині відмови у стягненні витрат понесених відповідачем на правову допомогу відповідач МТСБУ подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, вказує, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з`ясуванням всіх обставин справи та порушенням норм процесуального права у частині стягнення витрат на правову допомогу, просить рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року скасувати в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу та ухвалити нове рішення, яким стягнути з позивачки на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 2 000, 00 гривень.

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що визначаючи розмір винагороди за надання правової допомоги визначені п. 1 Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги №4.1/12-10/2021 від 12.10.2021 року у вигляді фіксованої суми та не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, а тому суду першої інстанції щодо надання акту виконаних робіт для детального встановлення обсягу наданої правової допомоги є надмірним формалізмом.

Зазначає, що оскільки гонорар адвокатським об`єднанням не залежить від кількості проведених процесуальних дій, а тому оплата проводиться після підписання акту виконаних робіт між АО та МТСБУ у майбутньому, оскільки вимога щодо підписання акту виконаних робіт має відкладальний характер.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він вказує на законність рішення суду в оскаржуваній частині, вказує, що в матеріалах справи відсутній детальний опис виконаних робіт та не зрозуміло за що саме адвокат визначає вартість 2000 грн. Просить оскаржуване рішення в цій частині залишити без задоволення, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За матеріалами справи встановлено, що 12 жовтня 2021 року між МТСБУ та Адвокатським об`єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» укладено договір №4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права, предметом якого є, серед іншого, супровід судових справ. (а.с.105-110).

28 грудня 2021 року між МТСБУ та Адвокатським об`єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» укладено додаткову угоду до договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права, згідно підпункту 4.17 якої виконавець зобов`язаний щомісячно до 15 числа кожного місяця направляти замовнику погоджені Акти виконаних робіт, підписані в сервісі «Вчасно». (а.с.110-зворот - 111)

17 листопада 2022 року між МТСБУ та Адвокатським об`єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» укладено додаткову угоду №849 до договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права, згідно якої, відповідно до умов договору, замовником передано, а виконавцем прийнято завдання на ведення від імені замовника справ, серед яких справа за позовом ОСОБА_1 до МТСБУ. Вартість послуг визначена в розмірі 2 000,00 грн. Пунктом 2 додаткової угоди визначено, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок виконавця протягом п`яти банківських днів з дати підписання сторонами Акту про виконані роботи. (а.с.112)

На підставі вищевказаного договору, МТСБУ 21 грудня 2021 року видало адвокату Проц А.В. довіреність на представництво інтересів МТСБУ, серед іншого, в судових органах. (а.с.82).

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

17 листопада 2022 року між МТСБУ та Адвокатським об`єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» укладено додаткову угоду №849 до договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права, згідно якої, відповідно до умов договору, замовником передано, а виконавцем прийнято завдання на ведення від імені замовника справ, серед яких справа за позовом ОСОБА_1 до МТСБУ. Вартість послуг визначена в розмірі 2 000,00 грн. Пунктом 2 додаткової угоди визначено, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок виконавця протягом п`яти банківських днів з дати підписання сторонами Акту про виконані роботи. (а.с.112)

На підставі вищевказаного договору, МТСБУ 21 грудня 2021 року видало адвокату Проц А.В. довіреність на представництво інтересів МТСБУ, серед іншого, в судових органах. (а.с.82).

У даному випадку викладена в додатковій угоді №849 до договору №4.1/12-10/2021 домовленість містить відкладальну обставину щодо проведення оплати послуг адвоката.

При цьому, розділом 5 Договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права визначено порядок та розмір оплати. Відповідно до п. 5.3. оплата здійснюється замовником шляхом перерахування суми винагороди на рахунок виконавця на підставі Акту приймання-передачі наданих послуг, який складається виконавцем раз на місяць та передається замовнику у місяці, наступному за звітним, у двох екземплярах разом із матеріалами справи.

Крім того, за змістом додаткової угоди до договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права виконавець зобов`язаний щомісячно до 15 числа кожного місяця направити Замовнику погоджені Акти виконаних робіт підписані у Сервісі «Вчасно» (п.4.17).

Також сторони домовилися про те, що починаючи з 01 січня 2022 року при виконанні умов Договору, зобов`язані здійснювати формування та підписання Актів на закриття справи, Актів приймання-передачі наданих послуг та інших документів передбачених Договором з використанням програмних рішень Сервісу «Вчасно», якщо інше не визначено Договором або Додатком до цього договору (п.4.18).

Поряд з цим, п.4.19 закріплено, що недотримання вимог щодо підписання зазначених документів КЕП вважатиметься порушенням Договору та розцінюватиметься як неякісно надані послуги.

Матеріали справи не містять жодних Актів приймання-передачі виконаних робіт, підписаних у Сервісі «Вчасно» на підтвердження прийняття відповідачем наданих йому правових послуг.

При цьому, в наданих представником поясненнях зазначено, що МТСБУ вважає, що оскільки договором про надання правової допомоги визначено фіксовану суму гонорару, то вимога щодо надання Акту виконаних робіт є надмірним формалізмом.

Утім такі міркування відповідача суперечать умовам договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права та змісту додаткової угоди до вказаного договору.

Акти виконаних робіт, акти приймання-передачі наданих послугу в матеріалах справи відсутні, що унеможливлює визначення розміру витрат на правничу допомогу судом з метою розподілу. При чомусуд ураховує, що наведений в договорі про надання правничої допомоги перелік послуг та їх вартість не є доказом щодо фактично наданих послуг і виконаних робіт.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту надання послуг і виконання робіт, що могло б бути підставою для відшкодування відповідачеві таких судових витрат за рахунок позивача, що є підставою для відмови в їх стягненні з останнього.

Вказана позиція відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20).

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, який дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту надання послуг і виконання робіт, що могло б бути підставою для відшкодування відповідачеві таких судових витрат за рахунок позивачки, що є підставою для відмови в їх стягненні з останнього.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення (в частині стягнення коштів на правову допомогу) є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України, адвокат Гусєва Павла Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді