Рішення

від 19.01.2024 по справі 903/1102/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 січня 2024 року Справа № 903/1102/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу №903/1102/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Порт Сіті Груп"

до Фізичної особи-підприємця Швай Наталії Андріївни

про стягнення 159595 грн. 57 коп.,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Порт Сіті Груп" звернулося з позовом до суду про стягнення з ФОП Швай Наталії Андріївни 159595 грн. 57коп., з них: 42568 грн. 95 коп. заборгованості, 1956 грн. процентів річних, 9521 грн. 14 коп. інфляційних втрат, 105549 грн. 48 коп. штрафу. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з оплатою судового збору у розмірі 2684 грн.

На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором суборенди №Б-308 від 01.02.2020 щодо повної оплати та своєчасної оплати.

Ухвалою суду від 25.10.2023 (суддя Слободян О.Г.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено сторонам строк для подання суду заяв по суті справи.

10.11.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 1956 грн. процентів річних, 9521 грн. 14 коп. інфляційних втрат та 105549 грн. 48 коп. штрафу. У відзиві зазначено, що відповідач визнає нараховану заборгованість у сумі 42568,95 грн., яка виникла на підставі договору суборенди №Б-308 від 01.02.2020 та згідний оплатити її у добровільному порядку, проте вважає несправедливим нарахування річних, інфляційних втрат та штрафу.

Також представник відповідача, посилаючись на ст.252 ГПК України, 10.11.2023 подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 13.11.2023 відмовлено у клопотанні представника фізичної особи-підприємця Швай Наталії Андріївни про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у справі №903/1102/23.

14.11.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечує щодо доводів відповідача, викладених у відзиві, та просить задовольнити позов повністю.

Ухвалою суду від 15.11.2023 було задоволено самовідвід судді Господарського суду Волинської області Слободян О.Г. від розгляду справи №903/1102/23; постановлено справу №903/1102/23 передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2023 справу №903/1102/23 розподілено судді Якушевій І.О.

Відповідно до ч.14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 21.11.2023 (суддя Якушева І.О.) було прийнято до провадження справу №903/1102/23; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

24.11.2023 через систему Електронний суд від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 28.11.2023 було відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Самолюка В.В. - представника фізичної особи-підприємця Швай Наталії Андріївни про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у справі №903/1102/23.

Також 24.11.2023 представник відповідача надіслав додаткові пояснення, у яких посилається на неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій, наводить судову практику про зменшення розміру штрафних санкцій та обгрунтовує зменшення приписами ч. 1 ст. 233 ГПК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України.

08.12.2023 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання/заява, у якому представник відповідача повідомляє про оплату відповідачем основної суми заборгованості в розмірі 42568,95 грн. На підтвердження оплати до заяви приєднано платіжну інструкцію №148 від 07.12.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Як передбачено ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

01.02.2020 між ТзОВ Порт Сіті Груп як орендарем і Фізичною особою-підприємцем Швай Наталією Андріївною як суборендарем було укладено договір суборенди №Б-308.

Згідно з п.2.1. договору орендар зобов`язався передати суборендарю в тимчасове платне користування приміщення в будівлі торгового центру, а суборендар зобов`язався прийняти, оплатити користування і повернути приміщення орендарю на умовах, визначених цим договором.

Як зазначено в пунктах 2.3., 3.1, 3.3. договору на момент підписання цього договору торгово розважальний центр за адресою: м. Луцьк, вул. Сухомлинського, 1 перебуває в іпотеці АТ «Укрексімбанк» згідно з іпотечним договором № 151312Z48; приміщенням є частина будівлі, яка знаходиться на третьому поверсі торгового центру, секція №Б-308; площа приміщення складає 112,40 кв.м.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що передача приміщення в суборенду оформляється актом приймання передачі.

Згідно з п.7.1. договору строк дії договору починає обчислюватись з дати підписання договору, становить 2 роки та 11 місяців і закінчується 31 грудня 2022 року підписанням акту приймання передачі (повернення) приміщення з оренди.

Розділом 3 договору «Платежі» врегульовано порядок і строки оплати за користування приміщенням.

Згідно з п.9.2. договору розмір суборендної плати за один місяць визначається як сума в гривнях, що обчислюється за формулою. В п.9.2. договору наведено формулу, за якою обчислюється плата за суборенду: суборендна плата = індекс К1 х суборендна ставка з ПДВ х індекс К2 х площа приміщення.

В п.9.3. договору узгоджено, що суборендна плата сплачується суборендарем щомісячно авансом, не пізніше 20-го числа місяця, що передує звітному.

За змістом п.9.5. договору нарахування суборендної плати починається з дати підписання сторонами акту приймання передачі приміщення в суборенду і закінчується в день підписання акту повернення приміщення з суборенди відповідно до п.31.2. ст.31 цього договору.

Позивач передав відповідачу приміщення загальною площею 112,40 кв.м. в суборенду, яке знаходиться на третьому поверсі, секція №Б-308 будівлі торгово розважального центру «ПортCity» за адресою: м.Луцьк, вул. Сухомлинського, 1, що підтверджується копією акту прийому передачі від 01.02.2020, підписаного зі сторони орендаря директором Мартовицьким О.А., зі сторони суборендаря ФОП Швай Н.А.

Окрім суборендної ставки, договором також передбачено обов`язок суборендаря сплачувати експлуатаційні витрати (стаття 10 договору), комунальні послуги (пункт 10.4 договору), маркетинговий платіж (пункт 10.6. договору).

Згідно з п.10.4. договору компенсація комунальних платежів та експлуатаційних витрат за календарний місяць здійснюється шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний банківський рахунок орендаря протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати виставлення орендарем рахунку.

Відповідно до п. 10.7. договору суборендар зобов`язаний здійснювати компенсацію маркетингового платежу за календарний місяць шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний банківський рахунок орендаря протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати виставлення орендарем рахунку.

Згідно з розрахунком позивача (а.с.9) заборгованість відповідача з оплати за березень 2022 квітень 2022 року становить 42568,95 грн.

Після звернення позивача до суду відповідач перерахував позивачу суму заборгованості у розмірі 42568,95 грн. , що підтверджується копією платіжної інструкції №148 від 07.12.2023.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

З огляду на добровільне перерахування відповідачем 42568,95 грн. заборгованості, провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України слід закрити у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Сторонам роз`яснюється, що відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

У позовній заяві позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, п. 21.3. договору просить також стягнути з відповідача 1956 грн. процентів річних за період 21.03.2022 06.10.2023, 9521 грн. 14 коп. інфляційних втрат за період травень 2022 року вересень 2023 року.

Відповідно до п. 21.3. договору за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно умов даного договору, суборендар повинен сплатити проценти в розмірі 3% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми процентів річних та збитків, завданих інфляцією, суд встановив, що розрахунок є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, стягненню з відповідача у зв`язку із порушенням ним строку виконання зобов`язання з оплати вартості суборенди підлягає 1956 грн. процентів річних, 9521,14 грн. збитків, завданих інфляцією.

Відповідно до пункту 21.2. договору у разі прострочення суборендарем виконання зобов`язань по сплаті одного з платежів передбачених цим договором, більш ніж на десять календарних днів, суборендар зобов`язаний у кожному такому випадку сплатити орендареві штраф у розмірі 50 (п`ятдесяти) відсотків суборендної плати за місяць, в якому трапилось таке порушення.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань по сплаті платежів, передбачених договором, у відповідності до п. 21.2. договору позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача штраф у загальному розмірі 105 549,48 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 21.2. договору передбачено, що у разі прострочення суборендарем виконання зобов`язань по сплаті одного з платежів передбачених цим договором, більш ніж на десять календарних днів, суборендар зобов`язаний у кожному такому випадку сплатити орендареві штраф у розмірі 50 % суборендної плати за кожен місяць, в якому трапилось таке порушення.

Відповідач порушив виконання зобов`язання з оплати більше, ніж на 10 календарних днів, 4 рази.

У зв`язку з цим позивач правомірно нарахував відповідачу 105 549,48 грн. штрафу, виходячи з розрахунку:

-за несплату суборендної плати за квітень 2022 року (термін сплати не пізніше 20-го березня) суборендарю нараховано штраф у розмірі 50 відсотків суборендної плати за місяць, в якому допущено таке порушення - 26 387,37 грн. (суборендна плата за березень 2022 року 52 774,75 грн./2);

-за несплату експлуатаційних витрат за березень 2022 року (термін сплати протягом 5 банківських днів з дати виставлення орендарем рахунку - 23.03.2022; суборендарю нараховано штраф у розмірі 50 відсотків суборендної плати за місяць, в якому допущено таке порушення - 26 387,37 грн. (суборендна плата за березень 2022 року 52 774,75 грн./2);

-за несплату маркетингових витрат за березень 2022 року (термін сплати протягом 5 банківських днів з дати виставлення орендарем рахунку - 23.03.2022; суборендарю нараховано штраф у розмірі 50 відсотків суборендної плати за місяць, в якому допущено таке порушення - 26 387,37 грн. (суборендна плата за березень 2022 року 52 774,75 грн/2);

-за несплату компенсації електроенергії, утримання електромереж, опалення приміщення за березень 2022 року (термін сплати протягом 5 банківських днів з дати виставлення орендарем рахунку - 23.03.2022; суборендарю нараховано штраф у розмірі 50 відсотків суборендної плати за місяць, в якому допущено таке порушення - 26 387,37 грн. (суборендна плата за березень 2022 року 52 774,75 грн/2);

Проте, з розрахунку вбачається, що розмір штрафу більше як удвічі перевищує розмір заборгованості відповідача.

У відповідності до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення ч.3 статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 року у справі 67/1346/15-ц.

За змістом ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі №6-473цс16 та постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Позивач нарахував штраф від суми 52774,75 грн., що становить суборендну плату за березень 2022 року.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Згідно з ч.4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Олюджіч проти Хорватії" від 05.02.2009, заява № 22330/05 зазначив, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафу, і тому це питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 904/12429/16.

Керуючись положеннями статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, враховуючи те, що розмір нарахованого позивачем згідно з п.21.2. договору штрафу є надмірно великим (перевищує розмір заборгованості більше як удвічі) та не може бути засобом для збагачення, враховуючи незначний термін прострочення виконання зобов`язання, зважаючи на ступінь виконання зобов`язання відповідачем - сплату відповідачем основної суми заборгованості повністю, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності, розумності слід зменшити розмір штрафу та стягнути з відповідача штраф у розмірі 21284,48 грн., що буде становити половину від суми основного боргу (42568,95 х 50%), заявленого до стягнення з відповідача, та буде співмірною по відношенню як до допущеного порушення, так і до суми боргу, заявленого до стягнення.

З урахуванням конкретних обставин в їх сукупності, зменшення розміру штрафу у такому розмірі є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін.

Також судом враховано, що окрім штрафу позивач нарахував проценти річних та інфляційні втрати, які є обґрунтованими і підлягають до задоволення, та в певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів у вказаний період прострочення оплати.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 випливає, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У зв`язку із зменшенням розміру штрафу в позові про стягнення 84265 грн. штрафу (105 549,48 грн. - 21284,48) слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 126, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача повністю. При цьому враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16 про те, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу) покладаються на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Окрім цього, за змістом ч.9 ст.129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки відповідач перерахував основну суму заборгованості у розмірі 42568,95 грн. вже після звернення позивача з позовом до суду на підставі ч.9 ст.129 ГПК України на відповідача повністю слід покласти витрати позивача, пов`язані з оплатою судового збору, у розмірі 2684 грн.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Швай Наталії Андріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Порт Сіті Груп (43000, м. Луцьк, вул. Сухомлинського, 1, код ЄДРПОУ 38339794)

- 1956 грн. процентів річних;

- 9521 грн. 14 коп. збитків, завданих інфляцією;

- 21284грн. 48 коп. штрафу;

- 2684 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В частині стягнення 84265 грн. штрафу відмовити.

4. Провадження у справі в частині стягнення 42568 грн. 95 коп. заборгованості закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено: 19.01.2024.

Суддя І. О. Якушева