Рішення

від 15.01.2024 по справі 541/3263/23

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/3263/23

Номер провадження 2/541/83/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 січня 2024 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Городівського О.А.

за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,

позивача - ОСОБА_1 , її представника адвоката - Акрітова К.К.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про визнання права власності на частину будинку за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В :

20 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вищевказаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на 1/3 частку будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи позов посилалася на те, що вона безперервно та відкрито володіє будинком з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Згідно договору дарування частини жилого будинку від 16.10.2008 ОСОБА_3 подарував їй 2/3 частини жилого будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Інша 1/3 частина належить ОСОБА_2 . Згідно Договору від 19 квітня 1994 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було визначено порядок користування житловим будинком. ОСОБА_2 з кінця 90-х іммігрувала до РФ та з тих часів жодного разу не з`являлася в належній їй частці будинку. Оскільки вона відкрито та добросовісно володіє зазначеним будинком вже понад 10 років, постійно сплачує всі комунальні платежі, здійснює заходи з його утримання та обслуговування, а тому має право набути права власності на дану частку будинку за набувальною давністю.

Ухвалою судді від 03.10.2023 відкрито провадження у справі та призначено проведення першого судового засідання.

Позивачка в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала, просила їх задовільнити, суду пояснила, що вона є власником 2/3 частки будинку по АДРЕСА_1 , яку їй подарував батько ОСОБА_3 . Інша частка 1/3 належить її рідній тітці ОСОБА_2 , яка виїхала в 90-х роках до Російської Федерації. Батько із тіткою отримали у власність будинок в порядку спадкування. Позивачка зі своїм чоловіком відкрито та добросовісно володіє вже понад 10 років усім будинком, постійно сплачує всі комунальні платежі, здійснює заходи з його утримання та обслуговування, так як у разі недогляду за належною тітці часткою будинку, це могло б призвести до його руйнації.

Представник позивача, ОСОБА_4 суду пояснив, що позивачці на праві власності належить 2/3 частки будинку по АДРЕСА_1 . Більше 10 років позивач добросовісно, відкрито користується 1/3 часткою будинку, яка належить ОСОБА_2 , тому вона має право на визнання за нею права власності на 1/3 частку будинку за набувальною давністю.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про місце та час розгляду справи належно повідомлена шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду, офіційного веб-порталу судової влади (а.с. 56).

Свідок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суду пояснили, що їм відомо, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 після смерті їх батька успадкували будинок за адресою: АДРЕСА_1 та визначили порядок користування ним. ОСОБА_7 приблизно 1934-1935 років народження є рідною тіткою позивачки. В 90- х роках ОСОБА_7 виїхала за межі України. Позивач отримала в дар від батька 2/3 частки будинку та постійно з чоловіком протягом 15-20 років доглядають за будинком та спорудами.

Ухвалою суду від 15.01.2024 суд вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши позивача , його представника та свідків, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 22.05.2023 та договору дарування частини жилого будинку від 16.10.2008 ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 2/3 частини жилого будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 та в цілому складається з: жилого будинку А-1, житловою площею 36,2 кв.м., загальною площею 54,0 кв.м., сараю з прибудовою В, сараю Д, вбиральні Ж, гаража Е, споруд на приватизованій земельній ділянці площею 1692 кв.м. (а.с. 9,23-24 ).

Згідно Договору від 19 квітня 1994 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було визначено порядок користування житловим будинком, де міститься інформацію, що на підставі свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом ОСОБА_2 належить 1/3 частка житлового будинку з господарськимм спорудами, розміщеного по АДРЕСА_1 та 2/3 частки вищезазначеного будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом належить ОСОБА_3 (а.с.28).

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки розміром 0,0667 га, кадастровий номер 5310900000:50:064:0150, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та власником земельної ділянки розміром 0,0367 га, для ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11,21-22).

Відповідно до довідки наданої головою вуличного комітету від 03.06.2023 ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_8 , протягом тривалого часу, 15-20 років, наглядають за земельною ділянкою та будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Інших людей, які б доглядали за даним домоволодінням не було (а.с.10).

Згідно інформації наданої КП «Миргородводоканал» та АТ «Полтаваобленерго» особові рахунки за адресою: АДРЕСА_1 відкриті на ім`я ОСОБА_1 . Заборгованості за надані послуги не має (а.с.12,13).

Відповідно до вимог ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу положень 2 ст. 41 Конституції України передбачає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжувала відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, за рішенням суду набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Положення щодо набувальної давності закріплені у ЦК України, зокрема, як первісний спосіб набуття права власності, оскільки права набувача залежать не від волевиявлення попереднього власника, а від сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України - добросовісності заволодіння, відкритості та безперервності подальшого володіння річчю протягом певного строку.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.

Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 01 серпня 2018 року № провадження 61-19156св18.

Також, пунктом 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5«Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні, вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, ВПВС погодилася з правовим висновком КЦС ВС, викладеним у постанові від 1 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц, про те, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. ВПВС додатково визначила, що однією з умов набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю є добросовісність особи саме на момент заволодіння нею чужим майном. Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Верховний Суд в постанові№465/6560/15-ц від 14.08.2019 року зазначав, що аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнішній строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Судом встановлено,що позивачуз часунабуття прававласності начастину домоволодінняна підставідоговору даруваннябуло достовірновідомо,що 1/3частка спірногожитлового будинкуїй неналежить,а належитьрідній тітці ОСОБА_2 ,отже вонане моглабути впевненоюу тому,що наце майноне претендуєвласник чиінші особиі отрималаце майноза такихобставин із такихпідстав,які єдостатніми дляотримання прававласності нанього, а тому не можна вважати володіння позивачем вказаним нерухомим майном добросовісним.

Таким чином, суд вважає, що позивач була обізнана про власника спірного нерухомого майна, а отже знала, що заволоділа чужою річчю, тому її володіння не призводить до набуття права власності незалежно від тривалості такого володіння.

Володіння майном вважатиметься добросовісним лише в тому випадку, якщо у момент набуття річчю її набувач не знав та не міг знати, що він володіє чужою річчю.

Враховуючи вищевикладене,взадоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на 1/3 частку будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 необхідно відмовити

В зв`язку з відмовою в задоволенні позову у відповідності до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 5,10, 12, 13, 263, 264,265,266, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на 1/3 частку будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст рішення виготовлено 19 січня 2023 року.

Суддя О. А. Городівський