Постанова

від 16.01.2024 по справі 754/1063/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/3278/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 754/1063/22

16 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Музичко С.Г..

- Болотова Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія УНІКА» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року та додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року,ухваленого під головуванням судді Панченко О.М., у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія УНІКА» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «САТ», третя особа: Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» про відшкодування матеріальної шкоди,-

в с т а н о в и в:

У січні 2022 року ПрАТ «СК «УНІКА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 18.10.2018 між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 001505/4600/0000001.

Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням, зокрема транспортним засобом «Renault Sandero» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Так 21.03.2019 о 16.25 годині по просп. С. Бандери, 34, у м. Києві, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «HYUNDAI» ДНЗ НОМЕР_2 під час зміни руху та перестроюванні, не переконався, що це буде безпечно, не дав переваги у русі транспортному засобу «RENAULT» ДНЗ НОМЕР_1 , який рухався по тій самі смузі, на яку він перестроювався.

Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками. Винуватцем ДТП є ОСОБА_1 , якого постановою Оболонського районного суду м. Києва від 06.06.2019 притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Внаслідок вказаної ДТП, застрахованому транспортному засобу «Renault Sandero», було завдано механічних ушкоджень. 21.03.2019 потерпіла від ДТП, звернулась до Страховика ПрАТ «СК «Уніка» з поясненнями та 26.03.2019 з Заявою №00294725 про подію, що має ознаки страхового випадку.

Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля марки «Renault Sandero», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 26.03.2019 ПрАТ «СК «Уніка» було проведено огляд транспортного засобу, про що складено Акт № 00294725 огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість). Виконуючи взяті на себе зобов`язання по Договору, Страховиком - ПрАТ «СК «Уніка» прийнято рішення про визнання вказаної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за Договором в розмірі 49 018,71 грн., шляхом безготівкового перерахування на рахунок ТОВ «Кий Авто Холдинг».

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «HYUNDAI» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким в момент дорожньо-транспортної пригоди керував ОСОБА_1 , був застрахований в ПрАТ «СК «ІНГО Україна» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ4300981.

Отже, оскільки позивачем здійснено виплату страхового відшкодування, а цивільно-правова відповідальність відповідача, винуватця у ДТП, була застрахована, позивач 28.05.2019 звернувся з Заявою № 25138 на виплату страхового відшкодування до ПрАТ «АСК «ІНГО Україна». ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» здійснило відшкодування ПрАТ «СК «Уніка» у сумі 36 057,83 грн. Таким чином, до ПрАТ «СК «Уніка» перейшло право вимоги до відповідача на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» - в порядку суброгації. Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 в порядку суброгації на свою користь майнову шкоду в розмірі 12 960,88 грн. та покласти на відповідача витрати, пов`язані з розглядом справи.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 08.08.2022 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія УНІКА» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «САТ», третя особа: Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» про відшкодування матеріальної шкоди - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (ідентифікаційний код юридичної особи 20033533) матеріальну шкоду в розмірі 12 960 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481 грн.

30.03.2023 року відповідачем по справі ОСОБА_1 до суду подано заяву про перегляд заочного рішення, яку просив суд задовольнити виходячи із наступного. Відповідач - ОСОБА_1 стверджував, що участі в судових засіданнях не приймав, жодних повідомлень про час та дату судового рішення, а також Позовну заяву з додатками не отримував. Дізнався про наявне судове рішення через портал "Дія" у зв`язку із відкриттям виконавчого провадження, в якому він є боржником. В свою чергу і про рішення відповідач дізнався з відомостей реєстру судових рішень 20 березня 2023 року.

У зв`язку з цим в цій заяві відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на подання цієї заяви про перегляд заочного рішення. Також відповідач вказував, що виключно внаслідок його відсутності під час розгляду справи суд дійшов помилкових висновків при розгляді справи, а позивачем не вірно було визначено коло учасників справи, позов заявлено до неналежного відповідача.

У відповідності до копій трудової книжки відповідача НОМЕР_3 , останній з 16.01.2018 року по 13.09.2021 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ". ДТП сталась 21.03.2019 року о 16.25, тобто у робочий час, під час виконання службових обов`язків відповідачем. ТЗ, яким керував відповідач, а саме HYUNDAI д.н.з НОМЕР_2 VIN-код НОМЕР_4 належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Тож, відповідач спираючись на позицію Верховного суду вважає, що якщо водій, який завдав автомобілем шкоди під час пригоди перебував у трудових відносинах з іншою особою та у момент ДТП виконував роботу передбачену його посадовими обов`язками, то вимагати відшкодування потрібно з роботодавця, а той вже може потім заявити вимогу до водія. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду.

Ухвалою судді від 11.04.2023 року заяву подану відповідачем ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасування заочного рішення суду від 08.08.2022 року по цивільній справі за позовом ПАТ "Страхова компанія "УНІКА" до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГО" про відшкодування матеріальної шкоди - задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Заочне рішення суду від 08.08.2022 року скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ".

У судовому засіданні 16.05.2023 клопотання представника позивача про залучення до участі у справі співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ`задоволено, надано відповідачу-1 додатковий строк для подання відзиву.

29.05.2023 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Глухенького С.О. надійшов по справі відзив на позовну заяву в якому відповідач не визнає заявлений позов та заперечує щодо його задоволення виходячи із наступного.

Відповідач визнає ту обставину, що він дійно був притягнутий до адміністративної відповідальності за скоєння ДТП. Відповідачем не визнаються обставини, вказані позивачем, що відповідач - ОСОБА_1 має нести матеріальну відповідальність за заявленим позовом. У даному спорі відзначає, що у відповідності до копій трудової книжки відповідача НОМЕР_3 , останній з 16.01.2018 року по 13.09.2021 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ".

ДТП сталась 21.03.2019 року о 16.25, тобто у робочий час, під час виконання службових обов`язків відповідачем. ТЗ, яким керував відповідач, а саме HYUNDAI д.н.з НОМЕР_2 VIN-код НОМЕР_4 належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Вказує, що наразі позиція Верховного суду у аналогічних спірних правовідносинах є сталою та не змінюється, випливає з прямих положень закону. Так, якщо водій, який завдав автомобілем шкоди під час пригоди перебував у трудових відносинах з іншою особою та у момент ДТП виконував роботу передбачену його посадовими обов`язками, то вимагати відшкодування шкоди потрібно з роботодавця. Суд, встановивши факт наявності трудових відносин, повинен відмовити в задоволенні позову, так як він поданий до неналежного відповідача. Також, вважає, що позивач пропустив відповідні процесуальні строки для залучення співвідповідача. Підсумовуючи все наведене, враховуючи предмет та підстави позову, суб`єктний склад даної справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню у зв`язку з обранням позивачем невірного способу захисту та суб`єктного складу.

03.08.2023 року від відповідача ТОВ "Транспортна компанія "САТ" надійшов відзив на позовну заяву в якому вважає, що позивачу потрібно відмовити в його позовних вимогах, так як жодних претензій до ТОВ "ТК "САТ" від позивача щодо відшкодування матеріальної шкоди не надходило, а також вважає, що позивач пропустив строки щодо пред`явлення позовних вимоги саме до ТОВ "ТК "САТ".

11.08.2023 року від представника позивача ПрАТ`СК "УНІКА" - Афанасьєва С.В. через засоби поштового зв`язку "Укрпошта" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якій зазначає наступне. 1) У відповіді від Національної поліції України, ідентифікатор картки ДТП в системі НПУ №3019084400829538: інформація другого учасника: автомобіль "Hyundai", д.н.з НОМЕР_2 під круванням ОСОБА_1 . Назва підприємства власника ТЗ - Транспортна компанія "САТ" ТОВ, ЄДРПОУ - не зазначено, тобто юридична особа не ідентифікована. 2) У постанові Оболонського районного суду м.Києва по справі №756/4906/19 від 06 червня 2019 року, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21.03.2019 року, не вказано, що ОСОБА_1 працює на посаді водія у ТОВ "ТК "САТ", що дійсно дало б підстави позивачу звернутися до роботодавця для пред`явлення вимоги, а у наступному - позові, проте дана інформація зазначена не була, а відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надавши заяву про визнання своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП у повному обсязі. 3) Про факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ "ТК`САТ", позивач дізнався у травні 2023 року, вже піля скасування заочного рішення суду від 08.08.2022 року по справі та подальшому її розгляді.

Що ж до заяви відповідача про сплив строків позовної давності до вимог позивача про відшкодування шкоди в порядку суброгації враховуючи загальну позовну давність, а також враховуючи п.19 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, а також враховуючи Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" - позивач вважає, що звернувся до суду з позовом до відповідача в межах строку позовної давності. Тож вважає, що всі наведені доводи та аргументи відповідача ТОВ "ТК "САТ" не мають під собою правового та законного підгрунтя, висновки складені з особистої думки та при вільному трактуванні, та є такими, що суперечать чинному законодавству та судовій практиці. З вище наведеного, вважає, що позовна заява ПрАТ "СК "УНІКА" обгрунтована, а позовні вимоги відповідають нормам чинного законодавства.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року відмовлено в задоволенні позову.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Глухенького Сергія Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «САТ», третя особа: Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» про відшкодування матеріальної шкоди - задоволено.

Ухвалено у даній справі додаткове рішенням, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (ЄДРПОУ: 20033533, адреса: м.Київ, вул. О.Теліги, буд.6 літ В) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи у розмірі 48 100 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» подало апеляційну скаргу в якій вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права та просить його скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції при вирішення справи взяв до уваги подані стороною відповідача нові письмові докази натомість сукупність наявних у матеріалах доказів вказує на те, що суд неправильно визначився з характером спірних правовідносин, у повному обсязі не встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наголошує, що судом було залучено у якості відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «САТ».

Вказує, що під час розгляду справи не врахував зміст відзиву на позовну заяву в якому ТОВ «Транспортна компанія «САТ» визнаючи себе відповідачем по справі вважає, що позовні вимоги пред`явленні з пропуском строку позовної давності.

Заперечують проти доводів відповідача про застосування строків позовної давності.

Окрім іншого вважають додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року ухвалене з порушенням норм матеріального права оскільки витрати на правничу допомогу майже в 4 рази перевищують суму позовних вимог. Вказує, що суд першої інстанції при вирішенні заяви про ухвалення додаткового рішення не взяв до уваги реальних адвокатських витрат, критерії розумності виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказують на те, що подавали до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він вказував на законність рішення суду першої інстанції та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В обгрунтування відзиву вказує, що в матеріалах справи є відповідь НПУ, яка долучена позивачем до позовної заяви, на другому аркуші якої вказано, що власником транспортного засобу є ТОВ «Транспортна компанія «САТ». Тобто апелянт подаючи позов мав всі докази того, що власником транспортного засобу є ТОВ «Транспортна компанія «САТ», але невірно обрав коло учасників справи і відповідача безпосередньо.

Зазначає, що дійсно апелянтом заявлялось клопотання про залучення співвідповідача, яке було задоволено судом, проте апелянт не змінював предмет позову і він залишався не змінним на момент прийняття рішення суду першої інстанції. Наголошує на тому, що у суду не було підстав стягнути матеріальну шкоду з ТОВ «Транспортна компанія «САТ» оскільки апелянт просив стягнути її з ОСОБА_1 , який в силу закону не несе матеріальної відповідальності за ДТП.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено вимоги до неналежного відповідача, а отже матеріальна шкода не може бути стягнута із відповідача ОСОБА_1 .

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суд першої інстанції враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2019 о 16.25 годині по просп. С. Бандери, 34, у м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «HYUNDAI» реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 та автомобіля «Renault Sandero» реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 06.06.2019 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 08.08.2022 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія УНІКА» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «САТ», третя особа: Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» про відшкодування матеріальної шкоди - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (ідентифікаційний код юридичної особи 20033533) матеріальну шкоду в розмірі 12 960 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481 грн.

Ухвалою судді від 11.04.2023 року заяву подану відповідачем ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасування заочного рішення суду від 08.08.2022 року по цивільній справі за позовом ПАТ "Страхова компанія "УНІКА" до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГО" про відшкодування матеріальної шкоди - задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Заочне рішення суду від 08.08.2022 року скасовано та призначено справу до розгляду.

Згідно з копією трудової книжки відповідача - ОСОБА_1 НОМЕР_6 , останній з 16.01.2018 року до 13.09.2021 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ". ДТП сталась 21.03.2019 року о 16.25, тобто у робочий час, під час виконання відповідачем службових обов`язків.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 28.07.2011, реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль HYUNDAI, модель HD120 належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ".

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.

Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18), та у постановах Верховного Суду: від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18-ц (провадження № 61-17948св19), від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц (провадження № 61-31268св18), від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц (провадження № 61-11969св18).

При цьому під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (постанова Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 914/820/17).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що позивачем заявлено вимоги до неналежного відповідача, позивачем не змінювався предмет позову після залучення співвідповідача , а отже матеріальна шкода не може бути стягнута із відповідача ОСОБА_1 .

Протокольною ухвалою від 16.05.2023 року за клопотанням представника позивача до участі у справі в якості співвідповідача залучено - ТОВ "Транспортна компанія "САТ".

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміну неналежного відповідача здійснюють у порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета й підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконують під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Що стосується доводів апеляційної скарги на додаткове рішення апеляційний суд зазначає наступне.

15.09.2023 представником ОСОБА_1 - адвокатом Глухеньким С.О. через підсистему "Електронний суд" подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з ПрАТ «Страхова компанія«УНІКА» на користь ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу у розмірі 48 100 грн.

В обґрунтування представник відповідача зазначив, що судом при ухваленні судового рішення не було вирішено питання щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

21.09.2023 на алектронну адресу суду від представника позивача ПрАТ «Страхова компанія«УНІКА» - Афанасьєва С.В. надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «САТ», третя особа: Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» про відшкодування матеріальної шкоди. Представник позивача вважає заяву про ухвалення додаткового рішення необгрунтованою та непідтвердженою належними доказами, оскільки:

- ПрАТ «Страхова компанія«УНІКА» станом на 20.09.2023 не отримало попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу від відповідача;

- заявлена двокатом Глухеньким С.О. , сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 48 100 грн. є неспівмірною, завищеною та такою, що містить послуги, що не потребували надання, оскільки вже були отримані ОСОБА_1 до моменту укладення Договору з адвокатом: зокрема, зі складністю справи та ціною позову.

- ціна позову 12 960,88 грн. тоді як витрати на правничу допомогу - 48 100 грн., тобто майже в четверо перевищують ціну позову.

У зв`язку з вищевикладеним просив суд відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Судом встановлено, що представником відповідача ОСОБА_1 у встановленому законом порядку та строку було надано документи на підтвердження понесених судових витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, а саме: копія детального опису робіт (наданих послуг) - витрат на правову допомогу, які поніс ОСОБА_1 , у зв`язку з розглядом справи №754/1063/22; копія Акту виконаних робіт (послуг з надання правової допомоги), згідно Договору б/н від 11 квітня 2023 "Про надання правової допомоги"; копія Договру "Про надання правничої допомоги" від 11.04.2023; копія рахунку фактури №38 від 12 вересня 2023 року.

Однак в повній мірі апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про стягнення на користь відповідача судових витрат саме сумі 48 100 грн. враховуючи наступне.

Так, відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву - частина 8 статті 141 ЦПК України.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги - частина 3 статті 137 ЦПК України.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги, та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

За положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В обґрунтування понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи у розмірі 48 100 грн 00 коп., відповідач надав до суду договір про надання правової допомоги, та детальний опис робіт (наданих послуг)-витрат на правову допомогу.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до вимог ч.ч.5,6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З урахуванням критеріїв визначення та розподілу судових витрат (їх дійсності; необхідності; розумності їх розміру) з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи), аналізуючи детальний опис робіт-витрат на правову допомогу, які поніс відповідач, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що із позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 8500 грн.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги залишення без змін рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року та зміні додаткового рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія УНІКА» задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року залишити без змін.

Додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року змінити, стягнувши з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (ЄДРПОУ: 20033533, адреса: м.Київ, вул. О.Теліги, буд.6 літ В) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи у розмірі 8500 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді