Рішення

від 11.01.2024 по справі 510/1853/23

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1853/23

Провадження № 2/510/504/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.01.24 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши впорядку спрощеногопровадження цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Опорногозакладу Ренійськийліцей №1Ренійської міськоїради Ізмаїльського районуОдеської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача - Опорного закладуРенійський ліцей№1Ренійської міськоїради Ізмаїльського районуОдеської областібув повідомлений судом про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, щодо встановленого судом порядку судового провадження заперечень не мав, надав відзив на позовну заяву.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Шуліка Ю.І. у передбачений законом строк не надав суду заяви про розгляд справи в порядку спрощеного провадження із викликом сторін або клопотання про перехід зі спрощеного порядку розгляду справи до загального, на задоволенні позову наполягав.

Відповідно до ч. 5 ст.279ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про виклик сторін у судове засідання у передбачений законом строк до суду не надходило. Представник відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін не заперечував.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимогст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія наказу директора Опорного закладу Ренійський ліцей №1 Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 08.09.2023р. № 212-к «Про звільнення ОСОБА_2 » копія заяви ОСОБА_1 від 21.08.2023р. про призупинення дії трудового договору; копія письмової відповіді директора ОЗРЗЗСО №6; копія супровідного листа від 08.09.2023р.; копія акту №201 від 03.03.2023р. встановлення факту здійснення догляду особою за одним із батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи; копія висновку №1/198 від 10.06.2022р. про надання соціальної допомоги з догляду на непрофесійній основі; копія посвідчення особи ОСОБА_3 інваліда ІІ групи; копія довідки до акту огляду МСЕК про встановлення ІІ групи інвалідності; копія довідки УСЗН Ізмаїльської районної державної адміністрації від 12.09.2023р.; копія довідки лікаря неврологічної клініки від 28.09.2023р. про проходження ОСОБА_3 курсу довготривалої спеціальної терапії; копія виписки з ЄДРЮОФОПГФ; фотокопії листувань адміністрації опорного закладу із позивачкою; копія листа-повідомлення директора ОЗ Ренійський ліцей №1 від 01.09.2023р. за №298; копія повідомлення директора ОЗ Ренійський ліцей №1 від 08.09.2023р. за №311; копії доповідних завідувачки ОЗ Ренійський ліцей №1 про відсутність вчителя ОСОБА_1 на уроках; копії актів №2 від 04.09.2023р., №4 від 05.09.2023р., №6 від 06.09.2023р., №8 від 07.09.2023р.; №10 від 08.09.2023р. про відсутність учителя історії ОСОБА_1 на робочому місці; копія протоколу №1 засідання комісії з трудових спорів ОЗ Ренійський ліцей №1 від 04.09.2023р.; копія наказу №199-к від 31.08.2023р. про навантаження у 2023/2024р.р.; копія посадової інструкції №6 вчителя.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , діюча через свого представника адвоката Шуліка Ю.І., звернулась до суду із позовною заявою, якою просить визнати незаконним та скасувати наказ Опорного закладу Ренійський ліцей №1 Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 08.09.2023р. №212-к про звільнення ОСОБА_1 , поновити її на роботі на посаді учителя історії, починаючи з дати звільнення, та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі та судові витрати. В якості обґрунтування пред`явлених позовних вимог представник позивачки зазначив, що згідно наказу відділу освіти від 17.01.2011 р. №8 та наказу №737а від 17.01.2011р. по ЗОШ №1 ОСОБА_1 була призначена (переведена) на посаду учителя історії Ренійської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 Ренійської районної ради Одеської області, перейменованої у подальшому та реорганізованої в Ренійську філію №1 Опорного закладу Ренійський ліцей №1 Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про що було зроблено відповідний запис в трудовій книжці позивачки. За весь час роботи позивачка сумлінно виконувала свої трудові обов`язки не мала жодних порушень трудової дисципліни та будь-яких дисциплінарних стягнень. У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням із 24.02.2022р. на території України воєнного стану, вважаючи, що існує реальна загроза життю та здоров`ю в особливий період, ОСОБА_1 разом із родиною була змушена евакуюватись і виїхати за межі території України в безпечне місце, а саме, до Німеччини. Крім того, необхідність тимчасового виїзду до Німеччини була також викликана іншими поважними причинами необхідністю надання належної медичної допомоги дочці з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного догляду. У зв`язку із виниклою ситуацією, позивачка 21.08.2023р. звернулась до відповідача із заявою, якою вона просила призупинити дію трудового договору на підставі ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022р. - з 03.09.2023р. та відтермінувати дату виходу на роботу до відновлення можливості виконання нею посадових обов`язків або припинення чи скасування воєнного стану. Листом №281 від 21.08.2023р. відповідач відмовив позивачці у призупиненні дії трудового договору, повідомивши при цьому про відсутність можливості виконувати викладацьку роботу дистанційно в 2023-2024 навчальних роках та нагадавши про необхідність стати до роботи 04.09.2023р. або звільнитися з роботи.

08.09.2023р.наказом №212-к ОСОБА_1 булозвільнено зпосади учителяісторії вРенійській філії№1Опорного закладуРенійський ліцей№1Ренійської міськоїради Ізмаїльського районуОдеської області на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, про що було зроблено відповідний запис у трудовій книжці позивачки.

Позивачка, її представник вважають звільнення ОСОБА_1 незаконним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства з підстав: 1) нез`ясування наявності поважних причин відсутності на роботі (на думку позивачки для неї та членів її родини існувала реальна загроза життю та здоров`ю в особливий період, у зв`язку із чим вона евакуювалась та виїхала за межі України; про поважні причини позивачка вказала у заяві від 21.08.2023р.; відповідачем не були з`ясовані поважні причини невиходу позивачки на роботу, які є визначальними для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул; у позивачки на той час виникла необхідність надання належної медичної допомоги дочці з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного догляду); 2) допущення порушеньвимог КЗпПУкраїни таінших вимогдіючого трудовогозаконодавства (на думку позивачки, порушено вимоги діючого законодавства щодо порядку видачі трудової книжки у разі звільнення; отримання письмових пояснень від працівника про причини відсутності на роботі; не враховано позицію Освітнього омбудсмена України щодо можливості вчителя здійснювати педагогічну діяльність, перебуваючи за межами України.

З підстав того, що позивачка та її представник вважають, що звільнення ОСОБА_1 було незаконним, вони просять застосувати положення ч. 2 ст. 235 КЗпП України та поновити позивачку на роботі із виплатою працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з порядку обчислення останньої, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995р. №100. Також позивачка просить стягнути з відповідача судові витрати 36586,00 грн. (за надання правничої допомоги).

Ухвалою судді Ренійського районного суду Одеської області від 11.12.2023р. було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на 10.45 год. 11.01.2024 року. Вищевказаною ухвалою суду відповідачу було роз`яснено право протягом 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали подати та надіслати суду та позивачу відзив на позов, а відповідачу роз`яснено право на подання до суду відповіді на відзив.

27.12.2023р. представником відповідача було подано відзив на позов. Копію відзиву та доданих до нього документів було надіслано судом одержувачу представнику позивачки ОСОБА_1 адвокату Шуліка Ю.І. в його електронний кабінет 27.12.2023р. Отже, незважаючи на вимогу законодавства (ч. 4 ст. 178 ЦПК України «Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.»), виконуючи одночасно обов`язкові вимоги законодавства щодо листування суду з учасниками цивільного процесу в підсистемі « Електронний суд» (Відповідно до пункту 17 підрозділу 1 розділу III Положення особам, які зареєструвалиЕлектроннийкабінет,суднадсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання доЕлектронногокабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством), суд отримавши відзив, зареєстрував його, відсканував його та додані до нього документи та автоматично через підсистему «Електронний суд» надіслав цей відзив із доданими до нього документами до електронного кабінету представника позивачки. Про факт доставлення 27.12.2023р. відзиву на позовну заяву з додатками (всього на 51 аркуші) одержувачу ОСОБА_4 в його електронний кабінет свідчить довідка відповідального працівника суду про доставку електронного документу.

Про вищевказані обставини було звернено судом увагу і при винесенні судом ухвали про відмову у задоволенні клопотання представника позивачки про участь у судовому засіданні у вищевказаній справі представника позивачки в режимі відеоконференції. Так, у вищевказаній ухвалі було зроблено посилання на вимоги ст. 279 ЦПК України щодо спрощеного судового провадження , зокрема зазначено, що суд розглядаєсправувпорядку спрощеногопозовногопровадженнябез повідомленнясторінзанаявними усправіматеріалами,завідсутностіклопотання будь-якоїзісторінпро інше.Заклопотаннямоднієї ізсторінабоз власноїініціативисудурозгляд справипроводитьсявсудовому засіданнізповідомленням(викликом)сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Після прийняття до розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , відкриття провадження у цивільній справі та призначення розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження від жодної із сторін судового провадження заяв про зміну форми розгляду цивільного провадження не надходило, більш того, у відзиві на позов представник відповідача зазначив, що вони не заперечують проти судового розгляду без участі сторін у порядку письмового провадження, клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного судового провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін не заявлялось, строк подання такої заяви (клопотання) позивачкою (її представником) (після отримання ним відзиву на позов) вже пропущений. Отже, у встановлений законом строк від представника позивачки не надходило клопотання ані про розгляд справи в порядку спрощеного провадження із викликом сторін, ані про перехід розгляду справи від спрощеного провадження до загального. Натомість, 10.01.2024р. представником позивачки, який отримав відзив із додатками та пропустив строк на подачу відповіді на відзив відповідача, через підсистему «Електронний суд» було подано клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив. В якості підстав для надання представнику позивачки додаткового часу для подання відповіді на відзив було вказано те, що він своєчасно не отримав поштове відправлення із відзивом від відповідача (хоча, навіть якщо допустити, що представник позивача не отримав поштове відправлення, не ознайомився із відзивом в електронному кабінеті, а ухвалу суду від 10.01.2024р. (де було в тексті вказано про відзив) отримав 11.01.2024р., то звідки він взагалі мав будь-які відомості про відзив), а також те, що суд, постановляючи ухвалу про відкриття провадження не встановив йому строк для подачі відповіді на відзив. Наведені обґрунтування у заяві представника позивачки суд вважає надуманими, такими, що носять взагалі захисний характер, не відповідають вимогам ЦПК України, оскільки, як вже вказувалось вище, із відзивом та додатками до нього представник позивача де-факто і де-юре був ознайомлений, а за наявності будь-яких сумнівів у доказах, виникненні додаткових підстав для доказування або спростування доводів у позивача є передбачене законом право заявити про розгляд справи в порядку спрощеного провадження із викликом сторін або взагалі перейти до загального провадження, чим він не скористався. Тому, такі заяви (клопотання) представника позивача суд не може взяти до уваги, а доводи, викладені в них розцінює як зловживання стороною наданими процесуальними обов`язками. Виходячи з вищевикладеного, суд дотримався порядку спрощеного судового провадження і перейшов саме до нього у день, призначений для розгляду справи.

Представник відповідача - Опорного закладу Ренійський ліцей №1 Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області надав відповідь на позов, згідно якої дії по звільненню позивачки з вищевикладених підстав вважає правомірними, такими, що відповідають нормам діючого трудового законодавства, отже підстав для скасування наказу про звільнення не вбачає, як і підстав для поновлення позивачки на роботі та сплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В якості основної підстави за відсутності якої слід вважати, що відмова позивачці у призупиненні трудового договору була правомірною, представник відповідача зазначив неможливість обох сторін виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Це підтверджується КЗпП України, ст. 13 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (Закон №2136-ІХ), а також сформульованою думкою у правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №754/5488/22) (судовою практикою). Відповідач стверджує, що навчальний заклад працює в режимі офлайн, за очною формою роботи, таким чином з боку роботодавця є можливість надання роботи позивачці, а оголошення воєнного стану не може бути безспірною причиною поважності прогулу, оскільки територія м. Рені Ізмаїльського району Одеської області не визнана територією активних бойових дій. Щодо дотримання процедури звільнення позивачки, то відповідач зазначає, що роботодавцем були прийняті всі можливі заходи щодо максимального інформування позивачки з приводу спірної ситуації і це інформування (засобом телекомунікації через програму Вайбер ) було обопільним, трудова книжка була відправлена позивачці на її поштову адресу. Таким чином, відповідач вважає, що ним при здійсненні відмови позивачці у призупиненні трудового договору, про проведенні процедури звільнення не були порушені права та інтереси позивачки, як працівниці та громадянки України, дотримані вимоги трудового законодавства України та спеціального законодавства, регламентуючого порядок правової поведінки під час воєнного стану в Україні. На підставі вищевикладеного представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог позивачки слід відмовити.

Як виходить з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 з 17.01.2011р. працювала на посаді вчителя історії в Ренійській філії №1 Опорного закладу Ренійський ліцей №1 Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області. 24.02.2022р. у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на території держави Україна було оголошено воєнний стан. Вважаючи, що обстановкою, що склалася в Україні (особливий період-воєнний стан), виникла реальна загроза життю та здоров`ю позивачці та членам її родини, вона (позивачка), її чоловік та їхня донька (інвалід ІІ групи) прийняли рішення про евакуювання та виїзд за межі м.Рені Ізмаїльського району в безпечне місце, а саме до Німеччини. З метою вирішення питань у своїй трудовій діяльності позивачка 21.08.2023р. звернулась із заявою до роботодавця із вимогою призупинити дію трудового договору на підставі ст. 13 ЗУ №2136-ІХ від 15.03.2022р. з 03.09.2023р. Листом №281 від 21.08.2022р. відповідач відмовив позивачці у призупиненні дії трудового договору, повідомивши про відсутність можливості виконувати викладацьку роботу дистанційно в 2023-2024 навчальних роках та нагадавши про необхідність стати до роботи 04.09.2023р, або звільнитися. Оскільки вимоги керівництва учбової установи були позивачкою проігноровані, 08.09.2023р. наказом № 212-к ОСОБА_1 було звільнено з посади учителя історії в Ренійській філії №1 Опорного закладу Ренійський ліцей №1 Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, про що було зроблено відповідний запис у трудовій книжці.

З вищевикладених причин позивачка та її представник вважають звільнення незаконним, просять поновити ОСОБА_1 на роботі із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу і стягнути судові витрати.

Суд, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовної заяви, виходив із наступного.

У статті 43 Конституції України закріплене «право на працю, щовключає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується». Громадянам гарантуєтьсязахист віднезаконного звільнення.Ці приписидеталізуються устатті 5-1Кодексу законівпро працюУкраїни,за змістомякої державагарантує працездатнимгромадянам,які постійнопроживають натериторії України,правовий захиствід необґрунтованоївідмови вприйнятті нароботу інезаконного звільнення,а такожсприяння взбереженні роботи.Основними гарантіямивід незаконногозвільнення є: звільнення працівниказ ініціативироботодавця можливелише напевних підставах;необхідним єдотримання процедуризвільнення; існують обставини,коли звільненнянеприпустиме; окремі категоріїосіб користуютьсядодатковим захистом; існує можливість поновлення на роботі у судовому порядку.

Під незаконним звільненням, як роз`яснив Верховний Суд, слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом (постанова Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 755/14564/18). У місячний термін після отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення працівник може оскаржити його до суду. Судовий збір за подачу позову про поновлення на роботі не сплачується (ст. 5 Закону України «Про судовий збір»). Цивільний процесуальний кодекс України допускає можливість розгляду таких справ у спрощеному порядку. При винесенні рішення про поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу; рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню (ст. 235 КЗпП).

Щодо відмови відповідача позивачу у призупиненні дії трудового договору

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2022р. на території України був введений воєнний стан (Указ Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про ведення військового стану в Україні, затверджений ЗУ «Про введення військового стану в Україні» №2002-ІХ від 24.02.2022р.

15.03.2022р. було прийнято Закон України №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану (із змінами, внесеними згідно із Законом №2352-ІХ від 01.07.2022р.

Згідно ст. 13 Закону України №2136-ІХ було введено поняття призупинення дії трудового договору. Так, під призупиненням дії трудового договору належить розуміти тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливістьобох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

У разі незгоди працівника (працівників) із наказом (розпорядженням) роботодавця про призупинення дії трудового договору працівником або профспілкою за дорученням працівника (працівників) відповідний наказ (розпорядження) може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу.

Отже,у період воєнного стану роботодавці можуть активно використовують новий інструмент трудових відносин призупинення дії трудового договору. Основними умовами для призупинення дії трудового договору є: одночасна абсолютна неможливість надання роботи та абсолютна неможливість виконання роботи у зв`язку із військовою агресією проти України.

Під абсолютною неможливістю надання роботодавцем та виконання працівником роботи слід розуміти: 1) знищення виробничої, організаційної, технічної можливості, засобів виробництва або майна роботодавця в результаті бойових дій;2) їх функціонування є неможливим; 3) переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливе.

Про це зазначило Міністерство економіки України в Листі № 4712-06/22838-09 від 09.05.2022 року «Про надання роз`яснень».

Тотожна думка була відображена і у п. 51-52 правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №754/5488/22, згідно якої роботодавцю надано право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Заумови, що працівник бажає та може виконувати роботу, або роботодавець може надавати роботу, призупиняти дію трудового договору не можливо.

Як було встановлено судом, 21.08.2023р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, якою просила призупинити дію трудового договору з 03.09.2023р. до відновлення можливості виконання нею посадових обов`язків або припинення чи скасування воєнного стану. В якості причин для застосування припинення дії трудового договору позивачка вказала на особливий стан в Україні, вимушене залишення території України, а також необхідність проходження курсу лікування її донькою, яка як інвалід потребувала її постійної присутності та догляду. Отже, позивачка, подавши таку заяву, на свій власний розсуд мотивувала її і при чому вказала тільки ті поважні причини, які стосувалися її особисто, отже абсолютна неможливість надання роботодавцем роботи нею взагалі не розглядалась як підстава.

Листом-відповіддю за №281 від 21.08.2023р. директором ОЗРЗЗСО №6 було надано письмову відповідь ОСОБА_1 , якою останній було відмовлено у призупиненні дії трудового договору. Відповідь була відповідачем письмово мотивована, вказано та роз`яснено із посиланням на вимоги законодавства на реалізацію такого права лише за одночасної наявності двох обов`язкових умов: якщо роботодавець не може організувати процес роботи і забезпечити працівника роботою, а працівник не може виконувати свої трудові обов`язки. Також було зазначено, що м. Рені не є окупованою зоною, не знаходиться в зоні активних бойових дій, не являється прифронтовою територією, а навчальний заклад працює у звичайному режимі, адміністрація закладу (роботодавець) може забезпечити педагогу умови праці згідно з умовами трудового договору, більш того вказано на заплановане тижневе навантаження для ОСОБА_1 за спеціальністю на 2023-2024 навчальний рік та відсутність можливості виконувати викладацьку роботу дистанційно.

Аналізуючи письмовувідмову №281від 21.08.2023р.директора ОЗРЗЗСО№6суд повністюпогоджується ізнею,із викладенимимотивами івважає їїправомірною,обґрунтованою татакою,що відповідаєвимогам положеньст.13Закону України №2136-ІХ, оскільки бажання однієї зі сторін трудового договору за відсутності об`єктивних обставин не є підставою для призупинення дії трудового договору.

Суд вважає, що позивачкою не наведено жодних, передбачених ст.13Закону України №2136-ІХ, правових підстав для призупинення дії трудового договору, а посилання на необхідність виїзду її через особливий стан в Україні та задля лікування доньки стосується особистих сімейних відносин родини ОСОБА_5 , тим більш, що школа у цей особливий період продовжує працювати в режимі офлайн, діти відвідують шкільні заняття реально і педагоги викладають наявно, виконуючи свої професійні обов`язки. Що стосується необхідності у проходженні курсу лікування доньки позивачки, то тут реальної проблеми у відсутності сімейного супроводу дитини-інваліда для проходження курсу лікування немає, оскільки в неї є опікун ОСОБА_6 (чоловік позивачки, який в даний час також знаходиться в Німеччині із ОСОБА_3 та позивачкою).

Крім того, як свідчить фотокопія переписки сторін за допомогою сервісу Вайбер, позивачка 01.09.2023р. отримала копію письмової відмови №281 від 21.08.2023р. директора ОЗРЗЗСО №6, однак не скористувалась правом на оскарження відмови про призупинення дії трудового договору, яке також є передбачене Законом України №2136-ІХ. Досліджуючи ці відносини вцілому, суд критично ставиться до того, що відповідач не належним чином оформив вищевказану відмову, сформулював її у вигляді листа-відповіді, але не у вигляді наказу про призупинення дії трудового договору, але не зважаючи на всі письмові формальності та на відсутність нової практики у цій розпорядчій діяльності, суд вважає, що така форма відповіді не вплинула б на право оскарження її, якщо б позивачка вирішила скористуватися ним.

Щодо звільнення позивачки за прогул

Відповідно до ст. 1 ЗУ №2136-ІХ цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України"Про правовий режим воєнного стану" . На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбаченихстаттями43,44Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Отже, звільняти за прогул у період воєнного стану чиннимзаконодавствомне заборонено.

Трудовий договір може бути розірваний з ініціативи роботодавця за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше 3 годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП).

Прогул - це відсутність працівника на роботі більше 3 годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин як протягом усього робочого дня та без відповідного попередження роботодавця в установленому порядку.

Тягар доведення прогулу лежить на роботодавцеві (пп. «а» п. 2 ст. 9 Конвенції МОП № 158).

Для звільнення працівника за такою підставою власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, підтверджуючі відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (Роз`яснення МЮУ від 01.02.2011 року).

У постанові ВСУ Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.11.2021р. у справі №235/5659/ 20 зазначено, що «прогулом визнається відсутність працівника на роботі, як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад: самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу, тощо).

Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин. Тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати наявні у справі докази (Постанова ВС № 199/8766/18 від 22.04.2020 року).

Поважними вважаються такі причини, які виключають вину працівника, тобто вони не залежать від волі працівника та заважають останньому прибуттю на роботу.

Оскільки під час розгляду трудового спору в суді мова йде про звільнення позивачки за прогул і позивачка посилалась у позові на поважні причини нез`явлення на роботі, а саме на такі, як: наявність на території України воєнного стану та загрози життю та здоров`ю позивачки та її родині через військову агресію РФ відносно України, суд, приймаючи рішення у справі, досліджував спірну ситуацію за такими критеріями: чи перебуває місцевість під окупацією, чи ведуться поряд з населеним пунктом активні бойові дії (чи перебуває населений пункт під окупацією); чи узгоджений з роботодавцем дистанційний порядок роботи і чи можливе введення саме такого режиму роботи у навчальному закладі; чи є інші будь-які поважні причини, що унеможливлювали роботу працівника.

Так, суд вважає, що за своєю суттю воєнний стан є особливим правовим режимом, який може бути введений за певних умов на території всієї України, або окремих її місцевостях. Підставами для введення воєнного стану може стати як збройна агресія чи загроза нападу, так і небезпека державній незалежності України, її територіальній цілісності. Сам по собі воєнний стан в Україні не є достатньою правовою підставою, щоб вважати причини відсутності позивачки на роботі поважними, оскільки хоча воєнний стан і є введеним на всі території України , але бойові дії ведуться не на всій території держави.

На виконання постанови КМУ від 06.12.2022р. №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України своїм наказом від 22.12.2022р. №309 затвердило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (останній раз зміни у цей Перелік вносилися 22.09.2023р.).

Згідно абз. 3 п. 1 Постанови КМУ № 1364 до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій, території активних бойових дій та території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси. У вищевказаному Переліку жодного разу м. Рені Ізмаїльського району Одеської області не було вказано, а те, що в певний період часу в певні дні відбувалися атаки БПЛА на території м.Рені та Ізмаїльського району не може бути підставою для визначення причини прогулу позивачки на роботі як поважної, оскільки оголошення повітряних тривог, реальні атаки як БПЛА так і іншими бойовими снарядами відбуваються по всій території України, викликають психологічне напруження у всього населення держави України, спонукає нас на прийняття заходів для убезпечення себе, рідних та близьких, зобов`язує керівників та відповідальних осіб установ та організацій різної ланки (у т.ч. і навчальних закладів) брати відповідальність за працівників, відвідувачів, здобувачів освіти (як дошкільної, шкільної та вищої) на себе та дотримуватись певного алгоритму дій в разі виникнення загрозливих ситуацій, але ніяк не призводить до думки про припинення роботи на власний розсуд без наявних на то причин та всупереч вимогам діючого законодавства України. Це фактор є особливо важливим при визначенні свідомої, правильної поведінки у суспільстві в разі виникнення особливого стану в державі, він призводить до згуртованості населення, до виключення ризиків створення правового та суспільного хаосу, неухильного дотримання правової обізнаності у критичній ситуації.

Всі навчальні заклади на території м. Рені Ізмаїльського району Одеської області працюють у режимі офлайн. Наказом ОЗ Ренійський ліцей №1 Ренійської міської ради Ізмаїльського району від 31.08.2023р. №25 АГ був затверджений очний режим роботи опорного закладу та філій в 2023-2024 н.р. Це являється підтвердженням факту можливості надання роботи позивачці.

Щодо порядку проведення процедури звільнення

Суд зазначає,що законодавчого обов`язку розшукувати працівника для ознайомлення його із наказами, листами та відповідями та ін. - у роботодавця немає. Зазначене питання є актуальним у разі наміру роботодавця звільнити несумлінного працівника за прогул, коли слід з`ясувати причину відсутності працівника на роботі та оцінити її поважність. За таких обставин деякі роботодавці навіть організовують службове розслідування щодо з`ясування місця перебування прогульника, створюють відповідну комісію, яка, зокрема, навідується за домашньою адресою працівника, надсилає листи, телефонує тощо, але це все суто індивідуально застосовується у кожному випадку окремо.

Позивачка ОСОБА_1 виїхала до Німеччини і саме собою зрозуміло, листування та спілкування із нею викликало певні ускладнення у роботодавця.

Слід звернути увагу на роз`яснення Національного агенства України з питань державної служби, наданого у березні 2022р., яким було наданий дозвіл на подачу заяв працівниками, листування із ними в електронній формі з накладанням кваліфікованих електронних підписів, а в разі такої неможливості - в письмовій формібудь-якими засобами телекомунікаційного зв`язку(електронна пошта, WhatsApp, Telegram тощо)без накладання згаданих підписів.

Суд вважає,що в умовах воєнного стану запропоновані способи комунікації можуть бути застосовані також поза межами державної служби, що і мало місце в даному випадку між сторонами спірної справи.

Так, використовуючи програму «Вайбер» сторони у справі фактично листувались між собою, отримували відповіді та фотокопії документів, що супроводжували ситуацію про відмову у призупиненні дії трудового договору, про звільнення працівника за прогул, про надсилання трудової книжки та інше. Фотокопії листування сторін були додані до матеріалів справи та досліджені судом. Так, 21.08.2023р. позивачці було на Вайбер надіслано лист-відповідь №281 від 21.08.2023р.; 01.09.2023р. - наказ №298 (про тарифікацію та прохання стати до роботи); повідомлено позивачку про графік роботи на 04.09.2023р.; 04.09.2023р. запропоновано позивачці надати письмові пояснення її відсутності на роботі (аналогічна ситуація була і про відсутність позивачки на роботі 05.09.2023р. та 07.09.2023р.); 08.09.2023р. відправлене фото наказу про звільнення позивачки та запропоновано повідомити адресу, куди можна б було відправити трудову книжку. Однак, всі ці звернення позивачка ігнорувала, трудова книжка їй була відправлена поштовим відправленням на адресу, яка була зазначена в особовій справі на роботі.

Всі факти відсутності позивачки на робочому місці були зафіксовані комісією по трудових спорах, копії доповідних та актів про відсутність на робочому місці учителя історії Ренійської філії №1 04.09.2023р., 05.09.2023р., 06.09.2023р., 07.09.2023р., 08.09.2023р. додані до матеріалів справи. Протоколом №1 засідання комісії з трудових спорів ОЗ Ренійський ліцей №1 від 04.09.2023р. підтверджений факт розгляду питання на порядку денному про відсутність на робочому місці учителя фізичної культури ОСОБА_6 та учителя історії ОСОБА_1 .

Тобто, процедура проведення звільнення відповідачем була дотримана і не порушувалась, з боку відповідача були прийняті всі можливі заходи задля сповіщення позивачки, попередження її, надання можливих пояснень.

Спростовуючи доводи позивачки з приводу того, що необхідність її виїзду за кордон була викликала також і необхідністю проведення курсу лікування її доньці ОСОБА_3 , у зв`язку із чим знадобився її супровід нею, як матір`ю дитини, суд зазначає, що згідно акту від 03.03.2023р. встановлення факту здійснення догляду особою одним із батьків за особою з інвалідністю саме ОСОБА_6 (батько) був встановлений доглядачем ОСОБА_3 . Як було встановлено судом, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_1 та їхньою донькою ОСОБА_3 виїхали до Німеччини, отже супроводом з боку доглядача ОСОБА_3 була забезпечена, тому суд не вбачає як за поважне посилання на вищевказану причину відсутності позивачки на роботі.

Враховуючи всевищевикладене,беручи доуваги додані тадосліджені судомдокази,суд вважає діївідповідача щодовідмови упризупиненні дії трудовогодоговору тазвільнення позивачкиз місцяроботи запрогул правомірними,такими,що відповідаютьположенням діючого трудовогозаконодавства Українита ЗаконуУкраїни №2136-ІХ, зазначає, що будь-яких порушень конституційних, трудових прав позивачки при цьому не було порушено. У зв`язку із відмовою судом у задоволенні вищевказаних позовних вимог, не підлягають задоволенню вимоги позивачки і про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та вимоги про стягнення судових витрат (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України). Що стосується стягнення судового збору, то суд компенсує його розмір за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 279, 354, 355, ЦПК України, ст. 43 Конституції України, ст.ст. 5-1, 40, 235 КЗпП України, Законом України №2136-ІХ від 15.03.2022р. -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Опорного закладу Ренійський ліцей №1 Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник