Постанова

від 16.01.2024 по справі 522/12743/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/800/24

Справа № 522/12743/19

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Лупши В.В.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - Державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюта Сергій Васильович, Руськоіванівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, Акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2021 року, ухваленого Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Абухіна Р.Д. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича, Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання неправомірним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

26 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, який мотивувала тим, що їй на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .

18 лютого 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та позичальником ОСОБА_3 укладено договір споживчого кредиту № 2008-690/Ф03.14 020 в іноземній валюті.

На забезпечення виконання умов договору споживчого кредиту 18 лютого 2008 року між Банком і позивачкою ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за умовами якого остання передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,4 кв.м.

На підставі заяви АТ «Укрсоцбанк» від 18 липня 2019 року Руськоіванівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області в особі реєстратора Манюти С.В. було прийнято рішення № 32527487 та зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк» право власності на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Посилаючись на те, що позасудове стягнення та реєстрація права власності за АТ «Укрсоцбанк» як іпотекодержателем на предмет іпотеки здійснено в порушення вимог статей 35, 37 Закону України «Про іпотеку» та вимог ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема, за відсутності окремого договору (застереження) про задоволення вимог, який би передбачав перехід права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання в позасудовому порядку, а також на відсутність доказів надіслання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушень, та факту закінчення 30-ти денного строку з моменту отримання такої вимоги, вважає відсутніми підстави для реєстрації за іпотекодержателем АТ «Укрсоцбанк» права власності на предмет іпотеки відсутні.

Уточнивши в процесі розгляду справи позовні вимоги в частині дати оскаржуваного рішення, просила суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» № 47923777 від 24 липня 2019 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за акціонерним товариством «Укрсоцбанк», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1879123251101.

11 листопада 2019 року до суду надійшла заява АТ «Альфа-Банк» про заміну сторони правонаступником, а також подано відзив, в якому товариство просить відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що підпункт 4.5.3 пункту 4.5 статті 4 Іпотечного договору від 18 лютого 2008 року містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та надає останньому право звернути стягнення на предмет іпотеки позасудовим шляхом, в тому числі шляхом передання іпотекодержателю права власності на нерухоме майно. Підписавши іпотечний договір, позивачка надала безумовну згоду на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності банку. Крім того, зазначив, що п.6.2 іпотечного договору передбачено, що усі повідомлення за договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійсненні в письмовому вигляді та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом або вручені особисто. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача. Повідомлення та опис поштового відправлення містяться в матеріалах реєстраційної справи, таким чином під час державної реєстрації права власності державний реєстратор виконав всі вимоги, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Протокольною ухвалою суду від 10 грудня 2019 року залучено до участі у справі в якості відповідача акціонерне товариство «Альфа-Банк» як правонаступника акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (а.с. 136 т. 1).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2021 року позов ОСОБА_2 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича, Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання неправомірним та скасування рішення задоволено.

Визнано противоправним та скасовано рішення державного реєстратора комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича № 47923777 від 24 липня 2019 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за акціонерним товариством «Альфа-Банк», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1879123251101 (дата державної реєстрації 18 липня 2019 року).

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не застосував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 серпня 2018 року у справі № 755/5691/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 490/3505/17, а також висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, відповідно до яких належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення стосовно основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

Також посилається на неврахування судом висновку Верховного суду, викладеного у постановах від 28 липня 2021 року у справі № 61-6102св21, від 31 січня 2018 року у справі № 910/6592/16, від 23 січня 2018 року у справі № 760/16916/14-ц, щодо права Банку реєструвати право власності в рахунок погашення заборгованості, якщо договір про іпотеку містить відповідне застереження, і такий договір є одночасно договором іпотеки та договором про задоволення вимог іпотекодержателя з відкладальною обставиною.

Вважає помилковим висновок суду щодо відсутності в матеріалах реєстраційної справи доказів проведення оцінки предмета іпотеки, оскільки в матеріалах справи наявна оцінка, яка передувала реєстраційній дії, а при реєстрації права власності на предмет іпотеки така оцінка не вимагалась та не входила до переліку документів, які необхідні для реєстрації права власності, спору щодо вартості предмета іпотеки та щодо суми заборгованості між сторонами не існувало.

Також вказує на те, що позивачка обрала невірний спосіб захисту порушеного права і задоволення позовних вимог не призведе до відновлення цього права, оскільки поряд із пред`явленням позову про скасування рішення державного реєстратора, позивач зобов`язаний заявити позовні вимоги про припинення за іпотекодержателем та поновлення за іпотекодавцем права власності на іпотечне майно, а не заявлення такої вимоги слід вважати неналежним способом захисту, що є підставою для відмови в позові.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Справа перебувала у провадженні судді ОСОБА_4 .

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 01 серпня 2023 року суддя ОСОБА_4 звільнена з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Із наведених підстав справу передано до провадження судді Назарової М.В., судді учасники колегії: Сегеда С.М., Комлева О.С (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 серпня 2023 року).

Розгляд справи був призначений на 04 жовтня 2023 року о 14-30 год.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 жовтня 2023 року вилучено суддів учасників колегії Сегеду С.М., Комлеву О.С., нові судді: Лозко Ю.П., Кострицький В.В.

Учасники процесу, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, вказане відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Зокрема, позивачка та відповідач Акціонерне товариство «Сенс Банк» (правонаступник АТ «Альфа Банк») є користувачами підсистеми Електронний суд, судове повідомлення про розгляд справи доставлено до їх електронних кабінетів 18 грудня 2023 року о 17:49:46 та підтверджено довідкою про доставку до електронного кабінету електронного документу (а.с. 148, 149, т. 2). Відповідач надав заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційна скарга Акціонерне товариство «Сенс Банк» задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПКУкраїни).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та ніким по справі не оспорюється, що 18 лютого 2008 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладений договір споживчого кредиту № 2008-690/Ф03.14 020, за умовами якого банк надає позичальнику грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 40000 доларів США зі сплатою кредитору 13 відсотків річних та порядком погашення суми основної заборгованості - з березня 2008 року по січень 2018 року щомісячно рівними платежами по 334 доларів США та в лютому 2018 року 254 доларів США, з кінцевим терміном погашення заборгованості 17 лютого 2018 року.

18 лютого 2008 року у забезпечення виконання умов кредитного договору між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 (майновий поручитель) укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В. за номером № 431, відповідно умов якого остання передала в іпотеку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,4 кв.м, житлова площа 20,1 кв.м. Право власності ОСОБА_1 зареєстровано за останньою на підставі договору купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Косютою О.М. 24 липня 2002 року за номером № 539.

21 жовтня 2003 року право власності на зазначену квартиру зареєстроване в ОМБТІ та РОН за р. № 51- стр. 90- кн. 497 пр., реєстраційний номер об`єкта в електронному реєстрі права власності № 12197933.

Відповідно до п. 4.1. іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.5. іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, передбачених підпунктами 4.5.1.-4.5.5.

Відповідно до підпункту 4.5.3. іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Сторонами по справі (їх правонаступниками) у п. 6.2. Іпотечного договору погоджено, що усі повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмові формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

АТ «УКРСОЦБАНК» 14 червня 2019 року на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням на адресу, зокрема, ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , яке повернуто відправнику з відміткою Укрпошти «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» або «за закінченням встановленого строку зберігання (відмітка на ремоендованому повідомленні про вручення поштового відправлення щодо причини невручення нерозбірливо). Дата нерозбірлива, на офіційному сайті Укрпошти трекінг відправлень (трек-номер) за № 0407320327051дані про відправлення відсутні.

У вимозі Банк вимагав сплатити борг за кредитним договором, розмір якого станом на 13 червня 2019 року складає 50063,15 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 13 червня 2019 року складає 1321762 грн, та в порядку ст. 35, 36 Закону України «Про іпотеку» попереджено ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку АТ «УКРСОЦБАНК» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст. 37 цього ж Закону (а.с. 66 т. 1).

Матеріали справи містять відомості, що зазначене повідомлення повернуто без вручення адресату ОСОБА_1 з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 67-69, т. 1).

18 липня 2019 року акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось з заявою про здійснення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 57-58, т. 1).

24 липня 2019 року Державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюта С.В. за результатами розгляду заяви банка від 18 липня 2019 року та керуючись ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 прийняв рішення № 47923777 від 24 липня 2019 року про проведення державної реєстрації права власності акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1 (дата державної реєстрації зазначено 18 липня 2019 року) (а.с. 61, т. 1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що іпотекодержатель ухилився від виконання свого обов`язку, передбаченого статтею 35 Закону України «Про іпотеку»щодо належного надсиланняіпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, що унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя, а тому рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк» прйнято всупереч норм законодавства. Позовні вимоги ОСОБА_1 є ефективним способом захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі №344/11908/19).

Переглядаючи вказане рішення суду за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України«Про іпотеку» іпотека- це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченогоіпотекоюзобов`язання одержати задоволення своїхвимогза рахунокпредмета іпотекипереважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекавиникаєнапідставі договору, закону аборішеннясуду. Доіпотеки,яка виникаєнапідставі закону аборішеннясуду, застосовуються правила щодоіпотеки,яка виникаєнапідставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 зазначеного Закону).

Положеннями статті 37 Закону України«Про іпотеку»(у редакції, чиннійначас укладення договоруіпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпеченуіпотекою вимогушляхом набуття права власностіна предмет іпотеки. Договірпрозадоволеннявимогіпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власностіна предмет іпотекив рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя нанерухоме майно, що єпредметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI«Прозапобігання впливу світової фінансової кризи нарозвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37 Закону України«Про іпотеку»передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпеченуіпотекою вимогушляхом набуття права власностіна предмет іпотеки.Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателянанерухоме майно, яке єпредметом іпотеки,є договір про задоволення вимогіпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власностіна предмет іпотекив рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 ЗаконуУкраїни«Про іпотеку»(у редакції, яка діяланачас укладення договоруіпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питанняпро звернення стягнення на предмет іпотекишляхом позасудового врегулюваннянапідставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволеннявимогіпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної силирішеннямсудупро звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договірпрозадоволеннявимогіпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосібзвернення стягнення на предмет іпотекивідповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимогіпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способизвернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом України«Прозапобігання впливу світової фінансової кризинарозвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до статті 36 Закону України«Про іпотеку»її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питанняпро звернення стягнення на предмет іпотекишляхом позасудового врегулюваннянапідставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимогіпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателемпрозадоволеннявимогіпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної силирішеннямсудупро звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 2 Закону України«Про державнуреєстрацію речових правнанерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції закону, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, щодержавнареєстрація речових правнанерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових правнанерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів доДержавногореєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Законудержавнийреєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими праваминанерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заявипро державнуреєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповіднірішення;здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Пункт 2 ч. 1 ст. 6 вказаного закону визначає суб`єктів державної реєстрації прав, якими, зокрема, є державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Згідно з частиною першої статті 11 Закону України«Про державнуреєстрацію речових правнанерухоме майно та їх обтяжень»державний реєстраторсамостійно приймаєрішенняза результатом розгляду заявпро державнуреєстрацію прав та їх обтяжень.

За змістом статті 18 Закону України«Про державнуреєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації правнанерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові правананерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових правнанерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), для державної реєстрації права власності та інших речових правнамайно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, подається, зокрема, документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності напідставі договоруіпотеки,що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власностіна предмет іпотеки,також подаються: копія письмовоївимоги проусунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені,напідставі яких проводиться державнареєстрація права власностіна предмет іпотекиза договором, що містить застереженняпрозадоволеннявимогіпотекодержателя, і з оглядуназакріплені у статтях 10, 18 Закону України«Про державнуреєстрацію речових правнанерухоме майно та їх обтяжень»та статті 37 Закону України«Про іпотеку»№ 898-IVпорядок державної реєстрації та коло повноваженьдержавного реєстраторау ході її проведення ця особа приймаєрішення про державнуреєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Вказаний висновок висловлено постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19).

За змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотекиз дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договоромне визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного.

Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

Вказаний правовий висновок зроблений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17.

Аналіз наведеного свідчить про те, що довід апеляційної скарги відповідача, що повідомлення про задоволення вимог кредитору проведено без порушень діючого законодавства та кредитором проведені всі необхідні дії для сповіщення сторони, не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи, оскільки адресою іпотекодавця ОСОБА_1 в договорі іпотеки зазначено: АДРЕСА_3 , натомість вимогу іпотекодержателем направлено позивачці за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказане не відповідає вимогам погодженого стронами п. 6.2. Іпотечного договору, в якому вони визначили направлення всіх повідомлень за адресою, зазначеною в Договорі.

Доказів надсилання позивачці вимоги за адресою, зазначеною у вимозі та в Іпотечному договорі - АДРЕСА_3 , матеріали справи не містять.

Судом вірно виснувано, що звернення до державного реєстратора із заявою про здійснення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки, здійснено з порушенням вимог п.п. 2 п. 61 Порядку для державної реєстрації права власності, яким вимагається надання державному реєстратору, крім іншого, документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Оскільки сторони погодили в Іпотечному договорі як належне повідомлення надіслання рекомендованого листа за зазначеною в договорі адресою і визначили датою отримання таких повідомлень дату поштового штемпеля відправлення відділення зв`язку одержувача, проте іпотекодержателем такого не виконано, а звернення до державного реєстратора відбулося 18 липня 2019 року до сплину 30-денного строку з дати здійснення відправлення 20 червня 2019 року, при цьому апеляційним судом з`ясовано, що згідно з відомостями Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (https://ukrposhta.ua/) інформація про відправлення за вищевказаним номером відсутня, оскільки не зареєстрована в системі, надані відповідачем повідомлення про вручення поштового відправлення є неналежним доказом відповідно до статті 77 ЦПК України.

За таких обставин по справі відсутнє неотримання іпотекодателем вимоги про усунення порушень внаслідок власної недбалості або ухилення від отримання.

Натомість, Банк безпідставно в апеляційній скарзі посилається на те, що ним вжито всіх заходів для повідомлення боржника/іпотекодателя належним чином про заборгованість.

Саме відсутність відомостей про належне, погоджене сторонами та таке, що відповідає наведеним вимогам закону, отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, і ненадання таких доказів державному реєстратору є підставою для задоволення позову і скасування рішення останнього про державну реєстрацію права власності на спірний предмет іпотеки за Банком.

Таке є визначальним для правильного вирішення справи.

Помилкові висновки суду про відсутність оцінки іпотечного майна в матеріалах реєстраційної справи на момент переходу права власності не впливають на правильність рішення суду про обґрунтованість позовних вимог в цілому.

Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц зроблено висновок про те, що за змістом статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Згідно з пунктом 57 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предметіпотекиза договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону № 1952-IV та статті 37 Закону № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Надання іпотекодержателем державному реєстратору оцінки майна не передбачена п. 61 Порядку.

Будь-яких доводів щодо висновків суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи відомостей про правонаступництво прав за іпотечним договором Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» та АТ «Укрсоцбанк» апеляційна скарга не містить, тому колегія суддів не дає такому оцінку, оскільки переглядає справу за доводами апеляційної скарги, які не спростовують вказаного висновку суду.

Щодо ефективного способу захисту порушених прав позивачки, то колегія суддів зазначає, що у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки щодо правомірного та ефективного способу захисту при зверненністягнення на предмет іпотеки,якщо таке майно надалі не було відчужено третій особі. Велика Палата Верховного Суду наголосиланатому, що державна реєстрація права власності передбачена законом як елемент позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої правана предмет іпотеки(внаслідок позасудовогозвернення стягнення на предмет іпотекивідповідачем), він може, з оглядунафактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. Водночас позивач повинен довести, щозвернення стягнення на предмет іпотекиздійснено всуперечвимогамзакону, тобто з порушенням прав позивача.

У згаданій постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вибраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом, речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, які визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі до застосування способи захисту його прав.

Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.

Зважаючинаобставини цієї справи, які існувалинамоментзверненняпозивача з позовом та прийняттярішеннясудом першої інстанції, для захисту порушеного права власності позивача потрібно відновити становище, яке існувало до порушення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України. Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України«Про іпотеку»(у редакції, чиннійнамоментзверненняз позовом)рішення прореєстрацію права власності іпотекодержателянанерухоме майно, що єпредметом іпотеки,може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки порушення права власності позивача відбулося у результаті державної реєстрації права власностінаспірне нерухоме майно за іпотекодержателем, пред`явлені нимвимогипозовупро скасування рішень державного реєстратора про державнуреєстрацію прав опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення. Враховуючи обставини конкретної справи та за умови, що правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено третім особам,вимога про скасування рішення державного реєстратора про державнуреєстрацію правнанерухоме майно не може бути розцінена судами як неефективний (неправомірний) спосіб захисту.

Задоволення такого позову приводить до внесеннядержавним реєстратором до Державного реєстру речових правнанерухоме майно відомостейпроречове право позивачанаспірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстраторомоспорюваногорішення.Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України. Судоверішення про задоволення позовнихвимог про скасування рішення державного реєстратора про державнуреєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, щоначас вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.

Тож обраний позивачкою спосіб захисту у справі, яка переглядається, відповідно до наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду є правомірним та ефективним за встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін є ухвалення судом рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 19 січня 2024 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко