Рішення

від 18.12.2023 по справі 488/4799/21

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4799/21

Провадження № 2/488/460/23 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18.12.2023 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі - судді Чернявської Я.А.,

при секретарі судового засідання Кралі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації "Правовий Альянс ліга" в особі голови правління (директора) Рудоманової Людмили Олександрівни про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

09.12.2021року позивач ОСОБА_1 звернувся до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача Громадської організації "Правовий Альянс ліга" в особі голови правління (директора) Рудоманової Людмили Олександрівни про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, в якому просив:

- визнати не достовірною, образливою та такою, що порушує честь і гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 висловлюваннями на його адресу директором громадської організації ''Правовий Альянс Ліга'' ОСОБА_2 інформацію, розміщену у листуванні до управління освіти Миколаївської міської ради та до Миколаївського міського голови від 05.10.2021 року, 20.10.2021 року, 25.10.2021 року, а саме:

- ''у дітей за вказівкою директора ОСОБА_1 ''віджато приміщення'' класу. Крім того, нами встановлено, що посадові особи МЗОШ № 11, зловживаючи службовим становищем розкрали кошти, які добровільнопримусово збиралися з батьків у якості ''благодійних'' внесків. Крім того, перевищуючи службові повноваження директор ОСОБА_1 та прийняті ним завучі, замість того, щоб займатися навчальним процесом залякують вчителів та примушують їх тиснути на батьків щоб вони не скаржилися на дії керівництва МЗОШ № 11 та танцювати за їх вказівками або залишати робочі місця. І це не єдине порушення вчинене керівництвом МЗОШ № 11''.

''вбачається зловживання службовим становищем директором МЗОШ № 11 ОСОБА_1 та його підлеглими розкраданні коштів''.

- ''директор школи ОСОБА_1 зловживає службовим становищем, керівники школи віджали клас у дітей. Прошу вирішити питання про звільнення з займаних посад керівника школи, завучів, без права займати керівні посади, оскільки вказані особи займаються психологічним насиллям і завдають своїми діями непоправної шкоди учням нашого класу та всієї школи''.

''у дітей за вказівкою директора ОСОБА_1 ''віджато приміщення'' класу. Крім того, нами встановлено, що посадові особи МЗОШ № 11, зловживаючи службовим становищем розкрали кошти, які добровільнопримусово збиралися з батьків у якості «благодійних» внесків. Крім того, перевищуючи службові повноваження директор Горобець О.В. та прийняті ним завучі, замість того, щоб займатися навчальним процесом залякують вчителів та примушують їх тиснути на батьків щоб вони не скаржилися на дії керівництва МЗОШ № 11 та танцювати за їх вказівками або залишати робочі місця. І це не єдине порушення вчинене керівництвом МЗОШ № 11''.

''вбачається зловживання службовим становищем директором МЗОШ №11 ОСОБА_1 та його підлеглими розкраданні коштів''.

- ''директор муніципального закладу МЗОШ № 11 ОСОБА_1 зловживає службовим становищем, умисно порушує права і свободи учнів МЗОШ № 11 та їх батьків, узурпувавши владу у муніципальному закладі, ігнорує права учасників навчального процесу та завдає матеріальної та моральної шкоди, з метою громадського нагляду.'';

- зобов`язати Громадську організацію ''Правовий Альянс Ліга'' в особі голови правління (директора) Рудоманової Людмили Олександрівни протягом семи календарних днів з дня набранням рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, викладену у п. 1 прохальної частини позову, поширену про ОСОБА_1 , директора МЗОШ № 11, розміщену у листуванні до управління освіти Миколаївської міської ради та до Миколаївського міського голови від 05.10.2021 року, 20.10.2021 року, 25.10.2021 року, шляхом звернення до управління освіти Миколаївської міської ради та до Миколаївського міського голови під заголовком ''Спростування''.;

- стягнути з Громадської організації ''Правовий Альянс Ліга'' в особі голови правління (директора) Рудоманової Людмили Олександрівни (ЄДРПОУ:43758596,адреса:м.Миколаїв,вул.Братська,16) накористь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_1 ;адреса проживання: АДРЕСА_2 ) суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 80 000,00 грн., та суму судових витрат у розмірі 908,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 , з 1981 року працює в освітній діяльності, починаючи з викладача історії, директором МЗОШ № 11 працює з 1986 року, з 2010 року за контрактом, тобто загальний професійний стаж становить 40 років. Має підтверджену кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» та педагогічне звання «старший вчитель», має численні нагороди та подяки Міністерства освіти та науки України, міського голови.

05.10.2021 року на ім`я позивача ОСОБА_1 , як директора Миколаївської загальноосвітньої школи № 11 надійшла претензія від директора громадської організації «Правовий Альянс Ліга» ОСОБА_2 щодо припинення порушення прав учасників навчального процесу та повернути учнів 10-Б класу до навчального класу № 29 у МЗОШ №11.

22.10.2021 року адміністрацією МЗОШ № 11 було надано пояснення, що відповідно до Постанови Міністерства охорони здоров`я від 26.08.21 року «Про затвердження протиепідеміологічних заходів у закладах освіти на період карантину у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (СОУЮ-19)» на початок 2021/2022 навчального року в ЗОШ № 11 всі класи, в яких найменша кількість учнів,було розміщено в кабінети з кількістю навчальних місць 24 чоловіка, а класи в яких кількість учнів 28-30 чоловік, були розміщені в кабінетах з більшою кількістю навчальних місць. Таким чином, 10-Б клас, з кількістю 26 учнів, був розміщений в кабінет № 38.

05.10.2021 року відповідач - директор громадської організації «Правовий Альянс Ліга» ОСОБА_2 направила на ім`я Миколаївського міського голови ОСОБА_3 скаргу на дії та бездіяльність керівництва МЗОШ № 11. В скарзі відповідач зазначає: «директор школи ОСОБА_1 зловживає службовим становищем, керівники школи віджали клас у дітей. Прошу вирішити питання про звільнення з займаних посад керівника школи, завучів, без права займати керівні посади, оскільки вказані особи займаються психологічним насиллям і завдають своїми діями непоправної шкоди учням нашого класу та всієї школи».

20.10.2021 року відповідач направила на ім`я Миколаївського міського голови заяву та інформаційний запит в яких зазначено: «у дітей за вказівкою директора ОСОБА_1 «віджато приміщення» класу. Крім того, нами встановлено, що посадові особи МЗОШ № 11, зловживаючи службовим становищем розкрали кошти, які добровільнопримусово збиралися з батьків у якості «благодійних» внесків. Крім того, перевищуючи службові повноваження директор ОСОБА_1 та прийняті ним завучі, замість того, щоб займатися навчальним процесом залякують вчителів та примушують їх тиснути на батьків щоб вони не скаржилися на дії керівництва МЗОШ № 11 та танцювати за їх вказівками або залишати робочі місця. І це не єдине порушення вчинене керівництвом МЗОШ № 11». «вбачається зловживання службовим становищем директором МЗОШ №11 ОСОБА_1 та його підлеглими розкраданні коштів».

25.10.2021 року відповідач надіслала на ім`я міського голови ОСОБА_3 клопотання про залучення громадської організації «Правовий Альянс Ліга» ОСОБА_2 до складу комісії Миколаївської міської ради для проведення перевірки у МЗОШ № 11 в якому знову ж таки скаржиться на директора школи № 11: «директор муніципального закладу МЗОШ № 11 ОСОБА_1 зловживає службовим становищем, умисно порушує права і свободи учнів МЗОШ № 1 1 та їх батьків, узурпувавши владу у муніципальному закладі, ігнорує права учасників навчального процесу та завдає матеріальної та моральної шкоди, з метою громадського нагляду.»

07.12.2021 року представниками управління освіти Миколаївської міської ради за участю відповідача була проведена перевірка в МЗОШ № 11, порушень не виявлено.

На думку позивача, зазначені дії відповідача та зміст безпідставної інформації, яка викладена у численних листуваннях відповідача є принизливим для нього, особисто в очах його колективу, керівництва та містить недостовірну інформацію про порушення позивачем принципів моралі, невідповідність займаній посаді, твердження про неетичну поведінку та відомості, які шкодять репутації позивача, як керівника освітнього закладу.

Також, позивач вказує на те, що такі дії відповідача призвели до загострення хвороб та довготривалого лікування, неможливість здійснювати службові обов`язки, погіршення стосунків з керівництвом, недоброзичливої атмосфери у колективі учбового закладу, що спричинило моральні страждання позивачу.

На підставі зазначеного позивач звернувся до суду.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Представник позивача надала до суду заяву про слухання справи у відсутність позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та своєчасно. У поштових повідомленнях листоношею проставлена відмітка адресат відсутній за вказаною адресою. Відповідно до положень пункту 4 частини 7 статті 128 ЦПК України дата проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за місцем проживання є днем вручення судової повістки.

За таких обставин, відповідно до ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідив матеріали справи і оцінив їх в сукупності, прийшов до наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Частиною 4ст.263ЦПК Українипередбачає,що привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду.

Крім того, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З матеріалів справи вбачається, що 05.10.2021 року на ім`я позивача ОСОБА_1 , як директора Миколаївської загальноосвітньої школи № 11 надійшла претензія від директора громадської організації «Правовий Альянс Ліга» ОСОБА_2 щодо припинення порушення прав учасників навчального процесу та повернути учнів 10-Б класу до навчального класу № 29 у МЗОШ №11.

22.10.2021 року адміністрацією МЗОШ № 11 було надано пояснення, що відповідно до Постанови Міністерства охорони здоров`я від 26.08.21 року «Про затвердження протиепідеміологічних заходів у закладах освіти на період карантину у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (СОУЮ-19)» на початок 2021/2022 навчального року в ЗОШ № 11 всі класи, в яких найменша кількість учнів,було розміщено в кабінети з кількістю навчальних місць 24 чоловіка, а класи в яких кількість учнів 28-30 чоловік, були розміщені в кабінетах з більшою кількістю навчальних місць. Таким чином, 10-Б клас, з кількістю 26 учнів, був розміщений в кабінет № 38.

05.10.2021 року відповідач - директор громадської організації «Правовий Альянс Ліга» ОСОБА_2 направила на ім`я Миколаївського міського голови ОСОБА_3 скаргу на дії та бездіяльність керівництва МЗОШ № 11. В скарзі відповідач зазначає: «директор школи ОСОБА_1 зловживає службовим становищем, керівники школи віджали клас у дітей. Прошу вирішити питання про звільнення з займаних посад керівника школи, завучів, без права займати керівні посади, оскільки вказані особи займаються психологічним насиллям і завдають своїми діями непоправної шкоди учням нашого класу та всієї школи».

20.10.2021 року відповідач направила на ім`я Миколаївського міського голови заяву та інформаційний запит в яких зазначено: «у дітей за вказівкою директора ОСОБА_1 «віджато приміщення» класу. Крім того, нами встановлено, що посадові особи МЗОШ № 11, зловживаючи службовим становищем розкрали кошти, які добровільнопримусово збиралися з батьків у якості «благодійних» внесків. Крім того, перевищуючи службові повноваження директор ОСОБА_1 та прийняті ним завучі, замість того, щоб займатися навчальним процесом залякують вчителів та примушують їх тиснути на батьків щоб вони не скаржилися на дії керівництва МЗОШ № 11 та танцювати за їх вказівками або залишати робочі місця. І це не єдине порушення вчинене керівництвом МЗОШ № 11». «вбачається зловживання службовим становищем директором МЗОШ №11 ОСОБА_1 та його підлеглими розкраданні коштів».

25.10.2021 року відповідач надіслала на ім`я міського голови ОСОБА_3 клопотання про залучення громадської організації «Правовий Альянс Ліга» ОСОБА_2 до складу комісії Миколаївської міської ради для проведення перевірки у МЗОШ № 11 в якому знову ж таки скаржиться на директора школи № 11: «директор муніципального закладу МЗОШ № 11 ОСОБА_1 зловживає службовим становищем, умисно порушує права і свободи учнів МЗОШ № 1 1 та їх батьків, узурпувавши владу у муніципальному закладі, ігнорує права учасників навчального процесу та завдає матеріальної та моральної шкоди, з метою громадського нагляду.»

Відповідно до виписки із медичної карти хворого від 02.12.2021 року, позивач з 29.10.2021 року по 24.11.2021 року знаходився на лікарняному.

07.12.2021 року представниками управління освіти Миколаївської міської ради за участю відповідача була проведена перевірка в МЗОШ № 11, порушень не виявлено.

Також, проведено перевірку кабінету № 38, акт від 01.02.2022 року про висновок комісії, що технічних порушень не виявлено та кабінет знаходиться в робочому стані.

В колективних листах педагогічного колективу та активу батьків, підтверджено погану психологічну атмосферу в колективі на протязі останніх 3 місяців та негативні висловлювання відповідача ОСОБА_2 на адресу позивача.

Так, Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. З, 28).

Статтею 297 ЦК України зазначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , з 1981 року працює в освітній діяльності, починаючи з викладача історії, директором МЗОШ № 11 працює з 1986 року, з 2010 року за контрактом, тобто загальний професійний стаж становить 40 років. Має підтверджену кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» та педагогічне звання «старший вчитель», має численні нагороди та подяки Міністерства освіти та науки України, міського голови.

Перевіркою, від 07.12.2021 року, яка була проведена представниками управління освіти Миколаївської міської ради за участю відповідача в МЗОШ № 11, порушень не виявлено.

Проведено перевірку кабінету № 38, акт від 01.02.2022 року та висновок комісії, що технічних порушень не виявлено та кабінет знаходиться в робочому стані.

Тому можно зробити висновок, що інформація, яка поширена відповідачем є недостовірною та негативною, оскільки створює уявлення про позивача, як особу, яка причетна до вчинення вчинків поза нормами моралі, коментарі відповідача у листуванні до керівних органів місцевої влади стосуються особисто позивача, як керівника навчального закладу.

Розміщені в скаргах, заявах, претензіях твердження відповідача доступні необмеженому коло осіб, які визвали недовіру та сумніви до позивача з боку керівництва та викликало у нього стрес і загострення хвороб саме у цей час, що підтверджується медичними довідками. Замість того, щоб займатися безпосередньо своїми професійними обов`язками, позивач змушений був відстоювати свої права, надавати письмові пояснення та лікуватися.

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно з частиною другою статті 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Як роз`яснивПленум ВерховногоСуду України«Про судовупрактику усправах прозахист гідностіта честіфізичної особи,а такожділової репутаціїфізичної таюридичної особи»у п.4своєї постановивід 27лютого 2009року №1,чинне законодавствоне міститьвизначення понятьгідності,честі чиділової репутації,оскільки вониє морально-етичнимикатегоріями йодночасно особистиминемайновими правами,яким законнадає значеннясамостійних об`єктівсудового захисту.Зокрема,під гідністюслід розумітивизнання цінностікожної фізичноїособи,як унікальноїбіопсихосоціальної цінності,з честюпов`язуєтьсяпозитивна соціальнаоцінка особив очахоточуючих,яка ґрунтуєтьсяна відповідностіїї діянь(поведінки)загальноприйнятим уявленнямпро доброі зло,а підділовою репутацієюфізичної особирозуміється набутаособою суспільнаоцінка їїділових іпрофесійних якостейпри виконаннінею трудових,службових,громадських чиінших обоє'язків.Під діловоюрепутацією юридичноїособи,у томучислі підприємницькихтовариств,фізичних осіб-підприємців,адвокатів,нотаріусівта інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ за № 1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Способи судового захисту гідності та честі передбачені ст. ст. 16, 277 Цивільного кодексу України.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири.

Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Норми міжнародного законодавства та рішення Європейського суду з прав людини встановлюють необхідність публічним особам бути більш толерантними до висловлювання критики, проте, не встановлюють, що публічна особа, особисті немайнові права якої порушені поширенням про неї саме недостовірної інформації, а не оціночних суджень, не має права на судовий захист своїх порушених прав на рівні з іншими особами.

Відповідно до ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Отже, свобода вираження поглядів не є абсолютною, а підлягає певним обмеженням спрямованим, зокрема, на захист репутації чи прав інших осіб, оскільки відповідно до обставин справи відповідачем було поширено не критику діяльності позивача, а фактичні твердження, що підлягають спростуванню у судовому порядку.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважаєтьсята інформація,яка невідповідає дійсностіабо викладенанеправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекрученні).

У пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб: б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Так, повідомлення оспорюваної інформації, яка стосувалася особисто позивача, відбулося в спосіб, який міститься у п. 15 наведеної Постанови Пленуму ВСУ, а тому така інформація відповідає критеріям поширення інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них

не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Згідно ізстаттею 10Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950року (далі-Конвенція)і Першогопротоколу таПротоколів №2,4,7,11до Конвенції,кожен маєправо насвободу вираженняпоглядів.Це правовключає свободудотримуватися своїхпоглядів,одержувати іпередаватиінформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 757/33799/15-ц, а також постанові Верховного Судом України від 29 листопада 2017 року у справі № 6- 639цс17.

Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Щодо визнання поширеної інформації недостовірною, враховується характер такої інформації, стилістичний виклад коментарів, безапеляційні твердження про вчинення певних дій позивачем та його підлеглих, вчинення дій, направлених на підтвердження правдивості викладеної інформації, створення певного «іміджу» позивача у керівних органів влади, та вважаю, що така інформація є фактичним твердженням, а не оціночним судженням.

З вищезазначеного вбачається, що відповідачем поширено недостовірну інформацію відносно позивача, відповідно до чого підлягає відновлення порушених особистих немайнових прав позивача: честі, гідності та ділової репутації, у зв 'язку з поширенням негативної та недостовірної інформації.

У своїх заявах відповідач бездоказово викладає інформацію про позивача, але жодним чином не вказує чи правдиві відомості зазначені, чи ні. Також у відповідача відсутні будь-які докази, які б могли підтвердити викладене. Також, формулювання речень відповідачем носить негативний характер та надає можливість іншим стверджувати про здійснення позивачем дій поза нормами моралі, що в свою чергу негативно впливає на сприйняття особи.

Частиною 2 статті 200 ЦК України передбачено, що суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими порушеннями.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією цей Закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання та недоторканість його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року (пункт 1 ст.17) встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканість його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» Європейська Конвенція та рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні, національні суди мають використовувати практику Європейського суду.

Сам факт розповсюдження відповідачем безпідставної інформації про розкрадання грошових коштів позивачем, узурпування влади та психологічне насилля над дітьми та батьками в негативному світлі завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача, це призвело до формування недовіри до позивача необмеженого кола осіб і створює уявлення про те, що позивач причетний до протиправних дій.

Стосовно способу спростування інформації, яка даним рішенням визнається недостовірною, суд враховує п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1, якою передбачено, що якщо суд ухвалює рішення про право на спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту; також суд враховує, що інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення. А саме шляхом зобов`язання відповідача опублікувати спростування.

Жодних належних та допустимих доказів на спростування встановлених судом обставин стороною відповідача до суду не надано.

При цьому судом враховується, що згідно із ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Із урахуванням встановлених вище обставин справи, суд вважає доведеними твердження позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог, та вбачає достатність підстав для задоволення позовних вимог в частині захисту честі, гідності ділової репутації.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частина друга стаття 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювана шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд також враховує обставини справи та докази в їх сукупності, характер і тривалість страждань, засади розумності та справедливості, тяжкість завданої травми та наслідки.

На підставі зазначеного суд, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуючи вимоги розумності і справедливості, вважає, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 7 000,00 грн.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 908,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.2,4,10,259,263,264,265,268, 280-289,351-355 ЦПКУкраїни,суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Громадської організації "Правовий Альянс ліга" в особі голови правління (директора) Рудоманової Людмили Олександрівни про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати не достовірною, образливою та такою, що порушує честь і гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 висловлюваннями на його адресу директором громадської організації ''Правовий Альянс Ліга'' ОСОБА_2 інформацію, розміщену у листуванні до управління освіти Миколаївської міської ради та до Миколаївського міського голови від 05.10.2021 року, 20.10.2021 року, 25.10.2021 року, а саме:

- ''у дітей за вказівкою директора ОСОБА_1 ''віджато приміщення'' класу. Крім того, нами встановлено, що посадові особи МЗОШ № 11, зловживаючи службовим становищем розкрали кошти, які добровільнопримусово збиралися з батьків у якості ''благодійних'' внесків. Крім того, перевищуючи службові повноваження директор ОСОБА_1 та прийняті ним завучі, замість того, щоб займатися навчальним процесом залякують вчителів та примушують їх тиснути на батьків щоб вони не скаржилися на дії керівництва МЗОШ № 11 та танцювати за їх вказівками або залишати робочі місця. І це не єдине порушення вчинене керівництвом МЗОШ № 11''.

''вбачається зловживання службовим становищем директором МЗОШ № 11 ОСОБА_1 та його підлеглими розкраданні коштів''.

- ''директор школи ОСОБА_1 зловживає службовим становищем, керівники школи віджали клас у дітей. Прошу вирішити питання про звільнення з займаних посад керівника школи, завучів, без права займати керівні посади, оскільки вказані особи займаються психологічним насиллям і завдають своїми діями непоправної шкоди учням нашого класу та всієї школи''.

''у дітей за вказівкою директора ОСОБА_1 ''віджато приміщення'' класу. Крім того, нами встановлено, що посадові особи МЗОШ № 11, зловживаючи службовим становищем розкрали кошти, які добровільнопримусово збиралися з батьків у якості «благодійних» внесків. Крім того, перевищуючи службові повноваження директор Горобець О.В. та прийняті ним завучі, замість того, щоб займатися навчальним процесом залякують вчителів та примушують їх тиснути на батьків щоб вони не скаржилися на дії керівництва МЗОШ № 11 та танцювати за їх вказівками або залишати робочі місця. І це не єдине порушення вчинене керівництвом МЗОШ № 11''.

''вбачається зловживання службовим становищем директором МЗОШ №11 ОСОБА_1 та його підлеглими розкраданні коштів''.

- ''директор муніципального закладу МЗОШ № 11 ОСОБА_1 зловживає службовим становищем, умисно порушує права і свободи учнів МЗОШ № 11 та їх батьків, узурпувавши владу у муніципальному закладі, ігнорує права учасників навчального процесу та завдає матеріальної та моральної шкоди, з метою громадського нагляду.''.

Зобов`язати Громадську організацію ''Правовий Альянс Ліга'' в особі голови правління (директора) Рудоманової Людмили Олександрівни протягом семи календарних днів з дня набранням рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, викладену у п. 1 прохальної частини позову, поширену про ОСОБА_1 , директора МЗОШ № 11, розміщену у листуванні до управління освіти Миколаївської міської ради та до Миколаївського міського голови від 05.10.2021 року, 20.10.2021 року, 25.10.2021 року, шляхом звернення до управління освіти Миколаївської міської ради та до Миколаївського міського голови під заголовком ''Спростування''.

Стягнути з Громадської організації ''Правовий Альянс Ліга'' в особі голови правління (директора) Рудоманової Людмили Олександрівни (ЄДРПОУ:43758596,адреса:м.Миколаїв,вул.Братська,16) накористь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_1 ;адреса проживання: АДРЕСА_2 ) суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 7000,00 грн.

Стягнути з Громадської організації ''Правовий Альянс Ліга'' в особі голови правління (директора) Рудоманової Людмили Олександрівни ( ЄДРПОУ: 43758596, адреса: м. Миколаїв, вул. Братська, 16) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) суму судових витрат у розмірі 908,00 грн.

Копію заочного рішення направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 )

Відповідач - Громадська організація ''Правовий Альянс Ліга'' в особі голови правління (директора) Рудоманової Людмили Олександрівни ( ЄДРПОУ: 43758596, адреса: м. Миколаїв, вул. Братська, 16)

Повний текст рішення складений 16.01.2024 року.

Суддя Яна Анатоліївна Чернявська