Постанова

від 20.11.2007 по справі 10/210-07(2-110/06)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

20.11.2007                                                                                  

Справа № 10/210-07(2-110/06) 

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі

колегії суддів:

головуючого судді

: Лотоцької Л.О.

суддів:  Бахмат Р. М. (доповідача), Євстигнеєва О.С.

при секретарі: Ролдугіної

Н.В.

за участю представників сторін, які

були присутні у судовому засіданні 30.10.07 р.:

від позивача:  ОСОБА_1 фіз.особа, (паспорт НОМЕР_1  від 08.08.01р.); ОСОБА_2 (дов. № 5-1303  від 16.06.07 р.);

від відповідача-1:  ОСОБА_3 (дов. б/н  від 04.07.07 р.);

від відповідача-2:  ОСОБА_3 (дов. № 10419  від 08.10.07р.);

від третьої особи-1:  ОСОБА_4 фіз.особа, (паспорт НОМЕР_2  від 03.07.98 р.);

від третьої особи-2:  ОСОБА_5 фіз.особа, (паспорт НОМЕР_3  від 05.01.01р.);

від відповідача-3, третьої особи-3:  в судове засідання не з'явилися, про час та

місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу: 

ОСОБА_1 м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської

області від  11.09.07 року   у

справі № 10/210-07(2/110-06)

за позовом  ОСОБА_1 

м.Дніпропетровськ

до В-1: Товариства

з обмеженою відповідальністю “Фантазія” м.Дніпропетровськ;

В-2:

ОСОБА_6 м.Дніпропетровськ;

В-3:

Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради м.Дніпропетровськ;

Треті особи

на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1.          Громадянка

ОСОБА_4 м.Дніпропетровськ;

2.          Громадянка

ОСОБА_5  м.Дніпропетровськ;

3.          Громадянин

ОСОБА_7  м.Дніпропетровськ

про  визнання недійсними установчих документів

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду

Дніпропетровської обл. від 11.09.2007 р. у справі № 10/210-07(2/110-06), яке

підписано 12.09.2007 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

(суддя Кощеєв І.М.) відмовлено у позові ОСОБА_1 про визнання недійсним

установчого договору про створення та діяльність ТОВ “Фантазія” від 1996 р.,

затвердженого рішенням загальних зборів товариства покупців державного

комунального підприємства побутового обслуговування населення № 65 “Фантазія”

від 01.08.1996 р. (протокол № 1) та у визнанні недійсним Статуту товариства ТОВ

“Фантазія”.

Позивач не погодився з вказаним

рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення

та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Оскаржуючи рішення господарського

суду, скаржник вважає його неправильним, незаконним, винесеним із порушенням

норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що господарський

суд не з'ясував дійсних прав і взаємовідносин сторін, а тому неправильно

застосував норми матеріального права.

Досліджуючи питання про утворення

товариства з обмеженою відповідальністю “Фантазія”, суд не врахував, що

створенню товариства з обмеженою відповідальністю “Фантазія” передувало

створення 12 січня 1996 року товариства покупців державного комунального підприємства

побутового обслуговування населення № 65 “Фантазія” для викупу державного майна

-цілісного майнового комплексу -державного комунального підприємства побутового

обслуговування населення № 65 “Фантазія”.

Згідно підписного листка учасниками

товариства покупців були 15 громадян: ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5,

ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_15,

ОСОБА_16, ОСОБА_4, ОСОБА_17.

Викуп державного майна проводився

шляхом внесення 13 приватизаційних сертифікатів вартістю по 50 млн. крб. кожен,

а всього на суму 650 млн. крб., що складає 6500 грн., та внесенням грошових

коштів в розмірі 426 777 000 крб., що складає 4 267,77 грн., а всього 1 076 777

000 крб. або 10 767,77 грн.

На підставі договору

купівлі-продажу № 272/В від 05.04.1996 року, укладеного товариством покупців з

Представництвом Фонду державного майна України в м.Дніпропетровську, акту

передачі комунального майна від 27.05.1996 року та свідоцтва про власність від

27.05.1996 року, реєстраційний № 744, виданого Представництвом Фонду державного

майна України в м.Дніпропетровську, цілісний майновий комплекс був переданий у

власність товариства покупців.

Грошові кошти в розмірі 426 777 000

крб. були повністю перераховані за приватизацію на позабюджетний рахунок

30.04.1996 року згідно платіжного доручення № 44. Приватизаційні сертифікати в

кількості 13 шт. були передані 05.05.1996 року.

Внески учасників товариства

покупців, які були вкладені при проведенні приватизації, відображені в таблиці,

яка додана до позовної заяви.

Отже, розмір частки кожного з

учасників товариства покупців в приватизаційному цілісному майновому комплексі,

як співвласника спільної часткової власності, відповідає розміру вкладених

кожним грошових коштів та вартості приватизаційного сертифіката. Тобто,

цілісний майновий комплекс, відповідно до ст. 112 ЦК України 1963 року, став

спільною власністю товариства покупців з визначенням часток, розмір яких

відповідає розміру вкладених кожним з товариства покупців коштів.

01.08.1996 року учасниками товариства

покупців на базі приватизованого майна -державного комунального підприємства

побутового обслуговування населення № 65 “Фантазія” було створено товариство з

обмеженою відповідальністю “Фантазія” (рішення загальних зборів товариства

покупців від 01.08.1996 року, протокол № 1).

Розмір статутного фонду визначений

ст. 5.1 Статуту та ст. 5 Установчого договору і складає 10 767,77 грн., тобто

вартість приватизаційного майнового комплексу.

Відповідно до ст. 7 Установчого

договору в рахунок оплати статутного фонду учасники вносять приватизоване,

відповідно до договору купівлі-продажу № 272/В від 05.04.1996 року, майно

державного комунального підприємства побутового обслуговування населення № 65

“Фантазія” на суму 10 767,77 грн., пропорційно часткам в статутному фонді.

Порядок формування статутного фонду товариства не передбачає внесення

засновниками товариства внесків в статутний фонд грошовими коштами.

ОСОБА_1 вказує, що нею для участі в

приватизації вкладено приватизаційний сертифікат вартістю 50 млн. крб. або 500

грн. та внесено в касу підприємства 17 738 000 крб. або 117,38 грн., а разом 61

738 000 крб. або 617,38 грн.

Згідно договору купівлі-продажу

комунального майна від 05 квітня 1996 року 

вартість комунального майна державного комунального підприємства

побутового обслуговування населення № 65 “Фантазія”, як цілісного майнового

комплексу, складає 1076777 000 крб. або 10 767,77 грн.

Отже, її частка від загальної

вартості  приватизованого майна складає

5,73 %, виходячи з наступного розрахунку:

                    617,38 грн.

                    10 767,77 грн.   х 

100%  = 5,73 %

Відповідачка ОСОБА_6 для участі в

приватизації вклала приватизаційний сертифікат вартістю 50 млн. крб. або 500

грн. та внесла в касу підприємства 217 659 000 крб. або 2 176,59 грн., а разом

267 658 000 крб. або 2 676,59 грн.

Тобто, її частка від загальної

вартості приватизованого майна складає 24,86 %, виходячи з наступного

розрахунку:

                    2 676,59 грн.

                    10 767,77 грн.   х 

100%  = 24,86 %

В той час як в ст. 6 Установчого

договору вказано, що статутний фонд розподіляється в наступному порядку:

-          ОСОБА_6 -5 491,58 грн., що складає 51

% статутного фонду;

-          ОСОБА_1 -463,01 грн., що складає 4,3

% статутного фонду.

З чого видно, що в ст. 6

Установчого договору внесена ОСОБА_1 сума для участі в приватизації занижена на

154,37 грн. (617,38 грн. -463,01 грн.), а розмір частки зменшений на 1,43 %

(5,73 % - 4,3 % ), тоді як внесена ОСОБА_6 сума завищена на 2 815,41 грн. (5

491 грн. -2 675,59 грн.), а розмір її частки збільшено на 26,14 %.

Сума статутного фонду, яка виділена

ОСОБА_6, та відповідно розмір її частки завищено за рахунок коштів ОСОБА_1, які

незаконно присвоєні ОСОБА_6 в розмірі 154,37 грн., чим порушені права та

інтереси ОСОБА_1, а також за рахунок коштів решти учасників товариства

покупців, сума статутного фонду та розмір його частки, яким необґрунтовано

зменшені і не відповідають сумі коштів, вкладених ними в приватизацію.

ОСОБА_1 вважає, що суд всі ці

фактичні обставини не прийняв до уваги і незаконно відмовив їй в позові про

визнання недійсним Статуту в зв'язку з його невідповідністю на сьогоднішній

день чинному законодавству -в Статуті відсутнє визначення частки кожного

учасника та незаконним припинення провадження у справі в частині скасування

державної реєстрації товариства, оскільки ці вимоги  ОСОБА_1 заявлені одночасно з вимогами в спорі

про право.

В доповненні до апеляційної скарги

позивач вказує, що при винесенні рішення господарський суд порушив ст. 74 ЦК

УРСР 1963 року, згідно з якою вимоги про захист порушеного права приймаються

судом до розгляду незалежно від закінчення строку позовної давності. Відповідно

до викладених вимог закону суд має розглянути спір по суті та постановити

рішення. У випадку, коли на підставі досліджених у судовому засіданні доказів

буде встановлено, що право позивача, про захист якого він просить , не

порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме із цих

підстав, а не через пропуск строку давності, що зазначається і в п.6 Постанови

Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29 грудня 1976 року “Про судове

рішення.”.

Як вбачається зі змісту

оскаржуваного рішення, воно прийняте судом за неповно встановлених обставин

справи, без здійснення належної юридичної оцінки тих обставин справи, які

встановлені судом і не містить як посилань на докази, на підставі яких прийнято

оскаржуване рішення, так і доводів, за якими господарський суд відхилив докази

ОСОБА_1

Господарський суд взагалі не

прийняв ніякого рішення по суті спору і не встановив, чи порушено право

позивача, про захист якого вона просила в позові.

Позивач зазначає в доповненні, що

господарський суд без наведення доводів відхилив її пояснення та пояснення

третіх  осіб у справі -інших учасників

товариства про те, що при підписанні установчого договору 01.08.1996 р. вони не

були ознайомлені з його змістом. Посвідчення їх підписів відбувалося не в

нотаріальній конторі, а за місцем роботи, що весь текст договору не був

наданий, а лише окрема сторінка, на якій позивач та треті особи ставили

підписи. Після цього, не дивлячись на прохання позивача та третіх осіб,

директор ОСОБА_6 установчих документів їм не надавала, збори не проводила і

лише в 2002 році, коли закон зобов'язав внести зміни до установчих документів,

вона вимушена була показати позивачу та третім особам  ці документи, в зв'язку з чим їм стало відомо

про порушення їх прав в частині визначення розміру часток в статутному фонді та

про  присвоєння ОСОБА_6 внесених

позивачем та третіми особами коштів при приватизації і збільшення за їх рахунок

розміру своєї частки.

Позивач та треті особи зараз же

звернулися до прокуратури, а потім в 2004 році -до суду.

Позивач вважає, що суд не

проаналізував його доводів в тій частині позову, що відсутність домовленості

про розмір часток учасників товариства в статутному фонді при укладенні

Установчого договору є суттєвою умовою договору. Оскільки така домовленість

була відсутня, то установчий договір фактично був не укладений, тобто

товариство не було створене, що свідчить про те, що правовідносини між

сторонами фактично не склалися, не породжують для сторін обов'язків, тому для

вимог про визнання установчих документів недійсними строки позовної давності не

розповсюджуються. В цьому контексті господарський суд не прийняв до уваги п.3.3

роз'яснення Вищого Господарського суду України “Про деякі питання практики

вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999 року №

02-5/111 в частині не застосування до угод, які не  породжують прав та обов'язків строків

позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу

ОСОБА_6 просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без

задоволення, так як вважає, що рішення прийнято у відповідності з вимогами

закону.

Відповідач-1 не погоджується з

доводами скаржника про те, що їй для підпису було надано тільки один лист

Установчого договору, оскільки Установчий договір був прошитий, пронумерований

і скріплений печаткою нотаріуса, так як без цих вимог жодний нотаріус не

зареєструє договір.

Відповідач-1 стверджує, що викуп

державного майна здійснювався за рахунок 

внесення приватизаційних сертифікатів окремими учасниками, а також за

рахунок внесення ними грошових сум.

У зв'язку з тим, що при

підрахунку  вартості приватизаційних

сертифікатів і грошових коштів сума внесених коштів  перевищувала суму вартості цілісного

майнового  комплексу, різниця у

перевищенні сум була повернута учасникам товариства ОСОБА_6, про що свідчить

протокол загальних зборів учасників від 26.11.1996 р. і їх особисті підписи про

отримання цих коштів.

ОСОБА_1 була повернута сума в

розмірі 148 грн., а тому її твердження, що вона внесла 617 грн. 38 коп., не

відповідає дійсності.

Що стосується частки ОСОБА_6 в

розмірі 51 % статутного фонду, то цей розмір відповідає дійсності на підставі

рішення загальних зборів учасників (протокол від 30.04.1996 р., підписаний

всіма учасниками, які приймали участь у приватизації майна).

Вказаний розмір частки ОСОБА_6 у

статутному фонді був визначений учасниками товариства за її діяльність в

організації по приватизації підприємства, оскільки ніхто з учасників не взяв на

себе  ці 

обов'язки.

ОСОБА_6 вважає, що при розгляді

справи господарський суд правомірно застосував строк позовної давності. У

позивача строк  позовної давності

скінчився 01.08.1999 р.

Відповідачі по справі, керуючись

ч.3 ст. 267 ЦК України, звертались до суду з заявою  застосувати при розгляді спору строк позовної

давності, так як строк позовної давності ОСОБА_1 пропущений без  поважних причин і підстав для відновлення

строку позовної давності не має.

Дніпропетровська міська рада

(відповідач-3) в судове засідання не з'явилася, 29.10.07 р. за вих. 3 11/27-442

подала клопотання про розгляд справи без участі її представників.

В судовому засіданні оголошувалася

перерва до 20.11.07 р. до 10 год. 40 хвилн.

Заслухавши суддю-доповідача та

пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні,  розглянувши та обговоривши доводи апеляційної

скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали

справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи

правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права,

колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних

підстав.

05.04.1996 р. між Представництвом

Фонду Держмайна України в                                  м. Дніпропетровську (

Продавець ) та Товариством покупців членів трудового колективу ДКППОН” № 65

„Фантазія” ( Покупець ) був укладений Договір купівлі-продажу комунального

майна, згідно із пунктами 1.1, 1.3 якого Продавець продав, а Покупець купив

комунальне майно державного комунального підприємства побутового обслуговування

населення № 65 „Фантазія” з приміщенням загальною площею 76,1 кв. м., як

цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.

Правди, 2 ( вартість відчужуваного майна становила 1 076 777 крб. ).

Згідно протоколу від 30.04.1996 р. 

профспілкових зборів ДКППОН № 65 „Фантазія” постановлено вибрати головою

товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_6 та визначити їй внесок по

приватизації у розмірі 51%.

             В подальшому 01.08.1996 р.

товариством покупців ДКППОН № 65 „Фантазія” було проведено загальні збори, на

яких було прийнято рішення про створення на підставі приватизованого майна

ДКППОН № 65 „Фантазія” - товариство з обмеженою відповідальністю „Фантазія”, а

також затверджено Статут та Установчий договір товариства з обмеженою

відповідальністю „Фантазія”, призначено на посаду директора товариства ОСОБА_6

та доручено їй провести державну реєстрацію ТОВ „Фантазія”.

Відповідно до частини 1 пункту 1 

затвердженого Установчого договору від 1996 р. про створення та

діяльність товариства з обмеженою відповідальністю „Фантазія” товариство

створено на умовах угоди громадян України, колишніх членів товариства покупців,

які приймали участь у викупі державного майна державного комунального

підприємства побутового обслуговування населення № 65 „Фантазія” згідно

договору купівлі-продажу від 05.04.1996 р. № 272/В, укладеному з

Представництвом Фонду держмайна України в м. Дніпропетровську.

 Згідно пункту 2 Установчого договору

товариства  учасниками товариства є, у

тому числі, Позивач -ОСОБА_1 та Відповідач -1 - ОСОБА_6 Пунктом 6 Установчого

договору передбачено, що ОСОБА_6 має 51% статутного фонду, що становить 5 491

грн. 58 коп., а ОСОБА_1 -4,3 % статутного фонду, що становить 463 грн.01 коп.

           Зазначений установчий договір

посвідчено 01.08.1996 р. державним нотаріусом Шостої Дніпропетровської

державної нотаріальної контори Якубою О. А. Отже, твердження позивача, що їй

було надано тільки підписний аркуш, не відповідає дійсності, оскільки

нотаріусом на установчому договорі зазначено, що „погодження підписано

сторонами в моїй присутності”.

Як вбачається з матеріалів справи

викуп державного майна здійснювався за рахунок приватизаційних сертифікатів

окремими учасниками, а також за рахунок внесених грошових коштів.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі

вказує, що частка ОСОБА_6 в статутному фонді їй завищена за рахунок коштів

ОСОБА_1, які незаконно присвоєні ОСОБА_6 в розмірі 154,37 грн., чим порушені  права та інтереси позивача. За рахунок коштів

решти учасників товариства покупців сума статутного фонду та розмір частки

кожного учасника товариства 

необґрунтовано зменшені і не відповідають сумі коштів, вкладених ними в

приватизацію.

Вказані доводи скаржника не

відповідають дійсності, так як з протоколу проведення позачергових зборів

членів покупців ТОВ “Фантазія” від 26.11.1996 р. (т.2, а.с. 12-16) вбачається,

що на позачергових зборах було розглянуто питання про розподіл часток учасників

у статутному фонді товариства.

На позачергових зборах директор ТОВ

“Фантазія” ОСОБА_6 ознайомила всіх членів товариства покупців з їх долями.

ОСОБА_6 на зборах визнала, що в їх

долю увійшли невеликими частками суми від кожного із членів покупців

товариства, а тому було прийнято рішення повернути кожному члену покупців

товариства по 148 грн.

В матеріалах справи відсутні  докази того, що ОСОБА_1 було повернуто 148

грн., які нею були зайво сплачені до статутного фонду.

Невиконання рішення позачергових

зборів від 26.11.1996 р. щодо повернення членам покупців товариства по 148 грн.

не є підставою для визнання недійсним Установчого договору про створення та

діяльність ТОВ “Фантазія” від 1996 р. та визнання недійсним Статуту ТОВ

“Фантазія”, затвердженого рішенням загальних зборів товариства покупців

державного комунального підприємства 

побутового обслуговування населення № 65 “Фантазія” від 01.08.1996 р.

(протокол № 1) та перереєстрованого  виконкомом

Дніпропетровської міської ради народних депутатів згідно розпорядження № 923-р

від 01.11.1996 р., обліковий № 11927-ТВ.

Колегія суддів вважає

безпідставними доводи скаржника відносно того, що позивач  і учасники товариства не були ознайомлені зі

змістом установчого договору від 01.08.1996 р., так як вбачається з протоколу №

1 загальних зборів покупців (а.с. 28, т. 2) на зборах було затверджено Статут і

Установчий договір ТОВ “Фантазія”, і крім того, Установчий договір був

посвідчений державним нотаріусом шостої Дніпропетровської нотаріальної контори

Якубою О.А. і в установчому договорі зазначено, що “погодження підписано

сторонами в моїй присутності” (т.1, а.с. 23 на звороті).

Зважаючи на викладене, колегія

суддів вважає, що відсутні підстави для визнання недійсними статутних

документів.

На підставі вищезазначеного,

рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 11.09.2007 р. по даній

справі відповідає нормам матеріального і процесуального права і відсутні

правові підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 103-105 ГПК

України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду

Дніпропетровської області  від 11.09.2007

р. у справі № 10/210-07(2/110-06) залишити без змін.

Головуючий                                                                                       

Л.О.Лотоцька 

Судді:                                                                                  

Р.М.Бахмат

О.С.Євстигнєєв

З

оригіналом згідно:

Пом.

судді                                      

І.Г.Логвиненко

20.11.2007

р.