Рішення

від 19.01.2024 по справі 903/1265/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 січня 2024 року Справа № 903/1265/23

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/1265/23 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корта Трейд», ОСОБА_1 про солідарне стягнення 235019,32 грн,

ВСТАНОВИВ:

19.12.2023 представник Акціонерного товариства «Сенс Банк» сформував в системі «електронний суд» позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корта Трейд», ОСОБА_1 про солідарне стягнення 235019,32 грн, в т.ч.: 198539,29 грн заборгованість за кредитом та 36480,03 грн заборгованість за відсотками.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору.

Ухвалою суду від 20.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

18.01.2024 представник позивача сформував в системі «Електронний суд» клопотання про долучення копії договору поруки №MBOV02251/1 від 10.03.2021, оскільки помилково по технічних причинах до додатків до позовної заяви останній не було долучено, проте у позовній заяві зазначено його у списку додатків.

Ухвала суду від 20.12.2023, яка була направлена рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Корта Трейд» (вул.Словацького, буд.30, оф.18, м.Луцьк, 43025) повернута з відміткою відділення поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Корта Трейд»: вул.Словацького, буд.30, оф.18, м.Луцьк, 43025, отже суд направив ухвалу від 20.12.2023 за місцем державної реєстрації останнього.

Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 911/3309/17).

Строк для подання відзиву для відповідача-1 - до 10.01.2024 включно.

Відзив відповідача-1 на адресу суду не надходив.

Ухвала суду від 20.12.2023 надіслана на адресу відповідача-2 та отримана останнім 23.12.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4346100018681.

Строк для подання відзиву - до 09.01.2024 включно.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2021 між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (надалі за текстом кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРТА ТРЕЙД" (надалі за текстом позичальник, відповідач-1) укладено додатковий договір про надання кредиту у формі овердрафт та заставу майнових прав на грошові кошти, розміщені на поточному рахунку, №MBOV02251до договору на комплексне банківське обслуговування №40363920 від 12.02.2020 (надалі за текстом - Кредитний договір, а.с.215).

Відповідно до умов кредитного договору Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 200000,00 грн, з кінцевим строком кредитування 09.03.2022 року.

Згідно умов договору, сторони погодили розмір процентів за користування овердрафтом в розмірір18,2 % річних та розмір процентів від простроченої суми овердрафту 18,2%.

Свої зобов`язання Позивач виконав, надавши грошові кошти Позичальникові.

12.08.2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції.

30.11.2022 внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», при цьому код ЄДРПОУ: 23494714 залишився той самий що і раніше.

На виконання умов договору Банк видав відповідачу кредит на суму 200000,00 грн.

Однак, в порушення умов кредитного договору відповідач у визначенні строки у договорі вчасно не оплатив наданий кредит, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі:

- Сума заборгованості за кредитом 198 539,29 грн;

- Сума заборгованості за відсотками 36 480,03 грн.

Позивачем до матеріалів справи надано розрахунок заборгованості (а.с.6-9).

На забезпечення умов виконання кредитного договору № MBOV02251 від 10.03.2021 з ОСОБА_1 укладено Договір поруки № MBOV02251/1 від 10.03.2021 року, надалі за текстом

Згідно п.п.1.1 договору, цим Договором Поручитель поручається за виконання ТОВ «КОРТА ТРЕЙД» (надалі - Боржник) зобов`язання, що виник ло на підставі Додаткового договору про надання кредиту у формі овердрафт та заставу майнових прав на грошові кошти, розміщені на поточному рахунку, MBOV02251 до Договору на комплексне банківське обслуговування № 40363920 від 12.02.2020 року укладеного між Банком та Боржником 10 березня 2021 року (надалі - Основний договір) або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому:

-обов`язку повернути Банку заборгованість за Овердрафтом у загальній сумі, що у будь-який момент часу не пе ревищуватиме ліміт Овердрафту, у строк не пізніше 60 (шістдесят) днів з дати її виникнення, а заборгованість, що виникла пізніше, ніж за 60 (шістдесят) днів до закінчення строку дії Овердрафту, - не пізніше и09 березня 2022 року;

-обов`язку сплачувати Банку проценти за користування Овердрафтом у розмірі 18.2% (Вісімнадцять цілих дві деся тих відсотків) річних або у будь-якому Іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни Основного договору, у строки, визначені в Основному договорі;

-обов`язку сплачувати Банку комісію за управління Овердрафтом у розмірі і строки, визначені в Основному до говорі;

-обов`язку у випадках, передбачених Основним договором або законодавством України, достроково (до настання термінів або строків повернення / сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути Байку заборгованість за Овердрафтом, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що виникають із Основного до говору;

-обов`язку сплатній Банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні Банку невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов`язань за Основним до говором;

-обов`язку сплачувати Банку проценти від простроченої суми Овердрафту (його частини) у розмірі 18,2% (Вісім надцять цілих дві десятих відсотків) річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни Основного договору, у строки, визначені в Основному договорі.

Відповідно до п.3.1.договру, Боржник та Поручитель відповідають перед Банком за порушення обов`язків, передбачених пунктом 1.1. цього Договору, як солідарні боржники, Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник. Передбачена пунктом 3.1. цього Договору відповідальність Поручителя наступає у випадку, якщо Боржник допустить повне або часткове невиконання обов`язків у встановлені Основним договором та/або законодавством України строки (надалі «Прострочення виконання обов`язку»), зазначених у пункті 1.1. цього Договору.

У відповідності до п.5 3. Договору, укладанням цього Договору Поручитель надає свою згоду на будь-які майбутні зміни суті, строку, розміру зобов`язань, які забезпечуються цим Договором, внаслідок яких збільшуються або зменшуються: будь-які строки та/або терміни, та/або розмір(н) будь-яких процентів/відсотків/комісій/платежів, та/або суми будь-яких грошових зобов`язань, та/або будь-які встановлені лімітні/граничні суми, що передбачені Основним договором, та/або розмір неустойки (пені, штрафів), та/або розмір будь-яких інших платежів, які Боржник згідно з Основним договором повинен сплачувати на користь Банка та/або сплата яких, випливає з зобов`язань, які забезпечуються цим Договором, і погоджується з тим, що такі зміни не є підставою для припинення встановленої цим Договором поруки, і встановлена порука залишиться чинною протягом строку дії цього Договору.

Отже, відповідно до умов Договору поруки, (далі за текстом Поручитель) поручається за виконання Боржником умов Кредитного договору власними коштами. Відповідно до умов Договору поруки, у випадку невиконання чи неналежного виконання ним взятих на себе зобов`язань за Кредитним Договором Поручитель разом з Відповідачем 1 солідарно відповідає перед Позивачем у повному обсязі зобов`язань, передбачених Кредитним Договором.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 10561 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд зазначає, що взявши на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів за кредитним договором в АТ "Сенс Банк" відповідач повинен виконати їх у строк визначений договором.

Суд звертає увагу, що Акціонерне товариство "Сенс Банк", в повному обсязі виконало умови договору, що підтверджується належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Частиною першою ст.546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Водночас, статтею 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Таким чином відповідачі, уклавши Кредитний договір та Договір поруки з позивачем, добровільно стали стороною вказаних договорів, а відтак на відповідних умовах зобов`язані нести всі ризики, пов`язані з порушенням власних зобов`язань, в тому числі сплачувати передбачені Кредитним договором проценти.

Уклавши Кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Суд також зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення Кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідна правова позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суд від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

Відповідачем отримані кошти у встановлений строк повернуті не були.

Матеріали справи не містять доказів у підтвердження протилежного та вищенаведених висновків суду.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку та встановлено, що відповідні нарахування здійснено вірно.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів коштів в розмірі 235019,32 грн, в т.ч.: сума заборгованості за кредитом 198 539,29 грн та сума заборгованості за відсотками 36 480,03 грн. є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3525,29 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на них.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів витрат по сплаті судового збору, судом враховано наступне.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат, регламентується виключно Законом, а саме - ГПК України (щодо судового збору - Законом України "Про судовий збір").

Розподіл витрат по сплаті судового збору у господарській справі здійснює суд, який ухвалював судове рішення у справі, відповідно до вимог ст. ст. 129, 126 ГПК України.

З аналізу вказаних норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що солідарне стягнення витрат по сплаті судового збору чинним ГПК України не передбачено.

Солідарне зобов`язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм Цивільного кодексу України, який визначає це поняття через "солідарну вимогу" та "солідарний обов`язок" (ст. ст. 541-544 ЦК України).

Отже, якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами у визначених частках. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Солідарне зобов`язання є різновидом цивільно-правових зобов`язань із множинністю осіб, які характеризуються тим, що у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний з них має право пред`явити боржникові вимогу в повному обсязі, а в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарна відповідальність у зобов`язальному праві це - відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

При цьому, як солідарне зобов`язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.

Судове рішення не може бути підставою виникнення солідарності, оскільки, судовим рішенням підтверджуються права осіб, а не створюються заново. Судове рішення не може створювати й солідарну відповідальність там, де вона не випливає з самого правовідношення, яке зумовило виникнення спору.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 16.06.2022 у cправі № 922/1624/21.

Таким чином суд, позбавлений можливості розподілити витрат по сплаті судового збору шляхом їх солідарного стягнення з відповідачів у випадку задоволення позову про солідарне стягнення з них заборгованості. Натомість, суд здійснює такий розподіл відповідно до вимог Закону, зокрема ст. ст. 129, 126 ГПК України.

Отже, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів у рівних частинах по 1762,64 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корта Трейд» (вулиця Словацького,30, місто Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 40363920) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Луцьким РВ УМВС у Волинській області 07.08.2002) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (вулиця Велика Васильківська,100, місто Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714) 235019,32 грн. (двісті тридцять п`ять тисяч дев`ятнадцять гривень 32 коп) заборгованості, в т.ч.: 198539,29 грн - заборгованості за кредитом, 36480,03 грн - заборгованості за відсотками.

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Корта Трейд» (вулиця Словацького,30, місто Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 40363920) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (вулиця Велика Васильківська,100, місто Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714) 1762,64 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 64 коп) витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Луцьким РВ УМВС у Волинській області 07.08.2002) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (вулиця Велика Васильківська,100, місто Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714) 1762,64 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 64 коп) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяІ. О. Гарбар