Ухвала

від 17.01.2024 по справі 463/5050/23

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/5050/23

Провадження №1-кс/463/74/24

У Х В А Л А

17 січня 2024 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,адвоката ОСОБА_3 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11.07.2023 (у справі № 463/2566/23), у кримінальному провадженні № 42023000000000257, -

в с т а н о в и в :

адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 21 грудня 2023 року звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з клопотанням в порядку ст. 174 КПК України про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11 липня 2023 року, у кримінальному провадженні № 42023000000000257 від 21.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11липня 2023року булозадоволено клопотаннястаршого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні прокурором другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42023000000000257 від 21.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та накладено арешт на мобільний телефон марки «SAMSUNG», IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 .

Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 посилається на те, що арешт накладений слідчим суддею з метою дослідження інформації та збереження речових доказів. Проте, вилучений телефон, не має жодного відношення до кримінального провадження, оскільки є її особистою власністю.

Водночас,органом досудовогорозслідування недоведено,що вилученийв ходіобшукумобільний телефон марки «SAMSUNG», IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , містить в собі інформацію про будь яку незаконну діяльність, зберіг на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Окрім того, кримінальне провадження № 42023000000000257 від 21.02.2023, не здійснюється щодо неї, ОСОБА_5 , та остання немає жодного відношення до вказаного кримінального провадження, жодним процесуальним статусом у вказаному кримінальному провадженні вона не наділена, жодного відношення до кримінального провадження №42023000000000257 від 21.02.2023 вилучене майно не має, арешт на майно ОСОБА_5 було накладено безпідставно та необґрунтовано.

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 в судовому засіданні подане клопотання підтримала просила таке задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, подав письмові заперечення.

Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 174 КПК підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб,конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.2 ст.173 ПК України, при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння,що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого,третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Встановлено, що Другим відділом Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023000000000257 від 21.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

06.07.2023 у період часу з 06 год. 51 хв по 09 год. 55 хв., на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 20.06.2023 (справа № 463/2566/23) старшим слідчим Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 проведено обшук у помешканні ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами проведення обшуку, було виявлено та вилучено майно.

Майно,вилученевході проведенняобшуку постановоюслідчого від06.07.2023року визнаноречовим доказомпо справі. Оскільки вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та є речовими доказами, то слідчий вважає, що виникла необхідність у його арешті.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11липня 2023року задоволеноклопотаннястаршого слідчогоГоловного слідчогоуправління Державногобюро розслідувань ОСОБА_6 ,погоджене прокуророму кримінальномупровадженні прокурором другоговідділу другогоуправління процесуальногокерівництва досудовимрозслідуванням тапідтримання публічногообвинувачення Департаментунагляду задодержанням законіворганами Державногобюро розслідуваньОфісу Генеральногопрокурора ОСОБА_7 ,про накладенняарешту майнота накладеноарешт намобільний телефон марки «SAMSUNG», IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 .

Згідно наданих письмових заперечень слідує, що що у цьому кримінальному провадженні 05.01.2024 повідомлено про підозру начальнику Державного центру сертифікації засобів охоронного призначення Департаменту поліції охорони НПУ (далі - ДЦС ЗОП ДПО) ОСОБА_9 , його підлеглим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, зокрема у зловживанні службовим становищем та службовому підробленні в інтересах ТОВ «ІНТЕРБЕЗПЕКА ЛТД», директором якого була та є ОСОБА_5 (на підтвердження долучається ухвала від 09.01.2024 про застосування запобіжного заходу).

Відповідно до матеріалів, якими обґрунтовувалось клопотання, є підстави вважати, що ОСОБА_5 та пов`язані з нею особи та підприємства, можуть бути причетні до незаконних дій, внаслідок чого державному бюджету України в особі Національної поліції України задано збитків.

При цьому, безпосередньо в ході обшуку 06.07.2023, про що зазначено в протоколі, мобільний телефон ОСОБА_5 вилучено у зв`язку з тим, що в ньому виявлено інформацію, яка має значення для кримінального провадження, а також дозвіл на вилучення телефону було надано відповідною ухвалою суду. Зокрема в телефоні було виявлено листування щодо вказаних можливих протиправних дій, з іншими особами які можуть бути до цього причетні. (Вказане підтверджується також протоколом огляду, копія якого долучається до даного заперечення).

Таким чином, мобільний телефон ОСОБА_5 , який вилучений за адресою: АДРЕСА_1 є речовим доказом, оскільки відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, так як може бути використаний як доказ факту і обставин вчинення кримінального правопорушення.

Викладені обставини свідчать, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту вказаного телефону, який належать ОСОБА_5 відповідно до поданного клопотання на час розгляду клопотання про скасування арешту майна не відпали.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що в застосуванні цього заходу потреба не відпала.

За таких обставин у клопотанні слід відмовити

Керуючись вимогами ст. ст.170, 171, 173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

в задоволенні клопотання відмовити.

Повний текст ухвали складено 18.01.2023.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1